Затримання криптовалют: нові умови для підприємств і індивідуальних користувачів.

Останні кілька років криптовалюта здавалася майже недосяжною для українських правоохоронців: криптобіржі перебувають в юрисдикції іноземних держав, транзакції децентралізовані, а їх правове регулювання в Україні все ще перебуває у стані невизначеності.

Але ринок росте та набирає обертів, і вітчизняні слідчі та прокурори вже навчилися арештовувати токени. Крім того, у 2025-му році до "гри" долучилося АРМА (Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів), що покликане управляти арештованим майном.

У таких обставинах власникам цифрових активів дуже важливо знати, коли їхні криптовалюти можуть бути заблоковані і які дії можуть вжити правоохоронні органи. Про це розповіли партнерка і керівниця практики кримінального права та захисту бізнесу юридичної фірми ARZINGER, адвокатка Катерина Гупало, та юристка цієї ж практики Тетяна Бігун.

Як проходить процес арешту криптовалютних активів у гаманці?

Наразі найпоширенішим інструментом правоохоронців є арешт майна. Частина 10 статті 170 КПК України прямо дозволяє накладати арешт на "віртуальні активи".

Хоча спеціалізований Закон України "Про віртуальні активи" ще не вступив у силу, судові органи вже тривалий час розглядають криптоактиви як одну з форм "віртуальних активів". Яскравим прикладом цього є рішення ВАКС від 14 листопада 2024 року у справі № 991/3227/24, де криптовалюта була чітко визначена як засіб для обміну та накопичення вартості.

Уявімо ситуацію, коли слідчий вважає токени на конкретному криптогаманці доказом у справі. У цьому випадку процес виглядає наступним чином: кіберпідрозділ надсилає біржі запит на тимчасове блокування рахунку. Як правило, біржа погоджується, оскільки дотримується комплаєнс-політик. Однак, цей арешт має обмежений термін дії: для його продовження необхідно отримати ухвалу українського суду. Водночас слідчий має можливість швидко отримати таке рішення.

Отже, хоча іноземна платформа формально не зобов'язана виконувати рішення українського суду, вона, як правило, виконує його відповідно до своїх внутрішніх правил взаємодії з правоохоронними органами.

Для того, хто володіє токенами, це означає, що одного листа від біржі з погрозою судового позову недостатньо. Паралельно необхідно оскаржити арешт у судах України. Процедури апеляцій та клопотань про зняття арештів можуть займати кілька місяців або навіть років, і тільки після успішного зняття арешту біржа зможе зняти блокування.

На цьому етапі, коли арешт вже здійснено, а можливість розблокування залишається невизначеною, на передній план виходить АРМА, і ситуація з "недоторканною криптовалютою" отримує абсолютно новий розвиток.

Що таке АРМА і які його функції?

Компетенції Національного агентства з виявлення, розшуку та управління активами, отриманими внаслідок корупційних та інших злочинних дій (АРМА або Нацагентство), детально прописані в Законі № 772-VIII.

Згідно з частиною 1 статті 18-1 Закону, Національне агентство має право управляти активами, які підлягають арешту в рамках кримінального розслідування із забороною на розпорядження та використання таких активів, якщо їхня сума або вартість перевищує 605 600 грн (на 2025 рік), при умові, що це забезпечить збереження їхньої економічної вартості.

Управління активами може відбуватися двома основними методами: через підписання угоди з управляючою компанією або через проведення реалізації (примусового продажу) активів.

Якщо поєднати цю норму з ч. 6 ст. 100 КПК України, отримуємо перелік критеріїв, за наявності яких активи взагалі можуть бути передані під управління АРМА:

* активи були офіційно визнані як матеріальні докази;

* на них було накладено обмеження в рамках кримінального розслідування;

* арешт передбачає заборону розпорядження та користування;

* сукупна вартість перевищує 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб;

* передача майна не завдає шкоди самому розслідуванню;

Таким чином, ця передача повинна гарантувати можливість збереження економічної цінності активів.

Практика ухвал щодо "долі речових доказів" свідчить, що під управління АРМА найчастіше потрапляють корпоративні права та нерухомість — ці активи "консервуються" до винесення вироку. Натомість, зернові культури, пісок та інші громіздкі чи швидкопсувні товари передаються на реалізацію через примусовий продаж, а отримані кошти перераховуються на спеціальний рахунок до ухвалення судового рішення по суті справи.

Іноді детективи навіть намагаються передати Національному агентству фінансові кошти, що зберігаються на банківських рахунках, щоб вони не залишалися "мертвим капіталом", а стали джерелом доходу (наприклад, шляхом інвестування в ОВДП через управителя).

Проте у 2025 році правоохоронці пішли ще далі.

Чи можуть арештовані криптоактиви продати?

Як було зазначено раніше, АРМА володіє лише двома варіантами дій: передати актив для управління за договором або ж продати його, зарахувавши отримані кошти на спеціальний рахунок до завершення розгляду справи по суті.

У квітні 2025 року суддя-розслідувач Печерського районного суду міста Києва ухвалив рішення у справі №757/17710/25-к, яке стало першим в Україні, що дозволив передачу віртуальних активів у формі USDT в мережі TRON (TRC-20) "для управління з метою реалізації або відповідно до договору". Це рішення базувалося на положеннях статей 1, 9, 19-24 Закону "Про АРМА". Зазначені токени раніше вже були арештовані відповідно до ухвали від 5 березня 2025 року у справі № 757/10262/25-к.

Фактично, цим рішенням суддя ухвалив важливе рішення стосовно речових доказів, давши дозвіл на їх передачу до АРМА. Проте, він не розглянув ані питання щодо можливості криптоактиву бути визнаним речовим доказом, ані доцільність його передачі Національному агентству, а також можливість передачі до АРМА безпосередньо для його подальшої реалізації. Більше того, ухвала не вказала, який конкретно метод управління (через угоду чи продаж) слід застосувати.

Показово, що того ж місяця той самий суд у межах іншого кримінального провадження відмовився передавати криптовалюту до АРМА. У мотивувальній частині суддя прямо зазначив: "Національним законодавством України поняття криптовалюти не визначено, як наслідок, у неї відсутній правовий статус та щодо неї відсутнє правове регулювання. Криптовалюта не є монетарним активом та не має фізичної субстанції, як наслідок не може бути наділена правовим статусом та бути об'єктом правових відносин в Україні. Узагальнюючи зазначене, криптовалюта - не є матеріальним об'єктом/майном, тому в силу не визначеної її правової природи/правового статусу, не може бути об'єктом відносно якого застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, в розумінні кримінального процесуального законодавства".

Згідно з інформацією, викладеною в ухвалі, на засіданні були присутні представники АРМА, які зазначили, що через відсутність діючого Закону "Про віртуальні активи" Національне агентство не має можливості для договірного управління криптоактивами. Водночас було підтверджено, що АРМА здатна здійснювати продаж криптовалюти як "рухомого майна" та "цифрового об'єкта" відповідно до статей 179, 181, 190 Цивільного кодексу України. Це означає, що, за словами представників Нацагентства, наразі немає повноважень для передачі криптовалюти в управління, але її реалізація є цілком можливою.

Незважаючи на наведені доводи, 9 травня 2025 року інший слідчий суддя в тій же кримінальній справі вирішив передати ті самі активи до АРМА для їх управління шляхом продажу. Таким чином, у 2025 році були зафіксовані перші випадки, коли арештована криптовалюта отримала офіційний дозвіл на продаж через механізм Національного агентства.

Юридичні основи передачі криптовалюти до АРМА через процес реалізації.

Діаметрально різні висновки двох слідчих суддів одного й того ж суду свідчать про те, що питання можливості реалізації криптовалюти, як і інших віртуальних активів, через АРМА залишається невизначеним і продовжує викликати суперечки.

Згідно зі ст. 100 КПК України, слідчий суддя може передати речові докази вартістю понад 200 прожиткових мінімумів для управління АРМА, для реалізації ж передаються речові докази тієї самої вартості, але лише якщо це великогабаритні товари або продукція, яку складно чи надто дорого зберігати, або якщо вона швидкопсувна.

Частина 1 статті 21-6 Закону "Про АРМА" визначає три конкретні умови, за яких можливо здійснити продаж рухомого майна без необхідності отримання дозволу від його власника:

* майно швидко псується;

* Протягом року актив втрачає понад 50% своєї первісної вартості.

Зберігання протягом року обходиться більше ніж у 30% від загальної вартості.

Чи є криптовалюта "рухомим майном" у розумінні Закону про АРМА? Українське матеріальне право (ст. 177 ЦК) відносить нематеріальні блага до об'єктів цивільних прав. Закон "Про віртуальні активи" ще не діє, однак і він, і судова практика (зокрема вирок ВАКС від 14 листопада 2024 року, про який згадувалось вище) усталили підхід: криптовалюта - нематеріальне майно, різновид віртуального активу. Термін "активи" у Законі про АРМА не прив'язано до фізичної форми, тож теоретично криптоактив може вважатися рухомим майном у широкому сенсі.

Наступним виникає питання, чи відповідає криптовалюта принаймні одній з трьох умов, що зумовлюють її обов'язкову реалізацію:

Криптовалюта, будучи віртуальним активом, не підлягає швидкому зношенню.

* витрати на її зберігання навряд чи перевищать 30% річної вартості;

"Різке зниження вартості" (протягом року на 50% і більше) може статися через волатильність, проте цю ситуацію варто обґрунтувати для обвинувачення і представити слідчому судді у ухвалі як конкретний ризик значного знецінення. У двох наявних судових рішеннях подібних аргументів не наведено.

Іншою причиною для скептицизму щодо можливості передачі криптовалюти до АРМА є те, що правоохоронні органи зазвичай не мають можливості безумовно підтвердити, що загальна вартість токенів перевищує 200 прожиткових мінімумів. До моменту, коли Закон "Про віртуальні активи" набере чинності, не існує офіційної методики оцінки, тому поріг вартості фактично залишається поза межами доказової бази.

Таким чином, відповідно до діючих процесуальних норм, криптовалюта не може бути передана АРМА для реалізації, якщо слідчий суддя не надасть обґрунтування її статусу як "актива, що швидко втрачає вартість", а також не підтвердить виконання інших необхідних критеріїв.

Якщо суд вирішив передати криптовалюту для реалізації, які наступні кроки?

В ухвалі слідчого судді, датованій 09.05.2025, детально викладено порядок виконання рішення, включаючи чіткі етапи. Суд постановив, що криптобіржа повинна:

Проблема полягає в тому, що ні стаття 21-6 Закону "Про АРМА", ні підзаконні акти, що регулюють діяльність агентства, не містять жодних згадок про "криптовалюту", "віртуальні активи" чи "криптобіржі". Отже, для цифрових токенів відсутній чіткий механізм реалізації, подібний до того, що встановлено для традиційних рухомих об'єктів.

У той же час, законодавці намагались вирішити це питання при ухвалені нового Закону про АРМА - законопроект №12374-д містить норму про те, що Нацагентство з метою виконання своїх функцій має гаманець віртуального активу, рахунки на спеціалізованих майданчиках з торгівлі криптоактивами з метою реалізації віртуальних активів, переданих в управління Нацагентству з метою реалізації (п. 5-1 ч. 1 ст. 10 Закону "Про АРМА").

Крім того, варто відзначити, що гаманці для віртуальних активів чи облікові записи на спеціалізованих платформах для торгівлі криптовалютами можуть бути у Національного агентства виключно для цілей продажу криптоактивів. Це означає, що законодавці не допускають навіть ймовірності, що АРМА матиме можливість управляти такими активами.

Однак АРМА також усвідомлює наявність цієї проблеми. Ще в квітні 2025 року колишня керівниця Національного агентства Олена Дума відкрито зазначила, що "віртуальні активи злочинців і корупціонерів повинні стати джерелом для державного бюджету". Вона також повідомила, що агентство вже розпочало міжвідомчий діалог для розробки практичних рішень до моменту, коли законодавство остаточно врегулює обіг та управління криптовалютами в Україні. У її словах чітко проглядається сигнал: держава більше не сприймає криптовалюти як "неконтрольовану територію", а має намір монетизувати їх через прозорі механізми управління та продажу.

Одночасно, свідченням можливості АРМА здійснювати операції з віртуальними активами є випадок продажу 0,1 BTC через платформу Prozorro в 2024 році: лот був проданий за 300 000 грн. Це демонструє, що АРМА, в теорії, може виводити криптоактиви на відкриті аукціони.

Таким чином, навіть у випадку, якщо рішення про передачу криптовалюти АРМА для реалізації стало законним, фактичне виконання все ще залежить від рішень біржі або від ефективності міжнародної правової допомоги. До моменту введення спеціальних норм у Законі України "Про віртуальні активи" ця правова "сіра зона" навряд чи буде вирішена.

Що можуть очікувати власники криптовалюти?

Сьогодні в Україні арешт криптоактивів став звичайною процедурною практикою, і АРМА вперше отримала судове схвалення на їх примусове виведення з обігу. Для власників криптовалюти це свідчить про те, що варто підготуватися до наступного:

1. Моніторинг ризиків арешту. Для власників криптоактивів, яким відомо про наявність претензій з боку правоохоронних органів, відкриті кримінальні провадження або інші обставини, що свідчать про перебування у фокусі слідства, особливо важливо оцінювати ризик арешту криптогаманців. У таких випадках, якщо активи пов'язані з фінансовою діяльністю в Україні, слід виходити з високої ймовірності звернення правоохоронців до криптобірж із вимогою тимчасового блокування відповідних активів.

2. Швидке оскарження арешту - до моменту, коли рішення слідчого судді не стане законним, органи правопорядку не матимуть можливості подати клопотання про передачу активів до АРМА.

3. Оцінка вимог для передачі активів до АРМА. Токени можуть бути передані для реалізації лише за наявності певних умов та підтвердженого ризику "раптового зниження вартості". Якщо ці підстави відсутні, варто обґрунтувати перед біржею слабкість такого рішення.

4. Іноземна біржа може передати активи до АРМА лише у відповідь на офіційний запит уповноваженого органу, що діє в її юрисдикції. Наявність або відсутність MLAT-процедури з боку українських правоохоронних органів може слугувати підставою для відмови у виконанні "прямого" запиту з України.