Історія формування НАТО: мета та причини створення Північноатлантичного альянсу.

Передумови створення Північноатлантичного альянсу

В загальному, вважається, що Організація Північноатлантичного договору, більш відома як НАТО, була заснована з метою стримування радянської загрози. Проте існували й інші фактори, які сприяли її створенню.

Хоча у 1945 році було досягнуто перемоги над фашистською Німеччиною, наслідки Другої світової війни виявилися надзвичайно руйнівними для багатьох європейських держав:

Тим часом для урядів європейських країн існувала реальна загроза з боку комуністів, яких підтримував (часто - таємно) Радянський Союз (так, наприклад, у лютому 1948 року Комуністична партія Чехословаччини скинула демократично обраний уряд країни).

Згодом, у відповідь на демократичну консолідацію Західної Німеччини, СРСР здійснював блокаду Західного Берліна (який перебував під контролем союзницьких сил), намагаючись укріпити свій вплив над німецькою столицею.

Враховуючи вищевикладене, створення Альянсу мало виконувати три ключові завдання:

У цей етап історії Сполучені Штати змінили свій підхід до дипломатії, відмовившись від ізоляціоністської політики. Вступивши в численні програми підтримки, вони відіграли ключову роль у забезпеченні економічної стабільності в Європі.

В той же час країни Європи вимагали забезпечення безпеки для старту діалогу та налагодження взаємної торгівлі. Тому військова співпраця стала необхідною складовою поряд із економічними та політичними реформами.

Загалом, першим етапом у формуванні оборонного альянсу західних держав можна вважати зустріч, що відбулася 4 березня 1948 року в Брюсселі, за участю делегатів з Бельгії, Великої Британії, Люксембургу, Нідерландів і Франції.

На ній йшлося про англо-французьку пропозицію розробки договору про взаємну допомогу.

17 березня 1948 року був підписаний Брюссельський договір, метою якого була спільна протидія можливій (у майбутньому) агресії зі сторони Німеччини, а також військова кооперація - як відповідь на можливу радянську агресію.

Незабаром, враховуючи, зокрема, обмеженість доступних ресурсів, виникла ідея розширити Західний оборонний союз, залучивши до нього Сполучені Штати та Канаду. Це мало на меті створення єдиної оборонної системи в євроатлантичному регіоні.

В рамках цієї ініціативи:

У цей же період виникла ідея долучити до проекту низку держав Північної та Південної Європи (де якраз відбувалися дискусії щодо створення скандинавського та середземноморського регіональних безпекових пактів).

Серед скандинавських країн (Фінляндія, Швеція) така пропозиція достатньої підтримки не знайшла, проте долучитись до підписання договору висловили бажання Данія, Ісландія, Італія, Норвегія та Португалія.

18 березня 1949 року текст майбутнього договору 12 держав був оприлюднений для ознайомлення широкої громадськості.

У той же час Радянський Союз надіслав ноту протесту, оскільки вважав, що цей оборонний альянс має агресивний характер, що суперечить статуту ООН та існуючим угодам між СРСР, Великою Британією, Францією і США.

Міністри закордонних справ країн-підписантів у відповідь на це оприлюднили заяву, в якій відкинули всі звинувачення, наголосивши на суто оборонному характері майбутнього Альянсу та його відповідності статуту Організації Об'єднаних Націй.

Як результат, Північноатлантичний договір був підписаний 4 квітня 1949 року у Вашингтоні представниками урядів 12 країн.

12 чоловіків, які підписали Північноатлантичний договір від імені держав-засновників Альянсу (ілюстрація: nato.int)

Першими країнами-учасницями НАТО стали: Бельгія, Велика Британія, Люксембург, Нідерланди, Франція, США, Канада, Данія, Ісландія, Італія, Норвегія та Португалія.

Створення НАТО 12 країнами світу (джерело: nato.int)

У той же час, Вашингтонський договір набрав чинності пізніше - 24 серпня 1949 року, після того як всі учасники завершили процес ратифікації та передали необхідні документи в США.

У сучасному світі НАТО продовжує ставити за мету забезпечення свободи та безпеки для своїх держав-членів, які розташовані як в Європі, так і в Північній Америці.

НАТО керується принципом, згідно з яким агресія проти будь-кого з його учасників сприймається як агресія проти всіх (це основа колективної оборони).

Стаття 5 Договору була активована лише один раз – у відповідь на терористичні напади, що сталися в США 11 вересня 2001 року.

Основні етапи в історії НАТО: від моменту створення до сучасності (інфографіка: nato.int)

Ключові завдання та основні принципи Альянсу, його цінності, а також зміни в безпековому середовищі і стратегічні цілі на найближчі десять років детально описані в Стратегічних концепціях НАТО.

Варто відзначити, що рішення НАТО відображають спільну волю всіх держав-учасниць, оскільки вони ухвалюються на основі консенсусу.

Щодня до головного офісу НАТО в Бельгії, який розташований у північно-східному районі Брюсселя на бульварі Леопольда III, прибувають представники організацій, а також цивільні та військові фахівці. Вони зустрічаються, щоб обмінюватися інформацією, висловлювати свої погляди та сприяти підготовці рішень, за потреби співпрацюючи з національними делегаціями.

Структури, що функціонують в Альянсі (джерело: infographics.nato.int)

Загалом, що стосується НАТО:

На сьогоднішній день НАТО налічує 32 держави. Серед останніх країн, які приєдналися до Північноатлантичного альянсу, виявилися скандинавські нації, які раніше утримувалися від вступу під час створення альянсу.

Які держави наразі є членами НАТО (інфографіка: nato.int)

Взаємодія між Україною та НАТО стартувала в лютому 1992 року, коли генеральний секретар Альянсу Манфред Герман Вернер здійснив свій перший візит до Києва.

У той період Україна отримала запрошення долучитися до Ради Північноатлантичного співробітництва, що стало відправною точкою для активізації контактів і співпраці нашої держави з Альянсом.

8 липня 1992 року Леонід Кравчук, перший президент України після відновлення незалежності, здійснив візит до головного офісу НАТО.

9 липня 1997 року, під час саміту лідерів країн НАТО в Мадриді, керівники Альянсу разом із другим президентом України Леонідом Кучмою урочисто підписали "Хартію про особливе партнерство між Україною та НАТО".

У 2010 році, під час Лісабонського саміту НАТО, було ухвалено нову Стратегічну концепцію, в якій Альянс ще раз підтвердив свою готовність продовжувати зміцнення співпраці з Україною.

Починаючи з 2014 року співробітництво між Україною та НАТО у низці ключових галузей було активізовано (на тлі незаконної анексії Криму Росією).

2 березня 2014 року відбулося термінове засідання комісії Україна - НАТО у відповідь на агресивні дії Російської Федерації, яке було скликано за ініціативою України. У рамках цього засідання країни-члени Альянсу:

23 грудня 2014 року Верховна Рада ухвалила закон, який скасував політику позаблоковості України. Цей закон визначив, що одним із ключових напрямків зовнішньої політики нашої держави є посилення співпраці з НАТО, спрямоване на досягнення критеріїв, необхідних для вступу до цього альянсу.

7 лютого 2019 року Верховна Рада України підтримала законопроект, який отримав 335 голосів, і який закріплює в Конституції нашої країни прагнення до членства в Європейському Союзі та НАТО.

Також Верховна Рада України ухвалила рішення звернутися до лідерів і парламентів країн-членів НАТО, Північноатлантичної Ради та Парламентської асамблеї НАТО з проханням підтримати надання Україні Плану дій щодо членства (ПДЧ) під час саміту, що відбудеться в Лондоні в грудні 2019 року.

4 червня 2019 року новообраний президент України Володимир Зеленський здійснив перший закордонний візит в якості глави держави до Брюсселю та заявив, що курс на набуття повноправного членства в ЄС і НАТО залишається незмінним зовнішньополітичним пріоритетом України.

На Брюссельському саміті в червні 2021 року лідери НАТО підтвердили рішення про те, що Україна стане членом Альянсу з Планом дій щодо членства (ПДЧ) як невід'ємною частиною процесу та правом визначати своє майбутнє і зовнішню політику без стороннього втручання.

30 вересня 2022 року Україна офіційно звернулася з проханням про прискорення процесу вступу до НАТО на фоні анексії російськими військами захоплених територій та масштабного військового конфлікту.

12 грудня 2023 року, на прес-конференції в Білому домі, тодішній президент Сполучених Штатів Джо Байден заявив:

Варто зазначити, що більшість країн-членів підтримують вступ України до Організації Північноатлантичного договору.

Водночас чинний президент США Дональд Трамп після приходу до влади заявив, буцімто "Україні можна забути про НАТО". Вступ України до Альянсу він назвав "непрактичним", наголосивши, що "багато хто вважає це нереалістичним сценарієм".

У лютому 2025 року, в інтерв'ю з журналом The Economist, президент України Володимир Зеленський висловив думку, що перспектива вступу України до НАТО виглядає малоймовірною через протидію з боку Сполучених Штатів, Німеччини та Угорщини.

Отже, чи увійде Україна до складу НАТО як 33-я країна - це залишається під питанням.