Ігор Таро, міністр внутрішніх справ Естонії, заявив: "Ми контролюємо кожен сантиметр нашої країни".

Фото: надано Ігорем Таро міністр внутрішніх справ Естонії Ігор Таро Нуль толерантності до російських "туристів" і порушників

Пане міністре, нещодавно Естонія відзначала підвищену активність російських військових на території так званого Саатсеського чобота і навіть перекривала рух ділянкою траси, що проходить через нього. Яка ситуація в Чоботі зараз? Інцидент вичерпано?

Не зовсім так. В загальному ситуація там спокійна. Однак ми закрили рух і не плануємо його відновлювати. Жодна з наших служб не може з упевненістю стверджувати, що інцидент більше не повториться. На цій території спостерігалася дещо аномальна ситуація: для проходу до деяких сіл, буквально в межах одного кілометра, доводилося проїжджати через російську територію. Там існував особливий, досить дивний режим: цей кілометр можна було долати лише на транспортному засобі і без зупинок. Якщо на дорогу виходять озброєні люди, важко уявити, як водій може проїхати, не зупинившись — ситуація може бути непередбачуваною. Тому, щоб забезпечити безпеку нашим людям, ми вирішили закрити цей проїзд. Нещодавно в уряді ухвалили рішення, що відкривати його не будемо. Ми повністю закриємо цей проїзд: встановимо блоки, перекопаємо дорогу, і більше ніхто не зможе там проїжджати.

Зображення: Вікі "Саатсеський чобіт" (ест. Saatse saabas) вказує на частину російської території, що втиснута в естонські межі, неподалік від села Саатсе.

А замість цього, як було заплановано, до 2028 року збудуєте об'їзну дорогу?

Отже, наразі існують певні труднощі — доводиться робити значний об'їзд, щоб проїхати нормальною дорогою. У цій місцевості, до якої веде кілометровий відрізок (примітка редактора), живе не так багато людей. Тут є пансіонат для літніх людей на 60 місць, і загалом налічується близько 200 мешканців. Проте ми відповідально ставимося до кожного сантиметра нашої території і готові підтримувати всіх, хто там проживає. Не має значення, чи це 200 осіб чи п'ять естонців. Ми просто пришвидшимо будівництво нової дороги, навіть якщо це займе рік замість двох. Є кілька лісових шляхів, які раніше не активно використовувалися. Протягом найближчих кількох днів доставлять щебінь та гравій, щоб облаштувати тимчасовий об'їзд і уникнути 20-кілометрового кола. Також вживаються різні заходи для забезпечення безпеки мешканців прикордонних територій. Таким чином, у результаті всіх вжитих рішень ситуація в цьому районі стане більш зрозумілою і безпечною.

Зображення: Fabian.aichwald/Вікі Дорога, що проходить через Чобіт.

А чи пішли зелені чоловіки від шосе?

Можна стверджувати, що вони просто пішли, і здавалося б, нічого важливого не сталося. Але коли йдеться про Росію, ми ніколи не можемо бути впевненими в тому, що чекає нас далі. А що, як вони знову з'являться? Безпеку пересування ніхто не може гарантувати.

В Естонії є понад 300 км спільного кордону з Росією. Чи помічали ви підозрілу активність з боку російських військових на окремих ділянках цього кордону або на території РФ неподалік? Це можуть бути роботи з ремонту або будівництва доріг, аеродромів, мостів, а також переміщення військових підрозділів.

На сьогоднішній день ми не помічаємо значних змін поблизу наших кордонів. Можливо, у нашого східного сусіда просто бракує ресурсів для активних дій, адже всі сили зосереджені на українському напрямку. На нашій стороні ситуація на кордоні залишається спокійною та стабільною, прикордонні переходи функціонують. Проте варто зазначити, що рух людей відбувається не в звичному режимі, як це було раніше, а у значно обмеженому форматі. Великий пропускний пункт Нарва вже давно закритий для автомобілів, дозволено проходження лише пішоходів. Можна сказати, що двері ще частково відкриті, але приблизно на 90% рух з Росією обмежений. Ми не лише не видаємо візи росіянам, будь то туристичні, спортивні, культурні чи бізнес-візи, але й не пропускаємо їх, навіть якщо вони отримали візи в посольствах інших країн Шенгену. Проходження дозволено лише для тих, хто має посвідку на проживання, здебільшого це наші громадяни, які з якихось причин зберегли російські паспорти. Також є випадки, коли люди з Фінляндії, які фактично не проживають в Росії, але володіють її паспортами, намагаються перетнути кордон. Однак для цього їм потрібно надати додаткові документи, що підтверджують мету їхнього візиту, наприклад, відомості про родичів, до яких вони прямують, тож це не так вже й просто.

До всього торгового транспорту застосовуємо 100%-ву перевірку на митниці, щоб виключити санкційні товари. Тому в 10 разів менше машин проїжджає через пропускний пункт, ніж колись. У нас два пропускні пункти, де є автомобільний рух, і якщо раніше через один могли проїжджати 70-90 фур на день, то сьогодні 7-9 після докладної перевірки. Фактично всі крани майже перекрили. Щілина тільки для громадян, які з певних причин живуть по той бік тощо.

Зображення: triptoestonia.ee Міст, що перетинає річку Нарва, сполучаючи територію Естонії з Російською Федерацією.

Які підсанкційні товари знаходите? Які схеми застосовують, щоб обійти санкції?

Використовуються прості схеми перевезення. Кілька місяців тому я мав можливість попрацювати з прикордонниками в Нарві. Я проводив деякий час на контрольному пункті, перевіряючи документи та спостерігаючи за товарами, які ввозять. Наприклад, приходить людина з російської сторони з великою валізою. Ми просимо відкрити її, а всередині виявляється менша, абсолютно порожня. Це свідчить про те, що людина йшла до Росії з двома повними валізами, а повертається з порожніми. Що ж вона намагається перевезти? Різноманітні дешеві речі з ІКЕА. Імпорт закритий, але попит залишається. Тому деякі люди намагаються провозити всяку дрібницю. Це досить прості речі, звісно, все це перевіряється, і ми вилучаємо певні предмети. Якщо бути відвертим, там можуть бути будь-які товари: речі з електронікою, дорогі вина, коньяки... Але митниця все це конфіскує, складає в контейнер і направляє на знищення. З Росії також намагаються провезти різноманітну дрібноту, часто через незнання правил. Наприклад, косметику звідти ввозити заборонено. У нас діють суворі правила, і митники мають справу з великою кількістю інформації. Кодекс санкцій постійно оновлюється новими групами заборонених товарів, що ускладнює роботу. Але наразі ми успішно справляємося з цим викликом.

Отже, мова не йде про партії звичайних мікрочипів.

Це доставляють іншими маршрутами, через посередницькі країни та інші альтернативні шляхи.

Зображення: Юрген Рандма, південно-східний рубіж Естонії.

Щодо інцидентів, варто зазначити, що російські літаки неодноразово порушували повітряний простір Естонії, зокрема, останній випадок стався у вересні. Як ви оцінюєте ці дії — як провокації чи поки що не настільки серйозні? Яким чином Повітряні сили Естонії планують реагувати на російські літаки або дрони у випадку реальної загрози?

Малі порушення нашого повітряного простору мають тривалу історію. До випадку у вересні вони мали епізодичний характер. У Фінській затоці існує певний трикутник, через який часто пролітають. Можливо, це пов'язано з лінощами у зміні курсу або недостатньою точністю навігаційних систем, адже в одній і тій же зоні вони регулярно заходять, але залишаються там менше ніж на хвилину. Наша країна вже понад 20 років має місію НАТО для охорони повітряного простору, тому щоразу відбувається одна й та сама процедура: винищувачі піднімаються у небо під час підльоту російських літаків, прямують до місця порушення, ідентифікують літак, роблять фотографії і намагаються встановити радіозв'язок, проте з того боку, звісно, немає жодної відповіді.

Щоразу, коли відбувається порушення, фіксується дипломатична нота протесту... Але цього разу ситуація була дещо інша. Три озброєні винищувачі проникли на нашу територію на глибину приблизно 10 км і залишалися там близько 12 хвилин. Проте їхній курс не викликав великої загрози, оскільки вони рухалися вздовж кордону. Знову ж таки, можливо, це були проблеми з навігацією або пілоти не були достатньо обізнані з особливостями Фінської затоки, де міжнародний судноплавство і повітряний транспорт мають обмежений маршрут для польотів. Ми раніше надали їм цей коридор. Існує безліч можливих причин, але це не має значення — це територія суверенної держави, і потрібно дбати про те, щоб не порушувати її кордони. Тому ситуація була серйозною: обговорення відбувалося відповідно до статті 4 договору НАТО і на Раді Безпеки ООН. На мою думку, їм чітко дали зрозуміти, що такі дії неприпустимі. Ми попередили, що подібні порушення будуть розглядатися як агресія проти Альянсу. І не варто тоді дивуватися, якщо пілота знищать.

Чи насправді у нього є моральна готовність до такого?

А що станеться, якщо не вжити заходів? У будь-якому випадку, особливо коли мова йде про загрозливий курс, що прямує вглиб нашої території, подібні питання не повинні навіть виникати.

Зображення: EPA./UPG Нідерландський винищувач F-36 здійснює політ над авіабазою Ліелварде в Латвії 21 лютого 2025 року. Це частина місії НАТО з контролю повітряного простору в Балтійському регіоні, що ілюструє присутність Альянсу в даній території.

Чи обговорюєте ви ці питання із сусідами? А також з прикордонними службами Латвії та Фінляндії?

У вересні їх спочатку супроводжували фінські винищувачі, а згодом до них приєдналися італійські літаки, які знаходяться на нашій базі. Таким чином, координація залишається на високому рівні.

Буде не буферна зона, а протитанковий прикордонний рів

Якщо ситуація буде загострюватися, наскільки ймовірний сценарій тимчасового перекриття кордону? Або ж, скажімо, варіант, що ще більше посилите режим перетину чи буде створена якась буферна зона.

Термін "буферна зона" мені зовсім не подобається, бо це ніби передбачає, що ми маємо кудись відступити чи що. Якщо Росія хоче зробити буферну зону на 100 км, у глибину своєї території, щоб ми всі були впевнені, що там нічого не відбувається, -- тоді чому й ні.

Ситуація на кордоні буде визначатися обставинами. У нас є оцінка ризиків, а також постійний моніторинг подій. Якщо виникнуть непередбачені обставини, ми готові вжити заходів, як це було у випадку з Чоботом. Усе вже ретельно сплановано.

Які технічні та інженерні заходи безпеки вже реалізовані на кордоні: рови, бар'єри, блокпости, системи моніторингу? Чи планується посилення систем протиповітряної оборони в прикордонних районах?

Звичайно. По-перше, ми модернізували всі наші прикордонні пункти. Раніше вони працювали без перерви, цілодобово, і не мали навіть фізичних бар'єрів, які б могли заблокувати прохід — були лише шлагбауми. Але не було нічого, що можна було б закрити так, щоб його не можна було подолати. Тепер ми встановили потужні ворота, які швидко зачиняються в автоматичному режимі. Всі прикордонні переходи, як на в'їзд, так і на виїзд, обладнані масивними загородженнями. Крім того, ми впровадили спеціальні системи, які унеможливлюють прорив на транспортному засобі.

На Нарвському мосту навесні ми провели навчання, під час яких відпрацьовували сценарій закриття прикордонного переходу. Встановили колючий дріт та "зуби дракона" — вони так і залишилися на місці. У інших регіонах також можна побачити засоби, які були підготовлені під час навчань у попередні роки. Усе це складають поруч, щоб у разі необхідності можна було швидко заблокувати прохід, не витрачаючи часу на пошуки.

Зображення: Сергій Степанов / ERR Монтаж захисних тетраедрів ("драконячі зуби") на мосту в Нарві.

А щодо решти ділянок кордону -- цього року закінчують будівництво бар'єра, лишилися невеликі відрізки. Але це здебільшого в розрахунку на нелегальну міграцію. Імовірно, додамо протитанковий рів по всій довжині. Поки що викопали невеликий відрізок -- на пробу, подивитися, як це все поводитиме себе протягом літа, під дощами тощо. І копатимемо далі. Звісно, є багато інших викликів -- так, на прикладі України бачимо, що важка техніка останнім часом не йде. Але чому вона не йде? Бо там вже створили певні незручності для неї, а якби можна було, вони і зараз їздили б (якби ще тієї техніки в достатній кількості мали). Коли протитанкові рови і все заміновано -- важко під'їхати. Усе це треба робити, інакше в нас там буде чисте поле. І немає нічого простішого, ніж подолати його на великій швидкості бронетехнікою.

Ми встановлюємо датчики руху та камери вздовж огорожі. Спочатку ці системи планувалися для боротьби з нелегальною міграцією та контрабандою, але тепер ми також інтегруємо елементи для виявлення дронів і протидронового захисту. Плануємо поступово впроваджувати ці технології в найближчі роки, залежно від наявних ресурсів. Ситуація у нас не зовсім мирна, але й не можна її назвати війною, тож деякі з процесів затягуються, оскільки ми не можемо використовувати ресурси так, як це робить Україна. У вас є групи з озброєнням, які patrolюють території, щоб знищувати "шахеди", а ми не можемо розгорнути такі загони по всьому кордону через те, що поки не проводимо мобілізацію. Ми діємо рішуче і рухаємося в потрібному напрямку, але є деякі нюанси.

Мобільні підрозділи з кулеметами вже не є таким ефективним засобом проти дронів, а танки залишаються бездіяльними, оскільки недорогий FPV-дрон за 300 доларів здатен легко знищити навіть найдорожчу техніку. Тому я й запитувала про підсилення систем протиповітряної оборони — це проблема номер один для забезпечення захисту.

У нас давно замовлені системи IRIS-T. Але їх не поставляють одразу, та ще й спочатку тим, кому потрібніші. Але ми свої системи теж отримаємо колись, плюс надія на союзників.

Зображення надане Міністерством внутрішніх справ Естонії, що демонструє Ігоря Таро під час його візиту до російського кордону разом із керівником поліції та представниками прикордонних служб.

Люди готуються психологічно до можливого загострення ситуації. Чи, можливо, ви вже розробили план евакуації з прикордонних районів та інших місць?

Над цим працюємо. Ситуація дійсно тривожна, це проявляється в багатьох аспектах життя -- і в економіці, і в народжуваності. З хорошого -- у нас вже багато років від армії ніхто особливо не косить, відбувається призов -- і люди йдуть служити. Хоча, звісно, розумію, що є велика різниця -- служити строковиком чи на війні. Ми не дізнаємося, яка вона, поки не перевіримо. А щодо евакуації -- ми якраз нещодавно ухвалили закон про надзвичайні ситуації, у ньому важливі зміни. Нарощуємо ресурси, створюємо плани, як переміщати людей з одного регіону в інший, щоб були і необхідні засоби, і де розташувати.

Як ви вважаєте, чи готове суспільство загалом до захисту своїх інтересів?

Вважаю, що ми готові, оскільки у нас досить значна кількість осіб, які охоче витрачають свій час на забезпечення безпеки. Я маю на увазі наш Союз оборони (Kaitseliit), який складається з добровольців, що є частиною Сил оборони Естонії. Ці люди, серед яких і я, одягаються у військову форму і активно беруть участь у навчаннях. Багато з них також працюють у рятувальних службах і поліції на добровільних засадах. Насправді, до штатних поліцейських додається ще близько третини добровольців. Хоча їхня форма трохи відрізняється, вони мають зброю і виконують аналогічні функції щодо підтримання правопорядку. Тому я впевнений, що наша готовність до захисту на високому рівні.

Фото: kaitseliit.ee Тренування в одному з центрів Союзу оборони (Кaitseliit). Про ватні списки і точкову нейтралізацію російських агентів

Росія вже розпочала гібридну війну на європейських теренах, зокрема в інформаційній сфері. Чи помічаєте ви активність відкрито проросійських пропагандистських каналів та груп у соціальних мережах, їхнє поширення дезінформації та спроби маніпулювати громадською думкою в Естонії? Які методи ви використовуєте для протидії цим загрозам?

Російських каналів уже давно не транслюють -- заборонені (можна обійти за допомогою якихось приватних антен, але це складно). Телеграм і ТікТок -- тут усе проконтролювати нереально, усе це, звісно, використовують. Відвертих ватників тримаємо під контролем. У нас тут якраз місцеві вибори (відбулися 19 жовтня. -- Ред.), то сформували цілі списки таких осіб. Вони досить маргінальні, намагалися напередодні виборів улаштовувати якісь акції, з Латвії російськомовних колег підігнати. Але ми їх розвернули на кордоні, сказали, що в нас своїх повно. Закрили в'їзд. Ми такі речі негайно відсікаємо. Я коли ще був журналістом, відслідковував, зокрема, ситуацію в Україні, щоденники писав. Для мене було досить ясно, що весняні місяці 2014 року були дуже критичними. Нехай з Кримом усе складно -- там роками йшла підготовка, а зі східними областями інакше: можна було б відреагувати більш жорстко і швидше. Але чи не було кому, чи не зрозуміли вчасно, що й до чого -- і якось та вся козацька клоунада й заїхала з російського боку. А ми зараз і близько нічого такого не підпускаємо, навіть якщо замасковано. Усе, що стосується російської адженди, спроби просувати російські наративи на мітингах -- відразу припиняємо.

Росіян в Естонії понад 300 тисяч, частина не має естонського громадянства. Які вимоги висуває держава до тих, хто хоче продовжити перебування в країні на тих чи інших засадах? Чи виділяєте окремо групу тих, хто в'їхав до країни вже після 2022 року, скільки таких шукачів притулку взагалі було?

Чесно кажучи, після 2022 року в країну практично ніхто не прибував. Можливо, були деякі винятки — наприклад, біженці, які виступають проти режиму. Але їхня кількість була незначною. Висилок серед тих, хто вже оселився тут, не планується, навіть якщо у них є російські паспорти. Проте ми запровадили певні обмеження — позбавили їх права голосувати на місцевих виборах. Ще з початку 90-х років у нас панували відкритість і демократія, і на місцевих виборах могли голосувати всі, хто мав постійне місце проживання, незалежно від громадянства. Наразі ж громадяни країн-агресорів, таких як Росія та Білорусь, не мають цього права. Також ми скасували їхній дозвіл на володіння зброєю. Ми не порушуємо основні права людини, але вживаємо певних заходів для забезпечення національної безпеки.

Фото: Міністерством внутрішніх справ Естонії Ігор Таро ( в центрі)

В Естонії, подібно до України, активна Російська православна церква (РПЦ). Чи були зафіксовані випадки, які свідчили б про те, що російська церква в Естонії може загрожувати національній безпеці та єдності країни? Які ризики існують щодо використання РПЦ як інструменту впливу або розвідки в Естонії? Що чекає на церкви та монастирі, якщо вони не відмовляться від зв'язків з Росією?

Цей канал впливу не лише можливий, а вже існує. Ясно, що Московський патріархат використовує свою мережу по всьому світу для підтримки російських зовнішньополітичних інтересів. Це не є новиною, адже так було завжди. Наш парламент проголосував за закон (на жаль, президент його не підписав), який дозволяє заборонити діяльність організацій, що управляються ззовні, з країн, визнаних терористичними. Зрозуміло, про кого йдеться. Але цей закон може бути актуальним і для інших випадків, наприклад, щодо ісламістських режимів, адже ми не бажаємо їхніх організацій у нашій країні. Таким чином, підхід є універсальним, і ми сподівалися на його застосування, але президенту це не сподобалося. Ми вже тривалий час ведемо з ним дискусії, і тепер справа переходить до Конституційного суду. Отже, ми намагалися вирішити цю проблему через законодавчі зміни. Нам здавалося, що більш цивілізованим шляхом буде вирішення питання саме так, адже закон надає міцнішу основу для переговорів з цією організацією (Естонською православною церквою Московського патріархату. -- Ред.), щоб вона розірвала зв'язки з Москвою. Ми хотіли донести думку, що найбільш вигідним було б відокремитися від цієї структури, але поки що це не вдалося.

Едвін Бендик, голова правління Фундації ім. Стефана Баторія: "Українці стали заручниками політичних процесів у Польщі"

Це не означає, що ми безсилі. У нас є можливість діяти іншими, менш м'якими способами. Існують факти, що особи, які мають зв'язки з РПЦ і перебувають на території Росії, активно підтримували агресію цієї країни. У нас є відповідні відеодокази. Тому їхні дозволи на проживання більше не подовжуються. Як відомо, митрополит, який координував ці дії тут (предстоятель церкви митрополит Євгеній. -- Ред.), в Росії, його посвідка була анульована. Це означає, що ми можемо застосовувати такі цілеспрямовані дії, і в ручному режимі поштучно їх нейтралізувати. Чекаємо на висновки Конституційного суду, адже, безумовно, нелогічно мати на своїй території структуру, яка може бути використана в інтересах ворожої держави або терористичного режиму.

Фото: facebook/Siseministeerium міністр внутрішніх справ Естонії Ігор Таро

На нещодавньому засіданні Ради ЄС, присвяченому питанням юстиції та внутрішніх справ у Люксембурзі, ви висловили занепокоєння щодо значної кількості шенгенських віз, виданих громадянам Росії. Яка єдина політика стосовно росіян повинна бути прийнята країнами Шенгенської зони?

Неприпустима ситуація. Я пояснив їм, що ми намагаємося забезпечити свою безпеку, зводячи укріплення на зовнішньому кордоні, тоді як наш тил залишається вразливим, оскільки туристів продовжують пропускати.

Цю практику здійснюють три-чотири країни: Італія, Іспанія, Франція — основні учасники (також Греція та Угорщина — ред.), які збільшують кількість віз для росіян, як показав аналіз Шенгенської зони. Європейська комісія провела вражаючу роботу, щоб чітко продемонструвати серйозність цієї проблеми. З нашої точки зору, це питання безпеки. Російський закордонний паспорт — це не лише документ для подорожей, а й свідчення лояльності до терористичного режиму. Ясно, що Російська Федерація використовує своїх громадян для здійснення актів саботажу та гібридних атак, про що свідчать численні приклади. Усі ці туристичні візи та супутні можливості завжди несуть ризик. Як я вже зазначав, ми не пропускаємо таких туристів на кордоні і самі не видаємо їм візи, тож позиція інших країн Шенгену викликає в нас нерозуміння. Цей підхід має бути узгодженим, адже це питання безпеки для всієї Європи. Не можу зрозуміти, чого вони чекають? Чи щоб сталося щось катастрофічне?

Там (на Заході, у Люксембурзі. -- Ред.) дивовижні були заяви. Мовляв, не можна ізолювати все російське суспільство, лист Юлії Навальної зачитували. Не можна дискримінувати всіх. Кажу: а ви українцям теж можете це сказати? Той самий текст видати людям, які щоночі терплять ракетні обстріли і не знають, доживуть до ранку чи ні? Що от росіянам треба ж дати можливість відпочивати в Парижі чи Ніцці. Як на мене, була висловлена повна маячня, тож будемо просто далі створювати тиск -- з боку Фінляндії, Польщі, Литви... Є цілий ряд країн, які розуміють серйозність ситуації, і тільки ті три-чотири верзуть нісенітниці і не усвідомлюють серйозності становища. З решти питань з ними більш-менш розуміємося, а от щодо віз -- такі справи.