"Союзники Путіна" значно зміцнили свої позиції, проте не досягли перемоги: які загрози приносить новий парламент Румунії.

Сучасні парламентські вибори мали на меті відновити політичну структуру держави, що страждає від фрагментації існуючої коаліції. Бухарест, 1 грудня 2024 року.

1 грудня, в день національного єднання, в Румунії тривав виборчий процес: мешканці країни обирали своїх представників на парламентських виборах.

Спочатку ці вибори не викликали особливих очікувань, проте ситуація кардинально змінилася після першого туру президентських виборів, що відбувся тиждень тому.

Провал кандидатів від ключових партій, перше місце антисистемного та проросійського кандидата Келіна Джорджеску, але одночасно - вихід у другий тур лідерки Союзу порятунку Румунії (USR) прозахідної Елени Ласконі, могли суттєво вплинути на перебіг виборів до парламенту.

Зокрема, створивши ризики приходу до влади відверто проросійських сил.

І, навпаки, результати парламентських виборів повинні були дати більше інформації щодо можливого розвитку подій під час другого туру президентських виборів, запланованого на 8 грудня.

Зважаючи на результати виборів до двох палат парламенту, однозначних відповідей з'явилося не так вже й багато. Натомість питань щодо майбутньої коаліції, складу опозиції та призначення уряду стало ще більше.

Нинішні парламентські вибори мали перезапустити політичну систему країну, розбалансовану роздробленістю чинної коаліції, яка складалася з непримиренних суперників: Соціал-демократичної партії (PSD) та Націонал-ліберальної партії (PNL).

У парламентських виборах брали участь 39 партій та 19 організацій меншин. Загальна явка виборців склала 52,33% - це досить високий показник, що приблизно дорівнює явці під час першого туру президентських виборів.

Трохи деталей: парламент Румунії має дві палати — Сенат, що налічує 136 місць, та Палату депутатів з 330 місцями.

На парламентських виборах використовується пропорційна виборча система, де партії повинні подолати 5% бар'єр від загальної кількості голосів або ж отримати не менше 20% голосів у кожному з чотирьох виборчих округів.

Виборчі альянси повинні подолати вищий поріг, а саме 8% для двопартійних альянсів, 9% для трипартійних і 10% для багатопартійних альянсів.

За таких розкладів до нового парламенту Румунії увійдуть представники семи партій.

Це вже згадана Соціал-демократична партія (PSD, 23,04%), проросійський Альянс за об'єднання румунів (AUR, 18,01%), ще один учасник коаліції - Національна ліберальна партія (PNL, 14,55%), Союз порятунку Румунії (USR, 11,86%), чия лідерка має найвищі шанси стати новим президентом, а також Демократичний союз угорців Румунії (UDMR, 6,58%), а також ще дві антизахідні партії: SOS (7,45%) та Партія молодих людей (POT, 6,12%).

Необхідно зазначити, що вказані відсотки визначають рівень підтримки, яку набрала кожна з партій саме під час виборів до Сенату. Однак різниця з виборами до Палати депутатів є незначною, максимальне її значення становить 0,8%.

Аналізуючи результати парламентських виборів цього року в порівнянні з виборами 2020 року, можна виявити суттєві зміни як у складі парламенту, так і в його ідеологічному розподілі.

У порівнянні з 2020 роком, кількість партій, які беруть участь, зросла з 4 до 7, що безперечно ускладнює процес створення коаліції.

Схоже, що ера домінування двох основних партій — націонал-лібералів і соціал-демократів — залишилася позаду. Наступає час різноманітнішого парламентського складу та більш заплутаних моделей формування коаліційної більшості.

Позиції PSD як провідної сили у голосуванні залишаються стабільними, проте спостерігається зниження підтримки на 5%.

Ще гіршим став результат у PNL - націонал-ліберали втратили близько 10% голосів, і як наслідок - не змогли посісти навіть друге місце.

Основна причина цього полягає в тому, що виборці були незадоволені тим, що партії, які тривалий час виступали одна проти одної, вирішили об'єднатися в масштабну коаліцію в нинішньому складі парламенту.

Виборці націонал-лібералів не змогли пробачити це своїй партії.

Не дивно, що під час президентських виборів жоден з лідерів PSD Ніколае Чуки та PNL Марчела Чолаку не зміг пройти до другого туру. Це стало причиною для обох політиків подати у відставку, що, безсумнівно, позначилося й на результатах їхніх партій.

А перед тим - підписали заяви про відмову від коаліції однієї партії з іншою.

Та чи є у новому парламенті альтернативні опції?

Виглядає на те, що це може стати серйозною проблемою, оскільки популісти тиснуть на системні та мейнстримні партії.

Збільшення відсотка популістських та ультранаціоналістичних партій у парламенті є неприємним, але очевидним трендом.

За результатами цих виборів сумарний результат популістів зріс утричі.

Отже, цей показник зріс з 9% у 2020 році до 30% у 2024 році. Більше того, чотири роки тому єдиною партією, яка могла похвалитися такими даними, була AUR під керівництвом Джордже Сіміона. Сьогодні до неї приєдналися SOS Діани Шошоаке та POT Анамарії Гавріле.

Результати Партії молодих людей (POT), які з невеликим відсотком змогли перевищити виборчий бар'єр, є ще одним тривожним індикатором. Ця політична організація заявляє про свою підтримку традиційних і християнських цінностей.

Фактично, POT можна вважати ультранаціоналістичною, популістською і антизахідною партією, схожою на SOS. Це підтверджується її підтримкою кандидата у другому турі президентських виборів - противника західної політики Келіна Джорджеску.

Очевидно, що партія POT в парламенті створить "єдиний фронт" зі своїми ідеологічними союзниками AUR та SOS. В їхньому альянсі вони складуть не менше ніж третину складу парламенту.

Формування коаліції у новообраному парламенті виглядає як надзвичайно непроста задача.

Особливо зважаючи на конфронтації в межах коаліції PSD-PNL, які ставали дедалі масштабнішими протягом останнього року.

Незважаючи на те, що деякі представники як соціал-демократів, так і лібералів заявили про бажання "піти в опозицію", єдиним варіантом уникнення політичного колапсу та навіть розпуску парламенту є об'єднання провладної коаліції трьох партій: PSD, PNL та USR.

Долучення однієї з цих партій до популістського крила парламенту навряд чи може статися, адже лише чотири з семи партій, які отримали місця в парламенті (разом із UDMR), підтримують євроатлантичні цінності, демократію, захист прав людини та прагнуть до прогресивного розвитку Румунії.

Однак навіть з UDMR можуть з'явитися певні запитання.

Останніми роками партія румунських угорців демонструє помітний ідеологічний дрейф у бік "Фідес", партії прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана.

Під керівництвом попереднього лідера Марко Бела, UDMR намагався зберігати нейтральність та підтримувати контакти з усіма політичними силами Угорщини. Проте, за часів Гунора Келемена, відданість до партії "Фідес" значно зросла, і на виборах 2022 року UDMR фактично закликав угорців Румунії підтримати "Фідес".

Можна вважати, що партія, яка закликає угорців Румунії підтримати "Фідес", має ідеологічну схильність до популістських рухів, а не до традиційних проєвропейських політичних сил.

Очевидно, що досягнення компромісу між політичними силами та створення альянсу більшості стане надзвичайно складним викликом, який також ляже на плечі новообраного президента.

Президент Румунії має можливість виступати в якості посередника під час переговорів між політичними силами з метою створення коаліції. Особливо, якщо виникне політичний тупик, він може ініціювати пропозицію щодо компромісної кандидатури на пост прем'єр-міністра.

Проте існує певна інтрига, оскільки досі не відомо, хто саме займе пост президента, а парламентські вибори можуть вплинути на обставини у фінальному турі голосування.

Результати партій, таких як AUR, SOS, POT, можуть слугувати потенційним показником розподілу сил у другому турі президентських виборів.

Скоріш за все, виборці цих політичних сил віддадуть свої голоси на користь Келіна Джорджеску, який відомий своїми антизахідними та ультраправими поглядами, адже лідери цих партій вже висловили йому свою підтримку.

Це означає, що антиукраїнський кандидат у другому турі може здобути як мінімум 30% голосів.

Зараз для Елени Ласконі ключовим викликом є успішно провести переговори з керівництвом PSD, яке поки що не висловило офіційної підтримки, на відміну від PNL.

Проте, поряд із цим маневруванням з PSD, їй слід уникати відштовхування свого основного електорату, який, нагадаємо, сформувався з Руху порятунку Румунії — громадської ініціативи, що виникла як відповідь на критику PSD і згодом еволюціонувала у партію Союз порятунку Румунії.

Парламентські вибори 2024 року в Румунії, як і перший тур президентських, продемонстрували бажання виборців до різких і конкретних змін.

Результатом чотирирічної роботи урядової коаліції PSD-PNL стало тричі більша кількість популістських рухів.

Тепер настав момент підвести підсумки та знайти спільні рішення.

Об'єднавшись задля інтересів Румунії, члени PSD, PNL і USR здатні протистояти зростанню ультранаціоналістичних тенденцій та зберегти Румунію в ролі важливого гравця на європейській сцені.

Якщо ж проєвропейські політики застрягнуть у чварах, то Румунія, слідом за Болгарією, може зануритися у спіраль перманентних дострокових парламентських виборів, а у кожному новому складі парламенту кількість праворадикалів лише зростатиме.

Сергій Герасимчук, який обіймає посаду заступника виконавчого директора Ради зовнішньої політики "Українська призма",