Бізнес у період війни: важливість місії та можливості її реалізації.

Які фактори, окрім війни, гальмують розвиток бізнесу?

Форум "Економічної правди" щодо інвестиційних можливостей в Україні залишив позитивне враження та відкрив нові горизонти для обговорення. Чи достатньо зусиль вживає уряд для підтримки бізнесу в умовах війни? Які ще кроки можна вжити, щоб підприємства не лише продовжували демонструвати вражаючу стійкість, а й отримували стимули для залишення та ведення діяльності в Україні?

Безумовно, порівнювати економічні показники сьогодні, в умовах воєнного стану, з тими, що були під час пандемії COVID-19 або до початку повномасштабної агресії, не є доцільним. У бізнесі, як і в сімейному житті: коли все гаразд, то відчуття радості спільне, а в моменти кризи кожен переживає по-своєму.

Але те, що ми з вами взагалі говоримо про інвестиції в розпал найкривавішої війни -- ознака того, що держава й бізнес більш-менш справляються зі своїми задачами. До розлучення між ними, хвала богу, ще далеко.

ОЕСР радить, щоб частка переробної промисловості в економіці країн становила 20% від ВВП, що вважається ознакою стабільного економічного розвитку. До початку війни цей показник у нас становив 10%, а нині знизився до 8%. Отже, головним завданням уряду в даній ситуації є збільшення цього показника.

Виробництво, інвестиції та експорт — це ключові пріоритети, що стоять перед Президентом, урядом і Верховною Радою. Основні законодавчі ініціативи, спрямовані на їхнє стимулювання, були ухвалені під час нинішньої сесії парламенту.

Це і програми локалізації, коли ми віддаємо пріоритет українському виробникові під час проведення державних закупівель, це і певні види компенсацій від 25% до 15% виробникам сільгосптехніки, електротехніки, ліфтів, колісних виробів. Це вже дозволило вдвічі підняти рівень локального виробництва перелічених товарів.

Інші ініціативи уряду, такі як програми доступних кредитів 5-7-9 та розвиток індустріальних парків, вже сприяли зростанню ВВП на 1%. На мою думку, ці програми не лише стимулюють економічний розвиток, але й сприяють легалізації бізнесу. Для отримання державного гранту чи пільгового кредиту, а також для запуску виробництв в індустріальних парках, підприємства повинні дотримуватись вимог щодо офіційної середньої зарплати, яка має відповідати ринковим стандартам у відповідній галузі. Наразі кожна гривня, інвестована державою, генерує 6 гривень приватних інвестицій.

Президент України Володимир Зеленський з перших днів повномасштабного вторгнення доніс до світової спільноти важливі повідомлення: ми не лише боремося, але й активно відновлюємося, ведемо бізнес і залучаємо міжнародну підтримку. Хоча численні конференції, проведені в Лугано та Лондоні, на перший погляд можуть здаватися не надто ефективними, вони надіслали чіткий сигнал міжнародним інвесторам: ми відкриті для бізнесу і продовжуємо працювати.

Незважаючи на численні кровопролитні конфлікти, в Україні спостерігається стрімкий розвиток будівельної галузі, а аграрний сектор, машинобудування та оборонна промисловість функціонують на високому рівні. Постійна потреба в швидкому відновленні спонукає інвесторів та міжнародні організації активно шукати можливості для реалізації проектів, на які вже є фінансування — як власні, так і залучені. Також функціонує система страхування від воєнних та політичних ризиків. Верховна Рада надала відповідний мандат Експортно-кредитному агентству, що свідчить про наявність достатнього фінансування для розвитку.

Згідно з інформацією, наданою заступником голови НАЗК Дмитром Калмиковим, в Україні функціонує 121 державний орган. Це значна кількість. Усі вони виконують 6444 різноманітні функції, що є надмірним. Багато з цих функцій перетинаються, а іноді установи самостійно розширюють свої повноваження, що не завжди відповідає їхнім офіційним мандатам, визначеним у законодавстві. Наприклад, щоб змінити цільове призначення земельної ділянки з сільськогосподарської на промислову, потрібні два роки та безліч документів.

Комітет Верховної Ради з питань економіки, за словами нардепа Дмитра Кисилевського, планує спростити все так, щоб зміна цільового використання займала максимум 2 місяці. Зарегульованість і бюрократизація процесів явно не слугує заохоченням для бізнесу.

Корупція на місцях. У моєму окрузі Бучанського району великий ритейлер вирішив звести завод. Дізнавшись про це, місцеві депутати почали активно купувати житло в околицях, а також приватизовувати комунальні землі, вдаючись до "активізації" діяльності земельної комісії. Це створює умови, за яких інвестору доведеться купувати землю за значно вищою ціною "з рук".

Тобто замість того, щоб продати інвестору земельну ділянку на відкритому аукціоні і пустити гроші в бюджет громади, а потім направити її на розвиток селища, вони повелися як ділки з 90-х. Тільки втручанням і вольовим рішенням наразі цей дерибан вдалося зупинити. А скільки таких кейсів по країні? По країні, яка тим часом, тоне у крові.

Непрозорість у діяльності фіскальних та правоохоронних структур – це тема, про яку важко не говорити. Символічно, що за кілька хвилин до початку обговорення на "ЕП", я отримала повідомлення від одного з провідних інтернет-провайдерів Київщини: "Тривога! Мої податкові накладні заблокували, два підприємства внесли до ризикових!" І причина цього? Закупівля облицювальної плитки та акумуляторів.

Чи не дивно, що підприємство в Бучі, яке стало жертвою повного знищення з боку російських військ, все ж намагається відновити свої офіси? Чи не варто згадати, що Міністерство цифрової трансформації закликало купувати акумулятори для забезпечення стабільного обслуговування клієнтів під час кризи з електропостачанням? Коли ти телефонуєш до податкової, отримуєш відповідь: "У нас є сотні тисяч платників, тому немає можливості вирішувати індивідуальні питання. Ми заблокували, а далі будемо розбиратися. Нехай звертаються на гарячу лінію..."

Ось вам приклад ситуації з митницею. Ввезення товарів для військових потреб не підлягає обкладенню ПДВ, але чомусь митники про це забули. В результаті терміновий вантаж опинився під затримкою. Коли телефонуєш на митницю, тобі кажуть, що це лише непорозуміння, і обіцяють швидко вирішити питання. А поки що підприємець змушений оплачувати простій вантажу. І скільки ж ще існує подібних ситуацій, коли бізнесмен не може зв’язатися з потрібними службами?

Один із моїх знайомих підприємців вирішив спробувати себе у ролі фуд-блогера. Він швидко здобув популярність, набираючи сотні тисяч переглядів, демонструючи процес приготування піци чи смаження м'яса на грилі. Коли я запитав його, навіщо він це робить, він просто відповів: щоб контролюючі органи остерігалися до нього підходити. Адже в сфері гастрономії він може публікувати пости про візити чергових правоохоронців, рятувальників або представників антимонопольних служб.

За січень-листопад поточного року було зареєстровано 4 тисячі 853 проваджень. До суду з обвинувальними актами дійшло лише 1/3. Скільки в цих 2/3 масок-шоу, арештів рахунків, майна, обшуків, нервів у бізнесу? Необґрунтованих!

Я була серед авторів законопроекту щодо створення Бюро економічної безпеки і визнаю свої помилки. Ми планували, що БЕБ стане єдиним органом, відповідальним за розслідування економічних злочинів. Проте непрозорі конкурси на посади керівника та співробітників БЕБ, відсутність підготовлених спеціалістів та змагання між різними відомствами перетворили цю благородну ініціативу на ще один правоохоронний орган. Тепер він, поряд із Національною поліцією, Службою безпеки України, Державним бюро розслідувань, Антимонопольним комітетом та Державною аудиторською службою, створює додаткові труднощі для бізнесу.

Які функції виконує бізнес? У сучасних умовах жорсткого тиску, викликаного війною, багато підприємств не витримують навантаження з боку правоохоронних органів, змушені закривати свої виробництва та шукати притулок за кордоном. У таких ситуаціях жодні зусилля Міністерства економіки не зможуть допомогти. Необхідно, щоб кожен чиновник, чії дії або бездіяльність призвели до втрат для бізнесу, відповідав за це, принаймні, у вигляді штрафів або позбавлення премій.

Можна написати найкращі у світі закони, надати держорганам які тільки вони забажають зарплати, але допоки в країні існує вплив на формування керівного складу органу, вплив на хід досудового розслідування, тиск на бізнес продовжуватиметься, демотивація та виснаження людського капіталу прогресуватиме.

Проте найзначнішим викликом для сталого розвитку як бізнесу, так і держави є брак довіри між усіма учасниками. Ситуація, коли великий бізнес дробиться на фізичних осіб-підприємців, а також практики, такі як міскодинг, виплата зарплат у конвертах і ухилення від податків, є реальністю, яку варто визнати.

Це призводить до бажання влади ще більше затиснути руки на горлі інвесторів та бізнесменів, за один рік тричі змінити правила, а за одну ніч -- внести в ризикові, а в один ранок прийти з масками-шоу. Ті, в свою чергу, підозрюють (і мають право) чиновників в бажанні створити штучні перепони, аби підзаробити, і іноді дійсно легше дати на лапу, ніж пояснити, чому ні.