З нашого - у ваше: як держава позбулася 1400 гектарів землі неподалік Києва.

Злочинці, які посягають на державні землі, проявляють неабияку винахідливість. Наприклад, вони можуть заснувати організацію, що нібито захищає права осіб з інвалідністю.

Є методи більш традиційні: довести державне підприємство до банкрутства або знайти сотню ветеранів бойових дій, заплатити їм по кілька сотень доларів за паспортні дані і без їхнього відома оформити на них землю.

Національна академія аграрних наук (НААН) нещодавно втратила статус найбільшого землевласника в Україні. Це сталося внаслідок діяльності тіньових кураторів, інвесторів та корумпованих правоохоронців, які розробляли нові схеми для відчуження земельних ділянок від держави або їх використання для власних цілей.

Раніше ЕП висвітлювала проблеми корупції в академії, які призвели до того, що за останні два десятиліття НААН втратила половину своїх земельних ділянок. Зазвичай звернення щодо таких ситуацій не користуються значною увагою з боку правоохоронних органів, а навіть коли і відкриваються кримінальні справи, то ще рідше вони закінчуються позитивно для держави.

Історія державного підприємства "Дослідне господарство "Дмитрівка" є яскравим прикладом того, як державні території можуть швидко зникати. Ця розповідь демонструє, як протягом всього п'яти років можна втратити 80% власних земель, де одні ділянки опиняються у власності колишніх регіоналів, а на інших з'являються розкішні житлові комплекси.

У розпорядженні підприємств Національної академії аграрних наук переважно знаходяться особливо цінні земельні ділянки - родючі ґрунти з унікальним складом, що підходять для здійснення наукових досліджень, на чому й повинна зосередитися діяльність НААН.

Академія надає свої землі в управління підприємствам, які мають право постійного користування, що підтверджується відповідними державними документами. Одним із таких підприємств є ДП "ДГ "Дмитрівка".

Воно було створене у 1959 році в селі Дмитрівка під Києвом у структурі тодішньої Української академії аграрних наук. На момент реєстрації акта права постійного користування у 1995 році в його віданні були 763 га земель. Підприємство займалося садівництвом та виведенням нових сортів фруктів.

Після приєднання у 2016 році двох інших державних дослідних господарств - "Борівського" та "Фастівського" - у користуванні "Дмитрівки" опинилися 1 800 га.

Однак з усіх цих територій "Дмитрівка" контролює лише 20%. На решті земель заробляють приватна агрофірма та забудовники елітного житла під Києвом.

Очільник "Дмитрівки" В'ячеслав Сидоренко каже, що в користуванні підприємства є 420 га. В інших структурах удають, що це не так: НААН надалі обліковує за "ДГ "Дмитрівка" 1 800 га, Фонд державного майна, якому підприємство передали у 2022 році, - також. Дані кадастрової карти та реєстру майнових прав свідчать, що більшості із згаданих 1 800 га юридично в "Дмитрівки" немає.

Як сталося, що компанія не здійснює контроль над близько 80% своїх земельних ділянок?

У розпорядженні ЕП є відповіді Держземагентства (у 2014 році перетворене на Держгеокадастр) на листи керівництва "Дмитрівки" за 2014-2015 роки. З них випливає, що у 2015 році територія, якою користувалося підприємство, "загадково" скоротилася на 418,8 га. Мова йде про ділянки, розташовані в комерційно привабливому місці: неподалік Києва, посеред лісу з трьома озерами.

У 2018 році "Дмитрівка" втратила контроль над ще 1 057,3 га. У тому році головне управління Держгеокадастру в Київській області після інвентаризації віднесло ці площі до земель запасу, відкривши шлях до їх бесплатної приватизації для ветеранів АТО та ООС. Однак замість ветеранів їх отримала аграрна компанія.

Київщина славиться своїми щедрими лісами, і село Дмитрівка не є винятком. На заході від цього села, серед густих лісових масивів, знаходяться три озера, де можна побачити рибалок та жителів сусідніх сіл, що приїхали насолодитися відпочинком на природі.

Ці водойми були створені штучно в 1990-х роках з метою забезпечення водопостачання для "ДГ "Дмитрівка". Якщо проаналізувати супутникові знімки за останнє десятиліття, можна помітити значне зменшення площі озер, причому одне з них майже не видно. В цей же час територія навколо водойм і самі озера втратили статус державної власності. Натомість в околицях з’явилося багато нових будівель.

На даний момент на цій території розташований котеджний комплекс "Власне місто". Розробники представляють його як екологічне містечко закритого типу, яке об'єднує в собі житлові, бізнесові, рекреаційні та соціальні елементи інфраструктури. До 2015 року ці земельні ділянки належали державі і перебували в користуванні "ДГ "Дмитрівка".

"Власне місто" - проєкт підприємця Ярослава Корніяченка, який є директором ТОВ "Власне місто". Власницями компанії, зареєстрованої у 2021 році, є дружина Корніяченка Наталія, а також Оксана Гуцуляк. Їм належать частки по 50%.

Забудовником цього комплексу виступає компанія "КГЛ груп", заснована в 2016 році. Серед бенефіціарів компанії можна назвати Оксану Гуцуляк, Наталію Корніяченко та Романа Лопату. До літа 2024 року Роман Лопата також був одним із бенефіціарів проекту "Власне місто".

Власниками територій, де ведеться будівництво об'єкта, виступають родини Корніяченків, Гуцуляків і Лопати. Це підтверджується численними витягами з Державного земельного кадастру, а також Василем Перепелюком, двоюрідним братом Гуцуляка.

У 2015 році Корніяченко працював першим заступником начальника Головного управління Держземагентства в Київській області і певний час - начальником управління. Він володіє 16-ма ділянками у "Власному місті" і кількома - у Дмитрівці. Його дружина має 105 ділянок у містечку, свідчать дані Державного земельного кадастру про право власності та речові права і системи Youcontrol.

Оксана Гуцуляк володіє 71 ділянкою у "Власному місті". Її чоловік Володимир до 2018 року відповідав за розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки в Генпрокуратурі. Розслідування "Схем" виявило, що в подружжя в Дмитрівці був незадекларований будинок, записаний на близьку подругу Оксани.

Протягом свого перебування на посаді Корніяченко вже став учасником кількох судових розглядів, пов'язаних із земельними ділянками НААН. Наприклад, у 2014 році він видав наказ, який призупинив право користування земельними наділами ДП "ДГ "Новосілки", що належать академії під Києвом. Внаслідок цього ці землі потрапили в розпорядження одного з підрозділів УДБК "Укрбуд". Суд визнала, що таке рішення було ухвалене відповідно до законодавства.

"У 2015 році було незаконно вилучено 418 гектарів нашої землі. Ми неодноразово зверталися до Нацполіції, прокуратури та до попереднього керівництва НААН, але жодної реакції не отримали. Також писали в Держгеокадастр і районну адміністрацію, де нам відповідали, що ця земля не була вилучена. Вона залишається у нашому постійному користуванні і досі обліковується за нами", - розповідає Сидоренко.

З відповідей Держземагентства на листи керівництва "ДГ "Дмитрівка" випливає, що ці землі скоротилися "загадково".

У 2012 році Києво-Святошинська РДА своїм розпорядженням передала ці землі в довгострокову оренду двом підприємствам. У 2015 році вони відмовилися від цієї оренди, але користування землями повернулося не до "Дмитрівки", а до Держземагентства та стали землями запасу, розповідає Сидоренко. Згодом їх розділили на менші ділянки та приватизували.

Витяги з Державного земельного кадастру підтверджують, що у 2021 році право власності на земельні ділянки для проекту "Власне місто" було передано забудовникам, після чого на цій території розпочалося будівництво котеджів. Економічна правда намагалася отримати коментар від Ярослава Корніяченка, проте за півтора тижня не вдалося організувати зустріч з забудовником, який відмовився відповідати письмово або телефоном.

Окрім територій, де вже збудовані котеджі, плани девелоперів охоплюють також штучні водойми та ділянки лісу, які раніше належали державі.

Ці ділянки перестали бути державними у 2019 році. Нині вони перебувають у комунальній власності, проте рішенням Дмитрівської сільської ради одну з них, на якій розташоване озеро, продали Ярославу Корніяченку за 700 тис грн. Згодом на цю ділянку наклали арешт, тож вона залишилася у власності ОТГ.

У зверненні "Дмитрівки" до Нацполіції зазначається, що група осіб через "чорних" реєстраторів упродовж кількох років змінювала дані в реєстрах, аби перевести ці ділянки в комунальну власність.

Ще у 2019 році, згідно з даними реєстру майнових прав, ці об'єкти належали "Дмитрівці". Проте у 2021 році інформація в реєстрі була оновлена на "комунальна власність", хоча зміни були внесені в той же час і на підставі аналогічного рішення про державну реєстрацію. Це свідчить про те, що запис було змінено пізніше, вважають фахівці державного підприємства.

Незважаючи на те, що події розпочалися у 2015 році, справа так і не потрапила до суду. У той же час Генеральна прокуратура зареєструвала справу про втрату земель в "Дмитрівці" в Єдиному реєстрі. Розслідування проводив департамент, що займається особливо важливими економічними справами в ГПУ, очолюваний Гуцуляком до 2018 року. Однак справа залишалася нерухомою.

На сьогоднішній день, згідно з інформацією, що надходить від джерел ЕП, Національна поліція проводить розслідування щодо передачі в комунальну власність земельних ділянок, на яких знаходяться озера та певна частина лісового масиву.

Проте "Власне місто" - не єдине котеджне містечко, яке будується на "академічних" землях "Дмитрівки". З іншого боку дороги, що веде до озер, розташоване КМ "Оклахома котедж таун", власником якого є Олександр Тигов. Останній до 2016 року очолював Києво-Святошинську районну раду.

Ще 1 тис га землі "Дмитрівки" неподалік міста Фастова дивним чином опинилася в агрофірми "Світанок". Це підприємство створила і з 1990-х років очолювала народна депутатка у 2006-2012 роках від "Партії регіонів" Тетяна Засуха.

Згідно з інформацією, наданою Youcontrol, упродовж зазначеного періоду компанія перебувала у власності спочатку Тетяни, а згодом її сина Андрія Засухи, який обіймав посаду президента футбольного клубу "Колос Ковалівка" та до 2024 року був депутатом Київської обласної ради від політичної партії "Батьківщина".

На відміну від минулого епізоду, що не був доведений до судового розгляду, справу про незаконне виділення земельних ділянок у районі Фастова розглядає Вищий антикорупційний суд (ВАКС). Цей процес уже має свій перший обвинувальний вирок, пов'язаний з "відкупом" у вигляді донату на підтримку Збройних Сил.

ЕП проаналізувала всі матеріали, що є в Єдиному державному реєстрі судових рішень, для відтворення послідовності подій.

У 2018 році, під час проведення інвентаризації земельних ділянок, керівниця головного управління Держгеокадастру у Київській області Людмила Приходько визнала ділянки "ДГ "Дмитрівка" площею більше 1000 гектарів як землі запасу. Ці ділянки вважаються такими, що не мають власника або ще не були передані в постійне користування.

Причиною цього стало те, що після реорганізації, яка полягала у злитті "Фастівського" та "Борівського" державних підприємств, "Дмитрівка" нібито не оновила своє право постійного користування цими земельними ділянками.

Ту ж саму інвентаризацію, замовлену Держгеокадастром, здійснювало Державне підприємство "Науково-дослідний інститут землеустрою", де Олег Левченко обіймав посаду першого заступника директора. Саме його правоохоронні органи вважають головним організатором цієї схеми.

Цей інститут займався підготовкою технічної документації для інвентаризації земель "Дмитрівки", але в процесі роботи "упустив" важливу інформацію про передачу прав користування на ці території державному підприємству після реорганізації. Начальник відділу головного управління Держгеокадастру у Фастівському районі, Анна Остапчук, визначила ділянки для інвентаризації та допомогла з їх переведенням до земель запасу.

14 травня Вищий антикорупційний суд визнав Остапчук винною у зловживанні владою в рамках злочинної групи. Їй призначили п'ять років позбавлення волі, проте вона уклала угоду зі слідством. Надала свідчення щодо своїх дій та зобов'язалася свідчити проти інших учасників справи. Крім того, вона погодилася пожертвувати 600 тисяч гривень на "Армію дронів", завдяки чому отримала три роки умовного покарання.

Класифікація земельних ділянок як резервних відкрила можливість для застосування популярної схеми виведення земель з державної власності – безкоштовної приватизації. Поки чиновники регіонального управління Держгеокадастру розбиралися з юридичними аспектами, організатори цієї схеми активно шукали осіб, здатних отримати по 2 гектари землі – ветеранів АТО.

У період грудня 2018 - січня 2019 року київський Держгеокадастр видав 462 накази, які дозволяли розробку проектів землеустрою, необхідних для подальшої приватизації. Ці проекти були створені компанією ТОВ "НВФ "Геокадастр плюс", де працювала дружина Левченка, про що свідчить його декларація.

Дві особи здійснювали оформлення земельних ділянок на підставі довіреностей в інтересах агрофірми "Світанок", яка згодом придбала приватизовані території.

Здається, ветерани мають право на безкоштовні 2 гектари землі, тому в цій частині ситуації не повинно виникати труднощів. Навіть у випадку, якщо ці земельні наділи згодом були придбані агрокомпанією, ветерани все ж отримали компенсацію за свою власність, якою можуть розпоряджатися на свій розсуд, включаючи можливість продажу.

Дійсність виявилася іншою. Правоохоронці виявили, що 51 з 462 фізосіб, на які оформляли землю, уже отримували ділянки і не мали права отримувати нові.

У судових документах містяться свідчення одного з ветеранів, якому оформлено земельну ділянку. У період 2017-2018 років його товаришам по службі телефонував чоловік, що представлявся то помічником депутата, то волонтером, і пропонував свою допомогу в процесі оформлення землі. Він також зателефонував і до цього ветерана. Чоловік погодився на умови: йому мали оформити 0,1 га за плату у 400 доларів, а потім цю ділянку у нього перепродадуть.

"Свідок увійшов до кабінету нотаріуса, де підписав різні документи, зокрема довіреність на рік для оформлення земельної ділянки від свого імені, та надав нотаріусу свої особисті документи. По дві-три особи одночасно викликали до кабінету, де під час підписання їм видавали по 400 доларів помічники нотаріуса. Після завершення процедури чоловік, який представився волонтером, зник, і свідок не отримав жодної інформації про виділену на його ім'я ділянку", - йдеться в судових матеріалах.

У коментарі для ЕП керівник компанії "Світанок" Олег Цаплієнко зазначив, що під час придбання земельних ділянок їхня команда не була обізнана про те, що ці ділянки були виведені з державної власності.

"У грудні 2018 року до нас звернулося двоє осіб, які запропонували нам придбати близько 900 гектарів землі біля Фастова. Нам це було цікаво, ми вже обробляли землі довкола тих ділянок. Вони казали, що це землі резерву, приватизовані бійцями АТО. Ми погодилися, вони за довіреністю провели всі угоди. У лютому оформлення завершили і ми почали там працювати", - каже Цаплієнко.

За його інформацією, у 2019 році представників компанії "Світанок" почали запрошувати на допити до НАБУ, а у 2023 році були проведені обшуки як в офісах компанії, так і в помешканнях керівників та бенефіціарів. Після перших допитів вони намагалися звернутися до посередників за роз'ясненнями, проте не отримали жодних відповідей.

Агрофірма заплатила за землі 3,2 млн дол або 85 млн грн за курсом 2019 року. Така ціна - ринкова, але тут ідеться про особливо цінні землі. Експертиза НАБУ оцінила їх 714,8 млн грн або 714 тис грн за га, тобто вдесятеро дорожче.

Очільник "Світанку" вважає, що ці землі не можна назвати цінними: на ділянках були чагарники, унаслідок чого у 2019 році фірма засіяла лише 20% нових площ, і досі не може обробляти всі 920 га.

У підсумку підозри в цій справі отримали 12 осіб. У березні розслідування справи завершили. Хоча ділянки були приватизовані та перепродані, НААН досі визнає право постійного користування ними за "ДГ "Дмитрівка". Цаплієнко каже, що в компанії змирилися, що ці землі в них невдовзі можуть забрати.

Історія "Дмитрівки" вказує на дві важливі проблеми, які рано чи пізно стануть невідворотними для українських чиновників.

Перша проблема полягає в нерозумінні того, що саме належить державі, а також у відсутності злагодженої роботи між державними структурами для виявлення цих активів. Поки Національна академія аграрних наук веде облік 1 800 гектарів у "Дмитрівці", Фонд державного майна, який отримав контроль над державним підприємством у 2022 році, вражений, дізнаючись, що ці активи фактично відсутні.

З 2022 року ФДМ став найбільшим власником землі в Україні, отримавши десятки підприємств з відання НААН, які уряд вбачав неефективними. Часто це були підприємства із землями на окупованих територіях або такі, що загрузли в багаторічних судових суперечках і не контролюють свої активи.

Концепція заснування земельного банку під управлінням Фонду державного майна була спрямована на ліквідацію "кураторів" і "інвесторів", а також на виведення державних земель на легальний ринок оренди, що забезпечило б доходи для країни. Проте на сьогодні залишається незрозумілим, яка частина з 386 тисяч гектарів, що перебувають під управлінням фонду, все ще контролюється державою.

Враховуючи масштабність проблеми, експерти ринку землі висловлюють сумніви щодо можливостей Фонду державного майна та інших органів, що відповідають за управління державними землями, у їхньому здатності розшукувати ці ділянки та повертати їх у власність держави. Також існують питання стосовно прозорості розслідувань таких справ з боку правоохоронних органів.

Другою метою є забезпечення справедливості у земельних питаннях, де власники активів змінювалися неодноразово, а їх придбання відбувалося прозоро. Ініціатива щодо регулювання ринку виникла у Ради підприємців, яка створилася на фоні висунення підозри бізнесмену Ігорю Мазепі стосовно набуття у власність 7 гектарів землі на Київщині.

Підприємці створили ряд законопроєктів, які мають на меті встановлення критеріїв для визначення добросовісного вигодонабувача земельної ділянки, а також забезпечення його захисту від можливих переслідувань.

Один законопроєкт навіть зареєстрували у Верховній Раді. Він пропонував заборонити витребування майна, якщо "з дати проведення реєстрації права власності першого набувача на державне або комунально нерухоме майно, незалежно від виду такого майна, минуло понад пʼять років".

Проте далі ініціатива Ради підприємців не просунулася, як і суспільна дискусія про те, що робити з мільйонами втрачених державних земель.