Кіт у мішку? Які деталі містить угода щодо корисних копалин із США?

Депутати Верховної Ради планують затвердити угоду зі Сполученими Штатами щодо українських природних ресурсів. Які основні пункти цієї угоди і чи можуть виникнути якісь загрози для фінансів держави?

8 травня Верховна Рада має намір затвердити угоду зі Сполученими Штатами, що стосується заснування Американсько-Українського інвестиційного фонду відновлення, яка в народі відома як "угода про копалини".

Цей угоду віцепрем'єр Юлія Свириденко підписала у Вашингтоні 30 квітня після тривалих і складних переговорів, які супроводжувалися конфліктами між Володимиром Зеленським та Дональдом Трампом у Білому домі, а також витоками інформації в медіа про неприйнятні умови американської сторони щодо визнання Україною боргів за раніше надану допомогу з США.

Хоча угода, яку затвердив парламент, доступна для публіки на сайті уряду та Верховної Ради, депутати все ще відчувають, що голосують за "кота в мішку". Справа в тому, що важливі аспекти угоди, такі як управління фондом, розподіл прибутків та відбір інвестиційних проектів, прописані в інших документах, які не підлягають ратифікації, і їх текст відомий лише обмеженій кількості представників Кабінету Міністрів.

Документ, який має намір затвердити Рада, передбачає створення Фонду відновлення Америки та України. У його складі братимуть участь урядові установи з обох країн: з американської сторони — Корпорація з фінансування міжнародного розвитку (DFC), а з української — Агенція з питань підтримки державно-приватного партнерства. Ця агенція існує вже досить давно, проте її діяльність залишається майже непомітною — останні новини на її офіційному сайті були оновлені ще у лютому 2025 року.

Мета фонду випливає з його назви - інвестувати у відбудову України. Вкладатимуться в нього кошти, які отримуватимуться від розробки українських надр: 50% від рентних та ліцензійних платежів, а також сум, що підлягають сплаті за угодами про розподіл продукції. Інші 50% як і раніше йтимуть до держбюджету.

Слід зазначити, що ця угода охоплює лише нові ліцензії на видобуток корисних копалин, які будуть видані після її набуття чинності, а також так звані сплячі ліцензії, що були видані до початку дії угоди, але на які в даний час не ведеться видобуток.

Ця угода поширюється на ліцензії, що стосуються видобутку таких корисних копалин, як: алюміній, сурма, миш'як, барит, берилій, вісмут, церій, цезій, хром, кобальт, мідь, диспрозій, ербій, європій, фтор, плавиковий шпат, гадоліній, галій, германій, золото, графіт, гафній, гольмій, індій, іридій, лантан, літій, лютецій, магній, марганець, неодим, нікель, ніобій, паладій, платина, калій, празеодим, родій, рубідій, рутеній, самарій, скандій, тантал, телур, тербій, тулій, олово, титан, вольфрам, уран, ванадій, ітербій, іттій, цинк, цирконій, а також нафти і природного газу, включаючи його скраплену форму.

Цікаво, що перелік, зазначений у угоді, не є вичерпним, оскільки містить положення, яке дає можливість його розширення за згодою сторін.

Згідно з умовами угоди, фонд отримує "право першої відмови" на всі нові ліцензії, пов'язані з видобутком зазначених природних ресурсів. Це передбачає, що всі державні установи, які займаються видачею ліцензій на видобуток, зобов'язані включати до ліцензійних умов вимогу надавати інформацію про можливі інвестиції у розробку цих ресурсів до фонду.

Якщо фонд виявить інтерес до інвестицій у видобуток, власник ліцензії зобов'язаний провести з ним "добросовісні переговори" відповідно до умов, зазначених у додатковій угоді про обмежене партнерство, текст якої наразі недоступний для публіки. У випадку, якщо фонд не проявить зацікавленості, тримач ліцензії повинен буде утриматися від подання більш вигідних пропозицій іншим потенційним інвесторам.

Інакше кажучи, фонд матиме пріоритет у здійсненні інвестицій у видобуток природних ресурсів України та зможе скористатися найпривабливішими умовами для таких вкладень.

Крім того, у всіх майбутніх ліцензіях на видобуток корисних копалин, зазначених у контракті, буде включено положення, що надає DFC або компанії, уповноваженій цією американською корпорацією, пріоритетне право на придбання видобутих ресурсів на протязі всього терміну дії цієї ліцензії.

Викуп здійснюватиметься на "ринкових комерційних умовах". Водночас, якщо DFC відмовиться від такої можливості, то тримач ліцензії не зможе запропонувати вигідніших умов продажу видобутих копалин третім особам протягом "деякого періоду часу" (попередньо йдеться про пів року).

Схожі переваги в угоді також поширюються на інвестиції в інфраструктурні проекти: фонд буде першим, хто отримуватиме інформацію про такі можливості, а також матиме "право першочергового відмовлення" від них.

Угода буде діяти на невизначений термін. Її можна буде завершити лише за умови згоди обох учасників: України та Сполучених Штатів. Водночас, Україна добровільно прийняла умову, що положення угоди матимуть пріоритет над її національним законодавством та зобов’язалася не ускладнювати інвестиційні умови для роботи фонду.

Водночас до угоди можуть вноситися зміни - за спільної згоди США та України. Зокрема, в частині євроінтеграції. Якщо які-небудь пункти угоди суперечитимуть вимогам щодо вступу України до ЄС, то сторони мають спільно обговорити зміни до угоди про фонд, які б усунули ці суперечності.

Основні аспекти угоди будуть викладені в Угоді про обмежене партнерство та статуті фонду. Ці документи не опубліковані для загального доступу, проте, за словами заступника міністра економіки Тараса Качки, Україна та США вже досягли згоди з багатьох ключових питань.

Угоду про обмежене партнерство підпишуть між собою DFC та Агенція з питань підтримки державно-приватного партнерства після того, як Рада ратифікує україно-американський договір про створення фонду. Саме ця угода визначатиме принципові положення, які можуть перетворити домовленість зі США як на вигідну інвестиційну можливість для держави, так і на "кабальну" домовленість про здачу національних інтересів.

По-перше, ця угода встановить, хто матиме контроль над новоствореним фондом. З офіційних висловлювань членів Кабінету Міністрів відомо, що управління буде здійснюватися на паритетних засадах: 50% буде належати українській стороні, а інші 50% – американській.

Напередодні виходу в світ "Дзеркала тижня" було зазначено, що рада, яка керуватиме фондом, складатиметься з трьох представників з США та трьох з України. Проте, в спеціалізованих комітетах американці матимуть більшість. Зокрема, в інвестиційному та адміністративному комітетах буде по три представники від США і по два від України, в аудиторському комітеті - по два представники з кожної сторони, а в комітеті з пошуку проєктів - два від США та три від України.

Видання також підкреслює, що Угода про обмежене партнерство містить положення, згідно з якими українські делегати можуть позбутися права голосу в раді фонду та її комітетах, якщо Україна не дотримуватиметься умов угоди з США.

Тарас Качка, який брав активну участь у переговорах зі США, у коментарі ЕП зазначив, що наразі питання розподілу представників США та України у комітетах фонду все ще обговорюється та не є остаточним.

Додатково, угода встановить конкретні критерії для відбору інвестиційних проектів і регламентує умови для переговорів між фондом та ліцензіатами щодо інвестицій у видобуток природних ресурсів або їх викупу. Цей документ також детально описуватиме, яким чином сторони здійснюватимуть свої внески до фонду, а також вказуватиме, де розташовуватимуться його банківські рахунки (згідно з інформацією ЕП, йдеться про штат Делавер).

Угода повинна висвітлити ще один важливий аспект домовленостей зі Сполученими Штатами - розподіл доходів. З офіційних заяв представників влади відомо, що протягом перших десяти років функціонування фонду всі отримані кошти планується реінвестувати в Україну. На даний момент це лише заяви або навіть сподівання української сторони, які не підтверджені конкретним угодою.

"Ми сподіваємося, що впродовж перших десяти років прибутки та надходження фонду не будуть розподілені, а натомість підуть на інвестиції в Україну — в нові проекти або відновлення. Ці умови потребують додаткового обговорення," - зазначила Свириденко, коментуючи підписання угоди.

Економічна угода, що передбачає утворення американо-українського фонду відновлення, має вагоме військове значення для України. Це зокрема зумовлено тим, що в документі прямо зазначається потенційна можливість отримання нової військової допомоги від США – на що адміністрація нового президента поки що не наважилася.

Угода забезпечує стимул для американських партнерів постачати Україні озброєння, при цьому не накладаючи жодних додаткових фінансових зобов'язань на Київ.

Кожна нова партія оборонної допомоги підвищитиме фінансовий внесок США до фонду відповідно до оцінки цієї підтримки. Це фактично призведе до того, що Сполучені Штати "інвестуватимуть" у фонд через військову допомогу.

У цьому контексті, отримання оборонної допомоги від США не передбачає, що Україна зобов'язана неодмінно вносити до фонду суму, яка дорівнює вартості цієї допомоги. Просто частка участі США у фонді буде зростати.

Як зазначив Качка, при заснуванні фонду Україна та США володітимуть по 50% акцій категорії "Б" (умовно звичайні акції). Кожна нова партія військової допомоги від США буде перетворюватися на акції категорії "А", які мають вищий пріоритет при розподілі прибутків (умовно привілейовані). Це означає, що коли фонд ухвалить рішення про виплату дивідендів, спочатку він зобов’язаний виплатити дивіденди за акціями категорії "А", а вже потім – за акціями категорії "Б".

Іншими словами, чим більше збройної допомоги Вашингтон надаватиме Україні, тим більшою буде його частка в отриманих дивідендах від діяльності фонду.

За словами Качки, на початковому етапі США внесуть у фонд перший внесок у розмірі близько 25 млн дол. - для того, аби запустити його роботу. Надалі фонд буде поповнюватися відрахуваннями від ренти з українських надр та добровільними внесками України та США.

Яка сума доходу буде у фонду? Усе залежить від нових інвестицій у видобуток корисних копалин та мінералів в Україні. Варто зазначити, що фонд не матиме впливу на вже існуючі проєкти.

Учасники уряду, представляючи угоду з США депутатам, підкреслили, що можливі негативні наслідки для державного бюджету залишаться незначними. Згідно з розрахунками Міністерства фінансів, якби угода з США була підписана в такому форматі у 2019 році, то внесок України від нових ліцензій на видобуток корисних копалин, виданих з того часу, склав би всього 3 мільярди гривень, повідомляє народний депутат Ярослав Железняк.

Хоча можливі фіскальні наслідки підписання угоди зі Сполученими Штатами не виглядають критичними, представники Верховної Ради проявляють обережність. Це зумовлено, насамперед, відсутністю інформації про механізми роботи американо-українського фонду, які мають бути закріплені в супутніх угодах.

Можливо тому з подання депутатів опозиційних фракцій у тексті закону про ратифікацію з'явилося формулювання про те, що "Верховною Радою не було отримано текст Угоди про обмежене партнерство, інших угод, укладення яких обумовлено цією Угодою" і що ратифікація договору не означає автоматичного схвалення депутатами інших додаткових домовленостей.

Окрім цього, як розповідають співрозмовники ЕП у парламентських колах, у депутатів з'явиться ще один таємний аргумент: ратифікацію угоди можна буде спробувати анулювати, посилаючись на те, що вона була проведена з порушенням українських норм права.

Згідно з частиною 7 статті 9 закону "Про міжнародні договори", якщо ратифікація міжнародного договору вимагає коригування українського законодавства, ці документи мають бути проголосовані одночасно. Договір зі Сполученими Штатами передбачає зміни до Бюджетного кодексу, однак парламент розгляне відповідний законопроєкт не раніше ніж через тиждень після ратифікації угоди, і то лише на першому читанні.

Навіщо так поспішно ратифікувати угоду, організовуючи термінове засідання Ради та ігноруючи вимоги українських законів? Можливо, причина криється в тому, що така ратифікація в першу чергу має символічний зміст для Сполучених Штатів.

Як ще можна пояснити терміновість підписання угоди між Україною та США саме 30 квітня, в день, коли виповнюється 100 днів президентства Трампа? Офіційна ратифікація угоди відбудеться 8 травня, який Трамп оголосив Днем перемоги США у Другій світовій війні напередодні.

"Складається враження, що для Сполучених Штатів більше значення має форма, а не зміст. Вони не приділяють великої уваги тим питанням, про які йдеться в домовленостях," - зазначає анонімно один з депутатів у розмові з ЕП.

Він сподівається, що Трамп зрозуміє значення подарунка України у вигляді ратифікованої угоди про надра, що символізує "перемогу", і, можливо, це вплине на змінний настрій американського президента, спонукаючи його до надання оборонної підтримки Києву.