Босоніж на Говерлу: Роман Сікорський відзначив своє 80-річчя на найвищій точці України - Cтиль життя | Експрес онлайн

Чоловік давно мріяв зійти на цю гору і йому вдалося здійснити свою мрію.

Незважаючи на свій поважний вік, він залишається енергійним: займається господарськими справами, підтримує воїнів та активно залучається до життя громади свого рідного села П'ядики на Прикарпатті. Крім того, він багато читає і навіть зараз ходить босоніж. Стверджує, що майже ніколи не звертався до лікарів протягом свого життя.

Пан Сікорський зауважує, що піднятися на Говерлу було його давньою мрією. Вона здійснилася лише на його 80-річчя. "Перед ювілеєм задумався і так собі пообіцяв, що коли вже дожив до такого віку, то варто вийти на Говерлу. Адже живу тут неподалік, а на нашій знаній горі ще не був", -- розповідає чоловік. Про свою мрію пан Роман розповідав синові протягом року, і зрештою той допоміг її здійснити. Роман Сікорський (молодший), вчитель трудового навчання та волонтер, зібрав велику компанію для походу. Разом з його батьком на Говерлу піднімалося 22 особи, серед них місцевий воїн Роман Костюк, який приїхав у відпустку. Підтримували дідуся також онук та двоє правнуків віком 9 і 7 років.

Із села мандрівники вирушили о шостій ранку. З туристичної бази "Заросляк" вони піднімалися на гору протягом чотирьох годин, роблячи вісім коротких зупинок для відпочинку. "Можете не вірити, але коли я йшов угору, то зовсім не відчував втоми, -- розповідає пан Роман. -- І я йшов босоніж, хоча в наплічнику мав взуття. Коли досяг вершини, серце наповнилося радістю, адже я зміг це зробити! Довго милувався чудовими карпатськими краєвидами і думав про те, яка ж красива наша земля. Спуск тримав години три. На третині шляху ноги почали боліти вище колін, але швидко відновився, бо ж я козак".

"Чи не натерли ноги?" — поцікавився я у ювіляра. "Та ви що! Мої ступні міцніші за будь-яке взуття, — відповів з усмішкою пан Сікорський. — Помив ноги вдома, гарно виспався, а зранку знову до роботи".

Прикарпатець ділиться історією свого походження з давньої та поважної родини. Його прадід, Лев Сікорський, був відомим інженером-будівельником. Після закінчення школи Роман здобував освіту у сільськогосподарському технікумі. Він працював бригадиром тракторної бригади, а також чотири терміни обіймав посаду голови сільської ради. Незважаючи на свої посади, завжди багато працював, займався домашнім господарством, дотримувався здорового способу життя, любив читати книги та газети. Активність у праці та житті пан Роман зберігає й до сьогодні.

Вже 30 років прикарпатець ходить босоніж! Каже, що йому так добре. "Люди цього не розуміють, диваком вважали, дехто пропонував мені взуття купити чи подарувати, думали, що я не маю грошей, -- з усмішкою зізнається чоловік. -- Тепер усі в селі звикли, що я топчу землю босими ногами. Взуваюся лише коли дуже холодно або як йду до церкви".

Цікавий факт: пан Роман практично не хворів упродовж усього життя. Коли ж його наздоганяла застуда, він лікувався трав'яними чаями або домашнім молоком зі... смальцем.