Андрій Любка: Тридцять років ОЕ - вдячний тобі за те, що ти завжди поруч.
1994 рік. Мені скоро виповниться 7, я вже цілком непогано читаю і знаю напам'ять російську пісню "Єслі с другам вишел в путь", якої нас навчили в школі. Приблизно тоді ж у Львові молоді й безтурботні музиканти збираються для того, щоб собі в задоволення "полабати" музику. Цей гурт дивний, бо має якусь звихнуту назву "Океан Ельзи", співати збирається українською мовою, а вокаліст має такий харизматичний голос, який чимало людей і через тридцять років називає немузичним.
2000 рік. Мені тринадцять, і я вирішую витратити зібрані на колядування гроші на щось особливе. У єдиному магазині в місті я натикаюся на запечатану касету "Океану Ельзи". Вийшовши на вулицю, я негайно вмикаю її у своєму плеєрі. Альбом "Янанебібув" звучить у мене цілий день, а вночі, під ковдрою, я продовжую слухати, удаючи, що вже сплю. Я не відриваюся від музики, поки батарейки не вичерпаються. Мимоволі запам'ятовую слова пісень, і досі можу їх наспівувати. Вони стали невід'ємною частиною мого життя.
2004 рік. Вперше чую "Океан Ельзи" наживо на Майдані в Києві. Наша революція наповнена піснями, і разом із Марійкою Бурмакою та повстанськими мелодіями Тараса Чубая Майдан для мене звучить закликом: "Вставай! Моя дорога, вставай!" Моя дорога – це Україна. Я спостерігаю за сценою і мрію про те, що колись також зможу співаць для мільйонів. Це моя перша мрія і перший кумир.
2013 рік. Ще один Майдан. Чомусь здавалося, що на сцені обов’язково має з’явитися "Океан", адже його музика уособлює свободу. Я піднімаю на свої плечі маленького хлопчика і разом з натовпом виконую пісні, які, незважаючи на те, що ми всі різні, об’єднують нас в одну спільноту. Нас єднає спільний культурний код.
2016 рік. На стадіоні "Чорноморець" в Одесі, під час виступу "Океану Ельзи" з нагоди Дня Незалежності, я роблю пропозицію своїй майбутній дружині. Важко знайти більш відповідний момент, адже з юності пісні "Океанів" асоціюються у мене з коханням. Тепер, коли слухаю свої улюблені хіти з початку двотисячних, в моїй свідомості завжди постає образ дружини — "Дівчини з іншого життя".
Ознайомтеся також із: Щоденник конфлікту: Свіжі музичні твори та події, пов'язані з російськими ракетами.
2024 рік. Група "Океани" представляє свою нову композицію "Мукачево", і я занурююся у глибокі роздуми, адже ця пісня наче створена спеціально для мене, хоча вісімдесяті я лише минав, ходячи під стіл. Вона відображає моє дорослішання, процес становлення особистості і ту небайдужість, яка спонукала мене та моє покоління виходити на Майдани. Це неймовірна сила мистецтва — вміти подарувати слухачеві відчуття, що він співає про себе, про свої моральні вибори і ностальгію за минулим.
За кілька днів "Океан Ельзи" відзначатиме своє тридцятиріччя. Для нашої молодої та непевної країни це вражаюче досягнення, чи не так? Без сумніву, можна стверджувати, що цей гурт вже став невід'ємною частиною української історії. Мільйони людей пов'язують важливі моменти свого життя з піснями та альбомами "Океану Ельзи", а біографію нашої країни можна з легкістю співвіднести з їхньою дискографією, наповненою емоційним голосом Вакарчука. Ми всі стали свідками епохи, коли безперервно лунає: "Веселі, брате, часи настали..."
В українській культурі не прийнято дякувати. У нас для того, щоб тебе оцінили й похвалили, найкраще померти. Тоді співвітчизники затягнуть тужливе голосіння і займуться улюбленою справою - будуть бідкатися й побиватися.
Порушуючи цю традицію, я хочу подякувати "Океану Ельзи" вже. Саме в ці невеселі часи, коли зовсім не до святкувань і ювілеїв. Але коли всі ми потребуємо взаємної підтримки і вдячності. Адже дякувати є за що - до тридцятиріччя гурт підійшов у чудовому стані, є що людям показати і є чим заслужено гордитися.
Щиро дякую за те, що ви обрали не співати російською та зберегли свою гідність. Ваша діяльність є яскравим прикладом того, що українська культура має потенціал до успіху і може заповнювати великі арени, а україномовні артисти можуть бути харизматичними, привабливими та фінансово успішними. Вдячний за вашу громадянську позицію в найскладніші часи нашої історії. Дякую, що уникали жовтої преси і скандалів. Найголовніше, дякую за музику, яка так чітко відображає нашу сутність, епоху і нашу країну.
Дякую тобі за те, що завжди підтримуєш мене...
