Чому Шевченко, Франко та інші не сприймали Куліша: хто був цей незручний геній XIX століття

Пантелеймон Куліш - фігура виняткова й водночас драматична. Один із тих, кого називають "не своєчасними людьми": надто складний, надто прямолінійний, надто розумний, щоби подобатися.

У 19 столітті він вважав, що справжню Україну можна відродити не революціями, а культурною працею, мовою, текстом.

Проте саме з цієї причини його не змогли пробачити ані романтичний Шевченко, ані політично витриманий Франко, а також численні інтелектуали, з якими Куліш зустрічався протягом свого життя.

Історія його стосунків із Шевченком - окрема драма. Спершу Куліш захоплювався ним, а Тарас відповідав йому взаємністю. Але згодом щось у їхньому світосприйнятті тріснуло.

Куліш почав дедалі жорсткіше критикувати народницьку риторику Шевченка, закидав йому "хохломанство" і надмірну ідеалізацію селян.

Шевченко почав сприймати Куліша як особу, що вирізняється холодністю, бездушністю та лицемірством. Цей конфлікт відобразився навіть у їхніх листах та публічних коментарях, де можна було помітити тонкі нотки зневаги, сарказму та гіркоти.

Портрет Пантелеймона Куліша, створений Тарасом Шевченком у період з 1843 по 1847 рік.

Відносини з Іваном Франком виявилися ще більш заплутаними. Спочатку молодий Франко висловлював повагу до Куліша, однак з часом почав усвідомлювати, що той постає не як ідеолог, а як особистість з низкою проблем.

У своїх спогадах Франко охарактеризував Куліша як "обдарованого, проте емоційно нестійкого" представника інтелігенції.

Її обурювала не лише ідеологічна дистанція Куліша від боротьби за свободу, але й його мовні експерименти, снобістські нахили та схильність до романтизації старої шляхти.

Франко висловлював думку, що Куліш свідомо віддаляється від "народу" і спостерігає за подіями з позиції культурного ізоляціонізму.

Та Куліш дратував не тільки великих - він викликав неоднозначну реакцію практично у всіх, хто мав з ним справу. Його звинувачували в тому, що зрадив українську справу, коли пішов на співпрацю з імперськими структурами.

Йому так і не змогли пробачити, що він вважав російське самодержавство меншою проблемою, ніж український популізм. До того ж, його завжди дратувало, коли хтось заперечував його думку, адже він був переконаний у своїй правоті.

Кулешівка (зображення: Вікіпедія)

Ось декілька причин, чому Куліш зазнавав критики та не завжди отримував підтримку:

Перетворення у сприйнятті

Куліш славився своїми частими та різкими коливаннями у політичних та ідеологічних поглядах, що призводило до недовіри та осуду з боку його сучасників.

Конфлікти з іншими діячами

Він неодноразово мав суперечки з іншими українськими діячами культури, зокрема з Тарасом Шевченком, через відмінності у своїх поглядах на еволюцію української літератури та культурних традицій.

Складна особистість

Куліш вирізнявся складним і суперечливим характером, що ускладнювало його спілкування та сприйняття з боку інших.

Польська спрямованість

Його захоплення польською культурою та історією, а також його підтримка польських національних інтересів, викликали негативну реакцію у частини українського суспільства.

Критичний погляд на творчість Шевченка.

Попри те, що Куліш був близьким другом Шевченка, він не оминав нагоди висловити свої критичні думки щодо його творчості, що викликало незадоволення у багатьох шанувальників поета.

Незважаючи на численні зауваження, Куліш залишався видатною фігурою в українській літературі, перекладацькому мистецтві та громадському житті, його діяльність істотно вплинула на формування української культури.

Його роман "Чорна рада" є одним з найважливіших творів української літератури, а його робота над перекладом Біблії українською мовою є великим досягненням.

Навіть його літературні твори не завжди викликали симпатію. Куліш писав не для масового читача. Його романи не містили народного романтизму, були тяжкі, глибокі, іронічні.

Він не розважав - він просвічував. І це, мабуть, головна причина, чому його сучасники часто відверталися. У світі, що шукав героїв, Куліш був мислителем. У світі, що вимагав емоцій, він пропонував самодисципліну.

Він говорив речі, які інші боялися артикулювати:

Пантелеймон Куліш (зображення: Вікіпедія)

Його життя - це історія таланту, що був "чужим серед своїх". Надто складний для простої популярності, надто чесний для політичної гнучкості, надто прогресивний для своїх колег, але й надто суворий, щоб бути кумиром. Його не любили - але саме тому він і був потрібен.

Не зважаючи на відчуження, Куліш досягнув для української мови та літератури результатів, які виявились недосяжними для багатьох:

Куліш викликав незручності, і саме через це не користувався популярністю. Проте саме завдяки таким "незручним" особистостям українська культура робила значні кроки вперед.