"Це не моя битва". Карти, здобутки, мирні угоди та колишні союзники – хроніка двох десятків років конфлікту.

"Беручи до уваги" - з цих слів починаються сім із дев'яти абзаців меморандуму про наміри укласти угоду про корисні копалини між урядами України та США. Ту саму deal, яку 25 квітня Трамп вчергове вимагав підписати "НЕВІДКЛАДНО".

Важливо враховувати – це корисна звичка в епоху "Трамп 2.0", де "карти" витіснили місії та візії. Особливо це стає актуальним, коли твій співрозмовник на переговорах залишився в світі коміксів про дядька Скруджа з сім'ї Макдаків.

Отже, в контексті меморандуму, враховуючи важливість угоди щодо надр, до укладення якої Україну спонукають закордонні партнери;

Беручи до уваги уявлення Трампа про геополітику, яка для нього аж ніяк не є "великою шахівницею";

Беручи до уваги досвід миротворця Трампа в іншій країні і за інших обставин;

Враховуючи всі ці фактори, ми оновлюємо запаси корвалолу в нашій аптечці. Також варто згадати, що вісім років тому Трамп спочатку намагався переконати своїх виборців в необхідності економічного партнерства з президентом Афганістану Ашрафом Гані, але в результаті підписав мирну угоду з його супротивниками - талібами.

Кілька президентів США отримують від своїх попередників статус героїв, що здобули перемоги у війнах, як це трапилося з Гаррі Труменом після кончини Франкліна Рузвельта в квітні 1945 року.

Інші у спадок отримують війни, які наче валіза без ручки - тягнути важко, кинути без збереження обличчя - ще важче. В'єтнамська війна стала жахом аж для чотирьох президентів США: Дуайта Ейзенхауера, Джона Кеннеді, Ліндона Джонсона і Річарда Ніксона.

Дональд Трамп саме із другої групи президентів-"везунчиків". В січні 2017-го він вперше склав президентську присягу, успадкувавши від Джорджа Буша-молодшого і Барака Обама найдовшу війну в історії Сполучених Штатів.

Після терактів 11 вересня 2001 року президент Буш був змушений оголосити кампанію проти Усами бен Ладена, лідера "Аль-Каїди". Ця військова акція отримала відомі назви: спершу її назвали "Нескорена свобода", а згодом перейменували на "Рішуча підтримка".

Пафос зашкалював на 10 з 10. "Це не війна - це хрестовий похід проти тероризму, який триватиме певний час..." - пояснював тоді Джордж Буш.

До кінця листопада 2001-го американці вже контролювали Кабул і значну територію Афганістану. Після цього ще майже десятиліття знадобилося, аби знайти і ліквідувати "ціль номер один" - засновника терористичної організації "Аль-Каїда" бен Ладена.

За цей час Вашингтон встиг укласти угоди про стратегічне партнерство та про безпеку з Ісламською Республікою Афганістан і чимало грошей вкласти в розбудову афганської армії та поліції. На піку своєї присутності в Афганістані на початку 2010-х американський контингент складав 110 тисяч військовослужбовців, а витрати сягнули 100 млрд доларів на рік.

І хоча на той момент, коли 2017-го до Білого дому вперше прийшов Трамп, витрати на війну в Афганістані для США скоротилися до 38 мільярдів на рік, а кількість американських військових не перевищувала 10 тисяч, логіка хазяїна Овального кабінету вимагала нових підходів до вирішення старої проблеми.

Хоча забудовник і ріелтор Дональд Трамп ніколи не порівнював свої дії з хрестовими походами, він завжди сприймав усе, до чого долучався, як можливість для бізнесу. І в цьому він залишався вірним своїм принципам.

Щоб підтвердити цю інформацію, достатньо звернутися до архівів газет The New York Times, The Washington Post та The Boston Globe, датованих 2 вересня 1987 року. У той час 41-річний Дональд Трамп, який лише починав налагоджувати стосунки з потенційними виборцями, витратив 94 801 долар на рекламні публікації в найбільш авторитетних американських виданнях. Відкритий лист до народу США містив, зокрема, заклики щодо участі країни в "танкерній війні", що відбувалася між Іраком і Іраном у Перській затоці.

"Чому ці країни не платять Сполученим Штатам за людські життя та мільярди доларів, які ми втрачаємо, щоб захистити їхні інтереси?..

Світ іронізує над американськими політиками, оскільки ми охороняємо судна, що не є нашою власністю, транспортуємо нафту, яка нам не потрібна, задля союзників, які навряд чи прийдуть на допомогу, - зазначив Трамп у своєму зверненні, використовуючи рекламний стиль.

Цю ж ідею майбутній президент Трамп реалізував до кінця у своїй книзі "Time to Get Tough", яка була видана у 2011 році, напередодні завершального етапу військової кампанії США в Іраку.

Я дотримуюсь давньої військової мудрості: "Трофеї належать тим, хто здобуває перемогу". Іншими словами, ми не повинні вести війни, а потім залишати ключі від завойованих територій тим, хто нас ненавидить. Перемагати у війнах, отримуючи ресурси, такі як нафта, для покриття наших витрат — це цілком справедливо, особливо стосовно Іраку та інших країн. Як зазначав генерал Дуглас Макартур, "нічого не може замінити перемогу".

"Твіт Дамокла". З перших місяців президентства Трампа у 2017 році, саме так називали в Пентагоні небезпеку, яка могла зруйнувати всі досягнення, здобуті протягом 16 років американської присутності в Афганістані. Грецький міф про Дамоклів меч набув нової актуальності з приходом Трампа. У будь-який момент президент міг одним твітом оголосити про виведення всіх американських військ з цієї країни, і його найближчі радники докладали чимало зусиль, щоб цього не сталося.

На перших засіданнях Ради національної безпеки, присвячених ситуації в Афганістані, Трамп висловлював своє обурення ідеєю відкладення виведення американських військ. Проте, в той час його радники були одностайні у думці, що вихід із Афганістану та передача влади талібам може підвищити ризик нових терористичних атак на США. Навіть Стів Беннон, який займав позицію головного стратега і був відомим ізоляціоністом у команді Трампа, погодився з тим, що з огляду на національну безпеку, необхідно залишитися в Афганістані ще на деякий час.

"Мій перший імпульс полягав у тому, щоб залишити Афганістан. Я завжди вважав, що потрібно довіряти своїм інстинктам. Проте протягом усього життя я усвідомлював, що рішення, які приймаються, мають зовсім інший характер, коли ти знаходишся за столом в Овальному кабінеті", - зазначив Трамп, згадуючи про початкові етапи свого президентства.

Зрештою після кількох місяців внутрішніх баталій, під час яких президент вимагав відправити у відставку командувача американських і союзних сил в Афганістані Джона Ніколсона за його нездатність "дотиснути" талібів, народилася нова стратегія США в цій війні. Трамп урочисто оголосив про неї 22 серпня 2017-го з військової бази Форт-Майєрс.

Попри передвиборчі обіцянки піти з Афганістану, Трамп не лише зняв з порядку денного вивід військ, а й затвердив розгортання в країні додаткового контингенту американських військових.

Безумовно, це була ставка на зростання, а причини коливання курсу були не лише в сфері безпеки. Саме в той момент Трамп знайшов відповідь на запитання, навіщо йому був потрібен Афганістан.

В 25-хвилинному зверненні до нації Трампа мало хто помітив ключову фразу: "Як пообіцяв прем'єр-міністр Афганістану, ми будемо брати участь в економічному розвитку, щоб допомогти компенсувати витрати на цю війну".

У ході 16-річної війни в Афганістані виник новий вимір: "трофеї дістаються переможцю". Трамп не мав жодних сумнівів щодо того, хто повинен бути переможцем у цій конфлікті. Звісно, це мали бути Сполучені Штати, а "трофеями" стали б не території, а колосальні природні ресурси Афганістану — мідь, залізо, хром, цинк, коштовні камені, золото та срібло. Найголовніше з усіх цих ресурсів — літій та рідкісноземельні елементи, які використовуються в виробництві акумуляторів і вважаються "нафтою майбутнього".

Людиною, яка змогла "продати" Трампу ідею Афганістану як зруйнованого війною Клондайку, став колишній випускник Колумбійського університету, викладач Берклі, Гарварду і Стенфорду, доктор філософії, менеджер Всесвітнього банку і один із топ-чиновників ООН, а з 2014-го президент країни Ашраф Гані.

Вересень 2017 року. На знімку з "полів" 72-ї сесії Генеральної асамблеї ООН у Нью-Йорку президенти США та Афганістану обмінюються формальним рукостисканням на фоні національних прапорів обох країн. Ашраф Гані виглядає в класичному костюмі, хоча на батьківщині він віддавав перевагу традиційному пуштунському одягу. Такий імідж було простіше представити виборцям, ніж образ доктора філософії та колишнього працівника міжнародних організацій.

На зображенні антрополог з Гани виглядає так, ніби щойно виявив уразливість свого співрозмовника. Він зміг витягти з колоди єдину карту, здатну на деякий час затримати партнера в Афганістані. Ці ресурси країни стали для Трампа бізнес-можливістю. Цікаво, що в жовтні 2024 року, всього за кілька тижнів до другого приходу Трампа, той самий шлях обрав Володимир Зеленський, презентуючи свій "план перемоги". Одним з ключових пунктів його плану було "спільне інвестування та використання" ресурсів, зокрема, урану, титану, графіту і літію.

Читайте також: Швидкі мінерали. Про що домовилися Україна та США у новому меморандумі про надра

Скарби, приховані в глибинах Афганістану, тривалий час не давали спокою американцям. Усе почалося з виявлення карт родовищ корисних копалин в архівах Афганістану, які були складені радянськими дослідниками ще з 1960-х років.

Після 2001 року американці самостійно здійснили аерофотозйомку території країни з метою створення карти її мінеральних запасів.

Літак військово-морських сил "Оріон Р-3" здійснив обліт території країни, використовуючи методи магнітно-гравітаційної розвідки для виявлення близько двадцяти найбільш перспективних аномалій для видобутку корисних копалин. У 2010 році в загальний доступ потрапила службова записка Пентагону, в якій зазначалося, що завдяки значним запасам літію, Афганістан мав потенціал перетворитися на "літієву Саудівську Аравію". Американські геологи та військові тоді оцінили загальну вартість ресурсів країни, включаючи рідкісноземельні мінерали, в трильйон доларів.

Окрім власної значущості для Сполучених Штатів, цей ринок також виконував роль стартової площадки для виходу на ринок рідкісноземельних мінералів, який фактично контролювався Китаєм.

Таким чином, формула "доступ до ресурсів в обмін на військову допомогу" стала тією угодою, від якої ані Трамп, ані Гані не могли відмовитися.

Далі почалося найцікавіше. По-перше, з'ясувалося, що більшість родовищ рідкісноземельних мінералів знаходяться в провінції Гільменд, значна частина якої контролюється не урядом країни, а Талібаном.

По-друге, гірничодобувна промисловість Афганістану опинилася в полоні корупційних схем, і значна частина видобутих корисних копалин нелегально вивозиться через контрольні пункти держави на афганському кордоні.

Зрештою, по-третє, відсутність доріг, мостів і залізниць в зруйнованому війною афганському "Клондайку" робили розробку місцевих надр не лише небезпечною, а й економічно сумнівною.

Досліджуйте також: Метали в обмін на гарантії безпеки. Які ресурси привернули увагу Трампа і яку вигоду може отримати Україна?

Втім, деякі спроби все ж таки сталися. Але з нюансами. Як з'ясували розслідувачі з OCCRP (проєкт розслідування корупції та організованої злочинності), 2019-го компанія зі штату Вірджинія SOS International (SOSi), пов'язана з американськими військовими, отримала ексклюзивний доступ до шахт по всьому Афганістану. А дочірня компанія SOSi - Southern Development, отримала право на купівлю кустарно видобутої руди. Родзинка в цьому кейсі: основним акціонером компанії був брат президента - Хашмат Гані.

Крім того, навесні 2018 року таліби розпочали масштабну військову операцію, і Трамп уже не міг зосередитися на видобутку корисних копалин. Йому доводилося рятувати свою репутацію та забезпечувати безпечний вихід американських військових з Афганістану. Для цього він вимушений був шукати угоду з талібами.

Так на сцені з'явився ще один колоритний персонаж цієї історії.

Ті, кому Стівен Віткофф, який виконує роль зв'язкового Трампа з Путіним, здається "чорним лебедем", дещо перебільшують. 68-річний Віткофф - в анамнезі юрист і торговець нерухомістю - тягне на роль хіба що поштового голуба.

Справжнім "чорним лебедем", принаймні для президента Гані, став спецпредставник США з питань примирення в Афганістані під час першої президентської каденції Трампа - Залмай Халілзад.

Він з'явився на світ в Афганістані. У 1960-х роках, будучи учнем, провів рік у Каліфорнії за програмою обміну, а пізніше отримав вищу освіту в Американському університеті в Бейруті та Чиказькому університеті. Після цього здобув докторський ступінь у галузі політичних наук, працював радником у Пентагоні та Державному департаменті під час кількох республіканських адміністрацій, а також реалізував дипломатичну кар'єру, обіймаючи посади посла США в Іраку, Афганістані та в ООН.

Після терористичних актів 11 вересня 2001-го Халілзад брав участь у плануванні вторгнення у Афганістан і війни проти талібів. Але коли після появи Трампа в Білому домі змінилися вітри, саме він став головним "голубом мира" на переговорах з талібами.

"Халілзад має швидку, виразну посмішку продавця".

"Чудове почуття гумору. Весь час жарти".

"Колеги з Держдепартаменту описували його так: 'Його слова часто викликають труднощі у розумінні, адже незрозуміло, про що саме він має на увазі та чому.'"

Раян Крокер, колишній посол в Іраку, порівнював манеру ведення переговорів Халілзадом з арабським прислів'ям: "Добре знати правду і говорити її, але краще знати правду і говорити про пальми".

Згодом, Джон Болтон, радник президента США з нацбезпеки в 2018-2019 роках, згадуватиме, що Трамп якось сказав про Халілзада: "Я чув, що він шахрай, але для цього (переговорів з талібами - УП) потрібен шахрай".

У 2018 році Трамп доручив Халілзаду провести безпосередні переговори з Талібаном. Вказівки президента були однозначними: укласти угоду з Талібаном, незалежно від участі Гані, яка б забезпечила швидкий вивід американських військових з Афганістану.

Восени 2018-го Сполучені Штати і Талібан розпочали офіційні переговори в столиці Катара - Досі.

Пропозиція, яку Халілзад висунув талібам, містила чотири основні пункти: виведення американських військ з Афганістану; зобов'язання Талібану не дозволяти Аль-Каїді та іншим терористичним організаціям нападати на США; досягнення угоди між лідерами Талібану та Гані щодо розподілу влади; тимчасове припинення бойових дій під час переговорного процесу.

Позиція талібів на переговорах залишалася незмінною. Вони були проти будь-якого перемир'я до укладення угоди, відмовлялися вести переговори з урядом Гані (треба зауважити, що й афганське керівництво без ентузіазму ставилося до інтеграції талібів в систему влади), вимагали повного виведення іноземних військ з території Афганістану і звільнення тисяч ув'язнених бойовиків.

Замість того, щоб підвищувати тиск на Талібан, Халілзад вирішив зосередити свої зусилля на тому, щоб переконати Гані зробити певні компроміси.

"Здавалося, що Халілзад готовий поступитися Талібану практично всім. Виникало питання, чи дійсно у нас є чіткі межі, які не можна перетинати," - поділився спогадами офіцер ВМС США Ендрю Волл, який брав участь у переговорах.

Переговори тягнулися без кінця, а в західному крилі Білого дому все частіше лунали вибухи гніву Трампа: "Де моя угода?! Чому я досі не маю угоди?!".

Яскрава зустріч мала місце 16 серпня 2019 року. Халілзад виступив з доповіддю про те, що Гані не задоволений умовами майбутньої угоди. Трамп у відповідь зауважив: "Навіщо ти витрачаєш час на переговори з Гані? Він - шахрай".

Під час однієї години обговорень з талібами Трамп, зрештою, вирішив застосувати свою вишукану зброю - "твіти, що висіли над головою".

3 вересня 2019 року, після дев'яти раундів переговорів, Халілзад оголосив про досягнення "принципової угоди" між Талібаном та США. Президент Трамп вирішив перетворити підписання документа на справжнє шоу, запросивши талібських лідерів до Кемп-Девід. Це місце стало знаковим, адже саме там, під керівництвом президента Картера, в 1979 році лідери Ізраїлю та Єгипту уклали свою історичну угоду. Також на саміт був запрошений афганський президент Ашраф Гані.

Однак, напередодні таліби зазіхнули на святе - зіпсували майбутнє шоу Трампа в Кемп-Девіді. У Кабулі стався теракт, який забрав життя 22 осіб, зокрема американського військового.

"Я скасував Кемп-Девід на підставі того, що вони зробили дещо, чого їм, чорт забирай, зовсім не варто було робити... Якщо вони не можуть дотриматись перемир'я на час цих найважливіших перемовин, то, напевно, вони не здатні й укласти осмислену угоду", - 7 вересня написав у Твіттері Трамп і заявив, що США виходять із перемовин.

Проте, незважаючи на цей вражаючий крок, ситуація незабаром повернулася до попереднього стану. Це відбулося після "жесту доброї волі", коли таліби звільнили двох викладачів — одного з США та іншого з Австралії, яких захопили кілька років тому.

29 лютого 2020 року в Sheraton Grand Doha Resort Халілзад і лідер талібів Барадар підписали угоду про встановлення миру в Афганістані.

США зобов'язалися вивести свої війська до травня 2021 року, якщо Талібан відмовиться від Аль-Каїди та інших терористичних угруповань і вступить у переговори з Ісламською Республікою. Таліби пообіцяли не нападати на війська США і НАТО, які готувалися до відходу. Президент Гані та Ісламська Республіка Афганістан не була стороною угоди.

На наступний день після підписання угоди Трамп зателефонував Гані. "Ми повинні це реалізувати... Якщо вам знадобиться моя допомога, просто зателефонуйте", - зазначив він.

Ніколи раніше вирок не мав такого вишуканого вигляду. Для Гани та крихкої демократичної держави - Ісламської Республіки Афганістан, яка спиралася на обмежену кількість місцевих реформаторів з західною освітою, корупцію, солдатів НАТО та американських платників податків, це стало особливим моментом.

Of course! Please provide the text you would like me to make unique.

14 квітня 2021 року президент США Джо Байден, наступник Дональда Трампа, оголосив, що всі американські військові підрозділи покинуть Афганістан до 11 вересня. Тим часом таліби продовжували свій наступ. Угода між США та Талібаном виявилася лише формальністю, яка стосувалася лише виведення американських сил з країни.

Наприкінці червня Гана востаннє увійшов до Овального кабінету.

"Головне питання, яке мене турбує щодо Афганістану, – це те, чи можемо ми розраховувати на підтримку з Білого дому", – висловився Гані, звертаючись до Байдена.

"У вас є друг," - впевнено сказав Байден.

Не мине й двох місяців, як бойовики Талібану увійдуть у Кабул. Усі світові медіа опублікують знімки зі злітної смуги аеропорту Кабула, де афганці обліпили крила і шасі американських військово-транспортних літаків, щоб втекти з країни. Все це нагадувало події, що відбувалися 45 років тому в Сайгоні.

Враховуючи перемогу талібів, 15 серпня 2021 року президент Гані разом із найближчими союзниками на гелікоптерах Мі-17 здійснить останній політ над дахами Кабулу, прямуячи на північ до Салангського перевалу. Зрештою, колишній президент знайшов притулок в Об'єднаних Арабських Еміратах.

З огляду на все сказане раніше, цікаво, чи під час свого польоту до Гани доктор філософії та антрополог згадував відомі слова, які належать президенту США Гаррі Трумену: "Якщо ти шукаєш друга у Вашингтоні, придбай собаку".

Джерела:

The Untold Story of America's Diplomatic Missteps in Afghanistan, by Steve Coll and Adam Entous.

Війна США в Афганістані, автор Картер Малкасян.