Курс для новобранців: Які проблеми існують у базовій військовій підготовці?
Основи загальновійськової підготовки – це більше як поверхневе знайомство без глибокого розуміння. За короткий місяць намагаються вмістити в вас знання, які зазвичай отримують протягом року служби. Тактична медицина за один день в рамках всього курсу? Інженерно-саперне мистецтво також за день? Справді?
Вас перетворюють на піхоту. А яку роль виконує піхота? Їй потрібно вбивати. І гинути, адже з такою кількістю часу, витраченого на тактичну медицину, інженерно-саперну справу, топографію та інші дисципліни, виживання солдата піхоти, здається, не враховане після закінчення БЗВП", - ділиться своїми думками в інтерв'ю УП журналіст і військовослужбовець Данило Панімаш із позивним "Куратор", який проходив підготовку влітку 2024 року.
Базова загальновійськова підготовка на шляху кожного новобранця до військової частини - обов'язковий крок. Наступний після мобілізації або підписання контракту.
БЗВП триває протягом місяця. Після завершення курсу, військовослужбовці здобувають початкову спеціалізацію - "стрілець".
"Українська правда" розповідає, що не так із підготовкою новобранців у навчальних центрах Збройних сил України, до чого це призводить, і як Генеральний штаб намагається розв'язати наявні проблеми.
В Україні в даний час функціонує більше 25 навчальних закладів, які займаються підготовкою нових військовослужбовців для різних видів збройних сил. Кожен з родів військ — сухопутні війська, морська піхота, повітряні сили та десантно-штурмові війська — має свої власні навчальні програми, що спеціалізуються на підготовці кадрів виключно для своїх потреб.
За словами Юрія Подлєсного, керівника інструкторського відділу благодійного фонду "Повернись живим", порівняно з початком великої війни кількість навчальних центрів збільшилася в рази. Але вони все одно не здатні одночасно розміщувати і навчати стільки мобілізованих і контрактників, скільки потребує держава під час гарячої фази війни. Звідси випливає безліч інших проблем.
У навчальних центрах спостерігається дефіцит різних видів боєприпасів, необхідних для ефективної підготовки військовослужбовців, зокрема, патронів. Про це повідомив секретар Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Роман Костенко в інтерв'ю УП.
За його словами, щоб отримати нормальний "настріл", новобранець має вистріляти хоча би 500 патронів за місяць. Однак з огляду на чималу кількість мобілізованих і проблеми з постачанням патронів, реалізувати це на практиці неможливо.
"Протягом місяця навчання нас вивозили на стрільби лише тричі. Ми мали можливість відстріляти максимум по 20 патронів, що в сумі становить всього 60", - ділиться спогадами солдат з позивним "Кіт" під час бесіди з УП.
Постачання боєприпасів для української армії в значній мірі залежить від підтримки західних союзників. Після анексії Луганського патронного заводу російськими військами у 2014 році, Україна втратила можливість самостійного виробництва патронів. З тих пір цю діяльність виконувало невеличке приватне підприємство – Науково-виробничий центр "Спецтехномаш". Лише в цьому році український оборонно-промисловий комплекс (ОПК) знову розпочав виробництво боєприпасів для стрілецької зброї.
Відсутність боєприпасів відчувається не лише на фронті, але й у навчальних закладах. Однак тривалість війни в умовах обмежених ресурсів формує пріоритети в забезпеченні.
Викладати в учебці може будь-який військовослужбовець, який пройшов базовий загальновійськовий і фаховий вишколи, курс підготовки командира відділення та навчання інструкторській справі. Загалом навчання інструкторів триває орієнтовно шість місяців.
Інструктори в навчальних центрах - не викладачі за фахом. Вони викладають, як уміють, за методичками, розробленими Генеральним штабом. Часто-густо не мають бойового досвіду. А тих, хто має такий досвід, за словами секретаря оборонного парламентського комітету Костенка, командири не хочуть відпускати на тилову роботу.
Вони й самі не дуже прагнуть працювати на таких посадах. Адже рівень зарплати інструкторів невисокий - 20 100 гривень і додаткові щомісячні виплати від 15 до 30 тисяч гривень (залежно від навантаження й умов роботи).
"На моїй БЗВП не було інструкторів із бойовим досвідом, які могли б розповісти, як насправді все відбувається на лінії зіткнення, а не як вчать радянські "учебнікі". Усе було приблизно так: "Книжка пише, що треба робити ось так", - каже військовий Панімаш із позивним "Куратор".
Серед десятка новобранців, з якими спілкувалась УП, лише один зазначив, що більшість його інструкторів на базовій військовій підготовці мали практичний бойовий досвід.
Контрактник з позивним "Писар" проходив базову загальновійськову підготовку в одному з навчальних закладів на Київщині. Він зазначив, що "бойових" інструкторів можуть раптово забирати з навчальних закладів і направляти на фронт. Через це під час його навчання командир взводу змінювався двічі.
"Нехтування з боку інструкторів також є серйозною проблемою. Ми вирушили на тактичні навчання з штурму будівлі. З нами був молодик, який заявив: 'Мене викликали з відпустки, і я не маю уявлення, що робити'. Коли ми дійшли до місця, він без ентузіазму почав пояснювати, як правильно штурмувати споруду. Після кількох вправ останню годину ми просто лежали і курили," - ділиться враженнями куратор УП.
"Або такмед. Інструктор каже, в кого яка кінцівка поранена, і рекрут має накласти сам собі турнікет. Потім інструктор ходить і перевіряє, якщо два пальці під турнікет не влазить, то він каже, що нормально затягнули.
Після того, як ми зібралися в підрозділі, до нас приєднався бойовий медик, і ми провели три дні, вивчаючи тактичну медицину. Він настільки туго затягував турнікети, що навіть два пальці не могли прослизнути, не кажучи вже про голку. І ми відчували шалений біль, - додає він.
Навчальна програма БЗВП складається з тактичної, розвідувальної, вогневої, фізичної, інженерної, психологічної та національно-патріотичної підготовки, занять з військової топографії, зв'язку, тактичної медицини, радіаційного, хімічного й біологічного захисту, правил поведінки під час бою.
План комплексний, але він розбивається об короткотривалість навчання, а зміст деяких предметів не відповідає реаліям сучасної війни. Особливо це стосується гуманітарних дисциплін як-то національно-патріотичного виховання.
Тридцять чоловіків або стоять, або сидять, поки їхній командир читає з аркуша про велич українських щедрівок і колядок, розповідає про причини агресії Росії, підкреслюючи її негативні риси, а також про українські традиції та обряди. А чоловіки, слухаючи, лише міркують: "Навіщо це все? Я хочу додому," - ділиться своїми думками Куратор у коментарі до УП.
Відповідно до норм, встановлених Генеральним штабом, на проведення таких навчань виділяється дві години. Тактична підготовка повинна тривати 21 годину, розвідувальна – 10 годин, вогнева підготовка – також 10 годин, національно-патріотичне виховання – 2 години, а тактична медицина – 13 годин, з яких лише 8 годин відводяться на практичні заняття. Як правило, у різних навчальних центрах тривалість вивчення окремих дисциплін може варіюватися. Проте, незалежно від центру, навчання проводиться швидко і поверхово.
"Протягом восьми годин на день ви не зможете оволодіти навичками правильного накладання турнікета, здійснення тампонування, штурму ворожих позицій чи будівель, а також роботи в парах і трійках", - зазначає військовий Панімаш.
Результати базової загальновійськової підготовки також залежать від самих новобранців.
"Найбільше мене дратували люди, які не розуміли, до чого їх готують, і вважали БЗВП курортом. Я намагався витягнути з нього максимум знань. А деякі просто забивали х*й на все", - пригадує Куратор.
Після закінчення початкової загальновійськової підготовки нові військовослужбовці можуть негайно займати позиції стрільців у тих підрозділах, куди їх призначають. Проте, у випадках, коли частини потребують кулеметників, гранатометників, операторів дронів або інших спеціалізованих фахівців, їм необхідно пройти спеціальну підготовку, що триває два місяці, у відповідних підрозділах.
У навчальних закладах часто замість комфортних ліжок доводиться спати на холодній підлозі, а душі й туалети розташовані на вулиці. Новобранці змушені самостійно налагоджувати своє повсякденне життя, а чимало необхідних предметів їм потрібно купувати за власні кошти.
"Держава дає мінімум - військова форма та екіп. І ніхто не розповідає, що треба брати з собою у навчальний центр. Ми рахували, скільки приблизно треба грошей, щоб купити все, аби себе забезпечити. Вийшло від 40 до 60 тисяч гривень", - розповідає УП на умовах анонімності один із новобранців, який мобілізувався влітку 2024 року і проходив БЗВП в навчальному центрі на Львівщині.
Поради для нових учасників. Які речі слід взяти в навчальний центр:
Ситуація з харчуванням новобранців у навчальних центрах має свої особливості. В деяких місцях їжа надається в достатній кількості та якості. Один із новобранців на прізвисько "Писар" зізнається, що розраховував на те, що під час навчання схудне, проте, на жаль, набрав п’ять кілограмів.
"Ми отримували їжу три рази на добу, і кожен прийом їжі складався з висококалорійних страв. Нам також давали фрукти, овочі, а іноді й кисломолочний сир. Про голод можна було забути", - розповідає він.
У деяких місцях умови харчування залишають бажати кращого. Деякі військові, з якими спілкувалися журналісти УП, називають їжу, що подавали в навчальних центрах, "недостойною". Один з них, за його свідченням, за місяць навчання втратив 14 кілограмів.
"Клейстерні каші, жалюгідні шматочки ковбаси, сиру, м'яса. У нас був доступ до магазинів і Нової пошти, тому ми майже не їли в їдальні", - пригадує в коментарі УП Куратор.
"На полігон прибуває старий ГАЗон, привозячи їжу в об'ємних казанах. Залізні миски забрали, а прибори не видали. Багато хлопців виявилися без власного посуду. Їм наголосили: 'Потрібно мати свою виделку та ложку. Якщо немає - їсти не зможете'. Лише кілька черпаків роздали, і на цьому все", - зазначає ще один співрозмовник УП серед новобранців.
Деяких новобранців Україна відправляє навчатися за кордоном, де вони можуть проходити як базову, так і фахову підготовку. Організувати фахову підготовку пілотів, артилеристів і танкістів за кордоном набагато легше, ніж в Україні.
"Яскравим прикладом є винищувачі F16. В умовах України наразі неможливо організувати навчальний центр для підготовки пілотів, тому набагато ефективніше і економніше навчати їх за межами країни. Ситуація з важкою технікою, такою як танки та спеціалізовані артилерійські системи, є аналогічною," - коментує керівник інструкторського відділу "Повернись живим" Подлєсний в інтерв'ю УП.
Протягом 2022-2024 років, відповідно до інформації Генерального штабу Збройних Сил України, більше 100 тисяч українських військовослужбовців пройшли навчання на територіях країн-партнерів. Вибір новобранців, які отримуватимуть підготовку за межами України, здійснює командир військової частини.
Відгуки українських бійців про навчання за кордоном суттєво відрізняються. Для того, щоб забезпечити якісну підготовку військових, міжнародні партнери повинні налаштувати свої навчальні програми відповідно до українських реалій, що є досить складним завданням. Адже жодна з країн, що надають допомогу, не опинилася в умовах війни.
Проте, як зазначив Подлєсний, деякі держави прагнуть модифікувати свої освітні програми, щоб відповідати українським вимогам. Серед них виділяється Велика Британія.
"БЗВП у Британії в рази краще, ніж в Україні. Але один із британських інструкторів казав, що їм доводиться впихнути в нас програму, що триває рік, за один місяць", - розповідає УП солдат із позивним "Лис", який влітку цього року проходив підготовку у Великій Британії.
Військовий жартує, що під час британської БЗВП він почувався, ніби в тризірковому готелі Туреччини. Українські новобранці жили в модульному містечку - в кожному будиночку було по 4-6 ліжок і душ з цілодобовим доступом. Сніданки, обіди й вечері були у форматі аll-inclusive. Також бійців забезпечували всім необхідним - від форми і бронежилетів до сонцезахисного крему та зубної пасти. Після завершення навчання вони забрали все екіпірування в Україну.
Навчальна програма була не дуже актуальною для України. За словами Лиса, корисними були стрільби, які тривали 10 днів без обмежень у використанні патронів, фізична підготовка і заняття з тактичної медицини.
"Якщо говорити про штурми окопів, ніби й потрібні навчання, але в нас це відбувається зовсім по-іншому. Ти можеш бути в окопі, дрон прилетить, скине на голову бомбу, і ти в кращому випадку "300", а в гіршому - "200". Британці взагалі не вчать, як користуватися дронами. За місяць нам лише один раз показали безпілотник. А про засоби РЕБ узагалі не розповідали.
Ще нас вчили ходити "шахматкою" і патрулювати лісосмуги. Нічого складного, але на полі бою і близько таке не використовують. Якщо на фронті отак будуть ходити "шахматками", день - два - і всі будуть трупами", - каже УП солдат Лис.
У жовтні 2024 року в чотирьох навчальних центрах Збройних Сил України розпочали пілотний проєкт, спрямований на вдосконалення підготовки нових призовників. Тривалість базового військового навчання була подовжена з 30 днів до 1,5 місяця.
Генштаб оновив навчальну програму, яку поки що тестують на чотирьох учебках. Серед новацій - заняття з основ застосування безпілотників та окопних засобів радіоелектронної боротьби і розвідки (РЕБ/РЕР), виживання на фронті, особливо в холодну пору року, посилена тактико-вогнева і фізична підготовки, розвідувально-диверсійна діяльність, збільшення часу для вивчення військової топографії.
Результати пілотного проєкту проаналізують у грудні цього року. Потім головнокомандувач Олександр Сирський має ухвалити рішення, чи поширювати таку практику на інші навчальні центри.
Генеральний штаб має намір заснувати школу для підготовки інструкторів, де навчання проходитиме за єдиними стандартами та вимогами Збройних Сил України. Окрім цього, будуть організовані курси підвищення кваліфікації для діючих інструкторів. У цій ініціативі Генштаб планує співпрацювати з громадськими організаціями.
Наприклад, з моменту початку великої війни благодійна організація "Повернись живим" займається підготовкою інструкторів для навчальних закладів у п’яти основних сферах: снайпінг, мінна безпека, безпілотні літальні апарати, артилерійські навички та тактична медицина. Наразі в процесі відкриття ще одна спеціалізація – водолазна підготовка.
"Доцільно запровадити ротації інструкторського складу між військовими частинами та навчальними центрами. Ротації за рахунок не просто виділення, а заміни інструкторів офіцерами, солдатами і сержантами з бойовим досвідом", - каже заступник начальника Головного управління доктрин і підготовки Генштабу ЗСУ Євген Межевікін на брифінгу в Києві.
Також визначено термін адаптації новобранців у військових підрозділах, після якого їх можна направляти в зону бойових дій - 10 днів. Але це є рекомендацією, а не обов'язковим правилом. Процес адаптації буде здійснюватися на розсуд командира та залежно від ситуації, в якій підрозділ виконує свої завдання.
Одним із способів покращення підготовки новобранців може стати проведення бойового злагодження в обраних підрозділах, замість загальних навчальних центрів. На даний момент цей підхід використовують військові частини, які з жовтня цього року набирають добровольців без залучення територіальних центрів комплектування. Якщо військовозобов'язаний вирішує приєднатися до армії саме в такій формі, він проходить бойове злагодження на базі вибраних підрозділів. Це дозволяє більш ефективно готувати бійців відповідно до специфічних потреб конкретної військової частини.
Ключовим є забезпечення таких умов, щоб до навчальних закладів не допускали осіб, які не придатні для військової служби, оскільки це є серйозною проблемою. У такому випадку інструкторам не доведеться марно витрачати час і ресурси на підготовку новобранців, яких згодом відкидатим кожен командир.
"Нашому батальйону нещодавно прислали підсилення - 10 людей. Забрали собі лише двох. Всі інші - алкаші або хворі люди. Був один чувак віком 59 років і 10 місяців. Що це за воїн?" - обурюється в анонімній розмові з УП заступник комбата однієї з механізованих бригад.
Згідно з інформацією, наданою УП секретарем Комітету Верховної Ради з національної безпеки Костенком, працівники територіальних центрів комплектування (ТЦК) зосереджені на виконанні планів, внаслідок чого в навчальних закладах залишаються сотні призовників, які не цікавлять жоден з підрозділів. Держава продовжує виплачувати їм зарплату, і вони займають місця в центрах, які могли б бути заповнені новими призовниками.
Це замкнене коло. Воїни на фронті закінчуються. Мобілізовані не готові до бойової роботи через погану підготовку та дефіцит практики. Нормально готувати їх немає коли й особливо немає кому.
