Харчування пацієнтів у медичних закладах: баланс між очікуваннями та дійсністю.
Зображення: надане Тетяною Ковалевою.
Система медичного харчування в Україні, будемо відвертими, не є пріоритетним завданням і не була ним ніколи. Вона регулюється застарілими документами -- зокрема наказом МОЗ № 931, який диктує обмежене меню, часто без урахування сучасних стандартів і потреб пацієнтів. Це призводить до того, що меню складається із прісних страв, а калорійність компенсується продуктами з низькою нутрієнтною цінністю. Часто в меню немає достатньої кількості білка, фруктів та овочів, і пацієнти просто не отримують того, що потрібно для відновлення. Плюс до цього низька якість продуктів, закуплених за найнижчою ціною без врахування якості.
У моєму подкасті "Лікар&Подкаст" експерткою з організації харчування у медичних закладах -- Тетяною Коваль, співзасновницею "Академії харчування пацієнтів" -- ми обговорювали, що харчування в лікарні -- це лікувальний процес, який має таку ж вагу, як терапія та догляд. Експертка підкреслила, що якісне харчування сприяє одужанню, скорочує терміни госпіталізації та знижує ризики ускладнень, але система не підтримує це на практиці.
Булгур та кориця під забороною: несподівані факти про харчування в лікарнях | Тетяна Коваль
Однією з основних проблем є фінансування, яке здійснюється за залишковим принципом. Бюджети на харчування, що виділяються НСЗУ, часто не відповідають дійсним потребам медичних закладів: у деяких лікарнях виділяють лише 24 гривні на пацієнта на день, тоді як в інших — до 230 гривень. При цьому, навіть ці кошти в основному використовуються на придбання найдешевших продуктів, без належного контролю за їх якістю.
Міфи, що заважають реформі
Міф 1: "У медичних закладах пацієнти отримують всі необхідні ресурси"
Справжня ситуація: пацієнти часто стикаються з проблемою недостатнього харчування або отримують їжу, що не відповідає їхнім фізіологічним вимогам.
Наприклад, меню формується лише на основі "середніх" норм харчування, не враховуючи індивідуальні особливості здоров'я, потреби чи елементарні алергії, що може значно затримати процес одужання.
Міф 2: "Головна проблема -- це відсутність продуктів"
Насправді, деякі проблеми пов’язані з організацією процесів, зокрема із застарілою інфраструктурою харчових відділів та браком актуальних стандартів безпеки на харчоблоках (HACCP). Це стосується не лише смакових якостей страв, але й безпеки самих інгредієнтів.
Міф 3: "Родичі завжди здатні поліпшити харчування за допомогою передач"
Цей метод лише приховує справжню проблему — він викликає нерівність у доступі до належного харчування і може спричинити додаткові загрози, такі як вживання неякісних продуктів або порушення дієтичних норм.
Заборонені товари в медичних закладах: чи варто мати "чорний список"?
Тема "заборонених продуктів" у контексті лікарняного харчування може здаватися досить провокаційною, проте вона має своє логічне обґрунтування. Чи існують продукти, які можна вважати повністю забороненими? Так, але це стосується лише певних клінічних обставин і з точки зору безпеки харчування, а не є універсальним правилом для всіх пацієнтів і на всі часи.
Особисто мене вразив той факт, про який ми говорили у подкасті: булгур та спеції цілковито заборонені в медичних установах. Це рішення виглядає нераціонально та застаріло.
Логічно, коли у лікарняному раціоні зазвичай обмежуються або виключаються такі групи продуктів:
алкоголь і енергетичні напої; копченості, фаст-фуд, надмірно жирні та смажені страви; продукти з високим вмістом трансжирів; сирі яйця, сире м'ясо та риба (ризик харчових отруєнь); непастеризоване молоко та м'які сири; гриби домашнього приготування; страви з великою кількістю гострих спецій та маринадів; солодкі газовані напої, надлишок простих цукрів.
Існує окреме специфічне виключення, пов'язане з медичними показаннями:
при діабеті -- обмеження швидких вуглеводів; при нирковій недостатності -- контроль білка, калію, фосфору та солі;; при гіпертонії -- зменшення солі; при целіакії -- повне виключення глютену; при харчових алергіях -- індивідуальні заборони.
Отже, в лікарні не стільки "заходять на заборону", скільки прагнуть забезпечити безпеку пацієнтів, уберігаючи їх від потенційних загроз, таких як отруєння, алергічні реакції та загострення хронічних захворювань.
Чи нормально, що "не можна передавати що завгодно з дому"?
Звісно, це може бути абсолютно обґрунтовано. Існують такі підстави:
порушення дієти, призначеної лікарем; незрозумілі умови приготування продуктів "із дому";; ризик інфекцій у пацієнтів після операцій або з ослабленим імунітетом; невідповідність консистенції їжі (пацієнти після інсульту, з проблемами ковтання).
Оптимальним варіантом є наявність у лікарні дієтолога чи клінічного нутриціоніста, який здатен чітко визначити, що можна, а що не можна вживати пацієнту. У відсутності таких фахівців виникає плутанина: або накладають заборону на всі продукти без розбору, або дозволяють вживати все, що принесуть родичі.
Яким чином це влаштовано в інших країнах?
У численних країнах не вживають термін "заборонено", а діють інакше:
Персонал негайно здійснює оцінку харчових ризиків; створюють індивідуально підібрані меню; для алергенів застосовується точне маркування; у відділеннях з підвищеним ризиком використовуються лише продукти, оброблені з дотриманням промислових стандартів безпеки.
Отже, акцент робиться не на каральних заходах, а на систематичному підході та забезпеченні безпеки.
Заключні міркування
"Список небажаних продуктів" у медичному закладі може і повинен бути наявним, але не як засіб обмежень, а в якості:
протокол безпечного харчування; метод запобігання ускладненням; складова частина лікувальної процедури.
Проблема нашої системи не в тому, що щось забороняють, а в тому, що нерідко це роблять без пояснення і без індивідуального підходу. Тому пацієнт має знати: лікарняна дієта - це не примха, а лікування їжею.
Факти, які варто врахувати. Харчування пацієнтів має суттєвий вплив на ефективність лікування: неадекватний раціон може призвести до затримки в госпіталізації та збільшити ризик виникнення ускладнень. Проблема недоїдання (мальнутриції) в лікарнях є реальною, особливо для літніх хворих та осіб з особливими дієтичними вимогами. Фахівці рекомендують запроваджувати систематичний скринінг харчового статусу, щоб оцінювати індивідуальні потреби кожного пацієнта. Які висновки ми можемо зробити з цього?
У численних країнах система харчування в лікарнях є невід'ємною частиною медичної стратегії лікування. Наприклад:
У Великій Британії практикується система "Червона таця", яка призначена для маркування пацієнтів, які потребують особливої уваги під час прийому їжі через ризики недоїдання або труднощі з їжею. У Швеції їжу готують свіжими інгредієнтами безпосередньо на місці, вважаючи приготування їжі важливою складовою догляду, а не чимось другорядним. У Японії та Тайвані меню оновлюється щотижня і може бути адаптоване відповідно до культурних чи медичних потреб пацієнтів.
Такі моделі показують: хороше харчування можливо навіть у рамках бюджетних обмежень, якщо воно сприймається як частина лікування, а не як "харчові витрати".
Заключні міркування: харчування -- це лікування
Харчування пацієнтів у лікарнях не є просто питанням смакових уподобань чи чогось другорядного. Це критично важливий клінічний процес, що вимагає належної організації, фінансування та участі кваліфікованих фахівців. Підвищення стандартів харчування має бути на одному рівні з медикаментозною терапією. Реальні позитивні зміни можливі, але для цього необхідні політична воля, реалістичні норми, сучасна інфраструктура та усвідомлення того, що якісне харчування є невід'ємною частиною процесу одужання.
Медичний кейтеринг: як лікарні можуть лікувати ефективніше -- і смачніше
