Чи може Україна самостійно протистояти Росії без підтримки США: три основні питання.

Команда Дональда Трампа не раз підкреслювала, що у разі відсутності мирної угоди між Україною та Росією, США можуть скоротити свою підтримку. Незважаючи на неоднозначні заяви з боку Вашингтона, ці загрози виявилися більш ніж просто словами.

Цю інформацію повідомляє CSIS.

3 березня 2025 року Сполучені Штати зупинили надання військової підтримки та обмін інформацією розвідки з Україною. Це рішення стало наслідком напруженої бесіди, що відбулася між Дональдом Трампом та Володимиром Зеленським 28 лютого.

Цей крок виявив слабкі сторони. Якщо Сполучені Штати повністю припинять військову та розвідувальну допомогу, це стане суттєвим ударом для України, але чи буде це вирішальним фактором? Навіть через три роки війни українське суспільство демонструє високу мобілізацію та готовність до боротьби, а Європа, яка вже надає мільярдну підтримку, може взяти на себе додаткові зобов'язання.

З моменту початку масштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року, Сполучені Штати надали Україні військову допомогу на загальну суму $66,5 мільярда, а також понад $50 мільярдів у вигляді фінансової підтримки. Хоча ця допомога офіційно призначена для України, приблизно 90% військових витрат пішли на закупівлі в самих США — для виробництва нової зброї або для заміни тієї, що вже була відправлена до Києва зі складів Пентагону. В цілому, близько 60% усіх видатків здійснюється в США, 25% — безпосередньо в Україні, а решта 15% — на контракти та логістичні послуги в інших країнах.

Постачання здійснювалося через кілька ключових каналів, серед яких були механізм президентських повноважень для скорочення запасів (PDA), Ініціатива безпекової допомоги Україні (USAI) та програма фінансування іноземних військ (FMF). Ці інструменти забезпечували як термінові потреби на фронті, так і стратегічне нарощування оборонних можливостей на майбутнє. США також активно залучалися до координації поставок із союзниками, сприяли передачі озброєнь третім країнам та підтримували прямі комерційні закупівлі.

Після початку повномасштабної війни США значно посилили свої програми підготовки українських військовослужбовців. Американські інструктори активно співпрацювали з підрозділами Збройних Сил України, вдосконалюючи їхні навички у тактичних операціях, логістиці та командуванні. Навчання включало освоєння різних типів техніки, зокрема гаубиць M777, зенітно-ракетних комплексів Patriot, бойових машин піхоти Bradley, систем HIMARS та винищувачів F-16. Ці тренувальні заходи проводилися за участю як армії США, так і підрозділів Національної гвардії, зокрема на спеціально підготовлених полігонах у Європі.

Крім техніки та навчання, США надали Україні масштабну розвідувальну підтримку -- як технічну (SIGINT, IMINT), так і агентурну (HUMINT). Ця розвідка відіграла ключову роль у запобіганні ракетним атакам, нейтралізації спецоперацій РФ та визначенні координат для високоточних ударів. У багатьох випадках українські удари по цілях здійснювалися саме на основі американських розвідданих. Це свідчить про глибоку інтеграцію США в ланцюг виявлення, супроводу й знищення цілей.

Допомога з боку США виходила за межі простого постачання зброї та інформаційних даних. Вашингтон активно брав участь у стратегічному плануванні військових операцій, укріпленні кіберзахисту України, реалізації антикорупційних ініціатив, підтримці економічної стабільності, розвитку оборонної промисловості та підготовці до відновлення країни після війни. Крім того, США взяли на себе відповідальність за координацію логістичних процесів, транспортування вантажів і забезпечення систематичного постачання в рамках загального пакету допомоги.

Сполучені Штати могли б зупинити обслуговування та ремонт тих систем озброєння, які Україна отримала або придбала у них. В умовах бойових дій обладнання зазнає постійних пошкоджень і зносу, а в Україні є тисячі одиниць військової техніки, які потребують ремонту. Крім того, США могли б перешкоджати європейським партнерам в закупівлі запасних частин для українських озброєнь.

Найбільш небажаним розвитком подій для України було б, якби Сполучені Штати наклали заборону на використання будь-якої форми допомоги — як військової, так і розвідувальної — а також зупинили продаж озброєнь, навіть якщо це здійснювалося б через треті країни.

Найгірший сценарій для України -- це те, що США заборонять використовувати будь-яку допомогу -- військову та розвідувальну -- і припинять продаж зброї навіть через третіх осіб. Наразі повне припинення підтримки США Україні видається малоймовірним сценарієм. 30 квітня 2025 року президент Трамп схвалив прямий комерційний продаж Україні на суму 50 мільйонів доларів, повідомляють українські ЗМІ. Це, поряд з новою інвестиційною угодою про реконструкцію, вказує на відхід від попередньої риторики щодо України. Проте риторика та політичні заяви США вагалися, і повне припинення залишається можливим.

Якщо адміністрація Трампа вирішить припинити підтримку України, важливим стане спосіб, у який це "припинення" буде реалізовано. Мова йде не лише про зупинку нових поставок: можливі дії можуть коливатися від повного скасування військової та розвідувальної допомоги, включаючи заборону для союзників на передачу Україні техніки, що має американське походження, до часткових обмежень на подальші поставки — що також може мати серйозні наслідки.

Поки подальша підтримка США залишається під знаком питання, вже схвалені пакети допомоги продовжують реалізовуватися. Постачання зброї, що були затверджені Конгресом у попередні роки, триватимуть і надалі, якщо Білий дім не скасує ці зобов'язання. Це означає, що частина техніки та ресурсів надходитимуть до України ще протягом кількох років. Водночас, навчальні програми для українських військових, пов'язані з новими системами, можуть бути згорнуті.

Зокрема, допомога в межах Президентського пакету (PDA), яка дозволяє вилучення техніки з поточних запасів США, зазвичай потребує приблизно восьми місяців на реалізацію після оголошення. У той же час підтримка, що надається через ініціативу USAI, має довший цикл: близько чотирьох місяців на укладення контрактів, до двох років на виробництво й ще майже півтора року на постачання.

У разі більш жорсткого обмеження критичним постає питання, чи зможе Європа передавати Україні техніку або розвіддані, що містять американські компоненти або отримані через США. Наприклад, для передачі зброї третім сторонам потрібен дозвіл Держдепартаменту США. У січні 2022 року таке схвалення було надане країнам Балтії для передачі Україні американських ракет. Зараз вже триває передача 65 винищувачів F-16 із Бельгії, Данії, Нідерландів та Норвегії. Але якщо Вашингтон вирішить заборонити або обмежити такі угоди, це суттєво знизить ефективність європейських зусиль.

Такі обмеження можуть також вплинути на розвіддані: Сполучені Штати можуть призупинити обмін інформацією про переміщення російських військ, логістичні аспекти чи інші тактичні показники, які є життєво важливими для високотехнологічних атак України.

Іншим сценарієм є дозвіл на продаж американської зброї європейським країнам із подальшою передачею до України. Це дозволило б, наприклад, закупити ракети Patriot чи AMRAAM і відправити їх Києву, що водночас підтримало б оборонну промисловість США.

Окремою чутливою темою є Starlink. США можуть вплинути на те, щоб компанія SpaceX припинила надання супутникового зв'язку в Україні. ЗСУ активно користуються Starlink для управління військами та координації боїв. Втрата цього каналу комунікацій може критично знизити маневреність українських сил та їхню здатність швидко реагувати на зміни на фронті.

Усі ці можливі сценарії демонструють: навіть часткове обмеження підтримки з боку США спричинить суттєві труднощі для української армії, а повне припинення -- може створити загрозу як оперативним діям, так і стратегічному балансу в регіоні.

США також можуть зупинити технічне обслуговування та ремонт озброєння американського виробництва, яке вже передано або продано Україні. В умовах постійних бойових дій велика частина техніки зношується або пошкоджується, а українські Збройні сили мають у своєму розпорядженні тисячі одиниць техніки, яка потребує ремонту. Крім того, США можуть заблокувати європейським партнерам можливість закупівлі запасних частин для підтримки українських систем.

Найбільш критичний розвиток подій для Києва полягає в повній забороні з боку США на надання будь-якої форми допомоги, включно з розвідданими, а також у зупиненні постачання озброєння, навіть через посередників.

Незважаючи на це, наразі такий сценарій виглядає малоймовірним. Наприклад, 30 квітня 2025 року президент Трамп підписав комерційний контракт на постачання зброї Україні на суму 50 мільйонів доларів. Окрім цього, було укладено нову угоду щодо інвестицій у відновлення, що свідчить про певне пом'якшення жорсткої риторики. Проте, суперечливість американської політики та висловлювань залишає відкритими питання щодо подальших кроків.

Лідери країн Європи яскраво висловлюють свою політичну підтримку Україні, адже для багатьох із них потужна українська держава є найефективнішим щитом проти подальших агресивних дій Росії. У контексті можливого зниження або навіть припинення американської допомоги, значення Європи як стратегічного союзника стає ще більш критичним.

У нещодавньому випуску бюлетеня від 30 квітня 2025 року Велика Британія підтвердила свою позицію як один із основних партнерів України. Новообраний канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, виступаючи на церемонії інавгурації, критикував байдужість США до питань, що стосуються Європи, і запропонував ідею створення самостійної системи безпеки для Європейських країн. Під час саміту оборони Європейського Союзу 2025 року президент Європейської ради Антоніу Кошта підкреслив: "Ми тут, щоб захищати Україну".

Насправді Європа вже надає суттєву підтримку, але у разі зменшення участі США вона могла б подвоїти свою допомогу -- з 44 до 82 мільярдів євро. Хоча в європейських країнах є серйозні проблеми в оборонному секторі, потенціал для нарощування потужностей все ж існує. Як зауважив аналітик Баррі Поузен, Європа має великі запаси техніки, значну чисельність особового складу та розвинену оборонну промисловість.

Крім фінансової підтримки, європейські держави підготували більше 70 тисяч українських військовослужбовців — це більше, ніж у США. Проте, незважаючи на потужну риторику, більшість країн ЄС не виявляють політичної готовності відправляти свої війська до України, навіть у рамках миротворчих операцій, якщо існує загроза безпосередніх бойових конфліктів.

Наразі Європа неспроможна повністю замінити американську підтримку в низці ключових напрямків. Її оборонно-промисловий комплекс має суттєвий потенціал, але стикається з численними обмеженнями -- від фрагментації національних виробників до складнощів у реалізації масштабних проєктів. Попри свою перевагу над Росією в економічному плані, Європа не перебуває у "військовій мобілізації" і діє повільніше, ніж вимагала б ситуація.

Одним з найважливіших аспектів є постачання боєприпасів. Сполучені Штати вже надали більше 3 мільйонів 155-мм артилерійських снарядів, тоді як Європейські країни лише досягли приблизно 1 мільйона на рік (порівняно з 300 тисячами у 2023 році). Навіть якщо ЄС зможе виконати свою ціль у 2 мільйони снарядів щороку, це не зможе компенсувати зменшення виробництва в США.

Крім боєприпасів, Україна значною мірою покладається на американські високоточні системи далекої дії, такі як HIMARS і ATACMS, які є критично важливими для знищення тилових цілей: командних пунктів, складів, артилерійських позицій. Європейських аналогів такої дальності та точності практично не існує, тож замінити ці системи наразі нереально.

Якщо Сполучені Штати повністю припинять свою участь у системі підтримки, Європа опиниться перед необхідністю не лише збільшити обсяги допомоги, але й кардинально переосмислити всю структуру військової та логістичної підтримки для України з основ. Хоча технічно це здійсненно, питання політичної та інституційної готовності до таких трансформацій залишається відкритим.

Європейські країни теоретично могли б частково відшкодувати втрати, фінансуючи закупівлю систем великої дальності для України у таких країнах, як Південна Корея чи Ізраїль, а також у інших регіонах. Однак існують суттєві невизначеності щодо готовності цих держав до експорту, обсягів постачань, швидкості доставки, а також часу, необхідного для підготовки українських військових до ефективного використання нової техніки. Деякі зразки озброєння можуть також виявитися несумісними з українськими платформами, що ускладнить їх інтеграцію.

Щодо систем протиповітряної оборони, європейські моделі здатні забезпечити захист України від атак крилатими ракетами. Наприклад, італійсько-французькі SAMP/T вже продемонстрували свою ефективність у знищенні повітряних цілей. Однак американські комплекси Patriot є єдиними в НАТО, які можуть перехоплювати балістичні ракети, що становлять значну частину загрози з боку Росії. Також варто зазначити, що SAMP/T не постачалися жодній інший країні, окрім Італії, Франції та Сінгапуру, що ускладнює їхнє широкомасштабне розгортання. Інші європейські системи, такі як NASAMS і IRIS-T, використовуються Україною, але не здатні повністю покрити всі можливі загрози. У разі повного призупинення американських постачань виникне критичний дефіцит у захисті від балістичних ракет.

Ще одним важливим аспектом, в якому Європа не здатна повністю замінити Сполучені Штати, залишається розвідувальна діяльність. Американські супутники та інші технології збору інформації надавали українським військам точні дані про переміщення російських військових як на території України, так і за її межами. З початку 2022 року Об'єднаний розвідувальний центр у Вісбадені, який функціонує під керівництвом США, щоденно постачав важливу інформацію про розташування стратегічних цілей. Американська розвідка стала невід'ємною частиною системи України для виявлення та знищення ворога, значно підвищуючи ефективність і точність ударів. Завдяки цій співпраці вдалося успішно провести операції в Сєвєродонецьку (травень 2022 року) та під час оборони Харкова (травень-червень 2024 року).

Сполучені Штати також відігравали важливу роль у проведенні українських атак на Крим, а також у глиб Росії. Відповідно до наявних даних, фахівці з США та Великої Британії координували основні етапи операцій, починаючи від вибору цілей і закінчуючи розрахунком траєкторії ракет. Наприклад, ЦРУ надало відомості про запаси боєприпасів у російському місті Торопець, що дозволило Україні здійснити успішний удар, внаслідок якого було знищено приблизно 240 тонн вибухівки. Хоча формально для кожного такого удару потрібен окремий дозвіл від США, їхня участь у військових операціях на території Росії залишається суттєвою.

У разі зупинки допомоги з боку Сполучених Штатів, американці можуть передати управління логістикою європейським союзникам, але реалізація цього переходу буде дуже складною. Протягом конфлікту саме США, через структури НАТО та Європейське командування, виконували ключову роль у забезпеченні логістичних ланцюгів постачання. Без американського керівництва в цій сфері країнам Європи доведеться терміново розробити нові механізми, що вимагатиме чимало часу, ресурсів і політичної єдності. Якщо ж постачання з США раптово припиняться, це може порушити навіть ті канали допомоги, які не надходять безпосередньо з Америки, оскільки значна частина європейських поставок інтегрована в загальну логістичну структуру, що включає елементи з США.