Абдул-Хакім Шишані зазначає, що в рядах ФСБ існує чимало людей, які мають негативне ставлення до Кадирова і сподіваються на зміну влади з відходом Путіна.
Абдул-Хакім Шишані, головнокомандувач ЗС Чеченської Республіки Ічкерія, в інтерв'ю РБК-Україна - про бойовий досвід у російсько-українській війні, про схожості та відмінності війн у Чечні, Сирії та Україні, про ослаблення позицій Росії на Близькому Сході, стосунки Путіна та Кадирова, а також про те, чому Україні не вигідне заморожування війни.
Абдул-Хакім Шишані – це особа, чий вплив відчувається не лише в Чечні, а й за її межами. Його досвід включає участь у конфлікті між Росією та Чечнею, а також командування Центральним фронтом армії Ічкерії. Після вимушеного виїзду він не зупинився на досягнутому, очоливши чеченське угруповання в Сирії. Наразі Абдул-Хакім виконує обов'язки головнокомандувача Збройних Сил Чеченської Республіки Ічкерія і активно залучений у російсько-українську війну на стороні України.
У розмові з РБК-Україна він висловлює свої роздуми про зв'язок між війнами в Чечні, Сирії та Україні. "Де тільки не точаться їхні бойові дії? В Чечні, Грузії, Сирії, Україні — це лише частина списку. В Афганістані вони скоювали вбивства, зараз перебувають у Лівії та активно діють в Африці", — зазначає військовий, підкреслюючи агресивну стратегію Росії.
Абдул-Хакім особливо акцентує на незламності українського народу: "Стверджувати, що Україна не зможе витримати або не досягне перемоги, для мене просто смішно". Він вважає, що українська боротьба за свободу є лише етапом у масштабному процесі, який в кінцевому рахунку може трансформувати всю геополітичну ситуацію в регіоні.
Нижче в тексті - головне з розмови, повну версію інтерв'ю дивіться на YouTube-каналі РБК-Україна.
Військовий досвід в контексті російсько-українського конфлікту.
Не настільки важливо, яким чином я опинився тут, як те, що я зараз на передовій, борючись проти спільного ворога. Я брав участь у бойових діях у Бахмуті, Торецьку, Харкові, а також у Білгородській області. У нашій культурі не прийнято вихвалятися своїми успіхами.
Дух українських військових вражає своєю силою. З кожним роком їхня підготовка удосконалюється, але незламність залишається на постійному рівні. Ось уже три роки ми спостерігаємо за незгасимою стійкістю та бойовим духом українського народу.
Чому росіянам вдається просуватися на фронті
Їхня тактика незмінна з часів Другої світової війни - "м'ясні штурми", коли кидають величезну кількість солдатів без відповідальності та підготовки. Поки в Росії є 140 мільйонів населення, вони діятимуть так. Але я впевнений, що Україна поверне свої території. Якщо світова спільнота продовжить підтримку, це лише питання часу.
Крим або Донбас? Для мене немає суттєвої різниці. Якщо нам нададуть все, що потрібно - літаки, далекобійні артилерійські системи та інше обладнання, всі території можна буде повернути: і Крим, і Донбас, і Херсон. Таким чином, війна для України завершиться, але для нас, чеченців, вона триватиме доти, поки ми не відновимо свої права на рідні землі.
У чому відмінність війни в Україні від воєн у Чечні та Сирії
У Чечні відбувалася партизанська війна, в Сирії - проводилися диверсійні операції. Натомість Україна зіткнулася з агресією в масштабах повноцінної війни. Політичні аспекти також відрізняються: в Україні існує значна міжнародна підтримка, чого не спостерігалося в Чечні у 1990-х роках. Це надає Україні суттєву перевагу.
Чому Путіну вдалося перемогти в Чечні?
Вони зробили висновки з досвіду Першої чеченської війни: організували співпрацю з колабораціоністами, подібними до кадировців, застосовували тортури, залякування та викрадення близьких бійців. Багато людей змушували змінити свою позицію на їхню користь, що завдало значної шкоди нашому опору. В Україні подібний розвиток подій не спостерігається.
Війна в Сирії та її наслідки для позицій Російської Федерації.
Росія, Іран і Хезболла виступали на підтримку режиму Асада, внаслідок чого опозиція зазнала розколу та ослаблення. Проте, війна в Україні завдала серйозного удару по ресурсах Росії, і нині сирійська опозиція діє більш злагоджено, що сприяло зміні співвідношення сил на Близькому Сході. Вплив Росії в регіоні помітно зменшився. З геополітичної точки зору, втрата впливу на Близькому Сході негативно позначається на авторитеті та іміджі Росії. Крім того, це стало серйозним ударом для Ірану, позбавивши його ключових позицій.
У Сирії, завдяки підтримці союзників і сусідніх держав, ситуація має шанс на поліпшення. Туреччина зуміла об'єднати раніше ворогуючі групи, і тепер вони отримуватимуть економічну та військову допомогу. Сирійці планують повернутися додому. Ті, кого я знаю, не є вимогливими, вони дуже прості у своїх потребах. Вони повернуться, адже не потребують багато. Якщо з'являться інвестиції, то вони активно займатимуться відновленням своєї країни.
Тема жорстокості та військових злочинів, вчинених російськими військовими.
Ті жахливі злочини, які російські війська скоюють в Україні, вже відбувалися раніше в Чечні: вбивства мирних жителів, атаки на школи та лікарні, численні братські могили, де ховали загиблих. Тоді ми були в ізоляції, без сучасних телефонів і медіа, тому багато фактів залишилися без документування. Я вважаю, що з населення Чечні, яке налічувало мільйон, близько третини було вбито.
Історія свідчить, що агресія — це невід’ємна частина їхньої сутності. Без кровопролиття, без жертв і насильства вони не можуть існувати. Це їхня пристрасть, і це очевидно. Це закладено в їхній природі, і змінити це неможливо. Зупинити цей безлад можна лише через розпад Росії. Якщо Росія розвалиться, то це припиниться. Якщо ж ні, ми продовжимо спостерігати за знайомими подіями. Чечня, Грузія, Сирія, Україна — де ще вони залишили сліди? Афганістан, Лівія, Африка — їхній слід присутній скрізь, де вони з’являються, супроводжуючи злочини, вбивства та насильство.
Перспективи Чечні та Кавказького регіону після можливого розпаду Російської Федерації.
Історія свідчить, що Кавказ може стати каталізатором розпаду Росії. Сьогодні Кадиров відкрито заявляє про необхідність готуватися до війни та озброюватися. Він усвідомлює, що в разі завершення війни в Україні або замороження конфлікту, гнів та невдоволення населення можуть обернутися проти нього. Тому він вже вживає заходів для власного захисту. Наприклад, він амністує осіб, які брали участь у конфліктах у Сирії, запевняючи їхніх родичів, що вони можуть повернутися додому без наслідків. Це явний знак того, що Кадиров усвідомлює наближення змін і намагається зменшити тиск на себе. Проте, очевидно, що цей накопичений гнів рано чи пізно вдарить по ньому. Чеченський народ втомився від репресій, насильства та вбивств. Люди готові боротися за свою свободу. Якщо Росія почне розпадатися, підтримка міжнародної спільноти може допомогти Ічкерії та іншим регіонам здобути незалежність.
Про роль Кадирова і його військ у російсько-українській війні
Кадировці - це особиста гвардія Путіна, яка допомагає йому контролювати Чечню. Їх пов'язують спільні злочини: вбивства політичних опонентів, правозахисників і журналістів. Путін дав Кадирову повний карт-бланш у Росії, тому той утримує свою владу.
Поки Путін залишається при владі, Кадиров також утримує своє становище. Але варто тільки Путіну зникнути, як і Кадирову прийде кінець. Він навряд чи зуміє знайти спільну мову з новим керівником, особливо якщо це буде представник ФСБ. Багато людей в ФСБ не в захваті від Кадирова і чекають на зміну влади, аби вирішити цю проблему.
На тему партизанського руху та соціальних настроїв на Північному Кавказі.
Партизанський рух завжди існував, і ми прагнемо зробити його більш структурованим та масштабним. Люди втомилися від репресій і готові діяти. Конфлікт в Україні лише підвищив напругу: тих, хто не підтримує режим Кадирова, відправляють на фронт, де їх чекає смерть. Кадиров використовує цю ситуацію, щоб усунути незадоволених.
90% чеченців не бажають цієї війни, вона їм не потрібна. Якби Кадиров і його оточення щиро вірили у свою "священну війну", вони б самі пішли воювати. Але їх там немає. Вони ховаються в Курську та Бєлгородській області. Хоча й були під Києвом, але не змогли досягти жодних результатів. Вони є лише інструментом пропаганди, а не реальною силою.
Останні дії, пов'язані з використанням дронів у Чечні, викликали значний резонанс серед місцевих жителів, які по-різному реагують на ці події.
На авторитет Кадирова це дуже сильно впливає. Народ Чечні радіє кожному удару по об'єктах режиму. Кадиров і його наближені знущаються над власним народом: вбивають, катують, забирають майно. Люди не бачать у них своїх захисників, бачать ворогів.
Але тільки повітряними ударами не вдасться знищити владарювання Кадирова. У будь-якому випадку, нам доведеться повернутися до Чечні. Ніхто просто так не відмовиться від цієї землі. Якщо Росія розвалиться, народ Чечні самостійно позбудеться Кадирова. Без підтримки з боку Росії його режим не витримає й кількох місяців. Люди втомилися від репресій і готові на будь-які дії, щоб звільнитися від його влади.
Якісь хвороби у Кадирова є, але я не думаю, що він помре від цього. Якщо його не стане, Росія знайде йому заміну. Таких, як він, у Путіна багато, і завжди можна призначити нового ставленика.
Щодо підготовленості та морального стану російських військових, що беруть участь у конфлікті в Україні.
Особливої різниці між тим, що бачив раніше і зараз, немає. Зараз вони стали більш підготовленими, але помітна одна особливість: вони ніби накачані чимось. Реально йдуть як зомбі. Так, хімічну стимуляцію використовували і під час світових воєн, але зараз це особливо помітно в росіян. Вони вибухають, вбивають одне одного. У Чечні ми такого не бачили. Там вони застрілювалися, а тут відбувається щось дивне. Видно, що це система. Їх ловлять, відправляють на фронт. Більшість із них - це ті, кого просто мобілізували на полігонах за два тижні, а потім кинули в бій.
Про російський вплив у Грузії та загрозу повномасштабної війни в країні
Кадирівці беруть участь у придушенні протестів у Грузії. За нашими даними, ймовірність їх присутності складає 90%. Росія не залишить Грузію без боротьби. Якщо їм не вдасться повністю контролювати ситуацію, можна очікувати, що вони можуть вдатися до військових дій. У разі, якщо протестувальники активізуються, Росія може надіслати танкові підрозділи.
Чи залишив світ Грузію на самоті? Так, якщо грузини не стануть боротися за свою волю та незалежність. Я сподіваюся, що вони виявлять таку ж рішучість, як українці, і як ми боролися під час чеченських конфліктів. Грузія завжди займала важливе місце для чеченців і всього Кавказу. Їхнє прагнення до свободи є також нашою сподіванкою.
Щодо можливостей України досягти перемоги.
Я не можу дати чіткої відповіді на це питання, оскільки в Чечні ми стикалися з повною відсутністю ресурсів: ні боєприпасів, ні підтримки з тилу, ні техніки. Ми постійно опинялися в оточенні. Умови, в яких нам доводилося воювати, настільки відрізняються від сучасної ситуації в Україні, що порівнювати їх просто неможливо.
У Чечні ми боролися і перемагали, незважаючи на все це. А в Україні є підтримка Європи і всього світу. Сказати, що Україна не витримає або не переможе, для мене просто смішно. Так, буде важко, але головне - проявити стійкість і продовжувати боротися.
Заморожувати війну не можна, інакше Росія використає це у своїх інтересах. Підтримка Заходу, стійкість українців і їхнє бажання свободи - запорука перемоги.
Стосовно перспектив Чеченської республіки Ічкерія.
Ми щиро вдячні українському народу за визнання нашої території як окупованої. Я вірю, що Ічкерія здобуде свободу та незалежність, і наше майбутнє буде світлим.
Проте цей варіант розвитку подій пов'язаний із розпадом Росії. Без такого сценарію досягти справжньої незалежності буде вкрай складно. Перемога України у війні з Росією є першим важливим кроком. Після цього, спільними зусиллями міжнародної спільноти, ми зможемо заснувати незалежну державу. Без політичної та військової підтримки це завдання стане надзвичайно важким, як це було в 90-ті роки, коли ми не мали міжнародної допомоги. Однак ми усвідомлюємо помилки минулого. Сьогодні наші політики докладають максимум зусиль для отримання цієї підтримки, і ми сподіваємося на допомогу з боку світової спільноти.
Безумовно, Дагестан, Інгушетія, Карачаєво-Черкесія та Кабардино-Балкарія прагнутимуть до самостійності. У разі, якщо Росія почне розпадатися, ці регіони неодмінно використають цю можливість. Ми віримо, що це може стати шляхом до свободи для всього Кавказу.
