Андрій Білецький: Наразі ми переживаємо одну з найважчих обставин за останні три роки війни.

В останні місяці журналістам не часто вдається докладно поспілкуватися з командирами бригад про ситуацію та проблеми на фронті.

Напередодні нашої зустрічі командир Третьої штурмової бригади, одного з провідних бойових підрозділів України, Андрій Білецький провів декілька днів у Києві через службові обов'язки. Саме з цієї причини він вирішив віддати нам частину свого часу для розмови.

Білецький поділився з "Українською правдою" деталями бойових дій на кількох фронтах, розкрив, які виклики можуть виникнути від противника в зимовий період, а також оцінив ризики, пов'язані з участю армії Північної Кореї на стороні Росії.

Ми також обговорили питання мобілізації, СЗЧ і труднощі, пов'язані з підготовкою військовослужбовців.

Ось зменшена версія інтерв'ю. Якщо бажаєте ознайомитися з повним варіантом розмови, перегляньте його у відеоформаті.

Давайте спочатку обговоримо фронтову ситуацію. Тарас Чмут, голова фонду "Повернись живим", зазначив, що нині ми стикаємося з найважчими викликами з весни 2022 року. Як ви вважаєте, яка ваша оцінка цієї ситуації?

Безумовно, нинішня ситуація є найскладнішою за майже три роки конфлікту. В певному сенсі, я б охарактеризував її навіть як важчу, ніж навесні 2022 року.

Існує безліч факторів: брак кадрів, низький рівень підготовки (Робить паузу).

Постійно говорять: мотивація і так далі. Вибачте, мотивація - це питання професіоналізму, рівня підготовки, довіри до всіх ланок, які керують бійцем, сержантом, офіцером.

Таким чином, мотивація виникає не лише з патріотичних почуттів, а й через інші фактори. Серед основних проблем можна виділити низький рівень підготовки та мотивації, а також, в певній мірі, брак необхідних ресурсів.

У нас часто кажуть: "Не надали, недостатньо отримували матеріально-технічну підтримку".

Дозвольте бути відвертим: у росіян справи не кращі. Усі ці наративи про десять чи сім їхніх снарядів на один наш не відповідають істині.

У російських військах спостерігається значна проблема з озброєнням та військовою технікою, включаючи бронетехніку, боєприпаси та їхній якісний стан.

Проте вони мають кілька ключових переваг. Наприклад, повітряна складова — російські керовані авіабомби значно змінили обстановку на фронті.

Звісно, чисельність людських ресурсів має величезне значення. Російські війська просуваються не стільки завдяки зосередженій артилерійській підтримці, скільки через масове використання живої сили. Вони фактично використовують своїх солдатів як «м'ясо», і в такому контексті важко назвати їх справжніми бійцями.

- Ми входимо у зимовий період. Як зима впливатиме на інтенсивність бойових дій?

- Це не матиме значного впливу. Насамперед, погодні умови позначаються на здатності автомобільної та бронетехніки, зокрема гусеничних і колісних, до пересування.

Несприятливі погодні умови зменшують можливості операцій з використанням техніки.

Щодо піхотинців, вони, як і раніше, функціонують у невеликих командах, не шкодуючи своїх товаришів по службі, і продовжуватимуть це робити в майбутньому.

Їх мета полягає у невеликих, але цілеспрямованих досягненнях, а не в довгих походах на 50 кілометрів. Вибратися з ями і зайняти нашу позицію на відстані 250-300 метрів, або, можливо, на кілометр. Він подолає цей шлях, незважаючи на сніг, дощ чи бруд.

Для нас вплив зимової погоди може бути більш негативним. Тому що через нестачу особового складу і якість підготовки зараз основний наш засіб ураження - дрони.

Розвідувальні безпілотники, великі розвідувальні платформи та FPV-системи усі мають значну залежність від освітлення. Хоча існують термальні моделі з тепловізійними камерами, їхня кількість, звісно, значно менша.

Застосування дронів залежить від вітру, прозорості повітря: туман - не туман, дощ - не дощ, сніг - не сніг.

Тому я побоююся, що надії на те, що росіяни зупиняться через зимовий період, абсолютно безпідставні.

Навпаки, наша оборонна позиція може стати більш вразливою через зниження ефективності нашого основного озброєння. Хоча російським солдатам складніше маневрувати, вони, в свою чергу, використовують погодні умови для маскування. Таким чином, для піхоти існують як недоліки, так і переваги.

В останній час у медіа активно обговорюється ситуація на Запорізькому фронті. Нещодавно представник Сил оборони Півдня повідомив виданню Sky News, що російські війська можуть готуватися до наземних атак у цьому регіоні. Яка ваша думка щодо цієї ситуації?

- Вони вже почали штурми західніше Великої Новосілки.

Велика Новосілка - це дуже важливий вузол оборони півдня України. Наразі вони досягли обмеженого, але успіху, взявши Рівнопіль і просуваючись частково в сторону Гуляйполя.

Те, що знаю від знайомих комбригів: схоже, що противник буде пробувати наступати.

Просування біля Великої Новосілки сприяє ворогу у завершенні його основної операції - захопленні Курахового.

Запорізька область є дуже ризикованим регіоном. Ландшафт тут переважно рівнинний. При огляді карти можна помітити, що значних міст у цій місцевості практично немає.

Наші комунікації, якщо говорити відверто, простягнуті з заходу на схід. Їх можна легко перервати, що може стати серйозною проблемою для всього Донбасу.

Наскільки я знаю, останні декілька тижнів ми активно там почали підсилювати як угруповання, так і фортифікаційні зусилля, яких недостатньо.

Але я не знаю ані складу угруповання противника, ані намірів противника в повному обсязі, точно так же, як і склад нашого угруповання.

Відомо, що на території Курщини проти нас діє, зокрема, армія Північної Кореї. Якою ви бачите участь корейських військ у цьому конфлікті? Наскільки серйозною є ця загроза?

- Я вважаю, що навіть якщо їх залучать 50 тисяч, це радикально не змінить ситуацію на полі бою.

Дозвольте пояснити: ми використовуємо новітні, точні та економічні засоби для ураження цілей. Наразі вартість FPV-дрона може становити всього 300 доларів.

Типи польової фортифікації та тактичні методи, як у оборонних, так і наступальних діях, зазнали змін. Це вимагає значної підготовки та практики. На сьогоднішній день лише дві країни в світі мають подібний досвід — це ми та Росія.

Північна Корея не відзначається високим рівнем технологічного розвитку.

Той же геймінг не розповсюджений там, навряд чи у КНДР ти можеш потренуватися на дроні в цивільному житті чи купити його, щоб літати у своє задоволення.

Я не думаю, що вони зможуть воювати в сучасних реаліях.

Звісно, для нас усіх це невідома територія, але я сумніваюся, що у людей із ГУЛАГу існує особливо висока мотивація.

Гроші? Я не вважаю, що фінансова винагорода може спонукати людей ризикувати своїм життям.

Проте, оскільки вони прагнуть вижити, вони готові боротися за своє існування...

Власне, на мою думку, їхня мета полягатиме не стільки у веденні боїв, скільки у боротьбі за виживання.

Коли мова заходить про Північну Корею, у мене виникає враження, що роль північно-корейського військово-промислового комплексу у нашій війні є значно вагомішою, ніж усе, що ця країна може представити на полі бою.

Обсяг артилерійських боєприпасів, які північнокорейці надали Росії, приблизно відповідає тому, що всі країни НАТО надали нам за майже три роки. Це викликає певні занепокоєння.

Так, знаю, що це поганий боєприпас.

Отже, росіяни негайно зазначають, що артилерійські боєприпаси походять з Кореї - у них інший коефіцієнт. Вони усвідомлюють, що з цим боєприпасом ймовірність влучення у ціль значно знижується. Проте, він все ж таки присутній.

Без нього вони взагалі зараз були б у ситуації крайнього снарядного голоду. Балістичні ракети, які летять на Київ, Одесу чи Миколаїв - північно-корейські.

Військово-промисловий комплекс Південної Кореї становить для нас виклик. Натомість, армія Північної Кореї навряд чи стане серйозною загрозою.

На початку нашої розмови ми торкнулися теми мотивації. Я усвідомлюю, що більшість бійців 3-ї штурмової бригади є добровольцями. Однак, враховуючи те, що триває вже третій рік повномасштабної війни, яким чином ви підтримуєте бойовий дух ваших військовослужбовців?

- Морально-психологічний стан армії загалом - це комплекс дій.

Ось ілюстрація: якщо когось звільнили з роботи, у нього виникають серйозні труднощі в сімейних стосунках, проблеми зі здоров'ям і фінансами, а сусіди — справжні хулігани, які постійно влаштовують бійки на сходах, то лише візит до психолога не зможе вирішити всі ці питання.

Тому що ваші проблеми лежать не в тому, що у вас депресія, а в об'єктивних причинах: фінансових проблемах, сімейних, проблемах зі здоров'ям.

Я спілкуюся з людьми перед проведенням операцій, ми часто об'єднуємо піхоту, танківців, а командири ведуть перемовини - це наш характерний підхід.

Проте я не вважаю, що слова здатні замінити вчинки.

Солдат повинен відчувати, що у нього є надійні бойові командири, які займаються детальним плануванням. Його ротному не просто надано коротке бойове завдання з кількох слів, а чітко сформульовано завдання на зайняття певної позиції до конкретної дати, з вказаними координатами.

Особі слід усвідомлювати, що для досягнення поставленої мети працює ціла команда, а іноді й підрозділ. Він спостерігає, як здійснюється всебічна підтримка, і помічає, що його медичне забезпечення знаходиться на високому рівні.

Харчування в зимовий час: важливість вітамінів. А також необхідність бойлерів у місцях тимчасового розміщення.

Ми переїжджаємо, і в перші кілька днів весь підрозділ матеріально-технічного забезпечення активно займається встановленням бойлерів, адже надходить безліч запитів. Це все є важливим аспектом нашої роботи.

І не варто думати, що "от, матеріалістичні люди". Чому ні?

Це втілення патріотизму тих, хто займається матеріальним тиловим забезпеченням. Вони інвестують свої зусилля у спільну справу, працюючи як єдиний колектив.

Безумовно, можливо створити якісний фільм, вдало виступити та розробити таку організаційну структуру в армії, яка підвищить морально-психологічний клімат.

Це також важливо реалізувати. Справедливе нагородження орденами та медалями має значний вплив. Проте необхідно застосовувати комплексний підхід.

- Хочу про мобілізацію поговорити. Що не так із мобілізацією в Україні?

- Я далекий від питань мобілізації. І у нас невеликий відсоток мобілізованих.

Ми не отримуємо мобілізованих, ми або самі приводимо в ТЦК людей, які хочуть мобілізуватися відразу в 3-ю штурмову, і це більшість. Або інколи нам дають можливість відібрати.

Ми використовуємо простий підхід: повідомляємо: "Чоловіки, у нас є лише один тип вакансій — піхотні, адже ми є штурмовою бригадою. Ті, хто бажає стати штурмовиком, зробіть крок вперед". Хоча таких охочих не так багато, вони завжди знаходяться.

Але, ще раз повторюся, я не дуже активно стикаюся з процесами мобілізації, хоч всі ми бачимо якісь ролики, не дуже приємні будь-якій людині.

Розумієте, я все переводжу на одне і те ж - питання не в діях ТЦК. Можливо, вони перегинають палку. Але ключова проблема в недовірі.

Можливо, деякі мої товариші по службі можуть образитися на мене, але, зрештою, це ж очевидно: в нашій армії чисельність сягає мільйона, і кожен має когось із військових у родині.

Таким чином, якщо люди усвідомлюють, що потраплять у центр підготовки, де фактично не займуться бойовими навичками, а кількість вистріляних патронів становитиме лише третину, а іноді й менше, ніж передбачено радянськими стандартами для новобранців, де їхнім керівником стане бездосвідчений сержант, якого призначили без належного відбору, то це навряд чи викличе в них бажання служити.

Людина переважно відчуває страх перед невідомим. Коли усвідомлюєш, що ти - абсолютно не підготовлений до ситуації, що не маєш жодного уявлення про те, що відбувається. Можливо, протягом наступних двох місяців ти отримаєш інформацію і пояснення, але ці два місяці потрібно ще пройти, а думка про це лякає.

Усім відчувається страх: і суперпрофесіоналам, і кожному солдату. Немає жодної людини, яка б не відчувала страх. Проте цей страх має різні відтінки.

Однак є велика різниця між тим, коли людина усвідомлює, що відбувається, і знає, які дії їй вжити, щоб успішно виконати завдання та вижити на полі бою, і тим, коли вона просто перебуває в стані страху.

От мене відправити зараз в інститут квантової фізики - я буду себе почувати непевно і погано, хоча життю моєму там нічого не загрожує. Тому що я до цього не маю жодного стосунку і цього не розумію.

- Яким чином можна все це полагодити?

Просто кажучи, навчання - це основа. Альтернативи не існує. Саме через якість навчання людина досягає професійності.

У кожної людини є свій рівень таланту: деякі мають його більше, інші – менше. Проте з кожного індивіда можна виховати цілком здатного спеціаліста, який буде компетентним у виконанні основних завдань піхоти.

Необхідно терміново зайнятися проблемою підготовки молодших офіцерів, переглянути методи базової військової підготовки.

У 2015 році я усвідомив, що на цьому "гей-го" не можна довго затримуватись. Існує ініціатива, люди наділені внутрішнім потягом, фізичною підготовкою та командним духом. Проте цього недостатньо для досягнення справжньої професійності.

У нашому підрозділі підготовка проводилася грузинськими офіцерами, які мають досвід участі у війні в Грузії та обіймали високі посади. Також залучалися натівські офіцери з США та Канади. Ми заснували військову школу на честь Євгена Коновальця (ВШК), яка продовжує діяти й до сьогодні.

Тоді до мене звернувся командувач Сухопутних військ та головнокомандувач ОСУВ "Хортиця", нині генерал Сирський, і сказав: "Це потрібно реалізувати". Ми доклали всіх зусиль, щоб у нашій армії з'явилася ця військова школа командування.

Я впевнений, що в даний момент вона готує найкращих військових, включаючи мобілізованих, з навчальних закладів по всій країні.

Чи є можливість розширення? Так, це цілком можливо. Протягом півроку можна налаштувати процес так, щоб сформувати достатню кількість інструкторів для навчання 25-30 тисяч мобілізованих, а також 5 тисяч сержантів щомісяця.

Це системні вади. Проблем багато, це правда. Але основна задача - це підвищення ефективності взагалі армії. В першу чергу треба зробити нормальний інструмент.

Давайте так: армія - це інструмент. Не можна мати поганий, незаточений меч. Треба віддраяти його від іржі, нагострити.

Коли говорять про великих полководців, всі думають відразу про Наполеона.

У Наполеона була армія, що представляла собою новий революційний тип військової сили. Він мав найсучасніший військовий апарат на світі, який надав йому змогу виявити свої видатні здібності як стратега та полководця. Без хорошої армії він не зміг би досягти жодних успіхів.

У їхньому складі були Журдан та Карно, які використовували дивізійні колони та тактику розсипу. Вони організували резерви артилерії та кавалерії, впровадили нові підходи до бойової підготовки військ та змінили систему набору. Іншими словами, вони сформували абсолютно нову армію.

Отже, не має значення, хто займає посаду комбриг, комбат чи начальника Генерального штабу — важливо, на які ресурси вони спираються у своїй роботі. Адже навіть найобдарованіша особа не зможе досягти результатів, якщо армія не готова або діє неефективно.

- Як можемо вирішити критичну нестачу людей?

- Треба вирішувати тим, що ті люди, які в армію попадають щомісяця, мають бути навчені в рази краще, ніж вони навчені зараз.

Тоді в СЗЧ витрати будуть значно меншими, зменшиться кількість загиблих і поранених, тоді як втрати супротивника, навпаки, зростатимуть.

Отже, наступного місяця ваша критична нестача стане трішки меншою, а потім ще більше зменшиться. Ви почнете підвищувати свої показники, а не безперервно знижувати їх.

Треба займатися різким підвищенням ефективності армії. Вона в першу чергу полягає в якісній бойовій підготовці. Для того щоб була якісна бойова підготовка, уже є професійні учебки. Їх треба масштабувати.

Як? Їм необхідно забезпечити достатню кількість людей, щоб підготувати не лише сотні, а й тисячі інструкторів.

Зараз 80% у навчальних центрах - це люди, які на війні не були. Питання: а чого вони вчать?

Треба зібрати з військ 3-4 тисячі - так, це буде боляче, але не критично. Берете хороших сержантів і старих солдатів: контузії, те-се - прискіпливо треба дивитися. Це не буде просто. Якщо йти по короткому шляху - за 4 місяці. По хорошому - за 6 місяців вони стануть якісними інструкторами і випустять свій пробний курс.

Після цього можна орієнтовно вважати, що одна особа відповідає за підготовку 10 курсантів. Таким чином, 4 тисячі інструкторів здатні навчати одночасно 40 тисяч учнів. І це суттєво підвищує рівень підготовки людей.

На завершення: як ви вважаєте, якою повинна бути офіційна комунікація з суспільством щодо війни?

- Чесною, це ж абсолютно очевидно. На короткий період можна займатися, як і було, ура-пропагандою.

З часом, чим більше позитивних реляцій, тим більшою буде недовіра, тому що вони розходяться з тим, що люди чують від рідних і знайомих, які беруть участь у бойових діях.

Я також взаємодію з різними особами і з подивом зауважую, що через недовіру до, скажімо, офіційних джерел, деякі люди бачать ситуацію у більш негативному світлі, ніж вона є насправді.

Це ж теж небезпечна історія. Тому розмовляйте з людьми чесно, як із дорослими.

Думаю, що це найправильніший спосіб мати коннект із суспільством.

Роман Кравець, Українська правда