Еволюція культурної доступності
Які причини для запозичення міжнародного досвіду в адаптації архітектурних пам'яток?
З 19 по 25 травня в Україні вперше проходитиме Національний тиждень безбар'єрності. Цю ініціативу започаткували Міністерство культури та стратегічних комунікацій разом з Міністерством розвитку громад і територій, а також радницею Президента України з питань безбар'єрності Тетяною Ломакіною. Головна мета заходу - формування суспільної культури толерантності та відповідальності, а також забезпечення врахування потреб людей з інвалідністю в таких сферах, як культура, освіта, транспорт і міське середовище.
Війна виступила каталізатором для активізації державної політики в галузі безбар'єрності. Це питання стало особливо актуальним з початком повномасштабного вторгнення, адже в умовах активних бойових дій кількість осіб з інвалідністю різко зросла як серед військових, так і серед цивільного населення. Коли йдеться про інтеграцію ветеранів до суспільного життя, це не обмежується лише забезпеченням доступу до основних послуг, таких як медичне обслуговування. Це також включає можливість доступу до культури, яка є не лише цінним спадком минулого, а й живим, динамічним явищем, що відображає сучасні потреби та має потенціал для відновлення людського капіталу.
Україна вже здійснила важливі кроки в напрямку інклюзивного розвитку культурної сфери, зокрема, затверджено Національну стратегію щодо формування безбар'єрного середовища на період до 2030 року. Проте виникає питання: яким чином реалізувати зміни, щоб зробити архітектурні пам'ятки більш доступними, зберігаючи при цьому їхню автентичність та цінність? Успішні міжнародні приклади свідчать про те, що це можливо. Необхідно розробити ефективні механізми реставрації, які враховують вимоги адаптації, створити чіткий план дій та зміцнити законодавчу основу.
МКСК ПРОАНАЛІЗУВАЛИ СВІТОВИЙ ДОСВІД ПРИСТОСУВАННЯ ПАМ'ЯТОК ДО ПОТРЕБ ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ
Експерти Офісу підтримки відновлення при Міністерстві культури та стратегічних комунікацій проаналізували світовий досвід пристосування пам'яток до потреб людей з інвалідністю. Згодом, після публічних обговорень, ці дослідження ляжуть у основу відповідних рекомендацій для балансоутримувачів пам'яток. Робота над цим документом вже триває.
Віндзорський замок, один з найстаріших і найпопулярніших історичних пам’яток Великої Британії, є однією з резиденцій британської королівської родини і має понад дев'ятсот років історії. Хоча цей величний об'єкт вражає своєю архітектурною красою та історичною значущістю, лише кілька років тому його інфраструктура була модернізована для зручності відвідувачів з інвалідністю.
За даними Royal Collection Trust, більша частина замку оснащена підйомниками і ліфтами, зробленими так, щоб вони були малопомітними для відвідувачів і водночас - безпечними. Послуга доступності поширюється навіть на історичні зали, садиби і внутрішні дворики.
Для забезпечення найкращих умов для осіб з інвалідністю, співробітники закладу проходять спеціалізоване навчання та завжди готові допомогти відвідувачам під час їхнього перебування. Це не лише впровадження технічних рішень, але й орієнтований на людину підхід.
Формування подібних умов перетворило Віндзорський замок на зразок для численних інших історичних місць в країні, оскільки його адаптація зберегла автентичність та органічно вписується в старовинний архітектурний стиль. Це доводить, що навіть найдавніші пам'ятки можуть бути максимально доступними для всіх.
США: ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ДЛЯ СТВОРЕННЯ ДОСТУПНОГО СЕРЕДОВИЩА
Сполучені Штати Америки - це країна, яка активно прагне до ліквідації бар'єрів і забезпечення рівних можливостей для всіх її громадян. У цьому контексті важливу роль відіграє державна політика, спрямована на створення безперешкодної архітектури та інфраструктури. Відповідно до офіційної платформи Whole Building Design Guide (WBDG), Національний інститут будівельних стандартів і проектування (NIBS) співпрацює з урядовими структурами, приватним сектором та неурядовими організаціями для розробки і впровадження інноваційних технологічних рішень. Це включає впровадження автоматизованих підйомників, тактильних систем, інтерактивних навігаційних додатків, а також технологій віртуальної та доповненої реальності, що дозволяє забезпечити доступність навіть для найскладніших історичних і сучасних об'єктів.
"The Americans with Disabilities Act" (ADA), ухвалений у 1990 році, встановлює стандарти доступного дизайну для публічних просторів, включаючи музеї, театри та історичні об'єкти.
Яскравим прикладом є Смітсонівський інститут, що реалізує розширену програму доступності. У його приміщеннях створені зручні умови для осіб на кріслах колісних, включаючи доступні зали, тактильні експонати, а також наявність сурдоперекладачів і матеріалів шрифтом Брайля. Крім того, багато музеїв пропонують слухові апарати та спеціальні інформаційні таблички для людей із вадами зору.
Ось ще один приклад - Музей американської історії, який реалізував доступні маршрути, тактильні моделі експонатів, сурдопереклад та забезпечив комфортні умови для людей з обмеженими можливостями слуху та зору. Крім того, у них є спеціально підготовлені путівники та гіди, які допомагають спланувати візит.
Відомий Музей сучасного мистецтва (MoMA) у Нью-Йорку надає багато уваги доступності. Тут є ліфти, пандуси, доступні санвузли, тактильні експозиції та аудіогіди, програми для людей із сенсорними порушеннями.
Боротьба з архітектурними перешкодами в Іспанії
В Іспанії з кожним роком з'являється все більше ініціатив доступного культурного туризму - адаптовані маршрути, спеціалізовані послуги, обладнана інфраструктура та спеціальні гіди.
Наприклад, у Мадриді можна відвідати "арттрикутник" на кріслі колісному, або прогулятися визначною частиною району Лас-Летрас із гідами з голосовою підсилювальною системою. Щоб приєднатися, потрібно просто записатися в туристичному інформаційному центрі.
Коли мова йде про музеї, які повністю адаптовані до потреб осіб з обмеженими можливостями, варто відзначити Музей тифлології. Тут відвідувачі мають можливість на дотик ознайомитися з моделями видатних архітектурних пам'яток, таких як Королівський палац в Мадриді, Альгамбра в Гранаді та Акведук у Сеговії.
Дві найпопулярніші культурні райони Барселони - це Готичний квартал і Модерністський маршрут. У рамках Модерністського маршруту ви можете насолодитися шедеврами Гауді, такими як будівлі Ля-Педрера та Каса-Батльо. Крім того, тут розташовані знамениті пам'ятки, як-от Собор і Парк Гуель; обидва з цих місць пристосовані для людей з обмеженими можливостями.
Все більше іспанських міст розробляють маршрути, які усувають архітектурні бар'єри. Наприклад, ряд міст, що входять до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, таких як Алькала-де-Енарес, Аділа, Баєса, Касерес, Кордова, Куенка, Еівіса, Мерія, Саламанка, Сан-Крістобаль-де-ла-Лагуна, Сантьяго-де-Компостела, Сеговія, Таррагона, Толедо та Уедба, пропонують доступні маршрути для відвідувачів, які бажають ознайомитися з історичними пам'ятками цих міст.
Ще одна цікава нагода для людей з інвалідністю в Іспанії - відвідати доісторичні печери. Такі екскурсії доступні, наприклад, у північних регіонах Іспанії, у Кантабрії, на печері Ель-Соплао та в музеї Альтаміра, де представлені точні копії оригінальних печер. Для зручності маломобільних груп населення створено мобільний додаток, що допомагає орієнтуватися і отримувати інформацію.
ОХОРОНА І ВІДНОВЛЕННЯ ІСТОРИЧНИХ ОБ'ЄКТІВ У ЯПОНІЇ
Японія зробила ще один крок уперед у цій галузі. Уряд країни створив "Посібник з управління історичними будівлями" (MLIT), який визначає правила реновації та догляду за пам'ятками з урахуванням потреб осіб з інвалідністю. У цьому документі підкреслюється, що збереження культурної спадщини має поєднуватися з використанням сучасних адаптаційних технологій, таких як тактильні поверхні, підйомники та універсальні двері.
Значна увага приділяється збереженню оригінальності архітектурних споруд, що гармонійно поєднується з їх сучасним використанням. Таким чином, історичні пам’ятки можуть продовжувати виконувати свої функції для різноманітних груп користувачів, включно з особами з інвалідністю, при цьому зберігаючи свою цінність і автентичність.
У Кіото розташований храм Кійомідзу-дера — втілення японської історії та духовності. Це не просто давня споруда, а жива частина культури, що щороку приваблює мільйони відвідувачів. Раніше цей храм був недоступний для людей з обмеженими можливостями через вузькі сходи, високі пороги та складну навігацію. Але коли Японія вирішила зробити свій культурний спадок більш доступним для всіх, розпочалася нова ера. Кійомідзу-дера була трансформована збереженням її автентичності, при цьому були додані сучасні елементи: поруч з головним входом з'явилися безбар'єрні під'їзди, зручні ліфти та спеціальні меморіальні доріжки для легшої орієнтації. Навіть найвищий рівень історичної цінності не став перешкодою, а навпаки — зробив цей об'єкт більш привітним для всіх, хто прагне поєднати минуле з сучасним.
Старі стіни, нові ідеї в Німеччині.
У німецькому Занкт-Інгберті колись була колонія. З роками цей простір став наповненим новим змістом - його перетворили на сучасну музичну школу. Звичайна ідея, що звучить у всіх навчальних закладах, - доступність і комфорт для кожного учня.
Зараз стара будівля зберегла свій історичний вигляд, але в комплексі з цим тут з'явилися сучасні елементи: яскравий бірюзовий ліфт, широкі двері, що легко відчиняються, - все зроблено так, щоб бути максимально зручним для людей з інвалідністю. Це перетворення показує: історичні стіни, яким понад 300 років, здатні зберегти свою автентичність і служити сучасним потребам.
Музеї, розташовані на знаменитому Берлінському музейному острові, такі як Старий та Новий музеї, Національна галерея старовини, Музей Боде та Пергамон-музей, активно працюють над покращенням доступності для всіх відвідувачів. Вони пропонують екскурсії та відеоматеріали жестовою мовою, а також аудіогіди на декількох мовах, які містять детальні описи експонатів для осіб із вадами зору. Крім того, у музеях доступні тактильні моделі для тих, хто бажає доторкнутися до експонатів. Усі приміщення облаштовані пандусами, ліфтами, зручними туалетами та продуманою системою зонування.
УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД І ШЛЯХИ ПОДАЛЬШОГО РОЗВИТКУ
Як ми вказали раніше, Україна, затвердивши Національну стратегію щодо створення безбар'єрного середовища до 2030 року, вже зробила важливі кроки у напрямку інклюзивного розвитку культурної сфери. Конкретні зміни спостерігаються в численних установах, які поступово інтегрують тактильні моделі, безбар'єрну інфраструктуру, аудіогіди та вистави з використанням жестової мови.
Наприклад, Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка в Києві активно працює над створенням безперешкодного середовища для всіх своїх гостей. Ще кілька років тому ця установа стикалася з труднощами, притаманними багатьом історичним театрам, зокрема, нестачею необхідних умов для людей з інвалідністю. Проте театр вживає ряд заходів, які зробили його доступним для всіх. Зокрема, були встановлені пандуси та зручні входи для маломобільних відвідувачів, а також впроваджені тактильні доріжки і системи субтитрів.
Театр став яскравим прикладом того, як історична та культурна спадщина може і має бути відкритою для всіх. Це не лише питання технічного оновлення, а, перш за все, вияв шанування до кожного глядача та його прав.
Національний музей Тараса Шевченка у Києві з 2014 року створив безбар'єрне середовище, оснастивши вхідні двері ліфтами та забезпечивши відповідне обладнання у санвузлах. Для відвідувачів доступні аудіогіди, а також спеціально розроблені екскурсії для осіб з порушеннями зору.
Інші українські міста також активно займаються цим питанням. Нещодавно у Львівському палаці мистецтв було встановлено ліфт, пандус і підйомник, оновлено інклюзивні туалети, створено кімнату для матері з дитиною, а також забезпечено зручний доступ до актової зали.
У Гарнізонному храмі облаштований підйомник-трансформер, у "Львівській копальні кави" - пандус. Національний театр імені Заньковецької та Львівська національна галерея мистецтв імені Б. Г. Возницького також обладнали свою інфраструктуру до потреб людей з інвалідністю.
В Одеській національній музичній академії імені А. В. Нежданової встановили підйомник, оснащений кнопкою виклику чергового, та додатковий пандус.
В Одеському національному академічному театрі опери та балету реалізують доступність для всіх відвідувачів завдяки використанню субтитрів, жестової мови і звукового опису. Простір театру адаптовано для потреб людей з обмеженими можливостями: головний вхід оснащений двома пандусами, а ще три пандуси ведуть безпосередньо до зали для глядачів. На першому поверсі розташована туалетна кімната для осіб з інвалідністю, а в центральній частині глядацької зали передбачено окремий пандус і спеціально відведені місця для людей на інвалідних візках. Коридори та проходи без фізичних та візуальних перешкод мають ширину, розраховану на одночасний прохід двох осіб в інвалідних візках поруч один з одним.
Харківська державна академія оснастила свої гуртожитки та навчальні корпуси пандусами і встановила кнопки для виклику співробітників.
У Дніпровському театрі опери та балету з'явилися нові зручності: на головному вході встановлено пандус, кнопку для виклику допомоги, а також вечірнє освітлення. Всередині театру є підйомник і спеціально обладнані туалети. За попереднім запитом, заклад обіцяє надати індивідуальний супровід для осіб з інвалідністю.
ЦЬОГОРІЧ МКСК РОЗПОЧАЛО РОБОТУ НАД ПРІОРИТЕТНИМ ПРОЄКТОМ "КУЛЬТУРА БЕЗ БАР'ЄРІВ"
Цього року Міністерство культури та стратегічних комунікацій України представило та почало реалізацію важливого проєкту "Культура без бар'єрів". Основна мета цього проєкту полягає в створенні рівних умов для доступу до культурних послуг і інфраструктури для всіх громадян, зокрема для осіб з обмеженими можливостями, людей з інвалідністю, а також тих, хто має порушення зору, слуху чи інтелектуального розвитку.
У 2018 році Україна ухвалила нормативно-правовий акт "Інклюзивність будівель і споруд. Основні положення" (ДБН В.2.2-40:2018), що закріплює стандарти і вимоги до проєктування безбар'єрних просторів. Це нормативно-правове підґрунтя дає змогу модернізувати та зводити об'єкти з урахуванням потреб людей з різними можливостями.
Проте, для створення по-справжньому інклюзивного та рівноправного суспільства необхідно інтегрувати сучасні технології та стандарти в усі аспекти життя, зокрема в культурному середовищі. Це включає не лише впровадження технічних рішень, але й розвиток культури толерантності та поваги, орієнтацію на людину, освіту та активну участь громадськості, щоб інклюзивність стала невід'ємною частиною нашого повсякденного існування.
Українська культура має здатність об'єднувати та надихати нас навіть у найскладніші часи, що дає їй можливість зцілювати післявоєнні травми, відновлюючи та збагачуючи людський потенціал. Щоб це стало реальністю, культурні цінності повинні бути доступні кожному члену суспільства: ветеранам, які отримали інвалідність внаслідок бойових дій, людям, які користуються інвалідними візками, матерям з дітьми у візках. Саме нам, представникам сучасного покоління, слід розпочати зміни для забезпечення доступності культури для всіх.
Нагадуємо, що за підтримки уряду Японії ЮНЕСКО заснувало Офіс допомоги у відновленні при Міністерстві культури та стратегічних комунікацій України.
На нещодавній координаційній зустрічі, присвяченій "Відновленню культурного сектору України", фахівці Офісу представили ряд нових проектних ініціатив. Однією з них став гід, що пропонує оперативні рішення для реагування на пошкодження культурної спадщини та інфраструктури.
Богдана Корнійчук (УКРІНФОРМ) та Наталія Хілько (Офіс підтримки відновлення). Місто Київ.
Фото: Укрінформ, Royal Collection Trust, Jason Lindberg, Accessible Japan, Studio 32, Deutsches Museum Bonn, Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, Вечірній Київ, МКСК
