Демократія втратила свою привабливість для них: як Маск та його партнери трансформують Америку та глобальну арену.
Власники найбільших американських компаній одноголосно підтримують Дональда Трампа. Що це: пристосування чи зміна ідеологічних поглядів?
Журнал Time представив на обкладинці лютневого випуску зображення мільярдера Ілона Маска, що сидить за столом в Овальному кабінеті Білого дому. Ця обкладинка вказує на ключову статтю номера під назвою "Війна Ілона Маска з Вашингтоном", яка висвітлює урядові реформи, що їх запроваджував Маск у перші тижні президентства Дональда Трампа.
В рамках нової адміністрації Маск займає особливе становище. Він підпорядковується лише Трампу, який наділив одного з своїх ключових спонсорів правом змінювати бюрократичну систему США відповідно до своїх ідей. Які ж ці ідеї?
На перший погляд, Маск прагне реалізувати аналогічну "трансформацію" Twitter: після придбання платформи він звільнив близько 50% працівників, включаючи топ-менеджмент, скасував регулярні вихідні для команди та заборонив віддалену роботу.
Однак руйнування Маском інституцій США через департамент ефективності уряду (DOGE) насправді є частиною ширшої ідеології, яка останніми роками стала популярною серед найвпливовіших представників Кремнієвої долини. Вони зрадили колись непорушний альянс з Демократичною партією та її ідеї про рівність, а також вороже ставляться до спроб уряду регулювати свій бізнес.
Чому "нові олігархи" Кремнієвої долини стали на бік Трампа та які наслідки може мати концепція "технологічних монархій" для американських інститутів?
На початку 20 століття німецький соціолог Роберт Міхельс сформулював "залізний закон олігархії": у будь-якій соціальній організації, незалежно від початкової демократичної природи, з часом влада неминуче концентрується в руках невеликої групи лідерів. Через майже сто років закон Міхельса виявився актуальним і для найвпливовіших представників Кремнієвої долини, яких останні пів року медіа дедалі частіше називають "бролігархами" (brolygarchs).
Цей вираз складається з двох компонентів.
Перша - "bro" - походить від сленгового "tech bro" (дослівно "технобрат"). Так зазвичай називають чоловіків, які працюють в ІТ-індустрії, найчастіше в одній з компаній FAANG (Facebook, Amazon, Apple, Netflix, Google), і мають річний дохід понад 125 тис. дол. Типовому tech bro бракує соціальних навичок, він вважає себе кращим за колег і хоче, щоб його роботу високо цінували.
Друга частина - "olygarchs" - вказує на зростання впливу технологічних корпорацій та їх керівників. До "бролігархів" зараховують впливових засновників і топменеджерів, зокрема Ілона Маска, Джефа Безоса, Марка Цукерберга, а також деяких великих інвесторів, як-от Пітера Тіля чи Марка Андреессена.
У своїй прощальній промові Джо Байден вказав на зростання впливу технологічно-промислового комплексу, який може загрожувати США. Він не назвав конкретних імен, але попередив, що в країні формується нова еліта: олігархія надзвичайного багатства, влади та впливу, яка загрожує демократії.
Проте "бролігархів" не слід ставити в один ряд з традиційними олігархами. На відміну від великих українських підприємців, які накопичили багатство через азартні ігри або приватизацію активів, "бролігархи" здобули свій вплив завдяки інноваційним технологіям.
Їхнє бачення світу значною мірою визначено впливом наукової фантастики та фентезі. Цукерберг, під враженням від твору Ніла Стівенсона "Снігова аварія", сприймає Метавсесвіт не як загрозу антиутопії, а як заклик до дій.
Безос, надихнувшись "Зоряним шляхом" та ідеями колонізації космосу, заснував Blue Origin. Маск, зачарований творами Айзека Азімова, мріє про колонізацію Марса як спосіб порятунку людства. Андреессен закликав до агресивного розвитку штучного інтелекту (ШІ) з мінімальним державним регулюванням, порівнявши це з шляхом героя, який має підкорювати "драконів" задля прогресу.
"Бролігархи" прагнуть максимальної свободи від обмежень. Наразі виглядає так, що вони хочуть не просто уряду, який не втручається в їхні справи, а можливості діяти без жорстких рамок - як з боку демократичних інститутів і фінансових систем, так у межах власних амбітних уявлень про майбутнє.
Довгий час Кремнієва долина була оплотом Демократичної партії. Навіть сам Маск міг колись простояти в черзі шість годин, щоб потиснути руку Бараку Обамі, а у 2018 році назвав себе політично поміркованим.
Проте в останні роки стосунки між техномільярдерами і демократами погіршилися. Кульмінацією розриву стала їх відкрита підтримка Трампа на виборах 2024 року. Цей вибір не був продиктований лише кон'юнктурою. Західні медіа пишуть про "правий поворот" Кремнієвої долини, який свідчить про глибші ідеологічні зміни в середовищі її найвпливовіших представників.
Ідеологічні мотиви не завжди є головною причиною переходу бізнесменів на бік республіканців. Багатії насамперед думають про свій бізнес та його перспективи. Саме тому вони зазвичай мовчки підтримують перші кроки нової адміністрації. Крім того, далеко не всі готові відкрито йти шляхом Маска чи Тіля. Наразі технологічних мільярдерів об'єднує втома від чинної політичної системи.
З приходом адміністрації Байдена у 2021 році почалася боротьба з впливом технологічних гігантів. Підписаний ним указ про посилення контролю за антиконкурентною діяльністю визначив капіталізм без конкуренції як експлуатацію. Уряд подав антимонопольні позови проти Apple, Amazon і Google, звинувативши їх у зловживанні ринковою владою, що шкодить споживачам.
Окрім цього, президент Байден розпочав ініціативу щодо регулювання штучного інтелекту. У 2023 році він підписав указ, що зобов'язує технологічні компанії публікувати результати тестування потужних моделей ШІ, щоб уникнути їх використання для маніпуляцій, дискримінації та загроз національній безпеці.
Це викликало критику з боку технологічних лідерів, зокрема Андреессена, який у "Маніфесті технооптиміста" засудив спроби державного регулювання ШІ. На цьому тлі відносини з Демократичною партією охололи, а політична система США не настільки велика, щоб заблукати в ній, шукаючи альтернативу демократам.
Частина впливових представників Кремнієвої долини розділила з республіканцями спільну мету: повернути Трампа в Білий дім. Лідером цього руху став Маск, який використав для підтримки кандидата медіа та власну соцмережу.
Підтримка Трампа мала не лише прагматичний, а й ідеологічний вимір, який базується на ідеях неореакціонізму. У центрі цього руху стоять Кертіс Ярвін і Пітер Тіль. Ярвін, колишній програміст і один із засновників неореакційного руху, виступає за альтернативу демократії у вигляді "корпоративної монархії", де влада належить не виборним посадовцям, а компетентним "виконавчим директорам".
Він вважає, що держава повинна функціонувати подібно до приватної компанії, де влада не отримується внаслідок виборів, а належить найбільш кваліфікованим спеціалістам. У цьому контексті він навів приклад "найефективніших американських інститутів" — корпорацій "бролігархів" таких як Tesla, Apple та Meta, за якими, на його думку, слід будувати всю систему державного управління.
Неореакціонери вважають, що сучасний світ підпорядковується "ліберальній елітній кабалі", яка через медіа та бюрократичні структури нав'язує "руйнівні соціальні ідеали" рівності та справедливості. Деякі експерти у сфері технологій в США вважають, що концепції Ярвіна стали ідеологічним підгрунтям для еліти Кремнієвої долини, котра втратила віру в традиційні західні цінності.
Тіль висловлював критику демократії ще в студентські роки. Як підприємець і один із засновників PayPal, він дотримується лібертаріанських поглядів і активно підтримує консервативних політиків, вважаючи за доцільне інвестувати в тих, хто, на його думку, має потенціал для реформування системи зсередини. Він допоміг Джей Ді Венсу стати успішним політиком, а також підтримав Блейка Мастерса, який прагнув перенести дух "PayPal-мафії" до Сенату.
Найвідомішим представником неореакціонізму серед технолідерів Кремнієвої долини безсумнівно є Ілон Маск. Його еволюція "праворуч" – від протесту проти карантинних обмежень у Каліфорнії на фоні пандемії до розчарування в демократичних принципах і відкритого протистояння з адміністрацією Байдена – стала каталізатором для нової хвилі техномільярдерів.
Нині представники Tech Right стали ближчими до адміністрації президента, ніж будь-коли. Венс займає позицію віцепрезидента, а Маск керує відділом DOGE.
Після того, як Трамп здобув перемогу на виборах у листопаді 2024 року, провідні представники технологічної індустрії, включаючи Цукерберга, Безоса та генерального директора Alphabet Сундара Пічаї, зустрілися в його резиденції в Мар-а-Лаго. Ці зустрічі стали знаковими, вказуючи на зближення технологічних компаній з новим урядом та відкриваючи шлях до майбутніх змін.
Невдовзі після цього Meta ухвалила рішення скасувати обмеження на політичний контент у Facebook та Instagram, що стало реакцією на звинувачення прихильників Трампа у цензурі під час виборчого процесу. У подальшому Amazon, Google та Meta розпочали перегляд своїх політик, відмовляючись від ініціатив, пов’язаних із різноманітністю, рівністю та інклюзією (DEI) – основоположного принципу корпоративної етики в Кремнієвій долині.
Окрім цього, DOGE отримав можливість інтеграції у фінансову інфраструктуру, що включає Міністерство фінансів та федеральні платіжні системи. Цей факт надає Маску неординарні важелі впливу на економічні процеси та державні виплати.
Для "бро́лігархів", які не обмежуються мисленням у рамках національних кордонів, успіх неореакціонізму в адміністрації Трампа зміцнив їхню віру в можливість реалізації подібного сценарію в інших державах. Володіючи значним інформаційним, фінансовим і технологічним впливом, деякі з них активно підтримують ультраправі політичні партії в Європейському Союзі, де політика у сфері цифрових ринків також суперечить їхнім інтересам.
Маск як один з найактивніших представників цього руху дедалі частіше втручається в міжнародні політичні процеси. Він відкрито підтримує ультраправу партію "Альтернатива для Німеччини" на майбутніх дострокових парламентських виборах, заявляючи на своїй сторінці в X, що лише АдН здатна врятувати країну.
Він також критикує британський уряд, звинувачуючи його в приховуванні справжніх масштабів насильства над дітьми, зокрема у контексті діяльності етнічних банд сутенерів. Пізніше мільярдер висловився образливо про прем'єра Кіра Стармера та навіть організував на платформі X голосування, у якому запитував, чи повинна Америка "рятувати" Британію від "тиранічного режиму".
Повадки американського мільярдера викликають занепокоєння серед лідерів Європейського Союзу. Високопосадовці з Лісабона до Варшави висловили стурбованість щодо втручання Маска в справи ЄС. Тим не менш, здається, що успіх у Сполучених Штатах надав "бролігархам" нової впевненості в тому, що концепції неореакціонізму можна без труднощів адаптувати до європейського контексту.
Чи будуть інші американські бізнесмени втручатися в політичні процеси інших країн, поки невідомо. Та й у самій Кремнієвій долині більшість не поділяє погляди "бролігархів" чи неореакціоністів і навіть демонстративно виступає проти них.
