Литва підходить до завершення конфлікту з Китаєм: причини та обставини, які спонукають Вільнюс переглянути свої зв'язки з російським партнером.

Про можливість перегляду відносин із Китаєм литовські соціал-демократи говорили ще під час парламентської кампанії. На фото - візит до Києва нового голови уряду Литви Гінтаутаса Палуцкаса. 20 грудня 2024 року

"Двері для діалогу завжди відчинені, і Китай готовий зміцнювати спілкування та обмін з Литвою на основі поваги та загального підходу, а також шукати шляхи виходу з ситуації, що склалася, з дотриманням при цьому принципу 'одного Китаю'", - таку заяву зробила радниця місії Китаю в Євросоюзі Фан Мей.

Я наводила литовську мудрість: "Після зливи знову з’являється сонце".

Ось як у Піднебесній сприйняли пропозицію нового литовського уряду відновити дипломатичні відносини.

Це свідчить про те, що з новим урядом зовнішньоекономічна політика Литви почала зазнавати змін. На даний момент ці зміни стосуються лише Китаю.

Що стосується Росії, то жодних змін не передбачається. Більше того, у Вільнюсі запевняють, що залишаться вірними союзниками Києва.

Але чи справді ці зміни не становлять загрози для України? І чому Литва вирішила розірвати зв'язки з Китаєм, а тепер намагається їх відновити?

До завершення минулого року в Литві була сформована коаліція, в якій важливу роль відігравала правоцентристська політична сила "Союз Вітчизни - Литовські християнські демократи".

Ця політична сила володіє особливим становищем у Литві: вона має потужну базу підтримки, але водночас стикається з значним антирейтингом. Через це литовські консерватори фактично позбавлені можливостей для успіху на президентських виборах.

Зокрема, в 2020 році Гітанас Науседа отримав пропозицію балотуватися на президентських виборах від консервативної партії, але обрав шлях самовисування, що виявилося успішним рішенням.

Одна з ключових причин, чому цей уряд опинився на дні рейтингів, полягає в рішучій позиції консерваторів щодо зовнішньої політики. Це чітко продемонструвало попереднє литовське керівництво під проводом Інгрід Шимоніте.

Під керівництвом консерваторів Литва незмінно займала провідні позиції у введенні санкцій проти Російської Федерації.

Вона також проявила лідерські якості в інших сферах. Наприклад, стала першою країною в Європейському Союзі, яка визнала Корпус вартових ісламської революції терористичною організацією — ключовим елементом іранської влади.

Бажання Литви демонструвати лідерство у питаннях захисту демократії й призвело до гострого дипломатичного конфлікту з Китаєм.

У травні 2021 року Литва оголосила про свій намір вийти з формату "17+1", який об'єднує Китай з державами Центральної та Східної Європи. У той же час країна закликала інші держави Європейського Союзу наслідувати її приклад.

"На нашу думку, Європейському Союзу слід перейти від формату "16+1", який розділяє, до більш інтеграційного та ефективного формату "27+1". Найбільша сила ЄС виявляється, коли всі 27 держав-членів співпрацюють разом з інституціями Союзу", - зазначив екс-міністр закордонних справ Габріелюс Ландсбергіс.

А влітку 2021-го у Вільнюсі відкрився Офіс представництва Тайваню - де-факто посольство цієї невизнаної країни, яку Китай вважає своєю територією.

Цей крок виявився справжнім ударом по Пекіну.

Як відомо, уряд Китайської Народної Республіки вважається єдиним легітимним, а право на існування Республіки Китай (офіційно іменованої Тайванем) оспорюється.

Через цю обставину Європейський Союз не встановив офіційні дипломатичні зв'язки з Тайванем, проте співпрацює з ним через різні альтернативні формати.

А на додачу тригером стала назва цього офісу. Адже в інших представництвах Тайваню у назві використовується назва столиці - Тайбея, а не назва країни чи острова.

Відтак Комуністична партія Китаю вбачає у кроках назустріч партнерству з Тайванем не що інше, як нахабне перешкоджання політиці "одного Китаю".

Тому китайська влада висловила різку критику щодо рішення Литви, підкресливши, що воно "відверто суперечить духу комюніке про встановлення дипломатичних відносин між КНР та Литвою і суттєво загрожує суверенітету та територіальній цілісності Китаю", - зазначили в міністерстві закордонних справ Китаю.

Більше того, Пекін відкликав свого посла з Литви і запропонував Вільнюсу вжити аналогічних заходів.

На цьому конфлікт Литви та Китаю не завершився.

У листопаді 2024 року, після проведення останніх парламентських виборів і зміни урядових структур, Литва вирішила визнати трьох неакредитованих членів китайської дипломатичної місії особами, що не бажані в країні, і направила відповідну дипломатичну ноту до Пекіна.

Литовське Міністерство закордонних справ зазначило, що це рішення ухвалено на основі даних, наданих відповідними структурами, та через "несумісність статусу і дій неакредитованого персоналу з принципами Віденської конвенції про дипломатичні відносини, а також з іншими нормами міжнародного права і литовським законодавством".

У відповідь на це рішення Міністерство закордонних справ Китаю, як і передбачалося, висловило "категоричне засудження". У своїй заяві вони підкреслили, що Литва не надала жодних пояснень щодо висилки дипломатів, і зазначили, що залишають за собою право на вжиття відповідних заходів.

Це рішення було оголошене всього через кілька днів після того, як новий прем'єр-міністр Литви Гінтаутас Палуцкас висловив намір відновити дипломатичні зв'язки з Китаєм.

Про можливість перегляду відносин із Китаєм литовські соціал-демократи говорили ще під час парламентської кампанії.

Ця обіцянка знайшла відгук у серцях багатьох виборців.

Варто визнати, бажання литовської влади стати взірцевим борцем за демократію подобається далеко не всім у країні.

"Чому ми повинні накладати обмеження та зазнавати економічних втрат, якщо інші європейські держави цього не роблять?" — така думка виявилася зрозумілою багатьом литовцям.

Отже, не є сюрпризом, що на останніх виборах опозиція активно викривала курс консерваторів. Деякі робили це відкрито, як, наприклад, лідер партії "Зоря Німану", що є другою за величиною політичною силою в нинішній коаліції, Ремігіюс Жемайтайтіс. Він наголошував, що економічні інтереси Литви повинні бути в основі її зовнішньої політики.

Інші діяли більш обережно. Тим не менш, в результаті це призвело до впевненої перемоги опозиційних сил та зміни уряду в Литві.

Саме тому новий уряд так рішуче відреагував на свіжий конфлікт із Китаєм, що виник без їхнього відома.

Новий прем'єр-міністр Литви Гінтаутас Палуцкас повідомив, що не отримував інформації про рішення виїзду китайських дипломатів з країни. Він зазначив, що це рішення ухвалив уряд, який зараз перебуває у відставці, і, звичайно, він не був про це поінформований.

Ще більш гостро на цей скандал відреагував новопризначений голова Міністерства економіки та інновацій Литви Лукас Савіцкас. Він розкритикував позицію консервативного уряду щодо Китаю як таку, що "виходить за рамки", і запропонував Литві зайняти єдину позицію з Європейським Союзом та іншими стратегічними партнерами.

Отже, слід зосередитися на зниженні напруженості у стосунках з Китаєм.

"Сьогодні можна стверджувати, що для зовнішньої політики Литви важливо повернутися до традиційного підходу, що включає збереження єдності та спільну діяльність з нашими технічними партнерами у питаннях, пов'язаних із Китаєм", - зазначив Савіцкас, підкресливши, що литовські компанії мають вагомі інтереси на китайському ринку.

Цікаво, що, незважаючи на оголошений намір відновити стосунки з Пекіном, в новому уряді Литви все ще існують різноманітні думки щодо того, яким чином країна повинна реалізувати цей процес.

У новому чотирирічному плані уряду Литви, схваленому новим парламентом країни 12 грудня, Китай охарактеризовано як "зростаючу загрозу" для зовнішньої та оборонної політики балтійської нації.

План також обіцяє розвивати економічні та культурні зв'язки з Тайванем.

У 2025 році Палуцкас разом із новим міністром закордонних справ Литви Кястутісом Будрісом частково узгодили свої позиції щодо Китаю.

Прем'єр-міністр Литви заявив, що відновлення зв'язків з Китаєм буде складним, та підкреслив, що ці відносини ґрунтуються на спільній стратегії Європейського Союзу, яка змінюється через геополітичні та економічні причини.

Глава Міністерства закордонних справ зазначив, що Вільнюс має намір налагодити відносини з Пекіном, оскільки Литва потребує активного посольства в Китаї.

На це було дано позитивну відповідь з Пекіна.

Чи існує ризик того, що новий уряд Литви піддасть корекції й інші напрямки зовнішньої політики? Зокрема - підтримку України у протидії російській агресії?

Слід акцентувати увагу на тому, що незалежно від ситуації, Литва завжди буде нашим партнером.

Імовірність того, що Литва виявить себе подібно до Угорщини під керівництвом Орбана або Словаччини за правління Фіцо, є абсолютно нереальною.

Це підтверджує і діючий президент Гітанас Науседа, адже новий прем'єр-міністр Гінтаутас Палуцкас обрав Україну для свого першого закордонного візиту на новій посаді. Разом з ним до Києва прибула майже вся команда нового уряду.

За словами голови МЗС Литви, такий формат візиту має стати сильним сигналом про продовження підтримки Україні. Адже вперше в історії "інша держава приїжджає з усім кабінетом уряду".

Ще один доказ цього - програма нового уряду передбачає виділення щонайменше 3,5% ВВП на фінансування оборони. Особливу увагу у планах звертають на "придбання та формування резерву зброї та боєприпасів, а також забезпечення підготовки й оперативної сумісності з союзниками".

"Ми будемо підтримувати Україну до її перемоги і після неї. Ми надаватимемо Україні всебічну підтримку для прискорення її вступу до Європейського Союзу та НАТО", - наголошується в урядовій програмі.

Також зазначено, що в умовах "зростаючого загострення" геополітичних обставин вони планують "збільшити військову допомогу Україні, щоб досягти щонайменше 0,25% від ВВП".

На даний момент існує лише один аспект, який може призвести до виникнення додаткових ризиків – це рішення нового уряду щодо пом'якшення заборони на експорт товарів подвійного призначення повітряним шляхом до більшості країн світу.

Однак Палуцкас вже заявив, що його уряд буде інтенсивно співпрацювати з Україною для запобігання використанню цих товарів російською оборонною промисловістю.

Отже, на "розворот Вільнюса" точно не слід сподіватися. А що стосовно корекції курсу?

У неофіційних розмовах європейські та українські дипломати висловлюють побоювання, що Литва незабаром перестане бути активним "адвокатом" України та нових санкцій проти РФ.

Цей варіант може реалізуватися, але зовсім не є необхідним.

Врешті-решт, підтримка України в литовському суспільстві продовжує залишатися на стабільно високому рівні.

І це - головний запобіжник від "надмірної" корекції зовнішнього курсу.