Чому внутрішньо переміщені особи не мають можливості отримати державну допомогу на житло?

Приблизно 4,5 млн переміщених осіб в Україні потребують житла. І хоча діє низка програм допомоги для ВПО, що охоплюють як грошові виплати і, власне, забезпечення житлом, однак, за словами експертів, їхня ефективність залишається обмеженою

Цю інформацію в коментарі для Еспресо надав юрист і правозахисник з Громадської організації "Донбас SOS" Михайло Фоменко.

"Існує декілька типів фінансової підтримки. Наприклад, можна отримати допомогу на житло в межах 2-3 тисяч гривень на особу. Для людей з пільговим статусом розмір виплат залежить від пенсії або середнього доходу сім'ї. У загальному випадку ці виплати не перевищують 9 344 гривні на місяць, що відповідає чотирьом прожитковим мінімумам", - зазначає фахівець.

Крім того, існує програма компенсації вартості оренди житла. Але вона не є популярною.

"Причина проста - власники квартир не хочуть укладати офіційні договори й фіксувати, що вони здають житло. Відповідно, люди, які могли б претендувати на цю допомогу, фактично її не отримують. Головний інструмент, як розв'язати проблему з житлом для ВПО - житловий фонд для тимчасового проживання. Люди стають у чергу, отримують бали залежно від складу сім'ї та наявності пільговиків. Таке житло надається безплатно, лише з оплатою комунальних послуг. Але головна проблема - його катастрофічна не вистачає. Наприклад, у Києві до 2024 року взагалі не було жодного тимчасового житла для ВПО. А сьогодні, станом на вересень 2025 року, на обліку перебуває понад 2 000 сімей, що потребують тимчасового житла. Забезпечено, лише близько 115", - розповів Фоменко.

Він зазначає, що кредитні програми функціонують, але не є доступними для кожного.

У 2021 році була запущена державна ініціатива з процентною ставкою 3% для внутрішньо переміщених осіб та учасників АТО. Проте на практиці житлом вдалося забезпечити лише кілька сотень людей. Сьогодні програма функціонує виключно за рахунок повернення коштів від попередніх позик, а нові кредити видаються в обмежених кількостях. Приблизно половина всіх учасників програми зареєструвалася з Києва. Хоча було декілька тисяч заявок, реально отримали житло всього близько сотні осіб, що відповідає виданню 100 кредитів. Процес видачі нових кредитів просувається дуже повільно, з кількома випадками на рік, зазначає юрист.

Він також нагадав про програму "ЄОселя", в рамках якої кредити надаються за ринковими відсотками, а частину з них компенсує держава. Однак, для участі в програмі необхідно сплатити початковий внесок, підтвердити офіційні доходи та врахувати додаткові витрати, що створює значні труднощі для тих, хто шукає житло.

"Міжнародні партнери також ініціюють аналогічні програми. Наприклад, з підтримкою німецького банку KfW. Умови тут подібні - 3% річних, мінімальний внесок 6%. Однак навіть серед обраних учасників близько 80% відмовляється від отримання кредиту. Кредитування є досить витратним процесом. Причина залишається незмінною: потрібні кошти, яких не вистачає у багатьох, а також питання офіційного доходу", - зазначає Михайло Фоменко.

Необхідно усвідомлювати, що кредитні програми призначені переважно для тих, хто має стабільний фінансовий стан. Проте більшість внутрішньо переміщених осіб складають пенсіонери та малозабезпечені родини, які не мають можливості скористатися цими фінансовими пропозиціями.