Де зараз перебуває і як складається життя Євгена Пашина, голосу легендарного серіалу "Друзі"?

В Україні голосом, що звучить як у Аль Пачіно, Тома Генкса, Роберта Де Ніро, Рассела Кроу, Моргана Фрімена, Дона Джонсона, Брендана Фрейзера та багатьох інших відомих особистостей, виконуються численні ролі. Цей голос також можна почути в легендарному серіалі "Друзі".

Відомий український актор озвучення та дубляжу, член Національної спілки кінематографістів Євген Пашин в унікальному інтерв'ю для OBOZ.UA поділився історією, як його запросили на озвучування серіалу "Друзі" без жодних попередніх прослуховувань. Він також обговорив, яким чином змінився процес дубляжу в наш час і чому втратив інтерес до сучасного кінематографа. Актор розповів про свій досвід під час повномасштабного вторгнення РФ, коли він вирішив перейти на українську мову, а також поділився своїми думками про те, що заважає йому відчувати справжнє щастя.

- 22 вересня 1994 року на американському телебаченні вийшов перший епізод культового серіалу "Друзі". Щоправда, в Україні він з'явився дещо пізніше. Як змінилося ваше життя після затвердження на озвучення чоловічих персонажів?

Серіал "Друзі" вперше з'явився в українському телевізійному просторі в 1998 році, після таких популярних шоу, як "Династія" та "Перші поцілунки". Коли нас із Лялею (роль виконувала акторка Лариса Руснак. - Ред.) обрали для цього проекту, ми одразу усвідомили, що мова йде про високоякісний продукт, над перекладом якого професійно працював Олекса Негребецький, а його дружина Романна Мельниченко виконувала функції редактора.

Було два режисери – Станіслав Чернілевський і Володимир Коваленко. Не всі епізоди ми з Лялею змогли прочитати; коли виникали якісь обставини, наприклад, поїздки чи хвороба, то записували Андрій Твердак чи Ярослав Чорненький. Хочу висловити вдячність усій команді за їхню роботу, адже ми працювали з великим задоволенням!

Я цих ситкомів переписав уже близько тисячі, але справді смішних можна на пальцях однієї руки перерахувати. У мене дуже часто бували моменти, що мусив зупинитися, щоб посміятися. Тоді були інші умови щодо озвучення. Ми мали настанову - не вмикатися повністю по-акторськи. У цьому, власне, не було сенсу - догравати за акторів. Вони прекрасно грали самі!

Тому в нас була скромна, начебто віддалена манера, але при цьому потрібно було зберігати відчуття іронії. Зараз ми з колегами працюємо інакше, залежно від жанру, включаємось більше.

Я читала, що ви з Ларисою Руснак озвучували кілька епізодів щодня. Чи траплялися ситуації, коли це було занадто важко, і ви не могли впоратися з обсягом роботи?

- Так, справді, але якщо епізод в ефірі тривав понад 20 хвилин, то в нас на його озвучення йшло максимум 50.

Наприклад, у мене зараз значно більше навантаження (сміється). Але поки є можливість працювати, я не відмовляюся, адже ніхто не знає, що принесе завтрашній день.

Як ви вважаєте, чому "Друзі" все ще залишаються популярними? Чи резонує з вами концепція цього серіалу?

Я, як глядач, не мав змоги переглянути серіал, оскільки був зайнятий його створенням. Хоча я не можу сказати, що він повністю минув мимо мене, сприймався він дещо інакше. Ключ до успіху серіалу полягає в чудово підібраному акторському складі; без такого вражаючого виконання, він міг би залишитися непоміченим. Також над проектом працювало чимало талановитих авторів, що забезпечило цікаві діалоги та дотепи найвищого ґатунку, і актори справлялися із ними на відмінно!

Я не задумувався, чи була близька мені ідея серіалу. Є продукт, і я дивився на нього з погляду адаптатора. Уже не пам'ятаю всіх деталей, але було багато яскравих моментів, коли просто смієшся від душі.

Вашим улюбленим персонажем був Чендлер Бінг, роль якого виконав актор Меттью Перрі, що, на жаль, пішов з життя восени минулого року. Ви знову відчули його присутність, озвучивши біографічну книгу "Друзі, коханки і велика халепа". Після прочитання цієї книги, чи можете ви поділитися, чим Меттью відрізнявся від свого персонажа, а в чому вони були схожі?

- Так, це мій улюблений персонаж (усміхається). Знаєте, як актор, як професіонал своєї справи розумію, що в такій невеличкій компанії повинен бути лідер, який би вписувався в цей жанр, і мені здається, це був Меттью Перрі, якому інші "в рота заглядали". Відчувалося, що саме він був серед них імпровізатор номер один, вів інших, які, без сумніву, також видатні актори.

Щодо того, чим Меттью вирізнявся та чим був схожим на свого персонажа, то це те саме, адже Чендлера вигадали, а Меттью його просто втілив. З книги я дізнався стільки, де ніде більше б не дізнався - про хвороби, залежності, недоліки, гонорари. Він також писав, що дуже поважав та цінував актора Чеві Чейса, пізніше вони навіть дружили.

Лариса Руснак поділилася думкою, що акторське середовище активно обговорює важливість українського дубляжу. Наприклад, на португальських телеканалах фільми транслюються в оригіналі з субтитрами. Португальці вважають, що це ефективний спосіб вивчення мови і не можуть зрозуміти, чому в інших країнах обирають дубляж. Яка ваша думка з цього питання?

Я підтримую ідею українського дубляжу! Є безліч випадків, коли дубльовані матеріали перевершують оригінали за якістю. Коли актор, який займається озвучуванням, має талант, це підсилює загальне враження від фільму чи мультфільму. Особливо це важливо для дітей, адже їм значно цікавіше спостерігати за мультфільмами рідною мовою. Чесно кажучи, мені не хочеться читати субтитри. Багато людей не знають української мови, і якщо ще й це у них заберуть, то що залишиться? Це моя особиста точка зору. Але, звісно, як буде, так буде — я вже на пенсії.

Акторів, які займаються дубляжем і озвученням, часто сприймають як невидимих героїв. Чи відчуваєте ви себе комфортно в цій ролі, чи, можливо, колись мріяли про визнання та популярність? Адже за вами стоїть чимало виконаних ролей у різноманітних серіалах і фільмах.

Ні, я ніколи не прагнув до популярності чи широкої визнаності. Мене все абсолютно влаштовує, і я вважаю, що менше уваги — це навіть краще. Інколи мене можуть впізнати на вулиці, але це трапляється дуже рідко. І що цікаво, іноді люди здогадуються, хто я, лише за голосом (усміхається).

Найбільше радості мені принесла праця над стрічкою "Кит" з Бренданом Фрейзером у головній ролі. Я з'являвся на екрані більше ста разів, виконуючи епізодичні ролі, а також кілька головних. Проте, якщо немає відгуку чи визнання, то, напевно, так і мало бути. Нічого не вдієш.

В даний час чимало молодих людей прагнуть реалізувати себе в дубляжі та озвученні, але часто відзначають складну конкуренцію. Як ви потрапили у цю індустрію? Які поради могли б дати, спираючись на свій досвід?

Це досить цікаве питання (сміється). Рекомендую не покладати великі сподівання на те, що ваша мрія здійсниться миттєво. Особливо, якщо йдеться про те, чи взагалі існує український дубляж, не варто пов'язувати своє майбутнє з надією, що колись десь щось вдасться озвучити. Але, варто зазначити, що в кастингах їм не відмовляють. Якщо ти можеш продемонструвати щось вражаюче, не соромся приходити — можливо, тебе помітять. Все залежить від тебе!

У мене зовсім інша історія. Я починав ще в радянські часи. Потім, коли в 1996 році Олександр Роднянський заснував студію "1+1", нас запросили на прослуховування для серіалу "Династія". З великої кількості кандидатів відібрали лише шістьох акторів. Можливо, моя знайомість з продюсером, з яким ми навчалися разом, зіграла свою роль. Я працював там більше року, і мене вже почали впізнавати, що, звісно, відкривало нові можливості для дубляжу та озвучення. Коли ж дійшло до серіалу "Друзі", я вже не брав участі в кастингу. Станіслав Чернілевський, про якого згадувала Ляля, просто сказав: "Я вважаю, що це твоє".

Чи дійсно молоко з медом або ложка коньяку можуть поліпшити якість голосу? Які у вас є секрети для цього?

- Ні, це вигадки. Хіба, може, якщо прихворів, то мед із коньяком допоможуть трохи голосові зв'язки почистити. Секретів нема - це природа, ніякої зміни нема, голос же один, тембр один. Єдине, що змінюється, - це ставлення, тобто в комедії потрібно зберігати його іронічним. Актор, який озвучує ситкоми, має розуміти, що тут смішного, в ту ж секунду, щоб люди це відчули - і в них піднявся настрій!

Ваш дебют у кіно відбувся в 20 років у 1980 році. Яким був світ кінематографу в ті часи, і як він змінився сьогодні?

Сьогодні не хочу нічого обговорювати. Не слідкую за подіями, хоча, можливо, щось і відбувається, але мене це не зацікавлює. Раніше, коли нам давали можливість щось зіграти, це здавалося справжнім щастям. Тоді не було стільки конфліктів та ворожнечі, і ми сприймали досягнення росіян як свої, адже це був єдиний Радянський Союз. Однак за їхнім кінематографом я також не стежу.

Чи підтримуєте ви зв’язки з російськими колегами-акторами?

Ні, вони відчувають страх, адже за підтримку можуть постраждати. І про що можна говорити? Спільних тем уже не залишилося.

До початку повномасштабного вторгнення ви здебільшого використовували російську мову в серіалах. Яка мова домінувала у вашому повсякденному спілкуванні, і чи змінилися ваші погляди після 24 лютого 2022 року?

Перед початком повномасштабного вторгнення в Києві виробництво серіалів велося російською мовою, адже фінансування надходило з Росії. Це був іноземний ринок, та ще й за вигідною ціною. До війни я спілкувався російською в повсякденному житті, але після 24 лютого все кардинально змінилося. Тепер я використовую тільки українську мову.

- Ви - уроджений киянин. Яким чином змінилося суспільство за час вашого життя в столиці?

Це цікаве питання (сміється). Все змінилося до невпізнаваності! Тепер радує те, що українська культура стає дедалі популярнішою і впевненіше займає своє місце, адже раніше це не вважалося престижним. Однак завжди існували українці, які усвідомлювали свою спадщину. Я не з їх числа, але моя сім’я дуже свідома — дружина й діти активно підтримують ці цінності, а я намагаюся йти в ногу з ними.

Поділіться своєю історією. Яка ваша родина і що стало поштовхом до освоєння акторської майстерності?

Як зазначив один з моїх знайомих, який працює актором: "Я обрав цей шлях, щоб уникнути роботи на заводі чи у шахті". Це, звичайно, жарт. Але, якщо серйозно, це було дійсно цікаво. Коли життя здавалося безмежним, я розмірковував, чим би зайнятися, але жоден інший шлях, окрім акторства, не приваблював – ні бізнес, ні щось інше. Ця професія стала моїм опорним пунктом, навіть незважаючи на її невизначеність...

Мій батько працював інженером у сфері ядерної енергетики, а мама присвятила своє життя бібліотечній справі в науково-дослідному інституті. Вони не ставилися негативно до мого вибору, проте й не надто вірили в мої шанси на успіх. Я сам також не мав великої впевненості у своїх можливостях, і, зрештою, це підтвердилося.

Дозвольте поділитися з вами цікавим випадком. Моя перша роль дісталася мені у фільмі "Від Бугу до Вісли". Моїм партнером у цій постановці був знаменитий, на жаль, вже покійний російський актор Юрій Каморний. У нас була сцена, де ми стояли серед партизанів і виконували пісню. Перед нами сиділи глядачі, а за нами працювала камера. Я тихо нашепнув Юрію, що, можливо, не варто особливо розкривати роти, адже ззаду нас ніхто не бачить. На що він відповів мені фразу, яка залишилася в моїй пам'яті назавжди: "Ти маєш право робити, як хочеш, а я буду грати для них. Яка б не була моя професія, я її обожнюю, поважаю і не зраджу". Цей спогад і досі глибоко торкається моєї душі.

- Ви можете назвати себе щасливою людиною?

У мене є власний будинок і домашні обов'язки, я насолоджуюсь приготуванням їжі, доглядом за газоном та роботою в саду. У мене є троє собак, тож завжди є чим зайнятися. Подорожі приносили мені справжнє щастя. Я почав збирати сувенірні тарілки з різних країн, і вже маю близько 50 штук у своїй колекції. Я б міг назвати себе щасливою людиною, якби не ця війна, яка приносить мені багато смутку.

Дізнайтеся більше на OBOZ.UA про те, де зараз перебуває та як виглядає Лариса Руснак, голос легендарного серіалу "Друзі".

На OBOZ.UA можна знайти інтерв'ю з акторкою Надією Левченко, в якому вона ділиться своїми думками щодо використання російської мови в Івано-Франківську, відчуттям сорому перед воїном УПА та стигмою "серіальна артистка".