Цінності часу правління Трампа
Західна культура. Західний регіон. Західні принципи.
Ці поняття надихали прогресивну українську громадськість упродовж десятиліть. Про них згадували під час Помаранчевої революції та під час Євромайдану, в розпал гібридного протистояння з РФ та на початку повномасштабної війни. Щоразу вони дарували нам надію на краще майбутнє. Проте в лютому 2025 року ця багаторічна риторика фактично втратила актуальність.
Говорити про "Захід" чи про "колективний Захід" як про єдиний ціннісний простір більше не випадає. Колишнього умовного "Заходу", який об'єднував Байдена, Макрона, Шольца й Бориса Джонсона, більше немає.
Зараз існує Америка Трампа і Маска, що з ентузіазмом порушує усталені ціннісні орієнтири. Водночас, Європа, що потерпає від нерішучості, намагається залишитися вірною цим цінностям, хоча поки що не демонструє достатньої сили для їхнього захисту.
Тим більше, що трампізм знаходить прихильників і на європейському континенті: від Орбана та Фіцо до Alternative für Deutschland.
Протягом минулого місяця нова адміністрація США, здається, не так активно просувала свої власні принципи — будь то економічний протекціонізм чи культурний консерватизм — скільки зосередилася на підриві, зневазі та руйнуванні цінностей інших.
Поняття "глобалізація" зазнало суттєвого підриву: колишній лідер світу відмовляється від своєї традиційної ролі та починає конфліктувати з партнерами, які раніше були на одній стороні. Віра в "міжнародне право" також стала хиткою: Сполучені Штати висувають територіальні претензії до інших держав, налагоджують зв'язки з учасниками жорстоких агресивних конфліктів і намагаються перекласти відповідальність на тих, хто став жертвою насильства.
Поняття "демократія" також швидко втрачає свою цінність: коли Вашингтон акцентує увагу на українських виборах, стає очевидним, що його дії керуються не так вже й високими демократичними принципами, а радше антипатією до Зеленського та бажанням знайти спільну мову з Путіним.
Звісно, ще рано говорити про те, що "старий Захід" не встоїть під тиском Дональда Трампа та його прихильників у США та Європі. Проте на наших очах вже вимальовуються можливі контури дивного нового трампістського світу.
Світ, в якому відсутні будь-які ознаки глобальних норм і безпеки. Де сила повністю витісняє справедливість. Де егоїзм, цинізм і несправедливість не намагаються приховати. Де спільного ціннісного простору не існує, а можливі лише ситуативні альянси, засновані на інтересах. Де колишні цивілізаційні орієнтири та моральні еталони руйнуються, немов карткові споруди.
Безумовно, трампізм став серйозним викликом для всього світу, і особливо для України, яка перебуває в стані війни. Проте, якщо заглянути в суть справи, можна помітити, що різні соціальні групи в Україні сприймають цей виклик по-своєму.
Основними жертвами дій Трампа та його команди стають ті з нас, хто звик звертатися до авторитету колективного Заходу та вважати його еталоном цінностей. Це ті, хто протягом багатьох років закликав співгромадян брати приклад з розвинених західних країн. Це ті, хто відстоював ліберальні принципи, захищав демократичні цінності, прагнув до верховенства права та боровся за гендерну рівність, спираючись на традиції цивілізованого західного світу.
Вже зараз цим бідолахам доведеться скоригувати свою риторику, поступово замінивши "західні цінності" на "європейські цінності". А якщо під натиском трампістів Євросоюз теж дасть тріщину, то для збереження звичного прогресивного порядку денного потрібно буде шукати якісь нові аргументи. І не факт, що їх буде знайдено.
Однак для більшості населення ломка старої ціннісної системи не така болісна: адже більшість людей не має власних цінностей і переконань. У них є прагнення не відхилятися від норми та готовність підлаштовуватися під будь-яку нову норму.
Всі підтримують демократичні цінності - і ви також на їхньому боці. Кожен голосує за Порошенка у 2014 році чи Зеленського в 2019-му - і ви не залишаєтеся осторонь, ставлячи свої галочки навпроти їхніх імен. Всі насолоджуються російською поп-музикою - і ви теж не проти її послухати. Коли всі переходять на українську мову - ви слідуєте цьому тренду. Всі сподіваються на швидкий вихід ЗСУ до кордонів 1991 року - і ви ділите цю надію. Коли починають обговорювати можливість мирних переговорів з Росією - ви також намагаєтеся не відставати від загального настрою...
Для мільйонів наших співвітчизників конформізм був і залишається стандартною поведінковою моделлю. Тому багато українців, які ще вчора підтримували демократію, вільний ринок чи боротьбу за ґендерну рівність, можуть легко перевтілитися в поборників сексизму, прибічників протекціонізму чи критиків гнилої демократичної системи.
Одночасно для певної частини українського суспільства Трамп та його ідеологія можуть стати потенційною можливістю. Це схоже на те, як повномасштабна агресія Росії проти України відкрила нові горизонти: ідеї, які до 24 лютого 2022 року здавалися надто радикальними та периферійними, раптово стали частиною головного дискурсу.
Дискредитація глобалізації відкриває можливості для створення самобутньої України, яка відповідатиме власним уподобанням. Послаблення єдності Заходу створює шанси для просування власного ідеологічного порядку, ігноруючи думку іноземних авторитетів. А зменшення значущості сучасних західних цінностей вселяє надію на те, що Україна більше не буде зобов'язана дотримуватись цих принципів.
Проросійська риторика Дональда Трампа викликає занепокоєння у багатьох активних українців, проте їх не настільки турбують його погляди на антиглобалізм чи антилібералізм.
Ще до того, як президент США перейшов до відвертого тиску на Україну, він вже встиг здобути захоплення в наших соціальних мережах, розкритикуючи USAID та поставивши під загрозу прозахідних "грантоїдів".
А когось із нас порадував і демарш віцепрезидента Венса в Мюнхені. Мовляв, залишившись без багаторічного американського захисту, Європа нарешті схаменеться, відмовиться від гнилого гуманізму та ліберальної м'якотілості, замінить гей-паради військовими парадами і не набридатиме Україні своїми марними рекомендаціями.
Ми не можемо точно сказати, наскільки успішно Трамп та його команда зможуть зруйнувати старі устої світового порядку. Невідомо також, чи зможе Україна витримати цю історичну бурю. Але якщо світ трампізму врешті-решт переможе, і українці зможуть адаптуватися до нових умов, то наша країна навряд чи стане такою, якою ми уявляли ідеальну Україну майбутнього в період з 2004 по 2024 роки, як частину єдиного західного цивілізаційного простору.
У світі, де відсутній спільний ціннісний контекст, Київ навряд чи матиме мотиви для створення вражаючої демократії, забезпечення верховенства права чи захисту особистих свобод своїх громадян: зовнішні спостерігачі не визнають таких зусиль.
У світі, де існують лише ситуативні альянси, Київ володіє обмеженою кількістю переваг. Найзначнішою з них є армія з реальним досвідом ведення великої війни. Цю перевагу необхідно використовувати на міжнародній арені, позиціонуючи Україну як східноєвропейську версію Спарти – мілітаризовану країну-фортецю. Чим більше попиту на таку державу в нових умовах глобальної політики, тим вища ймовірність, що майбутні партнери України закриють очі на наші недоліки.
З теоретичної точки зору, в епоху Трампа та трампізму ми можемо отримати більше можливостей проявити себе в ролі "свого рідного хлопця". Це може стати аналогом тієї історичної функції, яку у 1950-х та 1960-х роках виконували Південна Корея, Тайвань та деякі латиноамериканські країни, що боролися з комуністичною загрозою. Ми можемо стати нацією, від якої не очікують строгої відповідності демократичним нормам чи дотримання прав людини, а лише прагнуть отримати практичну вигоду.
Ось тільки для початку Україні доведеться довести потенційним партнерам власну корисність, незамінність і цінність. А 28 лютого 2025 року мільйони українців побачили, що у світі Трампів, Масків та Венсів це завдання може виявитися майже нерозв'язним.
