Операція "Трампівський Контрнаступ"

Два роки тому мільйони українців були впевнені, що повномасштабний конфлікт завершиться вже у 2023 році. Тоді ця надія була підкріплена обіцянками майбутнього контрнаступу Збройних Сил України, який сприймався як можливість завдати нищівного удару по ворогові та призвести до падіння російського режиму.

Сьогодні Україна переживає часткове дежавю: багато хто з нас переконаний, що гаряча фаза війни завершиться вже наступного 2025-го. Тільки тепер ця віра пов'язана з приходом Дональда Трампа до Білого дому та гучними обіцянками майбутнього американського президента.

Звісно, небагато людей вірять, що уявний мир у стилі Трампа буде дійсно справедливим, і що після дзвінка з Вашингтона переляканий Путін вирішить повернути нам Донеччину, Луганщину та Крим.

Ні, найчастіше від Трампа чекають на реалізацію горезвісного "корейського сценарію" - заморожування воєнних дій без звільнення всіх окупованих територій. Але в сьогоднішній Україні цей сценарій уже не викликає такого беззастережного відторгнення, як кілька років тому.

Згідно з опитуваннями, проведеними американським інститутом Gallup у серпні та жовтні 2024 року, орієнтовно 52% українців хотіли б, щоб їхня країна якнайшвидше домовилася про припинення воєнних дій. Більше половини респондентів із цієї групи погоджуються з тим, що заради припинення війни Україна має змиритися з певними територіальними втратами. Причому логіка підказує, що насправді ця цифра може бути вищою.

Що спільного між українськими прихильниками припинення вогню та американськими виборцями Трампа? І тих, і інших соціологія виявляє із помітною похибкою; оскільки і ті, й інші часто не схильні до відвертості.

І 2016-го, і 2024-го передвиборні опитування суттєво занижували популярність Трампа: частина його електорату просто соромилася зізнаватись у тому, що підтримує епатажного Дональда. А з погляду українського обивателя, висловлюватися на підтримку "заморозки" не лише соромно, а й загрожує неприємностями.

Якщо в недавньому минулому така позиція вважалася відверто зрадницькою, якщо вона досі розходиться з офіційними меседжами Києва, якщо влітку 2024-го на бесіду в СБУ викликали скандальну блогерку Настю Умку, яка закликала до припинення війни за всяку ціну, то під час соцопитувань важко розраховувати на поголовну щирість та чесність респондентів.

Для багатьох українців на перший план виходить прагнення завершити активні бойові дії, а не відновлення контролю над усіма територіями, які були захоплені агресором. У цьому контексті Дональд Трамп стає символом надії, подібно до Кирила Буданова два роки тому. Він вселяє в людей впевненість у тому, що скоро війна закінчиться. Що в небі України зникнуть ворожі ракети та "шахеди", а на фронті більше не буде загиблих українських військових. Що з вулиць міст зникнуть представники ТЦК, а кордони країни відкриються для виїзду. Що мобілізовані чоловіки, батьки та сини нарешті зможуть повернутися додому...

Два роки тому в Україні майбутній контрнаступ ЗСУ вважався безперечним фактом, який не викликав жодних сумнівів. Наразі ж для багатьох українців може стати аксіомою думка про неминуче встановлення миру від Дональда Трампа, який, мовляв, "прийде і все налагодить".

Цьому сприяють коментарі доморослих експертів, які вже подають завершення війни у 2025-му як факт, що майже відбувся. Цьому сприяє публічне обговорення підходів на гіпотетичних українських виборах наступного року. Цьому сприяє і реальна підготовка до виборів, яку про всяк випадок розпочали деякі політсили.

А поки що надія на успішність миротворчих зусиль Трампа не має більше підстав, ніж сподівання на результативність українського контрнаступу 2023 року.

Уявімо, що новообраний президент США дійсно має намір зупинити конфлікт між Росією та Україною і вірить у цю можливість. Однак Дональд Трамп не є ні всевишнім, ні навіть близьким партнером Сі Цзіньпіна. У президента США та його команди відсутні безпосередні засоби впливу на Росію, і важко сказати, наскільки ефективними можуть бути непрямі методи.

Однак абсолютно ясно, що зупинити війну неможливо без згоди Кремля, який її ініціював. Завершити бойові дії в Україні не вдасться, якщо не змусити Росію, яка їх розв'язала. Будь-які угоди стануть реальними лише за умови, що Москва відмовиться від вимог капітуляції Київ.

Це залежить від того, яким чином у Кремлі трактуватим свої військові можливості, втрати та досягнення, ресурси для продовження конфлікту, а також потенційні загрози та ризики для чинної влади. Ні Дональд Трамп, ні українці, які готові вірити в його обіцянки, не здатні заглянути в думки Путіна.

До можливого завершення активної фази війни у 2025 році можна висловлювати різні думки. Під терміном "заморозка" можуть розумітися численні варіанти, які варіюються від тих, що є більш прийнятними для Києва, до тих, що можуть завдати серйозної шкоди.

Один із найнебезпечніших сценаріїв полягає в масовій ілюзії надії. Уявімо собі ситуацію, коли мільйони українців почнуть вірити в швидкий кінець конфлікту, розслабляться і з нетерпінням чекатимуть повернення до спокійного життя. Але згодом вони можуть зіткнутися з необхідністю продовжувати боротьбу — з новими втратами та жертвами, з необхідністю знову затягувати пояси, а також з ймовірним зниженням віку для мобілізації тощо.

Це може призвести до такої ж значної розчарованості, як і провал широко анонсованого українського контрнаступу у 2023 році. Особливо загрозливою ця розчарованість стане, якщо в очах суспільства відповідальним за затягування війни виявиться не Путін чи Трамп, а саме Зеленський.

На жаль, існує можливість, що у випадку невдачі мирних ініціатив Трампа, всю відповідальність спробують звалити на Україну — не лише в Москві, а й у Вашингтоні.

Отже, найближчими місяцями українському керівництву необхідно буде забезпечити максимально ефективну публічну комунікацію. По-перше, недопустимо просто забрати у своїх громадян надію, яку їм вже дарував іноземний лідер-популіст. По-друге, важливо уникнути ситуації, коли ця надія надто зміцниться і перетвориться на впевненість та нетерпляче очікування. По-третє, слід остерігатися стати цапами-відбувайлами, якщо ця надія не збудеться.

Ну а нашим співвітчизникам, які встигли пов'язати свої плани на найближче майбутнє з Дональдом Трампом і його обіцянками, можна порадити лише одне. Найкращий спосіб уникнути болісного розчарування в новому 2025 році - це не зачаровуватися під кінець 2024-го.