"70% переробників займаються чимось у своїх домогосподарствах". Голова асоціації молочників висловився про корів, ціни на масло та вплив супермаркетів.

Хто визначає вартість молочних товарів, чому варто уникати ринків, і чи під загрозою українські сири? Про це в інтерв'ю для ЕП розповів Арсен Дідур, виконавчий директор "Спілки молочних підприємств".

Протягом останніх 15 років в Україні обсяги переробки молока зменшилися утричі. Це не сталося через закриття підприємств або тиск з боку держави на учасників галузі. Основна причина досить проста і, напевно, передбачувана для сучасності — скорочення чисельності великої рогатої худоби.

"Раніше населення виробляло понад 80% молока в Україні і в заводів були свої сировинні пункти, наймали приймальниць. З 2014 року, коли поголів'я в населення суттєво зменшилося, у цей бізнес прийшли посередники, які організовують заготівлю", - пояснює виконавчий директор "Спілки молочних підприємств" Арсен Дідур.

Така ситуація породжує дві погані новини. Перша - для переробних заводів. В умовах дефіциту сировини вони вимушені конкурувати за молоко від фермерів. Зробити це можна лише підвищуючи закупівельну ціну та, відповідно, зводячи до мінімуму дохідність свого бізнесу.

Інша неприємна новина стосується споживачів. Зростання закупівельних цін та витрат на виробництво в переробних підприємствах неминуче веде до підвищення цін на молочні продукти в магазинах. За останній рік молоко подорожчало на 19%, а масло - на 29%.

"У другій половині 2024 року виробники молока підвищили свої ціни більш ніж на 40%. Надалі ціни мають стабілізуватися: або переробні підприємства відмовляться від закупівлі сировини, або ж знайдуть компроміс у вартості, щоб привести ціни продукції у відповідність із фінансовими можливостями населення," - застерігає співрозмовник інтерв'ю.

У цій схемі, де споживач виступає останнім звеном, поряд із виробником та переробником, існує ще один важливий елемент. Як зазначив Дідур, його дохід залишається стабільним незалежно від обставин, а навіть має тенденцію до зростання.

"Роздрібні торговці тепер навіть вимагають авансові платежі на маркетинг. Це означає, що вони ще не розрахувалися за отриманий товар і не отримали його, але вже прагнуть забезпечити свої обігові кошти такими попередніми платежами," - зазначає співрозмовник ЕП.

Здається, що ніхто не має змоги змусити супермаркети знизити ціни на свої послуги для виробників молочних продуктів, щоб хоча б уповільнити зростання цін. Навіть Дідур, зрештою, вирішив не публікувати відповіді на питання щодо впливу Антимонопольного комітету на роздрібну торгівлю.

Хто входить до складу вашої організації?

Спілка налічує три групи учасників. Найчисленнішою є категорія переробників молока, яка складає приблизно 60%. Ці фірми відповідають за обробку приблизно 75% усіх обсягів молочної сировини, що офіційно переробляється в Україні.

Друга група - це виробники молока, 12 учасників. На них припадають близько 10% виробництва молока в країні.

Третя категорія - ті, хто займається упаковкою та обладнанням, трейдерські компанії, причетні до молочного бізнесу. Наприклад, компанія Тetra Pak, яка виробляє упаковку. Або виробник заквасок та ферментів датська Chr. Hansen, яка зараз називається Novonesis. Це компанія, яка свого часу зробила революцію в технології переробки молока.

Скільки коштів потрібно вкласти в одну корову, щоб вона почала приносити молоко?

"Коровомісце" оцінюється приблизно у дев'ять тисяч євро. Це фермерське господарство, а ціна на якісну худобу, таку як голштини, також врахована в цю суму.

Голштин - це тип породи?

Так, це порода з Нідерландів. Якщо провести аналогію з автомобілями, то її можна порівняти з мерседесом серед корів.

-- Яка частка корів в Україні іноземної породи?

В Україні нараховується 1,18 мільйона корів, які забезпечують основну базу для виробництва молока, призначеного для подальшої переробки. Серед них 380 тисяч є коровами на фермах, що свідчить про їхню участь у промисловому виробництві.

380 тисяч фермерських корів - це вже на понад 50% західна генетика. Та частина поголів'я, яка залишилася в населення, - це наша генетика, але вона недостатньо ефективна для сучасності.

-- Що означає "недостатньо ефективна"?

Наші корови виробляють від п'яти до шести тисяч кілограмів молока щорічно, тоді як західні породи здатні надати від восьми до дванадцяти тисяч.

-- Якість однакова?

Відмінності. У голштинської породи вміст жиру може сягати 4,2%, а білка - до 3,6%. На відміну від неї, джерсейська порода має меншу продуктивність, проте її молоко характеризується вищим вмістом жиру - 7%, а білка - до 4,5%.

Які витрати на виробництво молока в Україні?

У грудні середня вартість сирого молока перевищила 20 гривень за кілограм (1,03 літра) без урахування податку на додану вартість. Проте до кінця січня 2025 року ціна знизилася до 18,5 гривні. Рентабельність виробництва молока наприкінці 2024 року коливалася в межах 35-40% і більше. Варто зазначити, що собівартість продукції значно залежить як від масштабів виробництва, так і від використовуваних технологій утримання корів.

Це вартість, за яку фермер реалізує молоко виробничій компанії?

-- Так. Фермер каже, що він працює важко і не настільки рентабельно. Фахова експертиза показує, що собівартість виробництва молока на модернізованій і більш-менш сучасній фермі становить 12-13 гривень з ПДВ. Тобто в окремих випадках рентабельність виробництва молока сягала і 70%.

Яка вартість, за яку переробники закуповують молоко у населення?

-- Раніше населення виробляло понад 80% молока в Україні і в заводів були свої сировинні пункти, наймали приймальниць.

З 2014 року, коли поголів'я в населення суттєво зменшилося, у цей бізнес прийшли посередники, які організовують заготівлю. Заводам для збереження конкурентоспроможності треба їхати в село і забирати мінімум 5-10 тонн, щоб компенсувати логістику.

Посередники, враховуючи свої послуги, реалізують продукцію за тією ж вартістю, за якою переробні підприємства закуповують безпосередньо у аграріїв. Існує ймовірність наявності знижки до 10%. У минулому кварталі ціна, яку отримували особи, що здають молоко, коливалася в межах 7,5-8 гривень за кілограм, залежно від регіону.

Які зміни відбулися з кількістю поголів'я після 2014 року?

До 2014 року функціонував спеціальний механізм ПДВ-дотацій, який стосувався підприємств, що займалися переробкою м'яса та молока. Згідно з умовами цього режиму, податок на додану вартість, який молокопереробні компанії зобов'язані були сплачувати до бюджету з продажу молочних продуктів, перенаправлявся безпосередньо на підтримку виробників молока.

Причому з 2011 року запровадили перехідний період, коли спочатку молокопереробні підприємства спрямовували на спецрахунки 70% від сум ПДВ-зобов'язань, належних до сплати у держбюджет, потім 60%, а у 2014 році - 25%.

Крім того, до 2017 року для молочнотоварних ферм застосовувався режим ПДВ-акумуляції, відповідно до якого суми ПДВ-зобов'язань вони не сплачували до бюджету, а переказували на спецрахунок і використовували на розвиток своєї діяльності. У 2017 році на спецрахунок спрямовувалося 80% сум ПДВ-зобов'язань, а з 2018 року така практика була скасована.

Не можу стверджувати, що спеціальні режими оподаткування ПДВ стали каталізатором для розвитку молочного скотарства, але, принаймні, вони допомогли уникнути різкого зниження чисельності корів. Однак після скасування цього спецрежиму у 2017 році, до 2024 року в Україні було втрачено приблизно 40% поголів'я великої рогатої худоби.

Отже, наприкінці 2024 року виробник реалізував молоко переробнику за 20 гривень без урахування ПДВ, тоді як на полицях магазинів ми спостерігаємо значно вищі ціни. Де ж виникає така націнка?

Якщо розглянути структуру собівартості пляшки молока, можна помітити, що виробник отримує приблизно одну третину від загальної вартості, що відповідає ціні за молоко. Інша третина йде на витрати переробника, які включають витрати на виробництво, такі як енергетичні ресурси, заробітна плата, упаковка, амортизація обладнання та податки. Що стосується сільгоспвиробників, то вони також сплачують податки, але мають перевагу у вигляді пільгової системи оподаткування, що передбачає фіксовану ставку.

І одна третина йде продавцю, тобто ритейлу. Як правило, ритейл каже, що накручує 10%, але в ритейла два договори: один - поставка пляшки, а другий - постачальник платить йому за договором маркетингу. На полицю став - заплати, охолодження на полиці є - заплати.

Сьогодні вранці, коли я купував молоко, помітив, що бренди ритейлу також мають у своєму асортименті цю продукцію. Цікаво, чи вони отримують молоко безпосередньо від фермерів чи ж співпрацюють з виробниками?

Вони прагнуть знизити свою залежність від постачальників, активно просуваючи власні торгові марки. Споживачі поступово звикають до брендів, таких як "Галичина", "Яготинське", Danone та Lactel. Якщо завтра постачальник і ритейлер не зможуть порозумітися, покупець ризикує не знайти свій улюблений товар. Саме тому компанії починають формувати лояльність до своїх власних марок, які завжди присутні на полицях магазинів.

Наприклад, у мережі "Сільпо" представлена власна брендова лінія під назвою "Премія". Три молочні підприємства, розташовані у Хмельницькому, Черкасах та Чернігівській області, займаються розливом цієї продукції для "Сільпо". На упаковці можна знайти інформацію про виробника. Варто зазначити, що переробники отримують оплату від ритейлерів з відстроченням платежу на період від 20 до 120 днів.

З моменту відправлення товару?

Отже, переробні підприємства розраховують на оплату сировини фермам протягом двох-трьох тижнів, залежно від умов угоди. Наразі виникають затримки з виплатами. У другій половині 2024 року виробники молока підвищили ціни більш ніж на 40%. Переробники отримували сировину, але споживачі не могли дозволити собі купувати продукцію через високі ціни, внаслідок чого частина продукції пішла на експорт. Проте навіть експортні ціни зазнали зниження.

Отже, процес розрахунків між виробниками та переробниками може затягуватися до місяця. З часом ціни знайдуть свій баланс: або переробники відмовляться від закупівлі сировини, або ж вони досягнуть угоди щодо ціни, щоб узгодити вартість продукції з фінансовими можливостями споживачів.

У 2024 році вартість молочних продуктів підвищилася на 16-30%. Протягом останніх трьох років українці стали свідками постійного зростання цін на ці товари. Які фактори сприяють цьому явищу?

2022 рік виявився досить вигідним у фінансовому плані. У той час, стурбовані забезпеченням стабільного попиту, виробники та переробники укладали довгострокові угоди. У деяких випадках виникали труднощі з логістикою, в інших – з постачанням енергії, або ж були проблеми з окупністю. Тому ціни залишалися відносно стабільними. Проте згодом їх почали підштовхувати проблеми з дефіцитом сировини.

У період з 2022 по 2024 рік на переробку надходило приблизно три мільйони тонн молочної сировини щорічно. Водночас потужності переробних підприємств здатні обробляти від 7 до 10 мільйонів тонн, що відповідало рівню до 2011 року. Це сприяло стабільності цін на внутрішньому ринку та зміцненню експортних можливостей молочної галузі.

Потужності "Галичини", наприклад, завантажені на 60-70%. Коли ціни на внутрішньому чи експортному ринках привабливі, то компанія хоче придбати більше сировини для зменшення господарських витрат. На цьому йде спекуляція. Виробники молока мають більший попит від заводів і накручують ціну.

Отже, можна стверджувати, що ключовими вигодонабувачами підвищення цін у 2024 році стали молочні виробники.

Крім того, на остаточну ціну впливає ритейл - національні мережі магазинів на кшталт АТБ та "Сільпо". Переробник працює з рентабельністю 3-8%. Наприклад, сирні підприємства радіють, коли мають 3%, бо є ще конкуренція з боку імпорту. Заводи, які виробляють свіжу молочну продукцію - "Молокія", "Галичина", "Яготинське", - працюють з рентабельністю 8%.

Роздрібна торгівля має потужну позицію під час переговорів, що дозволяє їй контролювати близько 70% ринку. Серед основних гравців національного ритейлу можна виділити АТБ, Fozzy, Metro, Novus, Varus, "Ритейл груп" та Auchan.

-- Тобто як супермаркети скажуть, так і буде?

-- Так. Весь ланцюг виглядає так: виробник молока - переробник - ритейл. У найбільш конкурентних умовах перебувають переробники, бо вони конкурують між собою за сировину, за місце на полиці, за доступ до неї.

У 2024 році кількість корів знизилася на 85 тисяч. Основну частину цього зменшення становлять домогосподарства. Це свідчить про те, що попит на молочну продукцію залишається, проте кількість корів продовжує зменшуватися. Дуже парадоксальна ситуація.

-- Зменшення поголів'я не завжди повинно лякати. Є інші речі, наприклад, продуктивність.

У 2024 році обсяги виробництва молока зросли до трьох мільйонів тонн. Проте, даних про виробництво в домогосподарствах у нас немає. Відомо лише, що на переробку офіційно було здано 240 тисяч тонн. Для порівняння, у 2023 році цей показник становив 320 тисяч тонн, а в 2022 році – 350 тисяч тонн.

Кількість населення зменшується, проте це не має негативного впливу на обробку в "легальному секторі". Ми спостерігаємо зростання поголів'я в промисловій сфері. Цінові коливання, які створюють незручності для споживачів, насправді сприяють розвитку, оскільки промислове виробництво зростає приблизно на 5-6% щорічно.

Коли ми готували статтю про скорочення упаковок, звернулися до Мінагрополітики з питанням про їхні дії для стимулювання виробництва молока. Вони не надали жодних конкретних пропозицій, лише зазначили, що фермери мають можливість отримувати пільгові позики. Чи може це стати ефективним рішенням?

Звичайно. Підприємець, вкладаючи кошти в створення молочної ферми, враховує військові ризики і розраховує на повернення інвестицій протягом максимум трьох років. Водночас, будівництво або розширення ферми зазвичай окупається за шість-сім років, тому необхідна державна підтримка. У країнах Європейського Союзу компенсують від 50 до 70% витрат на зведення заводів та ферм. Наприклад, польські підприємства отримували до 70% компенсації, що сприяло їхньому швидкому розвитку.

Аналогічно й з компенсацією вартості худоби. Якісний "молочний апарат" обійдеться в 2-3 тисячі євро. До того ж, потрібно буде організувати його доставку.

-- "Машина з виробництва молока"?

Корова — це ключовий елемент. Весь інший процес обертається навколо неї: що давати їй на корм, де створити комфортні умови для життя, яким чином здійснювати доїння. Це, по суті, все необхідне обладнання.

Пільгові кредити є дієвим інструментом державної підтримки?

Програма "5-7-9%" є ефективним інструментом, але доступ до неї для переробних підприємств є обмеженим. Вона фінансується за рахунок донорських внесків, і компанії з річним оборотом понад 50 мільйонів євро не можуть скористатися пільговими кредитами. З точки зору наших західних партнерів, такі підприємства вже вважаються великим бізнесом. Крім того, згідно з наявною інформацією, термін дії програми "5-7-9" закінчується 1 квітня, і наразі немає ясності щодо можливого продовження кредитування.

Щодо надання дотацій, існує Міністерство аграрної політики, яке відповідає за розробку стратегій у цій сфері. Зазвичай, фінансову підтримку отримують переважно представники малого та середнього бізнесу, тобто пересічні громадяни. Водночас, основою для переробки виступають не приватні особи, а великі виробничі компанії, зокрема, молочні підприємства.

Ми ведемо перемовини з нідерландцями: хочемо їхні породи корів. Для них ми ринок збуту. Нехай компенсація йде їм, а поставки корів - нам. Вони утримують свої робочі місця, виробляють продукцію. Ми теж отримуємо зиск.

Ви зазначали, що до 2017 року молочні виробники отримували компенсацію ПДВ. Чи може повернення цього механізму позитивно вплинути на ситуацію?

Це була єдина справжня і дієва державна підтримка, яка запобігала зниженню ринку та сприяла збільшенню виробництва молока. Ми виступаємо за її відновлення, але нам повідомляють, що МВФ та Захід проти. Тож давайте вирішувати питання фінансування.

Коли запроваджували ринок землі, пан Сольський (Микола Сольський, колишній міністр аграрної політики - ЕП) заявляв, що все має бути переведено в грошову форму. Як саме це реалізувати? Відмовляємося від усіх пільг, натомість пропонуємо дотацію в розмірі 10 мільярдів гривень щорічно для аграрного сектору. Чи отримували ми ці 10 мільярдів хоч раз? Ніколи.

Молокопереробна індустрія страждає від браку ефективної підтримки з боку держави. У країнах Європейського Союзу наші суперники користуються частковими субсидіями на придбання нового устаткування та мають доступ до вигідного кредитування. Ми ж відчайдушно намагаємося з ними змагатися.

Щоб в Україні сформувати сучасний молочний сектор, необхідно вжити конкретні заходи, такі як впровадження програми часткової компенсації витрат на нове обладнання. В іншому випадку, масло на полицях магазинів коштуватиме 500 гривень за кілограм. Це не лише через підвищення цін з боку українських виробників, а скоріше через те, що імпортні компанії зможуть встановлювати ціни на українському ринку.

У 2025 році передбачена державна підтримка у розмірі одного мільярда гривень.

Новопризначений міністр виступив на підтримку ініціативи, але варто зауважити, що це не є гарантованою статтею бюджету, а спеціальним фондом. Якщо держава заповнить цей фонд за рахунок орендних платежів за свої сільськогосподарські землі, то це створить можливості для певних осіб.

Беручи до уваги ситуацію в Польщі, розмір підтримки для української галузі повинен скласти близько мільярда євро. Це аналогічно тому, як діяла Росія у свій час. До 2016 року вона займала позицію найбільшого імпортера молочних виробів. Нині ж Росія витісняє нас з ринків Північної Африки, пропонуючи молочну продукцію за більш вигідними цінами завдяки дешевшій сировині.

-- Як вони змогли наростити виробництво?

-- Мільярд євро вкладали кожен рік. У них був план: кожен рік збільшувати виробництво молочної сировини на мільйон тонн. Була політична воля, був відповідальний і вони пішли-поїхали. Та ж Білорусь. Є політична воля Лукашенка, є стимулювання. Білоруські заводи за якістю - 90%, якщо взяти за еталон польські.

А що з нами?

-- Від нуля до максимум 90%. У нас є заводи, які вже не повинні працювати, тому що вони можуть бути небезпечні.

— Чи становлять вони загрозу для споживачів або ж для працівників?

-- Для споживачів. За різними оцінками, на ринку переробки 500 учасників. Ми бачимо десь 130, ще 30 - "крафтові" ферми. А де інші? Інші "калампуцять" щось у хатах. То була грузинська тема, коли всі робили сулугуні без контролю, без простежуваності сировини.

Які товари можна знайти в палатках на ринках?

Роздрібна торгівля складається з компаній, які, як правило, є публічними та значними платниками податків, і вони акредитують різноманітні підприємства. Це означає, що представники виїжджають на місця, вивчають всі процеси, при цьому несе спільну відповідальність. Що стосується ринкових продажів, то це викликає певні сумніви. На нашу думку, ці канали збуту функціонують у тіньовій економіці.

Чи придбаєте ви молочні вироби на ринках?

Ні, лише в інтернеті. Я ознайомлений з різними вундеркіндами на ринку і маю уявлення про їх можливості. Можна сказати так: рослинні жири — це найменше зло, яке можна зустріти в цій продукції.

Які ще таємниці вона може приховувати?

Для процесу розкислення застосовують соду, а для підняття білка – азот, зокрема сечовину, що походить від терміна "сеча".

Чи є сеча насправді хімічним елементом?

Існують різні ситуації. Кажуть, що на Волині один дідусь, здаючи молоко на приймальному пункті, хитрував з показниками. Це і смішно, і сумно водночас.

Які особливості має молоко, що реалізується на ринках, в порівнянні з тим, що продається в магазинах?

-- На ринку молоко може мати проблеми з мікробіологічною чистотою та контролем наявності антибіотиків. Придбання такого продукту - це реальний ризик для вашого здоров'я. У молоці, яке постачається від населення, може бути щонайменше мільйон соматичних клітин (мікробів). Натомість, молоко, яке приймається в країнах Європейського Союзу від фермерів, повинно містити не більше 50 тисяч таких клітин.

Чому в наших магазинах переважають євросоюзські сири, а не локальні виробники?

У мережах спостерігається певний ухил на користь імпортного сиру, але в нашій країні його пропозиція все ж переважає. Ми вирішили дослідити ситуацію і з'ясували, що в Польщі ставка ПДВ становить 0%, тоді як у нас вона досягає 20%. Чи є це стимулом для їхніх виробників? Так, безумовно.

Коли Міністерство економіки представило ініціативу "Національний кешбек", ми запропонували визначити категорії, які потребують підтримки. У сфері молочних виробів ми вважаємо, що варто зосередитися на сирах і встановити кешбек не на рівні 10%, а на 20%. Це допоможе стабілізувати ситуацію. Ми не акцентували уваги на молоці чи йогуртах, оскільки їх терміни зберігання є коротшими, і імпорт їх надходить у меншій кількості. Натомість сири мають довші терміни реалізації, що робить їх легшими для імпорту.

Чи існує ймовірність, що на ринку з’явиться більше європейських сирів? Іншими словами, чи можуть українські виробники опинитися під тиском?

Є. Сирний бізнес опинився під загрозою. Якщо розділити цей сектор на сир та сирні вироби, які містять рослинні олії, можна помітити, що виробники цих продуктів орієнтувалися на експорт, а не на внутрішній ринок. Втім, ми втратили цей експорт через проблеми з логістикою, оскільки основні покупці знаходилися в Казахстані та Узбекистані.

На внутрішньому ринку основний конкурент - Польща. З Польщею конкурувати важко, тому що вони штампують заводи. У них ефективність переробки достатньо висока. Плюс у них працюють програми державної підтримки на національному рівні і на рівні Євросоюзу. У нас це відсутнє.

Наші конкурують тільки тому, що терміни зберігання молока, йогурту чи кремів менші. Наші компанії, користуючись логістичною перевагою, можуть швидко поставити цей товар на полицю.

Плюс історично до 2013 року сирна частина нашого молочного бізнесу була орієнтована на Росію. Невибагливі, можна халтурити, що не стимулювало до розвитку. Ті, хто думали на десять років уперед - "Терра фуд", "Пирятин", "Комо", "Клуб сиру", - модернізувалися і, розуміючи політичні ризики, шукали нові ринки. Вони якось балансують у цій конкуренції.

Проте, якщо ми не підвищимо обсяги виробництва молока і не надамо підтримку цій галузі, нам буде складно змагатися з польськими товарами. Так, як ми дивилися на ринок Центральної Азії, не постачаючи туди сири, а лише сирні продукти, так само поляки вважають: "Українець усе споживе". Зазвичай, всі польські продукти, які продаються в упаковках, містять рослинні жири.

Щодо очікувань на 2025 рік...

-- Усі чекають прогнози від Трампа. (сміється)

Він ще не висловлював своїх думок щодо молока.

Збільшення обсягів виробництва молочних продуктів та відкритість торгівлі з Європейським Союзом сприятимуть стабільності галузі.

Що чекає на ціни в майбутньому?

У першому кварталі очікується, що вони не підвищаться, а, можливо, навіть знизяться. Які події відбудуться далі? Це залежить від валютного курсу гривні та зовнішніх чинників. Якщо ціни на певні товари сприятимуть експорту, це, в свою чергу, вплине на ситуацію на внутрішньому ринку.

У першій половині року очікується стабілізація цін на сировину, і вже розпочато переговори з виробниками молока щодо можливого зниження цін. Після цього ми перейдемо до періоду сезонного зростання пропозиції.

-- Тобто ціни не будуть зростати?

Вважаю, що вони, можливо, почнуть знижуватися.

Це ж не пляшка об'ємом літр — на столі ж знаходиться 800-грамова упаковка йогурту?

-- Ні.

-- Це виробники, намагаючись стримувати зростання цін, зменшують розмір упаковки?

Розробкою цін і їх контролем займається роздрібна торгівля, адже саме їм вигідно збільшувати обсяги продажів.

Чому ж тоді випускають пляшки менших обсягів, а не літрові?

Згідно з умовами угод, вартість сировини підвищується до того, як це відображається на цінниках у магазинах. Очікувати на переоцінку від ритейлерів не доводиться, тому єдиним виходом залишається регулювання обсягу упаковки у постачальника.

Отже, це, врешті-решт, роблять саме переробники?

Таким чином, щоб уникнути фінансових втрат. Знаєте, чому існує пачка масла вагою сто грамів? Все залежить від споживача та його фінансових можливостей. На даний момент він не в змозі придбати пачку вагою 200 грамів, оскільки має гроші лише на 100 грамів. Тому і була розроблена така упаковка.

Все визначається купівельною здатністю людей?

-- Так, і від взаємовідносин з ритейлом. У принципі, це вони почали заганяти своїми діями, не приймаючи або стримуючи переоцінку продукції. Вони не відмовляються від своєї націнки, перекладають це на переробника, а переробники вимушені зменшувати вагу.

-- Ритейл не зменшує свою націнку?