Богдан "Тавр" Кротевич: Люди в армії вражені тим, що відбувається.

Богдан Кротевич більше не керує штабом бригади "Азов".

Як особа, яка пройшла через російський полон, на початку року він завершив свою військову кар'єру, в якій провів понад десять років, і тепер намагається адаптуватися до цивільного життя. Або, скоріше, звикає до нових реалій.

"Можна сказати, що у 31 рік я почав жити самостійне доросле життя. Я поступово навчаюся, що таке, умовно кажучи, платіжки за електроенергію, воду", - з легкою усмішкою розповідає Кротевич.

Хоч "Тавр" більше не в "Азові", він залишається доволі помітним у медійному полі.

Кротевич активно веде свою діяльність у соціальних мережах, де коментує події на фронті, рішуче висловлює незадоволення щодо дій Генерального штабу та особисто головнокомандувача Збройних Сил України Олександра Сирського.

У бесіді з "Українською правдою" Кротевич вперше ділиться інформацією про попередження, отримане від Служби безпеки України, що стосується його особистої безпеки. Він також висловлює свої думки щодо ситуації на фронті та детально розповідає, чим займається після завершення служби.

Колишній керівник штабу "Азов" відкрито говорить про поширене брехливе інформаційне середовище у збройних силах, а також критикує головнокомандувача Сирського за його мікроменеджмент та невірні рішення.

Ось спрощена версія бесіди, яка легша для сприйняття. Повну версію можна переглянути у відео.

Служба безпеки України постійно повідомляє про свої зусилля в запобіганні атакам на публічних фігур. Як зазначає УП, кілька місяців тому СБУ попереджала про можливі загрози з боку Росії, включаючи і вас. Чи можете підтвердити цю інформацію?

Не можу точно вказати дату, але це сталося приблизно в березні або квітні. Мені стало відомо, що моє ім'я є в списках, які складає ФСБ РФ для ліквідації.

Це мене трохи потішило, адже вважаю, що якщо Росія включає тебе до свого списку на ліквідацію, то це свідчить про те, що ти в житті досяг чогось значного.

З іншого боку, в цьому не так вже й багато позитиву, але іноді це нормально. Це війна, і ми перебуваємо в стані війни.

Яким чином це реалізується з технічної точки зору? Чи мав ви зустріч із головою СБУ Василем Малюком, і чи отримали ви якісь вказівки щодо подальших дій?

Ні, я не мав зустрічі з Василем Васильовичем. Мене зв'язали кілька знайомих.

Спочатку у мене виникло враження, що це лише привід для СБУ стежити за моєю особою. Нібито, вони можуть заявити: "Ти в наших списках, і якщо зустрінеш певних осіб, знай, що це наша зовнішня розвідка".

Проте згодом мені зателефонували інші особи, які також фігурують у цьому списку, і повідомили, що помітили моє ім'я там. До речі, мені відомо, що цей список був переданий західними партнерами.

Чи ваші друзі також пов'язані з військовою службою?

Дехто має військовий досвід, інші ж є волонтерами. Оперативники Служби безпеки запросили мене, надали документ, в якому викладені дозволені дії та рекомендації щодо того, чого варто уникати.

Якби мені спало на думку вчинити самогубство, я б, напевно, не зміг цього здійснити, оскільки іноді навіть не можу передбачити, куди вирушу через півгодини, де буду насолоджуватися кавою чи обідати.

Мені дали цей список, просто сказали, що будемо на зв'язку і все.

- Ви уважно стежите за ситуацією на фронті. Як загалом би описали те, що зараз там відбувається?

На передовій неймовірно важко. Але до цього довели обставини.

Зараз ситуація на фронті така, що в нас бригади, які тримають фронт, на жаль, знекровлені. І розподіл ресурсів, в тому числі людей, абсолютно не адекватний.

Чи покращили свої бойові навички росіяни?

- Мені подобається взагалі їхнє стратегічне бачення.

Наприклад, візьмемо до уваги той самий список для ліквідації.

Іноді я розмірковую, чому я опинився в цьому списку? І чому моїх друзів також туди внесли?

На мою думку, наразі я не вчиняю нічого, через що Росія могла б хвилюватися. Проте вони заздалегідь обмірковують можливі дії мене та моїх друзів у майбутньому.

Так само в плані вибору напрямків наступальних. Ми кажемо, що в них безлім по людях, і це факт - це назавжди повинні зрозуміти всі наші генерали: що в Росії люди ніколи не закінчаться.

Я рішуче заперечую проти думки, що, якщо ми просто знищимо більше росіян, ніж вони знищать нас, то здобудемо перемогу. Ні, таким чином ми ніколи не досягнемо успіху.

З огляду на величезні ресурси, якими володіє Росія, вони обирають певні стратегічні напрямки для своїх атак. На сьогоднішній день, на мою думку, основними напрямками їхнього наступу є Добропілля та Лиман. Здається, російські сили мають намір серйозно просунутися в напрямку Лиману з метою оточення таких міст, як Костянтинівка, Дружківка, Краматорськ та Слов'янськ.

Схоже, що завдяки вогневому контролю їм вдалося майже повністю оточити їх.

Тобто, звичайно, вони не захопили територію, але ми знаємо, що траса Ізюм - Слов'янськ уже не проїзна. І вони поступово це все закривають.

- Чого нам варто повчитися у ворога просто зараз?

Мабуть, найкраще звернутися до тих, хто нині активно залучений у військові дії. Проте ми можемо навчитися міркувати про майбутнє.

Ми взагалі не плануємо заздалегідь.

Нещодавно я прийшов до висновку, що наша поведінка, як на фронті, так і в загальному, є переважно реактивною. Інакше кажучи, ми здебільшого відповідаємо на зовнішні чинники.

Ми прагнемо діяти саме в цей момент, адже сьогодні ми святкуємо перемогу, а завтра можемо виявити, що частину нашої газодобувної інфраструктури знищено.

Ми тут і зараз захоплюємо якесь село, або робимо контрнаступ, а завтра ми: "О Боже, в нас люди закінчилися, а в нас піхоти немає". Це все можна передбачити. Але ніхто цього не робить.

Отже, єдине, що ми можемо засвоїти, – це не лише вести бойові дії в даний момент, а й передбачати, як будемо воювати в майбутньому, на рік чи два наперед.

Я хочу поділити своє наступне запитання на три складові. Як ви вважаєте, яка є найбільшою проблемою Збройних сил України на стратегічному, тактичному та оперативному рівнях?

(Розмірковуючи) На даний момент наша головна проблема полягає в необхідності повного ручного контролю не лише над Збройними силами, а й над усіма Силами оборони під керівництвом командування Збройних сил України.

Чи ви говорите про детальне управління з боку Олександра Сирського?

Супермікроменеджмент та інші аспекти.

Щодня ситуація зі Збройними силами погіршується. Хоча іноді трапляються позитивні моменти, вони не можуть компенсувати численні проблеми, що виникають навколо.

Іноді я сміюся від болю, коли натрапляю на інтерв'ю, в яких багато командирів, серед них і головнокомандувач Сирський, стверджують, що у нас є серйозна проблема з неправдою.

У мене виникає запитання: чому наші бригадири не говорять правду? Хто ж створив таку ситуацію?

Якщо вони висловлять правду, що тоді? Офіційне розслідування, образи, переведення на іншу позицію, розслідування Державного бюро розслідувань та безліч інших нюансів.

Отже, ми знову стикаємося з тим, що обман бере свій початок від верхівки командування.

Конкретний приклад - брехня зі створенням корпусів і що вони вже ефективно працюють.

Корпуси не виконують своїх функцій. Це означає, що є командування, яке управляє корпусами, що в свою чергу наглядає за бригадами, сподіваючись, що у них є хоча б одна-дві своїх бригади, а також всі інші підрозділи, що підпорядковуються їм.

Це не просто корпус, а командування, яке управляє своїми бригадами, з яких не було досягнуто належної злагодженості. Іншими словами, вони не виїжджали на полігон, не проводили навчання командно-штабного типу і так далі. У бойових умовах їм довелося взяти на себе командування.

Наступна неправда полягає в тому, що, коли людей переводили з ППО до піхоти, Генеральний штаб стверджував, що це робиться для ротації підрозділів. І що тепер, ми будемо здійснювати переведення людей і проводити ротації?

Або коли кажуть, що корпуси вже працюють - це вже весною говорили. Потім знімають командирів цих корпусів "за недбале управління", якщо офіційно.

Однак, як можна оцінювати ретельність чи неуважність у керуванні, якщо вони сформували підрозділи, які, дай Боже, укомплектовані на 50%, і не мають стабільних систем вогневого контролю через проблеми з артилерією, де використовуються різні види озброєння, а номенклатура боєприпасів зовсім не однакова? Виходить, ми змушені воювати тим, що маємо.

Ситуація з розподілом озброєнь виглядає аналогічно. Ми надаємо їх тим, кого обираємо, а не тим, хто в них дійсно потребує. Якби на це звернули увагу раніше, під час забезпечення нашої держави різними артилерійськими системами та бронетехнікою, можливо, було б доцільно розглянути варіант, щоб різні типи бронетехніки призначались для конкретних родів військ. Це могло б сприяти уніфікації та ефективнішій організації.

Ні, у нашій бригаді можуть бути різноманітні машини, такі як М-113, "Леопард", "Бредлі", "Козак", БТР-4 і ще багато інших. І всі вони діють разом, використовуючи різне озброєння.

То про яку ефективність ми можемо казати? Як ця ефективність взагалі аналізується і вираховується?

А якщо розглянути питання втрат особового складу? Чи можна вважати командира ефективним, якщо він виконав наказ головнокомандувача щодо захоплення певного населеного пункту, який ми плануємо залишити за тиждень, але втратив при цьому 600 чи 800 своїх людей? З точки зору головнокомандувача, такий командир може здаватися ефективним.

Отже, основною проблемою є те, що ми обманюємо самих себе.

Ви неодноразово висловлювали вимогу про відставку Сирського. Що саме стало для вас вирішальним фактором?

Вірогідно, йдеться про корпуси. Спочатку, ще за часів Гнатова (Андрій Гнатов - начальник Генштабу - УП), було вирішено, що він відповідатиме за контроль над їх розвитком. У той момент я почав обмірковувати, як можу сприяти цьому процесу.

Я вирішив зупинитися і придивитися – можливо, дійсно вдасться.

Проте цього не сталося, і це є справжнім обманом та погіршенням ситуації.

А ще мені завжди не імпонували ці абсолютно дивні рішення, прийняті за кумівським принципом...

- Можете навести приклад кумівських рішень?

- Наприклад, створення "Лінії дронів". От ти головнокомандувач. Не подобається тобі Сухаревський (Вадим Сухаревський - колишній командувач Сил безпілотних систем - УП), наприклад...

- ...А Сухаревський Сирському не подобався?

- Мабуть, так, бо була створена "Лінія дронів".

Там бригади хороші, командири хороші, все у них добре, вони молодці.

Але їх створили в Сухопутних військах. Хоча паралельно були Сили безпілотних систем.

Як тільки Сухаревського змінюють, на посаду командувача СБС приходить "Мадяр", а "Лінія дронів" переходить до складу Сил безпілотних систем. Чи не є це кумівським призначенням? Це підтвердили, адже "Лінія дронів" була переведена з Сухопутних військ до СБС.

Я сиджу і розмірковую: ну хоч би не так відкрито! Ти ж на чолі, ти ж усвідомлюєш, що Сухаревського заміниш, так хоча б запровадь "Лінію дронів" до цього процесу.

Адже виникало запитання: для чого нам розробляти щось нове, коли вже існує СБС?

А що ж відбувається в даний момент зі Штурмовими військами?

- Якраз хотів запитати: як ви ставитеся до ідеї Штурмових військ? Тому що одні кажуть, що це справді на часі і може бути ефективним рішенням, а інші побоюються, що ми дублюємо методи "вагнерівців".

Ми знову розгортаємо наші сили.

Коли головнокомандувач стверджує, що це "елітарна піхота", у мене виникає питання щодо його професійної придатності. Можливо, він колись ознайомлювався з цим, але, судячи з усього, вже забув, що таке статут десантно-штурмових військ. Було б корисно йому знову заглянути в цей документ і переглянути, які саме завдання покладаються на десантно-штурмові війська (ДШВ).

Коли людина, яку поставили на командувача новопризначених Штурмових військ, каже в двох реченнях підряд, що "ми ударний кулак", а далі "наша основна задача - це стабілізаційні дії"... Тобто він спочатку каже, що ми штурмові війська, а потім, що ми стабілізуємо ситуацію - то в мене питання до цієї людини, чи взагалі вона колись відкривала якісь хоча б настанови з оперативної роботи, доктрини.

Це справжній абсурд по відношенню до логіки.

Зверніть увагу, що наразі більшість підрозділів десантно-штурмових військ займають оборонні позиції. Сирський не може висловити це словами, але, наскільки мені відомо, йому потрібні мобільно-вогневі групи. Ключовий момент тут полягає саме в мобільності.

Це знову питання мікроменеджменту, коли все контролюється вручну на всій лінії фронту. Людина може спати лише 4 години та виконувати 100 віджимань, але не усвідомлює, що контролювати всю ситуацію неможливо. У неї є вищі командири та командири корпусів, і саме тому потрібна децентралізація; їм слід надати можливість самостійно управляти своїми підрозділами.

Я тепер переконаний, що командир корпусу навіть не має можливості, умовно кажучи, змінювати місцями бригади на своїй лінії фронту.

Чи потрібно почекати?

Звичайно! Там є стільки нюансів, що важко зрозуміти, що потрібно узгоджувати, а що ні!

Отже, наскільки я розумію, основна концепція полягає в наявності певних підрозділів, щоб мати можливість їх переміщати та адаптувати.

О, Господи, візьми їх собі в ДШВ!

Переміщуй штурмові підрозділи до Десантно-штурмових військ і використовуйте їх у цій ролі.

Отже, ти вже зараз використовуєш підрозділи на свій розсуд. Можеш обрати 93-ю або 80-у бригаду і трансформувати їх на свій розсуд.

В армії немає демократії. Це іноді нормально, але армія повинна контролювати деякі інші органи (робить паузу) і закони, до речі.

- А в чому все-таки логіка ідеї Штурмових військ?

Схоже, що Сирський вважає себе автором нової військової історії. Ця ситуація нагадує вислів про те, що він вважає себе "великим стратегічним генієм".

І коли всі навколо постійно йому це кажуть, він, ймовірно, починає в це вірити.

Якщо знову звернутися до вашого прохання про звільнення Сирського, у мене є запитання: який практичний результат це принесе?

Я більше не думаю, що його можна просто звільнити або перемістити в інше місце.

Він має нести відповідальність за свої вибори. Тепер це вже не буде так легко.

Військові вже настільки виснажені тим, що відбувається, що незабаром можуть почати розголошувати інформацію про втрати та забезпечення особового складу. Коли це станеться, звільнити їх буде набагато складніше.

- Хіба ситуація не виглядає так, що, кого б ти не поставив головкомом, система все одно залишається та сама?

- (Замислюється) Кого б зараз не поставили, одна людина нічого не вирішить.

Більш того, той, кого зараз поставлять, буде оточений тими самими людьми, якими зараз оточений пан головнокомандувач.

Коли навколо тебе всі стверджують, що ти найрозумніший, завжди правий і ніколи не помиляєшся, і ніхто не наважується з тобою дискутувати, виголошуючи тільки "Так, абсолютно" і подібні фрази — це настільки небезпечний наркотик, що важко уявити, чи є люди, здатні впоратися з цим негативним впливом на свою свідомість.

Отже, важливо мати команду, до якої входять люди з різними поглядами.

Не до вподоби? Проте, варто вислухати, навіть якщо щось викликає незадоволення, адже ви все одно будете разом за одним столом. На мою думку, лише такий підхід здатен змінити ситуацію.

Необхідно знаходити людей з креативним підходом, які готові сісти і вести діалог.

Тому що в нас зараз питання суверенітету стоїть. Воно досі актуальне.

- На початку цього року ви звільнилися з військової служби. Яка у вас сьогодні взаємодія з "Азовом"?

У мене є чимало знайомих та друзів в "Азові". Я, звісно, підтримую з ними зв'язок. Проте, слід зазначити, що мої погляди не пов’язані з їхнім підрозділом — це лише моя власна думка.

Підрозділ не має на мене впливу в плані того, що я повинен казати чи що не повинен. І так само підрозділ не має нести відповідальність за те, що я говорю.

Я підкреслюю це, оскільки нинішня ситуація у Збройних силах є досить особливою в контексті ручного управління, кумівства, розподілу ресурсів та громадської думки щодо головнокомандувача.

Ми відвідали один з публічних заходів у Львові, під час якого ви зазначили (цитую): "Тепер я очолюю приватну розвідувальну фірму". Можете розповісти більше про це?

Я розділив своє особисте життя на три області. Дві з них переплітаються, а одна є незалежною.

Перший можна було б назвати громадянським активізмом.

Другий сектор - це оборонний. Тут два великі проєкти. Один з них - це консалтингова контора, вона приватна розвідувальна. Інший - це ІТ-продукт автоматизованої системи управління військ.

На жаль, мені важко поділитися детальною інформацією про них, особливо коли йдеться про консалтингову компанію, оскільки там відбувається співпраця не лише з іншими країнами, але й з розвідувальними агентствами.

- Чи йдеться про розвідки інших країн або ж нашої?

- Передусім, це стосується нас. В інших країнах ситуація з агентурною розвідкою дійсно сумна. Ми значно випереджаємо їх.

Третій сектор представляє собою звичайну приватну підприємницьку діяльність, яка надає мені можливість бути незалежним. Я самостійно забезпечую свої потреби, не підпорядковуюсь нікому, і ця свобода приносить мені задоволення.

Він носить на собі картаті сорочки "Apache". (Богдан з'явився на співбесіді в темно-сірій клітчастій сорочці - УП). Наразі ми займаємося лише інтернет-продажами. У нас постійно спостерігаються солдаути.

На завершення: яке ваше бачення стосовно перспективи утворення українських приватних військових компаній, які можуть брати участь у збройних конфліктах у різних регіонах світу? Чи вважаєте ви це здійсненною ідеєю, чи ж це лише мрія без реальних підстав?

Цілком правдоподібно. На мою думку, це необхідно здійснювати, оскільки сильна держава повинна мати свій вплив на міжнародному рівні.

Втім, побудова такої історії повинна зав'язуватися під державу, а не під конкретних осіб.

Що ви маєте на увазі?

Усі приватні підприємства в Україні зобов'язані знаходитися під державним контролем. Це означає, що необхідно впровадити систему ліцензування та моніторингу, щоб регулювати, куди направляються наші бійці, а також уникати участі у конфліктах на боці держав або режимів, які не є нашими союзниками.

Це можна реалізувати, проте необхідно залучити кілька державних інституцій, які забезпечать взаємний контроль і баланс у своїй діяльності.

Хтось видає ліцензію, хтось контролює напрямок країн, де ми можемо працювати, хтось контролює чисельний склад, хтось підготовку.

Нашою головною труднощю є те, що багато людей не вміють сісти за стіл і вести діалог один з одним. Тож чи реально досягти цього в сучасних умовах і з тими, хто є поруч? Важко сказати. Але чи можливо це втілити насправді? Так, це цілком реально.

Роман Кравець, УП