Кожен українець повинен усвідомити себе як борця: це те, що наділяє нас витривалістю та силою.

Нещодавно 40 представників державного сектору, бізнесу та громадськості успішно завершили навчання на курсі "Сектор оборони. Творці змін", організованому Офісом підтримки змін Міністерства оборони України та Центром безпеки Сагайдачного. На заході перед випускниками виступив Андрій Зелінський, співзасновник Української академії лідерства, політичний аналітик і капелан. Ми публікуємо основні тези його лекції, присвячені основам стійкості суспільства та особистості в умовах війни.

Це наш із вами час - час ставати сильнішими, бути людьми. Іншого у нас немає. Це одне з найважливіших усвідомлень, яке українцям варто зробити якомога швидше. Більшість наших громадян живе з думкою про те, що зараз відбувається якась трагічна деформація звичного ладу, і лиш потрібно трішки почекати, поборотися, потерпіти, поки ця загроза мине. Тим часом минаємо ми з вами.

Час - це ментальний конструкт. Його не існує як такого. Але існує тривалість руху. Існує наша здатність приборкати хаос і використати його для розвитку. Більшість людей цього не усвідомлюють, і легко потрапляють у пастки. Їм стає тісно, душно. Вони не можуть реалізувати власної особистості. А людині колись таки варто відчути себе господарем власного руху, цього часу, навіть такого трагічного, позначеного долею хаосу і невизначеності. Звідси розпочинається суб'єктність.

Суб'єктність можна визначити як свідому свободу, яка виявляється через дії. Щоб усвідомити свою свободу, потрібно зібрати різноманітність людських досвідів у рамках особистості, створивши унікальне "я". Наш час у цьому світі слід перетворити на власність. Свідома дія перетворюється на форму служіння, що дозволяє реалізувати особистий досвід на благо суспільства. Спочатку необхідно відкрити власну свободу, обрамити її правильними словами, дати їй ім’я та усвідомити її. А потім – проявити, втілити, щоб і самому повірити в її існування.

Здатність вчитися - це мистецтво стійких і сильних. Один із механізмів, як сформувати у собі силу якісно пережити важкі часи. Варто виходити з кожної ситуації з новими інсайтами, хоча б дрібними, але цілком конкретними усвідомленнями - можливо, колись вони стануть рішеннями.

Навіть з екзистенційних загроз, із драми, яку переживає ціла країна, ми з вами можемо вийти сильнішими. Є два важливі принципи, необхідні для цього: якісний контакт із реальністю та здатність взаємодіяти системно.

Ефективний зв'язок із дійсністю полягає в умінні усвідомлювати 1) що відбувається навколо, 2) яким чином це відбувається, і 3) як я можу на це вплинути. Це є ключем до досягнення успіху, необхідною умовою для перемоги в будь-яких справах і масштабах. В іншому випадку, навіть при значних зусиллях і витратах енергії, можна опинитися в ситуації, коли рухаєшся безцільно, або ж досягаєш результатів, які не відповідають очікуванням.

Завдяки спільному словнику узгоджених значень, ми формуємо чітке сприйняття того, що відбувається. Простий аналіз дозволяє розкрити процеси: з'ясувати, як усе функціонує і виявити причинно-наслідкові зв'язки. По-третє, важливо усвідомити, що я не є жертвою обставин, а активною частиною процесу, здатною впливати на нього, принаймні через власне ставлення. Людське суспільство створюється людьми. Навіть за обмежених ресурсів і можливостей, правильне налаштування дозволяє нам не бути байдужими, а активно впливати на ситуацію, направляючи хаос подій у зрозумілі та бажані напрямки.

Комунікація для соціальної структури є такою ж важливою, як кровообіг для живого організму. Словниковий запас слугує основою для формування соціальних груп, які є його наслідком. Ми узгоджуємо значення, що сприяють злагодженій взаємодії, а ця взаємодія, в свою чергу, складає основу людської цивілізації. Суспільство являє собою складну багаторівневу систему комунікацій. Досвід формує індивіда, а комунікація є основою людських спільнот.

Мова є основою нашого світосприйняття. Наприклад, ми часто використовуємо безособові дієслова, речення без підмета та конструкції в пасивному стані. Це формує нашу звичку до відсутності субʼєкта, а отже, і відповідальності. Висловлення "Усе буде добре!" служить більше як психологічний захист, ніж як інструмент соціальної організації. Фраза "Дощить..." звучить мелодійно, проте виникають питання: хто? де? коли? В англійській мові ми маємо "It’s raining", де присутня окрема граматична категорія - фальшивий підмет. Це означає, що має бути якась істота "It", адже якщо є результат, то хтось повинен його викликати. Тарілка не може сама по собі "розбитися" — її хтось розбив. Важливо, щоб за подіями стояла особа, яка бере на себе відповідальність за те, що відбувається. Нам потрібен той, хто діє, а не абстрактна безособовість. Адже світ людей формується людьми. Якщо ми не усвідомлюємо цього, ми не зможемо змінити нашу реальність і витрачатимемо енергію та ресурси даремно.

Історичні обставини позбавили українців відчуття власної суб'єктності. Внаслідок цього ми замінили онтологічні основи ідеологічними конструкціями. Сьогодні на полі бою українці відновлюють своє право бути "українцем" – господарем власної свободи. Вільна особа має можливість визначати свою долю. Цікаво, що в українській мові процес прийняття рішення не є чимось, що "приймається" – його хтось створює або ухвалює. Фраза "приймати рішення" є калькою з російської мови. У їхній історії рішення формувалися десь на високому рівні, потім спускалися донизу і "приймалися" на всіх рівнях. Натомість, ми здатні самостійно ухвалювати рішення, що підкріплює нашу суб'єктність – усвідомлення свободи, втіленої в діях.

Ми сприймаємо світ через призму нашої мови. Наша особиста реальність трансформується завдяки новому досвіду та оновленню словникового запасу.

Свідомість можна розглядати як механізм перетворення реального в реальність. Постійно, через наші органи чуття, ми отримуємо інформацію, а свідомість, в рамках встановленого фокусу, трансформує її у слова, образи та формує досвід у структуровані елементи - речення.

Ми існуємо в реальностях, які є результатом нашого суб'єктивного сприйняття. Іноді люди зупиняються, вважаючи, що досягли певної межі, тоді як насправді ця межа є лише їхнім ментальним уявленням. Наше сприйняття світу є фокусним: ми обробляємо тільки ту інформацію, на якій зосереджена наша свідомість. За межами нашої власної реальності прихована величезна кількість можливостей — ресурсів, які ми можемо використати для самовдосконалення та зміни навколишнього світу. Правильне фокусування дозволяє нам звернути увагу на те, що дійсно може стати ресурсом. Це відкриває шлях до нових вимірів реальності, які можна перетворити у бажане життя. Це також стосується способів взаємодії зі світом, іншими людьми та самим собою, що формує особистість, здатну сприймати життя і створювати якісну особисту реальність. І в цьому є елемент стійкості.

Людське життя - невпинний потік подій і присутностей.

Фокус змінює наші індивідуальні та колективні реалії, перетворюючи їх на можливість створення ефективної та злагодженої взаємодії. Для формування спільного досвіду важливо мати єдиний словник, який допоможе об'єднати наші уявлення. Взаємодія між особистими і колективними реаліями може стати більш гармонійною та злагодженою.

Синергія є одним із основних понять у військовому керівництві. Вміння встановити ефективну взаємодію полягає в здатності усвідомити, яку мету ми прагнемо досягти, а також спільно визначити ролі та обов'язки кожного учасника, їхню відповідальність та рівень виконання необхідних завдань.

Стійкість як концепція не існує в абстрактному сенсі. Існують лише стійкі особистості. Стійкість можна розглядати як спосіб взаємодії індивіда з навколишньою дійсністю. Формування особистості залежить від трьох ключових аспектів: моє сприйняття світу, ставлення до інших людей та самоусвідомлення.

Воїн - це архетипне означення суб'єкта. Це не форма громадянської відповідальності, не фах, не правовий статус від моменту зарахування на військову службу до звільнення з неї. Йдеться про таку модель взаємодії людини з реальністю, коли особистість бачить можливість, дивлячись на світ; команду - в оточуючих; і господаря власної свободи - в собі. Важливо, щоб у час хаосу і війни воїном відчував себе кожен українець, у свій спосіб і на власному місці.

Воїну необхідні напрямок і потужність. Потужність - це вміння підтримувати гармонію у своєму житті, взаємодіючи з навколишньою дійсністю. Напрямок - це основні принципи взаємодії з реальністю, що допомагають досягти поставлених цілей: визначаю мету - прикладаю зусилля - отримую результат - здійснюю аналіз, щоб зрозуміти, в якому напрямку рухатися далі.

Лідер команди повинен вміти бачити досягнення. На жаль, багато з наших керівників і командирів не звертають на це уваги. Якщо сьогодні вам потрібно було подолати 500 метрів, а ви з усіма зусиллями пройшли лише 300, важливо усвідомити: ми досягли певного успіху! Це підвищить моральний дух команди. Аналіз ситуації допоможе зрозуміти, чому не вдалося пройти решту дистанції і що потрібно зробити, щоб досягти мети. Проте, якщо не помічати досягнення і фокусуватися лише на тому, чого не вистачає, це може зашкодити не лише вам, а й потенціалу вашої команди.

Коли команда зосереджена на з'ясуванні відповіді на питання "хто винен?" - це спотворює процес аналізу, й інституційний організм працює за неефективними алгоритмами. Якісний аналіз уможливлює реформу, трансформацію соціальних інститутів, інституцій. Без нього - пастка пустки.

Спосіб, яким лідер може підтримати і розвинути кожного учасника команди, є ключовим чинником її стійкості. Він повинен стати "Unifire" (об'єднувачем) та "Multiplier" (помножувачем) потенціалу тих, хто разом працює.

Об'єднання через підвищення потенціалу особистостей та розширення їх можливостей є одним з основних принципів створення якісних, продуктивних і стійких команд.

Організаційна стійкість залежить від здатності команди працювати разом. Лише гармонійна взаємодія між індивідом і колективом, коли команда враховує потреби кожного, а індивід бере на себе відповідальність за досягнення спільних цілей, може призвести до успіху. Цікаво згадати про міф Філоктета, видатного стрільця давньої Греції. Коли Одіссей і його команда вирушили до Трої, Філоктет отримав важке поранення ноги, яке не тільки гноїлося, але й викликало огиду. Внаслідок цього його залишили на безлюдному острові. Конфлікт з троянцями тривав цілих десять років. Боги на Олімпі зрозуміли, що без Філоктета греки не зможуть досягти успіху. Коли вони повернулися за ним, він спочатку відмовився, адже відчував себе зрадженим. Проте боги запевнили його, що, повернувшись, він здобуде славу на полі бою та зможе зцілитися, а якщо залишиться, то до кінця своїх днів буде страждати в самотності. Врешті-решт, Філоктет погодився повернутися до команди і влучив у п'яту Ахілла. Отже, для досягнення якісних результатів важливо, щоб команда усвідомлювала, що без Філоктета їм не вдасться нічого досягти, а сам Філоктет розумів, що без співпраці не зможе реалізувати свої амбіції. Символічно, гниття відображає неможливість використовувати можливості та перетворювати їх у результати.

Третій необхідний для успіху Воїна елемент, крім Сили і Шляху - Дух. Це енергія, що нас запалює і підсилює. Вона потребує структури, щоб не спопелити чи не вивітритися: індивідуальний дух - якісної взаємодії поміж нашим тілом, почуттями, знаннями, цілісного особистісного розвитку; командний - розподілу функціональних обов'язків, розуміння спільної мети і ядра, або людей, які добре усвідомлюють, навіщо бути разом, витрачати зусилля, рухатись вперед. Тобто команда, яка підсилює кожного члена, і кожен член, який працює на спільний результат, потребують спільної відповіді на питання: "Навіщо нам цей бій?".

Якісний зв'язок із реальністю забезпечує особисту ефективність та злагодженість командної роботи, а також здатність до концентрації, формування адекватних ставлень і визначення правильних дій для підтримки стабільного функціонування команди. Таким чином, надійні механізми взаємодії з реальністю формують системні можливості її аналізу. В результаті, результативність рівнозначна якості системи і навпаки.

Якісні інституції є єдиним механізмом, який може забезпечити досягнення результатів, розвиток та спроможність суспільства. Соціальна система завжди передбачає синхронну взаємодію трьох елементів: ресурсів, норм і ідей. Її стабільність залежить від наявності необхідних ресурсів, які використовуються відповідно до встановлених норм. Система працює ефективно, коли здатна відновлюватися, регенерувати свої можливості та адаптуватися до змінюваного середовища. Регенерація основних спроможностей і адаптація до контексту є двома основними складовими поняття безпеки, як особистої, так і командної.