Експертизи у сфері економічних правопорушень можуть мати більш серйозні наслідки, ніж звичайне управління БЕБ.
Проблема захисту від економічних та пов'язаних з ними злочинів -- це не тільки про особистісні зловживання, хоч історія з призначенням нового керівника і обурює. Є у цій проблемі й суто інституційна основа. Її лише за рахунок своєї компетенції не вирішить навіть найкращий керівник БЕБ, НАБУ або ДБР.
Ті, хто мав справу з розслідуваннями у сфері економічних злочинів, прекрасно розуміють, яке значення та функцію виконує висновок судового експерта в рамках кримінального процесу.
Варто підкреслити, що в таких справах експертні висновки можуть бути пов'язані з практично будь-яким аспектом. Економічні злочини, в свою чергу, залежать від певної міри філософської категорії, яка називається "економічний сенс". Тут ключову роль відіграє логіка дослідження, а не лише математичні обчислення. При цьому, навіть коректні розрахунки можуть базуватися на невірній або неактуальній економічній методології.
Все дуже просто: якщо немає збитків, значить, не існує й складу злочину; якщо ж є збитки, то злочин має місце. Наприклад, маніпуляція на організованому ринку вважається такою лише у випадку, коли зафіксовано незаконні прибутки, збитки або шкоду. Але як можна визначити вигоду від спотворення цінового орієнтира, якщо саму ціну неможливо встановити в умовах ринкової дисфункції (наприклад, через недостатню кількість фінансових інструментів в обігу)? Чи знає експерт, який зазвичай аналізує ціни на яйця, про ці нюанси?
Вибір точки зору для аналізу досліджуваного об'єкта є індивідуальним рішенням судового експерта. Іноді його висновок стає єдиним в рамках справи. Проте, чи можливо убезпечити процес від суб'єктивності в оцінках, і чи існує загроза зловживання цими повноваженнями?
Сьогоднішні виклики в сфері судової експертизи виникають через спотворене сприйняття її справжньої ролі. Висновок судового експерта часто підноситься на п'єдестал як абсолютний доказ, що вважається останнім словом у справі, а також як сама істина. Здається, що перший, хто надає свій висновок, автоматично отримує перевагу. Той, хто першим звертається до експерта, стає переможцем. Саме з цих причин і виникали запеклі суперечки навколо інституту судових експертиз М.Бокаріуса.
У той же час, висновок експерта не є беззаперечним доказом. Він не має статусу остаточного рішення і не може замінити судовий вердикт чи рішення слідчих органів, а також не вирішує питання по суті. Основна роль експерта полягає в тому, щоб обґрунтувати свою позицію з конкретного питання, спираючись на обставини справи, та представити свій фаховий досвід у зрозумілій та доступній формі. Висновок виконує функцію, покликання якої — сприяти встановленню істини. Слідству, обвинуваченню або захисту необхідно використовувати спеціальні знання для обґрунтування своїх позицій. Однак на сьогоднішній день експертиза не виконує цю важливу функцію.
В основі судової експертизи у випадках економічних злочинів лежить застаріла радянська централізована система, яка має виключно екстрактивний характер. Її основна мета полягає в забезпеченні всебічного контролю за "кваліфікацією" експертів, управлінні методологічними аспектами, а також в схваленні всього, що можна затверджувати або рекомендувати.
Важко уявити, що можливо створити єдину експертну рамку, яка б охопила всі аспекти життя. Воно настільки різноманітне! Повна уніфікація експертного забезпечення неминуче призведе до зловживань з боку системи та поразки в боротьбі зі злочинністю. Адже злочинність має багато облич, а не є однорідною. Проте експерти, працюючи під контролем Міністерства юстиції, змушені дотримуватися його "негнучкого" підходу. В результаті, технологічні можливості цифрового суспільства, зміни в економічних моделях, вплив соціальних мереж та питання використання штучного інтелекту залишаються поза увагою фахівців, які обмежені інституційними рамками.
Системна проблема інституту судової експертизи ґрунтується на таких складових неуспіху:
Всі ці зміни впроваджені відповідно до нової системи атестації судових експертів, яка була запроваджена цього року і тільки поліпшує вже існуючий суворий механізм.
Ті, хто веде інституційний розвиток української експертизи, впевнено утримують свої позиції повного контролю над усім процесом.
Замість того, щоб підпорядковуватися традиційним екстрактивним методам, злочинність демонструє вражаючу адаптивність, застосовуючи "інклюзивні" стратегії для уникнення нагляду.
Сучасні аспекти економічної діяльності включають елементи з різних галузей знань. Зокрема, економічна експертиза, або ж експертиза в економічних питаннях, дедалі частіше не може базуватися виключно на економічних або товарознавчих аспектах.
Одночасно, зміст повинен містити розуміння цифрових технологій, впливу мереж та мас-медіа на різноманітні економічні процеси, а також застосування штучного інтелекту, інформаційної асиметрії та інших чинників, які можуть визначати результати бізнес-операцій, ціноутворення та можливість виникнення чи відсутності фінансових збитків.
Експертизи часто вимагають комплексного міжгалузевого підходу. Які ж можливості існують для створення централізованого методологічного забезпечення для таких експертиз? Чи зможуть члени ради при Міністерстві юстиції, які займаються розробкою методології, знайти ефективні рішення для складних механізмів функціонування організованих капітальних ринків або для легалізації коштів через криптовалютні гаманці, незважаючи на їхню професійну підготовку в галузях, таких як медицина, будівництво чи мистецтво?
Скільки справ було зруйновано через недосконалість експертиз? І скільки осіб стали жертвами несправедливих обвинувачень?
Зрозуміло, що методології для міжгалузевих експертиз стосовно актуальних питань можуть відсутніми. Але давайте уявимо, що існує особа, яка добре обізнана в темі, має глибокі знання предмета дослідження, здатна провести аналіз та сформулювати і обґрунтувати конкретні висновки.
Основна проблема полягає в тому, що люди, які дійсно володіють знаннями та навичками у складних і нестандартних сферах, часто залишаються поза увагою, оскільки їхні вміння не документовані "на папері". Для того щоб працювати в Міністерстві юстиції, цим людям доводиться проходити тривалі курси навчання та складати іспити з тем, які вже давно втратили свою актуальність. При цьому адекватної оцінки їхніх спеціалізованих знань у нових, затребуваних сферах не існує. Хто ж може провести таку перевірку? Постає питання: навіщо включатися до реєстру та підкорятися Мін'юсту, а не суду? Лише для отримання стандартного висновку? Цей висновок потрібен не через півроку, а вже сьогодні, і людина готова підтвердити його достовірність під присягою. Проте вона не бажає ставати жертвою системи, що цілком зрозуміло. В результаті, незважаючи на свою кваліфікацію, така особа не може стати експертом у судовій справі. Це парадокс, адже закон це дозволяє (ч.1. ст. 10), але сама система – ні.
Основна ідея полягає в тому, що традиційна концепція судової експертної діяльності, що ґрунтується на застарілій і суворо регульованій державою "професійності", вже не актуальна. Вона втратила свою значимість, хоча Міністерство юстиції цього досі не розуміє. Настав час для трансформацій. Держава повинна забезпечити умови, які були б більш адаптивними та гнучкими.
Якщо у вас бракує відповідних навичок, будь ласка, відійдіть і дайте шанс тим, хто має пропозиції та обґрунтовані аргументи. Чи може це свідчити про опір змінам? Або ж про бажання скористатися своїм впливом у кримінальних справах?
Настав час усвідомити реальність. Ми не можемо штучно підтримувати інститут судової експертизи під контролем, не надаючи йому необхідні ресурси, інструменти та справжню незалежність у виконанні своїх функцій.
Сьогодні необхідно забезпечити можливість залучення експертів, які володіють знаннями про сучасні технології, принципи та методи роботи штучного інтелекту, організованих фінансових ринків, цифрових активів, а також механізми функціонування засобів масової інформації та соціальних мереж, до досліджень у сфері кримінальних справ.
Включення судових експертів до економічних кримінальних справ повинно здійснюватися за принципом ad hoc. Це передбачає, що експерти мають підтвердити свою кваліфікацію, надавши суду відповідні документи, які свідчать про їх освіту, досвід роботи, наявність наукових публікацій, розробок, методичних рекомендацій, публічних виступів та інші докази професійної підготовки.
Щодо кожного висновку судових експертів у галузі економічних справ, важливо забезпечити дотримання принципу змагальності, закріпленого в ст. 129 Конституції, на етапі проведення судової експертизи. Експерти повинні аргументувати перед судом обґрунтованість використаних ними методик для конкретного дослідження, а також підтверджувати професійну якість своїх висновків. Цей процес має відбуватися під час судового засідання через допит експерта, враховуючи всі можливі наслідки, що можуть виникнути в результаті цієї процедури.
Слід повернути суду його невід'ємні функції, зокрема в аспекті чіткого розмежування між судовою експертизою та іншими її формами. Штучне приниження ролі суду і його цькування, незважаючи на всі можливі критичні зауваження (хоча це питання заслуговує окремого обговорення), позбавляє суд можливості ухвалювати рішення та нести за них відповідальність, що, у свою чергу, ускладнює процес встановлення істини.
Якщо ми не доб'ємося в суді відновлення невідчужуваного права на самостійність як інституція, що має можливість ухвалювати власні рішення, зокрема в питаннях проведення експертиз, ми ніколи не зможемо встановити істину. Навіть за умови залучення експертних оцінок.
