Діти з температурою 38° С відвідують дитячі садки, вчителі отримують невелику заробітну плату, а кількість канікул і свят перевищує ту, що є в Україні. Інтерв'ю з українською жінкою про систему освіти в США.

До 2023 року Юлія Кузьмін займала посаду в бібліотеці в Україні, але обставини в особистому житті змусили її переїхати в іншу країну. У Сполучених Штатах вона знайшла роботу помічницею виховательки в дошкільному закладі, а також стала викладачем в українській школі.

У бесіді з OBOZ.UA Юлія поділилася інформацією про обмеження, які існують в американських дитсадках, а також про домашні завдання, що суттєво відрізняються від українських практик. Вона також розповіла, на що витрачають батьки свої кошти. Окрім того, Юлія пояснила, хто має право працювати вчителем у США, яку роль цей фах має у житті дітей та з якими труднощами стикаються українські школи.

В Україні ви займалися роботою в бібліотеці, а після того, як переїхали до США, стали асистенткою виховательки в американському дитячому садку та вчителькою в українській школі. Як ви оцінюєте складність цього переходу?

Після прибуття в США я спочатку працювала нянею у своєї родички. Це було зручно, оскільки в той час я не знала багато і не мала водійських прав. Через півроку я натрапила на оголошення в одній з Facebook-груп, де шукали вчителів для літнього українськомовного табору, організованого при Українській церкві. Я провела літо в цьому таборі і познайомилася з пані Мирославою Роздольською, директоркою школи українознавства "Нова Хвилька" у Брукліні, яка була ініціатором табору. Після завершення табору вона запросила мене приєднатися до їхньої дружньої команди, що складається з колишніх українських вчителів, які емігрували до США.

Я знайшла роботу в дитячому садочку через оголошення на Facebook. Мене прийняли на позицію асистентки виховательки. У США, зокрема в штаті Нью-Йорк, не існує державних дитячих садків — всі вони приватні. Проте є державні програми, які надають фінансову допомогу (ваучери) для сімей з низьким доходом. У нашому садочку діти віком від 1,5 до 5 років. Чула, що є заклади, які приймають навіть малюків від трьох місяців, що зрозуміло, адже декрет тут триває лише до трьох місяців.

Спочатку я працювала в групі з найменшими дітьми, які тільки почали свій шлях від півтора року. У дитячому садочку є дітки з родин як пострадянського простору, так і американського походження. Головною мовою спілкування є англійська, і всі уроки проводяться нею; однак, якщо батьки просять, вихователі можуть спілкуватися російською. Перші шість місяців у бебі-румі стали справжнім викликом — там було від 16 до 20 малюків віком до двох років (усміхаюся). Проте, відповідно до правил, наша команда складалася з трьох осіб: виховательки та двох асистенток. Влітку я перейшла до передшкільної групи, де працюю з найстаршими дітьми. Моя колега — американська вчителька, від якої я багато вчуся, зокрема, покращую свою англійську.

Розглянемо питання дошкільної освіти. Почнімо з того, як організовано розклад та які види діяльності пропонуються в дитячому садку?

- Наш садочок працює з 7 до 19 години з понеділка по п'ятницю. В кожній групі є дітки, які приходять на 7:00. До 9 години ранку вільний час, поки всі збираються. О 09:00 - сніданок, потім зарядка і час для навчання (circle time). Навчання в кожній групі проводиться відповідно до віку. У нашій передшкільній групі вихователька навчає діток алфавіту, рахуємо, додаємо та віднімаємо в межах десяти. Раз на тиждень є урок наук (science), на якому ми вивчаємо різні країни світу, робимо хімічні та фізичні експерименти - знайомимось з властивостями магнітів, робимо масло з молока, досліджуємо, який предмет потоне у воді, а який плаватиме, вивчаємо Сонячну систему тощо.

Після завершення навчання, за умови гарної погоди, вирушаємо на прогулянку. У нашому задньому дворі є чудовий дитячий майданчик. Після цього настає час обіду та відпочинку: для молодших груп цей період триває з 12:00 до 15:00, а для старшої групи — з 13:00 до 15:00.

Після тихого часу настає пора для легкого перекусу. До речі, хочу уточнити: термін "dinner" тут означає вечерю, а не обід, як нас вчили в школі. Про "supper" тут навіть не згадують. Потім відбувається ще один урок, під час якого вихователька зазвичай читає книжку або ми займаємось творчістю. А якщо погода дозволяє, вирушаємо на вулицю; якщо ж ні, то продовжуємо грати в приміщенні.

Чи існують в інших країнах аналогічні домашні завдання, як в Україні, коли батькам потрібно разом з дітьми займатися творчістю, наприклад, малювати, збирати каштани або створювати аплікації? Чи трапляється, що ввечері діти раптом згадують про те, що потрібно зірвати листя в парку або намалювати портрет родини? Безумовно, такі заняття сприяють зміцненню зв'язків між батьками і дітьми, проте, якщо мама або тато втомилися після робочого дня, мають безліч справ, а енергії бракує, чи є це нормальним?

Щодо початкової школи, яку цьогоріч закінчує моя донька (5 клас), домашні завдання їм задають у понеділок, а перевіряють у пʼятницю. Дитина сама обирає, чи виконати всі завдання за один день, чи розподілити "задоволення" на тиждень. Вікторія надає перевагу виконанню всього в понеділок, завдяки чому протягом тижня після навчання має вільний час для себе.

Домашнє завдання сплановане таким чином, щоб дитина витрачала на нього не більше 40 хвилин щоденно. Інший час призначений для відвідування секцій, відпочинку та сімейних зустрічей. У нашому випадку я активно допомагаю доньці з англійською мовою. Спочатку моє втручання було значним, але з часом, завдяки її помітному прогресу, потреба у допомозі зменшилась. Кілька разів на рік проводяться проекти, що вимагають створення власних матеріалів після прочитання книги чи вивчення теми. Це може бути виготовлення обкладинки для книги, 3D-макета з улюбленої сцени або наукового проекту.

Донечка завжди справляється сама, але варто зазначити, що вчителі надають значну допомогу та підтримку кожному учневі, коли це необхідно. Батьків запрошують на презентації проєктів, щоб вони могли порадіти успіхам своїх дітей. Вчителі також відчувають гордість за досягнення своїх вихованців, адже це, безумовно, їхня заслуга. Не можу стверджувати, чи так відбувається в усіх школах, чи нам просто пощастило з нашою.

У нашому садочку, де я працюю, ми також задаємо домашні завдання для старшої групи (передшкільної). Зазвичай це повторення матеріалу, який ми вивчили раніше. Іноді ми просимо батьків разом з дітьми зібрати осінні листя чи камінці для творчих занять, і вони зазвичай охоче відгукуються на такі запити. Я помітила, що в США обидва батьки прагнуть однаково проводити час зі своїми дітьми, сприймаючи це більше як можливість, а не обов'язок. У багатьох американських родинах партнери намагаються рівномірно ділити обов'язки у всіх сферах життя, включаючи виховання дітей, ведення домашнього господарства, роботу, фінансові питання та дозвілля. На мою думку, саме в цій взаємодопомозі криється їхній секрет успіху і ресурсності.

В Україні, під егідою Міністерства освіти та науки, запрацював новий дитячий садок для малюків працівників відомства. Цей проект стане пілотним етапом впровадження реформи у сфері дошкільної освіти. Чи є у вас аналогічні ініціативи?

Я ще не стикалася з цим, але існують домашні дитячі садки, відомі як Family Child Care Homes або Home-Based Child Care. Це форма догляду, коли одна особа, зазвичай жінка, піклується про кілька дітей у своїй оселі. Для законної діяльності та відповідності державним стандартам, такий садок зобов'язаний отримати спеціальну ліцензію.

Усі аспекти, що пов'язані з дітьми, перебувають під ретельним наглядом державних структур, спеціалістів з безпеки, охорони здоров'я та освітніх установ. У нашому дитячому садку протягом усього року регулярно проводяться різноманітні перевірки з боку відповідних органів.

У соціальних мережах розгорілася дискусія після публікації відео з дитячого садка в Данії, де малюки весело бавляться в калюжах. А скільки ж часу на свіжому повітрі проводять діти в Америці?

У початковій школі заняття розпочинаються о 08:40 і тривають до 15:00. У разі сприятливих погодних умов, діти мають можливість вийти на вулицю на 20 хвилин під час обідньої перерви або після неї. У дитячому садку прогулянки відбуваються двічі: до і після обіду, тривалістю від 30 до 60 хвилин, залежно від кліматичних умов. Я натрапила на інформацію про гру в калюжах у Данії і вважаю, що американські батьки, ймовірно, були б більш прихильні до такої ідеї, але за умови, що їх попередять і вжиті всі необхідні заходи безпеки.

Які обмеження існують у дитячому садку? Чи практикується залучення батьків до збору фінансів? Які саме внески роблять батьки та яким чином святкуються дні народження в дитячих закладах?

- Робота дитячих садочків тут, зокрема в штаті Нью Йорк, регулюється кількома законами та відділами: законом про догляд за дітьми, законом про освіту, відділом охорони здоров'я та психічного здоров'я міста Нью-Йорк, відділом освіти міста Нью-Йорк. Ці закони встановлюють вимоги до персоналу, безпеки, охорони здоров'я та освіти.

Основні заборони в дитячих садочках США передбачають:

Що стосується залучення до збору коштів, у нашому садочку гроші батьки платять додатково лише за організацію подорожей чи заходів для дітей (випускних чи інших святкувань у ресторанах за бажанням). Наприклад, коли ми святкували День подяки, дорослі могли принести дітям їжу для святкового столу.

У нашому садочку святкування днів народження має свої особливості. Батьки зазвичай приносять піцу, торт або кексики, а також часто замовляють аніматорів, які забезпечують розваги для малечі в групі.

В Україні, зокрема в приватних дитячих садках, стало звичною справою, що вихователі регулярно знімають відео навчання та виховання дітей і надсилають їх батькам через Viber або Telegram. А як це організовано в Сполучених Штатах?

Так, у нас є спеціальний додаток для зв’язку з батьками. Щодня ми надсилаємо фотографії та відео. Я вважаю, що це чудова можливість для батьків стежити за своїми дітьми, коли вони не можуть бути поруч.

У багатьох країнах світу все більше поширюється практика відсутності іграшок у дитячих садках, що має на меті запобігти формуванню залежностей у дітей. Яка ваша думка з цього питання?

Цікава концепція, але мені важко уявити, як це можна реалізувати на практиці, наприклад, у нашому дитячому садку. Щоб діти могли виявляти свою креативність і самостійно виготовляти іграшки з різних матеріалів, необхідно створити відповідні умови. Такий підхід можна впровадити в літніх таборах, де діти переважно проводять час на свіжому повітрі. До речі, я особисто не бачу жодної загрози в іграшках для дітей, принаймні тих, які використовуються в нашому садку.

Здебільшого ми використовуємо різні конструктори, LEGO, пазли, дівчатка залюбки граються дитячою кухнею та ляльками з одягом, для хлопчиків завжди цікаві машинки та іграшкові дороги, хоча нерідко хлопчики "куховарять" для ляльок, а дівчатка ганяють на іграшкових машинах! Для мене це більше про організацію вільного часу, безпечного і цікавого, для дітей в обмеженому просторі.

Як у дитячому садку розглядають конфлікти між малюками? Які методи застосовують для вирішення суперечок і бійок?

Якщо конфлікт відбувся без фізичних ушкоджень, ми проводимо бесіду з дітьми та уважніше слідкуємо за тими, хто викликав проблеми. На практиці діти після сварки або бійки часто повертаються до гри, ніби нічого й не сталося. Якщо ж виявляються подряпини, укуси, синці або інші ознаки конфлікту, ми змушені інформувати батьків. Іноді розслідування доходить до перегляду записів з камер спостереження, які встановлені в садочку, але це вже говорить про адекватність самих батьків.

Хвороби – це окреме питання. Наприклад, у європейських країнах нежить не вважають серйозним захворюванням, тому батьки часто приводять дітей у дитячий садок, навіть якщо у них є нежить. Яка ситуація щодо цього в США?

Так, нежить не є захворюванням, але американці пішли ще далі в своїх підходах: температура нижче 100.4 F (+38° C) не вважається високою і не є підставою для того, щоб залишити дитину вдома. Батьки часто вдаються до жарознижувальних засобів вранці, а ввечері температура у дитини може знову піднятися. Це обумовлено безвихідною ситуацією: на роботі надають лише п'ять днів лікарняного на рік, і якщо у вас кілька дітей, втиснутися в ці обмеження стає просто неможливо.

Є одне захворювання, про яке я раніше не чула в Україні. Тут його називають "рожеве око" (pink eye). Це не те, що ми звикли називати ячменем. У цьому випадку у дитини спостерігається закисання та почервоніння ока. Це вважається дуже заразною недугою, тому при перших ознаках ми відразу ізолюємо дитину від інших та інформуємо батьків. Зазвичай лікування полягає у використанні очних крапель з антибіотиком.

- Яке основне завдання української школи в США?

Основною метою цієї та подібних навчальних закладів у Нью-Йорку та інших штатах є підготовка студентів, більшість з яких народилася в США, до вивчення української мови, літератури та історії, а також ознайомлення з українськими традиціями. Щосуботи проводяться шість уроків, що охоплюють українську мову, літературу, історію, географію, культуру, образотворче мистецтво та музику. У школі є класи для дітей починаючи з кіндергардену (з трьох років) і до випускного десятого класу.

Після занять працює наша організація "Пласт" для всіх бажаючих. Крім того, регулярно проводяться репетиції та розробляються сценарії для всіх українських свят.

Чи навчаються в українських школах діти, які стали переселенцями? Яким чином вони адаптувалися до нових умов і з якими труднощами їм довелося стикнутися?

В українській школі навчаються діти, які мають можливість приїхати за програмою United for Ukraine. Вважається, що саме в цьому освітньому середовищі вони відчувають себе значно комфортніше порівняно з тими, хто вже народився в США. Адже їхній рівень знань української мови, історії, географії та культури значно перевищує знання "американських" українців. Для дітей-біженців школа слугує більше місцем для спілкування та взаємодії з однодумцями.

В американських школах спостерігається чимало труднощів із вивченням англійської мови. Тому, працюючи з учнями старших класів у ролі вчителя на заміну, я вирішила ввести гру "Перекладач". Ми відтворювали ситуації, в яких американець приїжджає в Україну і йому потрібен перекладач, або ж українцю, який опинився в Америці. Діти дуже позитивно реагували на ці ігри.

Які ключові відмінності існують між освітніми системами США та України?

Головна різниця між американською та українською системами освіти полягає в методах навчання. У США акцент робиться на розвиток особистих навичок та інтересів учнів, тоді як в Україні основну увагу приділяють здобуттю академічних знань і підготовці до іспитів.

Варто зазначити, що в школах США акцент робиться на активних методах навчання, проєктній діяльності та формуванні критичного мислення. Учнів навчають навичкам самостійного навчання. Натомість українська система освіти більше зосереджена на теоретичних знаннях і переважно готує учнів до різноманітних іспитів і тестувань.

Ну і про роль вчителя. Мені здається, в Україні вчитель більше як авторитет, який передає знання учням, у США він часто грає роль наставника, який допомагає учням розвивати свої здібності та інтереси. В американській школі акцент на розвиток особистості, соціальних навичок та емоційного інтелекту, а українська освіта акцентує на розвитку інтелектуальних здібностей та наборі знань.

Отже, я вважаю, що випускники американських шкіл мають більші можливості стати успішними і щасливими дорослими. Це пов'язано з тим, що вони отримують кращу підготовку до вимог сучасності, навчаясь бути гнучкими, адаптивними та здатними швидко освоювати нові навички та реагувати на зміни в обставинах.

- Яка зарплата у вчителя? Чи бракує персоналу?

Заробітки навіть у сертифікованих педагогів у США вважаються досить скромними. Проте вони мають привабливі додаткові пільги, такі як медичне страхування, оплачувані відпустки, лікарняні дні та святкові дні. На жаль, я поки що не маю педагогічної освіти і не володію ліцензією вчителя, тому не можу приєднатися до цього кола. Щоб стати сертифікованим вчителем, мені потрібно ще 2-3 роки навчання в коледжі, а потім - процедура визнання мого українського диплома, що потребує і часу, і значних фінансових витрат. Проте в майбутньому я все ще планую отримати освіту з можливістю працевлаштування в американській школі, адже мені це дійсно цікаво!

У школі України я отримую 20 доларів (приблизно 833 гривні) за годину, працюючи офіційно, але з цієї суми ще потрібно сплачувати податки. У дитячому садочку моя оплата становить 17 доларів (близько 708 гривень) за годину, хоча початково я заробляла лише 16 доларів (приблизно 666 гривень), з яких також утримується податок. В українських школах вчителів достатньо, особливо з огляду на наплив українців за останні два роки. Що стосується садочку, то там завжди є доступні вакансії, адже робота складна і недостатньо оцінена фінансово.

Юлю, як ваша дитина пристосувалась до життя в США за ці два роки?

- Вікторії важко, тому що в школі в неї немає друзів. Сама школа хороша, але в ній нема нікого українськомовного чи хоча б російськомовного. Тому спочатку не знайшла друзів через мовний барʼєр, тепер, коли вже мову підтягнула трохи, вже закрилась, напевно, бо діти між собою передружилися, а вона залишилася осторонь.

Мені цікаво, що в цій школі щороку класи розформовують, а на початку нового навчального року формують два нові класи з учнів з паралелі, роблячи це випадковим чином. Крім того, щоразу учнів навчає інша вчителька. Мабуть, це характерно лише для початкової школи.

У навчальному процесі Віка відзначається своїми здібностями, оскільки має природний математичний хист. Завдяки цьому у предметах, пов'язаних з математикою та науками, вона не має жодних труднощів. Однак вивчення англійської мови виявилось для неї більш складним. У школі учні багато читають та пишуть твори на основі прочитаного, і змусити її до читання – це справжнє випробування, причому не лише українською, але й англійською. Віка провела в Україні два з половиною роки, відвідувала ліцей, де навчалися за програмою "Інтелект України". Те, що вона встигла освоїти, мені дуже сподобалося. Хоча мені доводилося допомагати їй з домашніми завданнями, особливо з письмовими роботами. Нам особливо подобався предмет "Я пізнаю світ". Я пам'ятаю, як у другому класі Віка пояснювала мені будову молекули, таблицю Менделєєва та хімічні формули. Це мене вразило, адже вони вивчали ці теми через мультики та різноманітні візуальні матеріали. У США ж підхід до викладання математики зовсім інший: у першому семестрі акцент робиться на гуманітарні науки, а в другому - на математику.

Які загальні труднощі виникли під час перебування в іншій країні?

Працюючи в українській школі на посаді вчительки заміни та класної керівниці сьомого класу, я стикнулася з викликом — як залучити учнів до вивчення України. Ускладнювало ситуацію те, що для них це був шостий навчальний день тижня, і зацікавити їх у навчанні та запам'ятовуванні матеріалу виявилося непросто. Тому я поставила собі за мету не лише навчити, а й відкрити для них нові горизонти, іноді навіть шокуючи незвичайними фактами, про які вони раніше не чули і які не могли б почути в інших місцях.

Ми запрошуємо гостей до нашої школи на різноманітні урочисті заходи, серед яких є й відомі особистості, такі як сенатори, політики та директори американських навчальних закладів. Наприклад, минулого року учні нашої школи взяли участь у пам’ятній ході, присвяченій 90-річчю вшанування жертв Голодомору та геноциду 1932-1933 років. Велика колона, прикрашена українською символікою та колосками, пройшла вулицями Манхеттена, привертаючи увагу до наших актуальних проблем і викликів. Це те, чим має займатися та вже займається українська діаспора в Нью-Йорку, адже часто серед звичайних американців виникають сумніви щодо суверенності України.

Основним викликом для мене є нестача часу, який я можу провести з донькою. У її школі часто проводять відкриті уроки, на які запрошують батьків, і зазвичай це відбувається в робочий час. Моя робота знаходиться досить далеко від навчального закладу — близько 30 хвилин на автомобілі, а на автобусі це займає годину-півтори. Крім того, щоб піти з роботи, потрібно знайти заміну, а у нас в колективі, як я вже згадувала, бракує людей. Нещодавно я змогла подолати один зі своїх страхів і отримала водійське посвідчення. Тепер я намагаюся відвідувати найважливіші заходи в житті моєї доньки у школі.

Читайте на OBOZ.UA інтерв'ю із засновницею української школи в Португалії Наталією Борисенковою про освіту, проблеми дітей з України і булінг педагогів: "Чому біженці за кордоном вчать чужу мову, а українці рідну - ні?"

Також на OBOZ.UA дві частини інтерв'ю з біженкою Поліною Новіковою, яка в Україні працювала журналісткою, а в Німеччині стала вчителькою: