Для Путіна візит на Аляску є приниженням, проте, здається, у нього немає інших варіантів.
Журналіст, народний депутат України 8-го скликання Вадим Денисенко озвучив очікування від зустрічі на Алясці
Зустріч на Алясці: територіальні питання, санкції та старт передвиборчих суперечок в Україні.
Аляска є досить незвичайним вибором для Путіна. З одного боку, це виглядає як образа: територія, яку Росія продала за мізерну ціну через борги та шахрайства представників імперської династії. З іншого боку, у Путіна, здається, не залишилося альтернатив: Трамп не бажає ділити славу переможця з кимось іншим.
Перед тим як перейти до обговорення актуальної ситуації, важливо усвідомити, що основний принцип американської дипломатії можна звести до такої формули: "вирішення проблеми не є метою дипломатії. Основна мета — досягнення балансу між великими системами". Навіть Трамп, що не дотримується усталених норм, буде слідувати цьому принципу.
На даний момент, пропозиції Трампа виглядають так, ніби він вважає, що лінія розмежування може стати новим кордоном. Це породжує два питання, на які наразі немає відповіді. Перше: чи погодяться росіяни на такі умови? Друге — це відсутність гарантій, яка зараз виглядає як незаперечний факт, про який ніхто не планує говорити, принаймні, в найближчий час. Україна вже висловила, що її кордони закріплені в Конституції. Росія також не має наміру вносити зміни до своєї Конституції. Іншими словами, навіть якщо переговори завершаться успішно, ніхто не зможе надати жодних гарантій.
Формат скасування санкцій залишається центральною темою в ході переговорів. Виглядає на те, що Росія активізує пропозицію Дмітрієва щодо створення спільних торгових домів, які під американським прапором реалізовуватимуть російські товари, що підлягають санкціям, на території ЄС та в інших недружніх країнах. Позиція США на даний момент залишається незрозумілою. Проте, скасування санкцій є основним стимулом для ЄС. Справжня позиція ЄС досить проста: продовження конфлікту виглядає більш прийнятним варіантом, ніж зняття санкцій. Однак ЄС поки що змушена слідувати за курсом США. Як вирішити цю складну ситуацію, поки що неясно. Але варто підкреслити: не територіальні питання, а саме санкції є "золотим ключем" до досягнення успішних переговорів.
Росіяни обов'язково порушать питання мови та церкви, і якщо попередні два питання будуть вирішені на їхню користь, вони підсилять тиск на нас, щоб ми прийняли відповідні зміни до законодавства.
Крім того, ми абсолютно впевнені, що в найближчій перспективі не приєднаємося до НАТО. Основна червона межа для нас полягає у збереженні військово-промислового комплексу та забезпеченні постачання озброєнь. На мою думку, це є найважливішим питанням для нашої країни. Тому варто активно шукати гарантії в цій сфері.
Ми давно вже живемо в логіці виборів, яка тільки посилюється. Якщо переговори Трамп-Путін будуть результативними, ми отримаємо страшний срач всередині країни. З усіма відповідними наслідками. Хоча, навіщо чекати переговорів, за наступний тиждень ми побачимо масу інформаційних атак всіх проти всіх.
Трамп буде й надалі запроваджувати вторинні санкції.
Китай явно не має інтересу до цих угод. Для Пекіна важливо, щоб Росія досягла миру не через переговори зі США, а під впливом Китаю. Однак наразі вплинути на позицію Путіна Китаю, ймовірно, не вдасться.
Слід також підкреслити, що Путін чудово усвідомлює свою критичну позицію. Він стоїть на роздоріжжі: або прийме пропозиції Трампа, або ж обере значний шлях до політичної залежності від Китаю. На мою думку, це єдина причина, чому Путін міг би, теоретично, погодитися на пропозиції Трампа.
Проте, як це часто буває, у подібних ситуаціях все може змінитися в найкоротші терміни. До 15 серпня ще багато часу.
