Фінальна точка – фронт. Які причини та цілі Росії в імпорті мігрантів на анексовані українські землі?
Масштабне вторгнення Росії в Україну значно вплинуло на міграційні процеси та економічну ситуацію в Центральній Азії. Попри очікування, що військовий конфлікт призведе до зменшення мігрантів, які прямують до Росії, і, відповідно, зменшить обсяги грошових переказів на батьківщину, реальність виявилася зовсім іншою.
Внаслідок конфлікту зросла кількість трудових мігрантів, а також посилилася економічна залежність країн Центральної Азії від Російської Федерації.
Які наслідки це має для України?
Сьогоднішнім явищем, яке активно розвивається на фоні масштабного конфлікту, є міграція з Центральної Азії до тимчасово зайнятих регіонів України.
Ще наприкінці 2023-го Центр національного спротиву називав цифру в 100 тисяч мігрантів, ввезених Росією до українських регіонів, проте не пояснював, як її вирахував. З тим, що така оцінка близька до реальності, погодився тоді й посол України в Узбекистані Микола Дорошенко.
Для абсолютної більшості цих мігрантів Україна ніколи не була великим центром тяжіння. Проте сьогодні Росія стимулює жителів Центральної Азії, які приїхали до РФ в пошуках роботи, вирушити на захоплену українську землю. Ба більше, іноді робота там може бути тільки проміжною зупинкою. А кінцевою - фронт.
Як працює механізм залучення трудових мігрантів на окуповані території України? Які передумови для цього існують? І до яких наслідків це може призвести?
Наприкінці минулого року російський уряд ухвалив бюджет "відновлення" окупованих територій сходу та півдня України. За наступні сім років на ці цілі планується направити майже 2,3 трильйона рублів, або приблизно 23 мільярди доларів за поточним курсом. Це не враховуючи коштів, які можуть надати російські регіони, компанії та банки, якщо ці землі не будуть найближчими роками деокуповані.
Для освоєння таких великих обсягів робіт необхідно чимало робочої сили. Проте в самій Росії її недостатньо. Тому не є дивним, що, аби відновити зруйновану війною інфраструктуру та вирішити нагальну проблему нестачі робітників на українських територіях, Росія звертається до громадян Таджикистану, Узбекистану та Киргизстану, намагаючись залучити їх як дешеву робочу силу.
Ці країни відзначаються низьким рівнем економічного розвитку та високим рівнем безробіття. За даними Фонду ООН у галузі народонаселення (UNFPA), в найближчі десятиліття населення країн Центральної Азії й надалі зростатиме, що ще більше загострить проблему пошуку роботи. Відсутність перспектив та обмежені можливості для самореалізації змушують молодь з цих країн шукати кращої долі за кордоном.
Згідно з інформацією, отриманою від центральноазійських медіа, фінансові перекази трудових мігрантів складають суттєву частину валового внутрішнього продукту (ВВП) Таджикистану, досягаючи 40%. В Узбекистані цей показник перевищує 20%, а в Киргизстані також перевищує 20%. У зв'язку з цим, уряди цих держав підтримують своїх громадян, які обирають працювати за кордоном.
Узбекистан вживає активних заходів для підтримки легальної трудової діяльності своїх громадян, які працюють за кордоном, створюючи спеціальну систему підтримки. З 2021 року мігранти отримали статус самозайнятих осіб, що забезпечує їх легалізацію в країнах, де вони планують працювати. Запроваджено обов’язкове професійне навчання та мовні курси для тих, хто вирушає на заробітки. Держава також надає мікрокредити своїм заробітчанам, допомагає їм знайти роботу за кордоном, а після повернення підтримує їх через кредитування та виділення земельних ділянок.
При виїзді до Росії через подібні механізми, трудові мігранти отримують повний комплект документів, які дозволяють їм легально перебувати за кордоном. Однак існує один важливий нюанс. Усі ці документи мають обмежений термін дії, який безпосередньо залежить від тривалості контракту. Коли термін дії контракту добігає кінця, перед особою постає непростий вибір. Вона може повернутися на батьківщину і шукати нового роботодавця, готового витратити час на оформлення всіх необхідних паперів у міграційних службах. Або ж залишитися в Росії та намагатися вижити на випадкових заробітках, піддаючи себе ризику бути затриманою під час рейдів правоохоронців.
Російська влада також посилює нагляд за мігрантами, впроваджуючи реєстрацію контрольованих осіб та механізм депортації. Нові законодавчі ініціативи, які значно звужують права нелегальних мігрантів, надають російським силовим структурам додаткові можливості для тиску на громадян з Центральної Азії. Більш того, Міністерство внутрішніх справ Росії отримало право депортувати мігрантів без необхідності судового рішення.
В такій атмосфері не дивно, що російським окупаційним адміністраціям та афільованим з ними рекрутинговим агенціям вдається успішно залучати робочу силу з Центральної Азії. Сприяє цьому і російська пропаганда, яка поширює інформацію про "легке працевлаштування" на нових територіях і "можливість отримання громадянства РФ".
Мігрантів приваблюють можливістю легального працевлаштування, особливо в таких галузях, як будівництво, сільське господарство та сфера послуг. Їм обіцяють зменшений контроль за міграцією та простіший процес отримання дозволу на проживання. Окупантські адміністрації в регіонах забезпечують спрощену процедуру отримання документів, які підтверджують особу, включаючи паспорти Росії.
Крім цього, на окупованих територіях пропонуються зарплати, які не тільки відповідають, а часто й перевищують ті, що могли б отримати мігранти в Росії.
Колишня головна редакторка маріупольського сайту 0629.com.ua Анна Мурликіна на прикладі рідного міста розповідає УП про цікаву тенденцію. Після окупації Росія завозила в Маріуполь багато робітників з Москви та Санкт-Петербурга. Згодом потік грошей звузився, росіяни почали повертатися додому, і знов виник великий дефіцит робочої сили. Тепер його намагаються задовольнити за рахунок мігрантів, яким платять менше, ніж раніше росіянам.
Опинившись на захопленій українській території, мігранти виявляються в штучно створеній пастці. Окупаційна влада не забезпечує захист їхніх прав, а українське законодавство в цих регіонах не діє. Це призводить до того, що мігранти стають вразливими до експлуатації, порушень трудових прав, зловживань з боку окупантів та навіть насильства. У разі виникнення проблем вони не мають змоги звернутися по допомогу.
Низька заробітна плата замість обіцяної або взагалі її невиплата, погані умови праці, відсутність соціальних гарантій і банальний ризик перебування на прифронтовій території - це не єдина небезпека, з якою стикаються мігранти на окупованому сході та півдні країни.
Є значно серйозніша, і вона має важливе значення й для України.
Згідно з повідомленням Центру національного спротиву, Росія може мобілізувати трудових мігрантів, які прибули для роботи на будівництві. Іноді їм обіцяють надання громадянства, а іноді й без таких обіцянок.
"На жаль, існують підтвердження того, що трудові мігранти з Узбекистану в Росії залучаються на тимчасово окуповані території України під приводом участі у будівництві та відновленні зруйнованих споруд. Натомість, у них забирають документи і відправляють на фронт, - зазначив посол Микола Дорошенко. - Я інформував узбецьку сторону про цю ситуацію та закликав владу країни попередити своїх громадян про можливі ризики."
Однак іноді російські військові рекрутують мігрантів безпосередньо для участі у війні. Bloomberg розповідає про випадок жителя Таджикистану на ім'я Солех, якого намагалися залучити до бойових дій. "Вони ведуть рекрутинг повсюдно. Коли я перебував у центрі депортації в листопаді, мене активно запрошували підписати контракт, обіцяючи натомість громадянство", - ділиться він своїм досвідом.
Проте попри обіцянку хорошого заробітку, Солех не пристав на пропозицію та повернувся додому. Іншим чином склалася доля його друга. За словами Солеха, той прийшов до міграційного центру, щоб подати заяву на дозвіл на проживання, а замість цього підписав армійський контракт.
"Тих, хто їде працювати на будівельні майданчики в "ДНР" та "ЛНР", переконують іти воювати", - стверджує Солех.
Напередодні масштабного вторгнення, в грудні 2021 року, Владімір Путін ініціював законопроєкт, який спрощував процедуру отримання російського громадянства для іноземців, які підписали контракт із російською армією. Офіційно цей закон був ухвалений у вересні 2022 року, але вже раніше вербувальники почали обіцяти мігрантам, що вони зможуть отримати російське громадянство протягом трьох місяців після підписання угоди.
Міністерство оборони Росії регулярно розміщувало рекламні оголошення як на території самої Росії, так і в країнах Центральної Азії, пропонуючи заробіток до 200 тисяч рублів на місяць (за курсом 2022 року це приблизно відповідало 3000 доларам). Рекламну кампанію, спрямовану на мігрантів, активно проводили через соціальні мережі, а також за участю "вагнерівців".
В Росії введено нові норми, які передбачають, що натуралізовані громадяни можуть втратити своє громадянство, за яке їм довелося докласти чимало зусиль, якщо вони не зареєструються на військовий облік.
Законодавство Киргизстану, Узбекистану та Таджикистану забороняє своїм громадянам займатися найманством або брати участь у збройних конфліктах в інших країнах. Тих, хто порушує цю заборону і вирушає воювати на боці Росії, інколи судять. Однак, на практиці, покарання для таких осіб зазвичай виявляється м’яким.
Так у 2023 році в Киргизстані став широко відомим випадок, коли 32-річний громадянин отримав 10 років позбавлення волі за участь у бойових діях на Донбасі на боці росіян. Проте згодом справу переглянули та обвинуваченого звільнили в залі суду, призначивши трирічний адміністративний нагляд.
В Узбекистані в грудні минулого року винесли вирок 39-річному громадянину, який у 2023-му попрямував до Москви на сезонну роботу і вже там підписав контракт зі Збройними силами РФ. На суді узбекистанець розповів, що під час бойових дій вбив десятьох українських військових, але тепер кається. Вирок суду: обмеження волі на 4 роки та 2 місяці.
ЗМІ також інформували про громадян Таджикистану, яких Росія залучала на фронт, обіцяючи їм простий процес отримання громадянства.
"Уряд Таджикистану застеріг своїх громадян від участі у бойових діях в Україні, однак до цього часу жоден із них не отримав покарання, принаймні інформації про такі випадки не з’являлося в публічному просторі", - зазначає таджицька служба "Радіо Свобода".
Мігрантів, які їдуть на окуповані території не воювати чи копати окопи, а, наприклад, як будівельники чи різноробочі, за українським законодавством не можна буде притягнути до відповідальності просто за факт роботи. Про це говорить прокурор Криму Ігор Поночовний, який вже понад 7 років спеціалізується на питаннях порушення законодавства на тимчасово окупованих територіях.
Коли мова йде про мігрантів, в основному це стосується адміністративної відповідальності за незаконний перетин державного кордону України. Як зазначає Поночовний, питання працевлаштування або відсутності роботи не має значення для класифікації правопорушення. Однак, якщо порушення має на меті завдання шкоди інтересам України, то в такому випадку виникає кримінальна відповідальність.
З початку повномасштабного вторгнення українські війська взяли в полон орієнтовно 30 громадян країн Центральної Азії, які воювали на боці Росії. Такі цифри повідомила проєкту "Новини Приазов'я" міністерка юстиції України Ольга Стефанішина.
Звичайно, ці солдати не виносять з собою на поле бою свої паспорти, тому інформацію про їхнє неросійське громадянство зазвичай отримують з їхніх власних свідчень. Їхній статус аналогічний статусу російських військовополонених. Однак ймовірність їхнього обміну є найнижчою, адже Росія вже не виявляє до них інтересу.
Ймовірність того, що цих людей передадуть безпосередньо до країн Центральної Азії, є вкрай низькою, оскільки недавні судові рішення стосовно їхніх громадян, обвинувачених у участі в конфлікті між Росією та Україною, не можна вважати справедливими.
