Тінь бюрократії

Так сталося, що декілька останніх місяців я займався польовими дослідженнями армійської бюрократії. Роздивлявся її зсередини. Побачене вразило.

Це автономна реальність, яка перебуває у паралельному існуванні з нашим світом. У ній панують власні цінності, культура та традиції, а також свої видатні постаті.

Не можу точно сказати, скільки людей тут живе, але вважаю, що це принаймні кілька сотень тисяч. Усі вони щодня витрачають чимало сил (втомлюються, виснажуються, переживають емоційні кризи) на те, що насправді краще було б не робити зовсім. Це не лише не сприяє досягненню успіхів на фронті, а й часто прямо заважає вести війну ефективно.

Коли раніше я чув байки про суворий контроль шрифтів, кеглів та відступів у документах, я сприймав це суто як художній прийом, гіперболу. Ну бо звідки в країні, яка бореться за своє існування, знайдеться простір для цього абсурду? У нашому світі - так, але паралельний паперовий всесвіт, схоже, не відчуває жодних екзистенційних загроз.

Виявляється, що деякі відповідальні особи вважають своїм обов'язком залишити тобі завдання переробити його кілька разів.

У документі, який може вплинути на бойову готовність підрозділу, їх більше турбує пунктуація, ніж сам зміст. Вони впевнені, що отримують зарплату саме за затягування процесу обробки документів.

Безліч ідентичних звітів, що подаються двічі на день, щодня, щотижня та щомісяця різним уповноваженим особам. Це документи, які не викликають жодної зацікавленості, їх ніхто не переглядає, а зміст яких уповноважені особи нерідко просять коротко переказати в усній формі перед доповіддю керівництву. Також існує безліч контрольних листів від "вищих" структур, на які потрібно надавати однотипні формальні відповіді, які, знову ж таки, здається, залишаються не прочитаними.

Для того, щоб ввести в експлуатацію нещасний "Мавік" чи, скажімо, штикову лопату, потрібно скласти і роздрукувати десяток сторінок документів (зміст яких не цікавий нікому, включно з підписантами). А ще зібрати автографи приблизно десятка людей (яких потрібно чекати чи розшукувати, іноді тижнями; частина з яких ще й воліють обміняти свій підпис на твоє приниження). І потім ще довго чекати, поки документи повернуться з темних безодень фінслужби та казначейства.

Чудово, якщо ти зможеш досягти успіху з першого разу, і тобі не знадобиться проходити через цей процес ще раз.

Таким чином, щоб військові могли отримати "Мавік" або лопату, які вже були надані їм волонтерами, нам доводиться витрачати від півтора до двох місяців (а іноді й більше) на безглузду бюрократію. У той час як термін служби "Мавіка" або лопати в бойових умовах часто виявляється у десятки разів коротшим.

Щодо більш складних процесів, таких як списання втраченого майна, краще навіть не згадувати. Вони можуть затягуватися на роки, не приносячи жодних позитивних результатів та забираючи час у багатьох учасників.

Якщо вдасться звільнити хоча б половину з цих коштів, можна було б, приміром, закупити 38 000 "Мавіків" для елітних підрозділів або ж 30 танків Т-80.

Бюрократія є величезним тягарем для країни, і справа не лише в фінансових витратах. Вона сповільнює наш розвиток, перешкоджаючи впровадженню сучасних технологій і забираючи у нас важливу перевагу в боротьбі з набагато сильнішим супротивником. В результаті це призводить до втрат серед наших захисників.

Усі ці складні та заплутані алгоритми, на перший погляд, розроблені для моніторингу використання ресурсів і фінансів платників податків. Іншими словами, їхня мета - запобігти зловживанням і корупційним діям.

Але на практиці така надмірно (навмисно?) ускладнена система якраз і є поживним середовищем для корупції на всіх ланках. Від дрібної (коли треба "проставитися" підполковнику за прискорення розгляду твого питання) до промислової (коли за димовою завісою цих хитромудрих процедур можна як завгодно крутити на свою користь величезні державні контракти).

У нашій системі вже є чимало цінних, мотивованих людей, які мислять сучасно, здатні виявляти проблеми та готові запропонувати шляхи їх вирішення. Вони щиро прагнуть зробити все можливе, щоб фронт отримував все необхідне для ефективної боротьби. Цим висловлюванням я ніяк не хочу знецінити їхній внесок у нашу перемогу. Проте, варто визнати, що вони все ще залишаються в меншості і поки що не мають можливості суттєво змінити систему.

Існує безліч ініціатив, спрямованих на розробку програмних рішень для автоматизації обліку активів та оптимізації документообігу. Проте, на мою думку, їх реалізація зустрічає опір на всіх етапах.

Очевидно, що це вимагатиме значної кількості часу, і в результаті, цілком ймовірно, замість зручних для користувачів додатків (якими їх, безсумнівно, планували їх творці), ми отримаємо незграбних "франкенштейнів", використання яких викликатиме лише розчарування, і яких усі намагатимуться уникати.

Якщо цифровізацію вдалося б реалізувати, вона, подібно до потужного прожектора, виявила б, що значна частина, а можливо, навіть дві третини співробітників, які нині функціонують у системі, є зайвими. Вони не забезпечують армію необхідними послугами, а лише створюють труднощі.

Які ж дії вживатимуть тисячі "вузькопрофільних спеціалістів", якщо замість традиційного збору підписів і створення гори документів, як це було раніше, знадобиться лише натиснути кілька кнопок для активації "Мавіка", а звіти автоматично формуватим система? Не злите ж їх, врешті-решт, на передову, правда?