ISW: Кремль прагне продемонструвати свою підтримку Китаю у конфлікті, перевищуючи рівень визнання з боку КНР.
Кремль, очевидно, прагне продемонструвати, що Китай підтримує Росію у її позиції щодо війни в Україні більше, ніж Пекін готовий відкрито визнати, зазначає у своєму звіті американський Інститут вивчення війни (ISW).
Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров зустрівся з міністром закордонних справ КНР Ваном Ї на саміті міністрів закордонних справ G20 у Південній Африці 20 лютого.
"Офіційне повідомлення Міністерства закордонних справ Росії стверджувало, що Ван означив підхід КНР до вирішення війни в Україні як такий, що зосереджений на усуненні її "першопричин". Офіційне повідомлення МЗС Китаю щодо зустрічі помітно відрізнялося і вказувало на заяву Лаврова, що Росія, а не КНР, віддана вирішенню "першопричин" війни", - йдеться в повідомленні.
Аналітики наголошують, що ймовірно навмисне помилкове приписування заяви Вану свідчить про намагання РФ "повністю узгодити позицію КНР щодо війни зі своєю власною", щоб зміцнити свій міжнародний авторитет і сформувати всередині Росії уявлення про відносини з Китаєм
Аналітики зазначають, що російські чиновники однозначно визначили "корінні причини" війни, вказуючи на нібито порушення НАТО своїх зобов'язань не розширюватися на схід у зонах, що прилягають до кордонів Росії. Це свідчить про те, що Кремль продовжує намагатися нав'язати свої інтереси та вимоги щодо безпеки Сполученим Штатам і Європі, не проявляючи бажання досягти компромісу з цього питання.
Китай позиціонує себе як нейтральну сторону у війні РФ проти України і заявляє, що не надає військової допомоги жодній зі сторін, на відміну від США та інших західних країн.
Проте Пекін продовжує бути тісним політичним та економічним партнером Росії, а представники НАТО характеризують Китай як "ключового союзника" у війні, яку він жодного разу не засуджував.
У попередньому місяці "Схеми" (Радіо Свобода) в рамках свого розслідування висвітлили, як Китай узяв на себе роль єдиного постачальника рідкісних металів для Росії, необхідних для виробництва озброєння, після запровадження західних санкцій.
