Є відчуття, що прийдешній рік стане ключовим у конфлікті: Мережко про головні труднощі 2025 року.
Протягом вже трьох років російські окупаційні сили намагаються втілити в життя плани свого диктатора Путіна, метою яких є знищення України. Чітко видно, що українці прагнуть до повного відновлення своєї територіальної цілісності, а також до створення умов і гарантій безпеки, які убезпечать країну від повторення агресії з боку Росії в майбутньому. У свою чергу, новообраний президент США Дональд Трамп має намір якнайшвидше організувати переговори між Україною та Росією.
У ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA народний депутат України та голова парламентського Комітету з питань зовнішньої політики і міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко висловив свої прогнози стосовно того, яким може стати 2025 рік для України.
Щодо ключових труднощів, які постануть у 2025 році.
Ключовим аспектом для України залишається тривала боротьба за свою автономію. Важливо зберегти національну цілісність та державність. Одним з головних завдань є запобігання втраті територій. Потрібно вжити всіх заходів для максимального захисту наших інтересів на глобальному рівні та підтримувати партнерські стосунки.
Величезним викликом для нас є нова адміністрація президента США Дональда Трампа. Я дивлюсь на це доволі оптимістично, але нам треба буде дуже багато працювати на дипломатичному фронті. Адже від підтримки Сполучених Штатів, особливо військово-технічної складової, залежить надзвичайно багато. І це великий виклик і для нашої країни, і для нашої дипломатії.
Ситуація в Європі також становить для нас виклик. Зокрема, в Німеччині, яка є нашим найбільшим донором у ЄС, заплановані вибори. Важливо, хто буде новим канцлером, адже від цього залежить подальша підтримка України. Ми сподіваємося, що новий лідер посилить цю підтримку, зокрема, у питанні передачі далекобійних крилатих ракет TAURUS. Також варто зазначити, що президент Франції Емманюель Макрон, який активно підтримує Україну, стикається з багатьма внутрішніми викликами.
В то й же час чекаємо позитивних новин з Росії. Є певні ознаки того, що російська економіка в 2025 році, в тому числі військова економіка, значно погіршиться. Що паралельно з санкційним тиском з боку наших західних партнерів врешті-решт змусить російського диктатора Путіна сісти за стіл переговорів.
Хоча щороку звучать твердження, що цей рік є ключовим, і в певному сенсі це так, проте в даний момент складається враження, що 2025 рік дійсно стане переломним.
Щодо миротворчої ініціативи Трампа
Не так давно я повернувся з Вашингтону, де взяв участь у численних зустрічах у рамках ініціативи United for Ukraine, або ж Об'єднання заради України. Це об'єднання парламентарів, зокрема голів комітетів закордонних справ, з кількох європейських країн, таких як Литва, Польща, Іспанія, Італія та інших. Мене вразило, що, схоже, мирний план від Трампа вже готовий або ж перебуває на завершальному етапі свого формування.
Загалом, якщо розглядати атмосферу у Вашингтоні, я повернувся з більш оптимістичними відчуттями, ніж тоді, коли вирушав туди. По-перше, я став свідком завершення інтенсивної внутрішньої політичної боротьби за президентське крісло в США. Зараз відбувається передача влади новій адміністрації, і агресивна риторика значно зменшилась. Спостерігається більш конструктивний підхід, зокрема щодо України. Трамп, наприклад, усвідомив, що вирішення цієї проблеми за добу — це неможливо. Він також зрозумів, що не можна йти на компроміси з Путіним і що питання миру не можна вирішувати за рахунок територіальних поступок України. Отже, в цілому ситуація виглядає більш обнадійливо, але, звичайно, варто враховувати, що Трамп, як лідер та політик, має свою специфіку. Його мислення є досить своєрідним, і це потрібно мати на увазі.
Щодо того, яким буде все ж остаточний варіант мирних пропозицій від нової адміністрації, то ми очікуємо, що вже в січні, можливо навіть до моменту інаугурації, тобто до 20 січня, спецпредставник Трампа з питань України Келлог приїде до Києва і представить власне цей мирний план від новообраного президента США. Для нас дуже важливо, щоб Сполучені Штати, тобто нова адміністрація, продовжували дотримуватися принципу без України не вирішувати такі питання. Це дуже важливо для нас.
Щодо намірів Росії.
Російська Федерація суттєво підвищила свій військовий бюджет і продовжує здійснювати приховану мобілізацію. За багатьма критеріями, в 2025 році агресор ще раз спробує втілити свій первісний план щодо України. Основна мета цього сценарію полягає не лише у збереженні контрольованих територій, а в ліквідації України як держави та її населення.
Путін не відмовляється від своєї ключової мети агресії щодо України, яка полягає у руйнуванні української державності. Це важливо усвідомлювати всім нам. Можливо, не всі західні політики це розуміють, але в Україні, а також наші партнери з Балтії та Польщі, цю загрозу сприймають дуже серйозно.
Водночас важливо усвідомлювати, що Путін використовує всі можливості для досягнення своєї головної мети. Навіть перемир'я може стати інструментом для зміцнення своїх позицій і подальшого просування. Проте абсолютно ясно, що його інтереси не полягають у встановленні стабільного миру, навіть якщо він погодиться на переговори.
Щодо підтримки від європейських союзників та Сполучених Штатів.
На сьогодні, як я бачу цю ситуацію - Трамп дійсно буде намагатися вирішувати питання України за рахунок, в основному, європейської підтримки. Є дуже сильні та численні голоси в його оточенні, які кажуть про те, що питання України це питання, насамперед, європейської безпеки. І нехай Європа вкладає в це кошти і підтримує фінансово-матеріально та безпеково Україну.
Разом з тим, я не дуже вірю в те, що з боку Сполучених Штатів повністю припиниться економічна допомога. Тому що, насамперед, та ж таки допомога військово-технічного напрямку, як ми бачимо, вона сприяє розвитку американського військово-промислового комплексу. Це дає додаткові робочі місця, що дуже потрібно сьогодні Трампу, адже це має певний економічний позитивний ефект на американську економіку.
По-перше, важливо усвідомлювати, що в разі невдачі України, наслідки можуть мати серйозні наслідки для безпеки не лише Європи, а й Сполучених Штатів. Це, в свою чергу, призведе до значного збільшення витрат на оборону, які перевищать нинішню допомогу Україні. Окрім цього, існує і політичний аспект. Я сумніваюся, що Трамп прийме рішення про повне припинення підтримки України, адже це викликало б потужну критику з боку як певної частини Республіканської партії, так і його опонентів, включаючи членів Демократичної партії. Тобто, з економічної та політичної точки зору, я не вважаю це ймовірним. Я переконаний, що допомога продовжиться, але важливо також обговорити її обсяги.
Стосовно Європи, то щодо цього напрямку у мене сумнівів жодних немає - підтримка буде продовжуватися і далі. Знову таки, сильна та незалежна держава Україна - це першочергове питання європейської безпеки. Україна зараз захищає Європу. І треба робити все, в тому числі підтримувати країну матеріально, фінансово, і шляхом надання відповідної сучасної зброї. Що це в інтересах Європи наші партнери добре розуміють, тому я не передбачаю якогось погіршення ситуації.
Безумовно, в країнах Європи існують політичні сили, які ми сьогодні можемо спостерігати. Наприклад, у Німеччині є партія "Альтернатива для Німеччини", яка має проросійську позицію. Подібні настрої можна помітити і в Словаччині, де прем'єр Роберт Фіцо та його партія фактично підтримують Кремль і виступають проти допомоги Україні. Аналогічна ситуація спостерігається і в Угорщині під керівництвом Віктора Орбана. Отже, такі проросійські та прокитайські сили активно діють, і слід бути готовими до того, що їхній опір, як щодо України, так і всередині ЄС та НАТО, буде посилюватися.
На щастя, сьогодні ці сили не мають переваги і не впливають суттєво на загальну підтримку з боку Європейського Союзу. Ми спостерігаємо, що в керівництві Європейської комісії та в інших структурах ЄС працюють політики, які усвідомлюють ризики, пов’язані з можливим припиненням допомоги Україні і його наслідками. Отже, в даний час ситуація залишається відносно стабільною.
Згідно з різними оцінками, Україні необхідно щорічно отримувати від Європи близько 50 мільярдів євро, щоб ефективно протистояти російській агресії. Це створює підстави для оптимістичних прогнозів, навіть у контексті військових обставин. Я вважаю, що така підтримка продовжиться, і не бачу підстав для занепокоєння.
Обговорення щодо приєднання до Європейського Союзу та НАТО
Ми сподівалися, що під час президентства Джо Байдена в США вдасться хоча б розпочати процес залучення України до НАТО. Існувало відчуття, що Байден може ухвалити таке важливе рішення. На жаль, цього не сталося. Проте ми продовжуємо активно працювати над зміцненням наших відносин у цьому напрямку, адже альтернативи надійним гарантіям безпеки для України, окрім НАТО, немає. Наразі саме НАТО залишається основною опорою нашої безпеки та існування як незалежної держави.
Щодо Європейського Союзу, тривають активні переговори. Відомо, що створено робочі групи, до складу яких входять також представники Верховної Ради. Процес обговорення вже розпочався за окремими кластерами та конкретними питаннями, і це має велике значення. Раніше вважалося, що приєднатися до НАТО простіше, ніж стати частиною Європейського Союзу.
Ситуація в Україні на сьогоднішній день виглядає так, що можливо, навіть простіше і швидше стати членом Європейського Союзу, а вже потім приєднатися до НАТО. Якщо проаналізувати членство в обох організаціях, можна помітити, що їхні склади частково збігаються. Крім того, варто зазначити, що в межах Європейського Союзу також функціонує спільна політика безпеки.
В даний час активно обговорюється можливість створення армії Європейського Союзу. Це підкреслює необхідність для нас приєднатися до ЄС якнайшвидше, оскільки це має велике значення для гарантування нашої безпеки.
Про "основу зла" - Китай, Іран, Північна Корея, Росія.
В даний момент ми спостерігаємо надзвичайно складну ситуацію — відбувається свого роду відкат демократій у вільному світі, який триває вже близько десяти років. Безсумнівно, сьогодні існує певний солідарний інтернаціонал, щось на кшталт агресивної осі зла, що об'єднує кілька авторитарних режимів. Ми помічаємо, що ці держави підтримують одна одну та координують свої дії. Вони сприймають результат війни Росії проти України як своєрідну перемогу або поразку для себе.
Хоча в їхньому становищі спостерігаються несподівані трансформації. Я говорю про ситуацію в Сирії, де режим Асада зазнав краху, ставши частиною вісі зла, яка, таким чином, втратила свого партнера. Крім того, ми стали свідками ослаблення Ірану, одного з партнерів Росії.
Щодо ситуації в Китаї, ми помічаємо наявність певних економічних викликів у цій країні. Аналогічно, Північна Корея також перебуває в досить незадовільному стані. Це свідчить про наявність внутрішніх процесів у цих державах, які вказують на те, що їхня позиція не є особливо міцною. Однак значною мірою ситуація залежить від рішучості та впевненості країн вільного світу, які повинні адекватно реагувати на всі сучасні загрози. Демократичні держави повинні активніше об'єднуватися між собою, адже в іншому випадку вільний світ може зіткнутися з серйозними негативними наслідками.
