Обговорювали? У якому яйці криється геополітичний кінець Путіна?
Будь-які зустрічі, саміти та конференції світових лідерів високого рівня вже кілька років підряд стикаються з невирішеною проблемою - небажанням Путіна зупинити війну. Із моменту, коли президент Трамп вивів кремлівського лідера з міжнародної ізоляції, це стало особливо очевидним. Путін постійно бреше, уникає відповідей, провокує конфлікти та організовує теракти, аби уникнути переговорів. Проте секрет його поразки завжди був на поверхні. Що це таке?
Після зустрічі із радниками лідерів країн, що підтримують Україну, Володимир Зеленський висловив сподівання на швидке завершення мирних перемовин. Дійсно, дискусії відбуваються і між українськими й американськими учасниками переговорів, і між радниками з питань національної безпеки України та європейських країн, і між начальниками Генеральних штабів. А незабаром відбудеться і зустріч лідерів країн "коаліції охочих". І сподіваюсь, що під час цієї зустрічі ми почуємо не тільки слова підтримки України у наступні роки війни, але й дізнаємося про реальні дії, повʼязані із посиленням цієї підтримки.
Паралельно з цим увесь переговорний процес відбувається в рамках концепції, яку я б охарактеризував як «модель швейцарського мирного саміту». Тоді українські дипломати змогли зібрати на одному з найпрестижніших гірськолижних курортів Швейцарії лідерів багатьох країн. Володимир Зеленський презентував свої плани щодо миру, а представники розкішного готелю активно підтримували українського президента та його команду. Це стало яскравим досягненням української дипломатії.
Проте багато людей у той час ставили цілком зрозуміле запитання: чи йдеться на саміті про мир, чи все ж про підтримку стійкості України? Адже про мир неможливо говорити без участі керівництва держави, яка розпочала цю агресивну війну. Росію, зрозуміло, не запросили на такий захід, і президент Путін також не проявляв бажання долучитися до цього представницького форуму. Як тоді, так і нині він зосереджений на конфлікті з Україною, а не на пошуку шляхів до примирення.
Сьогоднішня ситуація, безумовно, відрізняється від минулого, принаймні, завдяки кардинальним змінам у стратегічному підході США. Президент Джо Байден повністю припинив всі зв'язки з Путіним після початку масштабного вторгнення в Україну. Натомість президент Дональд Трамп не лише відновив ці контакти, а й активно залучив російського лідера до переговорів.
І що ж ми бачимо? Бачимо бажання Кремля цей процес затягувати. І це яскраво проявилося після останніх перемовин президентів Дональда Трампа і Володимира Зеленського у Вашингтоні. Щоб не реагувати на спільні домовленості, які могли бути узгоджені президентами, Путін вигадав цілу драматичну історію з обстрілом своєї резиденції на Валдаї. Ну і в результаті замість узгодження позицій - нові прогнози й повідомлення про "перегляд переговорної позиції" Кремля.
Отже, на даний момент ми навіть не маємо уявлення про те, на якому етапі перебувають російсько-американські переговори щодо миру – і чи відбуваються вони взагалі. Більш того, можна без кінця обговорювати всі нюанси. Але яке значення мають ці нюанси, якщо у нас немає відповіді на найважливіше питання: чи дійсно президент Путін зацікавлений у завершенні конфлікту?
Проте, якщо говорити точно, то ми в курсі. Президент Путін не має наміру зупиняти війну і чинить усі зусилля, щоб стримати президента Трампа від нових рішучих кроків проти Москви. Чи можемо ми впевнено стверджувати, що в цьому аспекті йому нічого не вдається?
Ні, не можемо. Актуальний "мирний процес" з усіма цими зустрічами і "човниковою дипломатією" Віткофа і Кушнера був активований Кремлем виключно для того, щоб запобігти імплементації американських санкцій проти "Роснефті" та "Лукойла", а також не дати можливості європейцям конфіскувати заморожені російські активи на користь України. Так, санкції все ж таки були запроваджені. А от гроші свої Путін врятував не без американської підтримки. Адже у Білому домі переконували європейців, що конфіскація активів зірве фантомний "мирний план" президента Трампа.
Проте європейці все ж знайшли ресурси для підтримки України, і це стало несподіванкою для Путіна, який, безсумнівно, розуміє, що протягом наступних двох років українська економіка не зазнає краху. А що з російською економікою? Якби Путін усвідомлював потенційні ризики, він, напевно, був би готовий до конструктивних переговорів про мир. Однак російський лідер ніколи не приділяв значної уваги економічним питанням: що таке економіка в його очах у порівнянні з його геополітичними амбіціями?
Можливо, саме у відсутності бажання Путіна сприймати економічні реалії майбутніх років криється відповідь на питання про можливість завершення конфлікту. Безумовно, вести переговори з Путіним не вдасться, незважаючи на оптимістичні заяви Трампа чи Зеленського про мирний процес. Однак, існує шанс позбавити його фінансових і ресурсних можливостей для продовження війни, хоча це може відбуватися не так швидко, як ми всі хотіли б.
