Малевич, Лифар і Крушельницька: "Українська весна" у Швеції знову знайомить світ з видатними українськими художниками.

Українська культура є не тільки складовою нашого національного спадку, а й важливим елементом європейського та світового культурного контексту.

Європейський фестиваль "Українська весна", який пройшов у перші дні травня, вже став звичним елементом культурного життя Стокгольма. Ця подія знову зібрала разом художників, музикантів, кінематографістів, науковців та численних шведських глядачів, об'єднуючи їх навколо української культури, її історичних надбань та сучасних досягнень.

Протягом століть українська культура вносила свій вклад у світове мистецтво, хоча часто її досягнення не отримували належного визнання під власною назвою.

Цьогорічний фестиваль має за тему: "О, ти українець? - Українські зірки на світових сценах". Його організував Український інститут у Швеції, який активно сприяє зміцненню культурних зв’язків між Україною та Швецією, а також популяризує українську культуру на європейському континенті. Головною метою організаторів стало "розширення горизонту" і демонстрація шведській аудиторії українських митців, яких протягом багатьох років намагалася привласнити Російська імперія. Також важливою частиною програми є підкреслення значного внеску українських авторів у світову культурну спадщину.

Фестиваль зібрав понад дві тисячі учасників: шведів, українців, дипломатів, журналістів, а також тих, хто бажає глибше пізнати Україну. У Стокгольмі заходи проходили в десяти найвідоміших локаціях міста. Глядачі і слухачі прийшли, щоб підтримати та зануритися в культуру України. У заході взяли участь 93 митці, дослідники та культурні історики, які прибули з дев'яти різних країн.

Організатори зазначили: особлива увага приділяється тим творчим постатям, які, хоча й народжені з українського духу, були довго позбавлені свого правдивого імені через імперські переписування біографій, насильне викорінення і культурну асиміляцію.

Митці, які пережили вигнання, ті, що творили далеко від батьківщини, а також ті, чиї корені залишалися в тіні під іноземними прапорами, сьогодні знову виходять до свого глядача. Фестиваль має на меті не лише представити ці імена, але й поглибити розуміння української культури в європейському, зокрема шведському, контексті: українська культура – це жива, самобутня та потужна спадщина. Вона не є "молодою культурою, що лише розвивається", як її часто сприймають, а навпаки – це культура, яка протягом століть створювала світове мистецтво поряд з іншими, хоч і не завжди під своїм власним ім’ям.

Чи може культура виступати як зброя у конфлікті між Росією та Україною?

Урочисте відкриття фестивалю відбулося у Королівському концертному холі. Директорка Українського інституту у Швеції, художня керівниця фестивалю Наталія Пасічник під час відкриття наголосила на головній меті заходу: ознайомити шведську публіку з плеядою видатних українських митців, чия творчість збагатила європейську та світову культурну скарбницю.

Стокгольм втретє стає яскравим осередком української культури в Європі, приймаючи найбільший фестиваль, присвячений українським традиціям на континенті. Цього року програма включає 12 різноманітних культурних заходів. "Українська весна" - це наш спосіб вшанувати стійкість, неповторне мистецьке бачення та багатий спектр українських голосів, які протягом століть стали частиною культурної спадщини Європи. Наша мета - зробити помітною багатство української традиції та представити митців, чиє українське коріння часто залишалося непоміченим. Багато з них жили далеко від своєї батьківщини, інші залишалися в тіні, оскільки змушені були творити під час тривалої російської окупації на території сучасної України, - підкреслила Наталія Пасічник.

Фестиваль стартував з важливої відкритої дискусії на тему критичної ролі української культури в збереженні національної ідентичності та виживанні. Чи може культура слугувати зброєю в контексті російсько-української війни? Чи потрібно відокремлювати культуру від політики? І чому Росія так активно намагається знищити українське мистецтво, прагнучи стерти саму ідентичність нації? Ці питання обговорювалися під час бесіди між авторитетними шведськими та українськими експертами.

На переконання професора східних студій Уппсальського університету (Швеція) Стефана Гедлунда, росіяни хочуть знищити Україну, знищити українців як ідентичність і націю. "Це - перша війна (російсько-українська), яку я знаю, що повністю зумовлена питанням культури. У розумінні режиму в Москві, росіян загалом, якщо вони не можуть контролювати Київ, то Росія перестає існувати. Вона зникне як імперія", - наголосив професор.

На його думку, наївно вважати, що у війні винен лише Путін. "Не Путін створив Росію. Це Росія створила Путіна. Він є продуктом культури, яку вони називають російською, і яку, як вони стверджують, українці також повинні прийняти як свою культуру. Росіяни не змінять свого ставлення до України. Росіяни не зупиняться, поки не буде капітуляції України, визнання того, що немає українців, немає української мови, немає української культури, немає нічого українського", - зазначив науковець.

Концертна програма першого вечора виявилася справжнім святом української камерної музики. Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії імені М. Скорика представив композиції Валентина Сильвестрова, Євгена Станковича, Мирослава Скорика та Василя Барвінського.

Неймовірної глибини та емоційності вечору додали виступи шведських митців. Мецо-сопрано Анна Софі фон Оттер у супроводі гітариста Фабіана Фредрікссона проникливо виконали, зокрема, українську колискову Sömnen vandrar, яка свого часу надихнула Джорджа Гершвіна на створення легендарної Summertime для опери "Поргі та Бесс". Історія цього зв'язку сягає 1929 року, коли в Нью-Йорку Гершвін почув мелодію у виконанні Українського національного хору під орудою Олександра Кошиця.

Особливою родзинкою вечора стало проникливе звучання поезій Пауля Целана та Лесі Українки, які декламувала шведська акторка Стіна Екблад.

Авангард українського мистецтва в Національному музеї

Одна з ключових культурних установ Швеції - Національний музей у Стокгольмі - стала майданчиком для незвичайної події, присвяченої Казимиру Малевичу та явищу українського модернізму. Інтерес до українського авангарду виявився настільки великим, що музейна зала ледь вмістила всіх охочих.

Вечір розпочався з обговорення постаті Казимира Малевича — художника, чия українська ідентичність довгий час залишалася непоміченою. Завдяки дослідженням Тетяни Філевської, яка спеціалізується на творчості Малевича та українському авангарді, шведські глядачі отримали можливість вникнути в значення новаторського українського митця для розвитку європейського модернізму. Особлива увага була зосереджена на його українських коренях та їх впливі на розуміння його творчості й наслідки для наступних поколінь художників.

Музичною окрасою вечора стали проникливі уривки зі сонати для скрипки та фортепіано Бориса Лятошинського, op. 19, а також його відома "Мелодія". Твори видатного українського композитора майстерно виконали українсько-британська скрипалька Софія Колупов та португальський піаніст Франсіско Вілар. Лятошинського вважають ключовою фігурою в історії української музики та однією з найяскравіших постатей українського музичного модернізму.

Цей вечір став свідченням того, що український модернізм є невіддільною складовою європейської мистецької спадщини. Як Малевич, так і Лятошинський знову опиняються в центрі уваги – не як другорядні фігури в імперських наративів, а як новатори, що формують оригінальну художню думку, глибоко вкорінену в українській культурі.

КОРОЛІВСЬКА ОПЕРА ВІДДАЛА ДАНИНУ ПАМ'ЯТІ КРУШЕЛЬНИЦЬКОЇ, МЕНЦИНСЬКОГО ТА ЛИФАРЯ

Королівська опера Швеції перетворилася на сцену вшанування українського оперного та балетного спадку, де зустрілися минуле й сучасність, європейська сцена й голоси з України. У Королівській опері вперше відбувся концерт, присвячений творчому спадку видатних українських оперних співаків початку ХХ ст. Модеста Менцинського та Соломії Крушельницької.

Вечір вів шведський експерт у галузі музики та дослідник оперного мистецтва Нільс Йоран. Він поділився з аудиторією захоплюючою історією життя та творчої дружби Менцинського і Крушельницької.

Сопрано Софія Соловій, баритон Лутандо Каве, а також піаністи Жанна Микитка та Мартін Хелльстрьом влаштували концерт, сповнений вишуканих емоцій та багатогранної краси. Арії та романси звучали на італійській, німецькій, французькій та, звісно ж, українській мовах.

Південноафриканський баритон Лутандо Каве вразив слухачів не лише своєю майстерною інтерпретацією класичних арій Верді, Бізе та Моцарта, але й глибоким емоційним сприйняттям українських романсів Миколи Лисенка. Публіка щедро відзначила його виступ вигуками "браво".

У фойє проходила виставка, присвячена Крушельницькій та Менцинському. Серед відвідувачів були нащадки Модеста Менцинського, які наразі проживають у Швеції.

Ліфар знову виходить на сцену Королівської опери.

Також Королівська опера відзначила ще одну видатну постать українського походження - Сержа Лифаря, реформатора французького балету та киянина за народженням.

У Золотому фоє Королівської опери зібралися шанувальники видатного танцівника, щоб дізнатися про життя Лифаря. Директорка Музею Лифаря в Києві Наталія Білоус розповіла про його шлях від юного емігранта до легенди Паризької опери, зазначивши його мистецький слід у Швеції.

Зірковими учасниками вечора стали колишня солістка Паризької опери Клермарі Оста та керівник Королівського шведського балету Ніколя Ле Ріш, які поділилися своїми поглядами на унікальні риси неокласичної хореографії Лифаря.

Учні виконали фрагменти з "Білої сюїти" та "Цигарети". Акомпанувала їм Юлія Койдан, українська піаністка, яка вміло передала музичну глибину стилю Лифаря.

Вершиною вечора стало оголошення про нову постановку балету "Сюїта в білому" в наступному сезоні Королівської опери. Це знакове повернення Лифаря на шведську сцену стане важливим зв’язком між культурною спадщиною України та Європи.

Вечір пам'яті Сержа Лифаря отримав підтримку від Французького інституту в Швеції та Посольства Швейцарії.

"ВІД УКРАЇНИ ДО ГОЛЛІВУДУ": НЕРОЗКРИТІ СТОРІНКИ КІНОІСТОРІЇ УКРАЇНИ

Кінотеатр Klarabiografen у Стокгольмі став місцем для зустрічі з режисером Станіславом Сукненком, який представив свою документальну стрічку "З України до Голлівуду". Цей вечір об'єднав показ фільму з цікавою дискусією з автором.

Глядачі дізналися про неймовірні історії українських піонерів Голлівуду, праця й талант яких часто залишалися поза загальною увагою. Фільм став мостом між минулим і сьогоденням, віддаючи шану тим, хто своєю наполегливістю і творчою енергією творив історію світового кінематографа.

Шведів вразили автентичні мелодії українського Полісся.

Українська музика має здатність дивувати, кидати виклик очікуванням і водночас зберігати глибокий зв'язок з національною традицією. Це показав вечір у Королівській академії музики, де відбувся авторський концерт Алли Загайкевич, однієї з провідних композиторок сучасної української сцени. Електроакустична композиція NORD/OUEST (електроакустичний перформанс для фольклорного голосу, скрипки, сопілки, перкусії, терменвокса та електроніки) стала справжнім відкриттям фестивалю. Твір занурив слухачів у глибокий медитативний світ звуків українського Полісся.

У коментарі Укрінформу Алла Загайкевич поділилася, що під час створення NORD/OUEST, вона прагнула, щоб слухачі відчули "первісну силу". "Я відчуваю, що автентичний фольклор і, наприклад, електронна музика - це речі якогось спільного поля. Це така радикальна культура. Радикально відмінна від усього іншого. Відмінна від сонат Бетховена і симфоній Моцарта. Мені потрібні ця виконавська активність, цей жар людського серця, щоб цю електроніку оживити. Тому я запросила супермузикантів: Ірина Клименко - це завідувачка лабораторії етномузикології Національної музичної академії України, Сергій Охримчук - лідер сучасного виконавства на скрипці, лідер групи "Хорея Козацька", і Аркадія Ґотесмана з Литви, якого я добре знаю за проєктами композитора Шерона Санакаса або імпровізаційної музики. Так що це спільна робота, в якій є ідея композиторська", - розповіла композиторка.

Вона підкреслила, що з великим задоволенням погодилася взяти участь у фестивалі. "Наталія Пасічник створює неймовірні проєкти, демонструючи світові високе українське мистецтво вже протягом багатьох років. Я, безумовно, прагну долучитися й підтримати її в її прагненні показати, як українська культура може інтегруватися в європейський та глобальний контексти. Це надзвичайно важливо, адже фестиваль організовано у співпраці з музичною академією, і він не призначений лише для діаспори, а відкритий для широкої професійної мистецької спільноти. Тому я висловлюю величезну вдячність організаторам", - зазначила Алла Загайкевич.

ЛЬВІВСЬКЕ ТАНГО 1930-Х РОКІВ

В рамках фестивалю відбувся незабутній вечір, присвячений українському танго. Протягом усієї події відчувалася атмосфера Львова 1930-х років. Цей захід був організований на честь видатного майстра українського танго Богдана Весоловського, відомого під псевдонімом "Бонді".

На сцені з'явилися талановиті митці з Львова: дослідниця та співачка Марія Стоколяс, а також піаніст і диригент Остап Майчик, в доповнення до яких виступило аргентинсько-шведське тріо Tangarte. Марія Стоколяс не лише віртуозно виконала композиції Весоловського, але й поділилася історією його життя та творчості — від розкішних львівських балів до змушеного вигнання, коли його музика продовжувала жити, незважаючи на заборони в СРСР.

Тріо Tangarte (Хуанхо Пассо на бандонеоні, Хедда Гейсканен на скрипці та Якоб Герхардссон на контрабасі) спеціально для фестивалю розширило свій репертуар, включивши українське танго 1930-х років. Спільно з українськими музикантами вони створили нові аранжування. Окрім класичних творів українського танго, звучали також композиції Астора П'яццолли.

Стипендії від мецената Андерса Валья для українських піаністок.

У рамках фестивалю у церкві Вестерлефста (містечко Гебю) відбулися концерт і церемонія вручення стипендій Вестерлефста від Фонду шведського мецената Андерса Валля молодим українським піаністкам: Соломії Саламанюк та Юлії Мандзюк. Музикантки приїхали зі Львова, де навчаються у Львівській національній музичній академії ім. М. Лисенка, щоб отримати ці престижні стипендії. Стипендії присуджує Фонд Андерса Валля у співпраці з Фондом церковної музики Вестерлефсти та Українським інститутом у Швеції за результатами конкурсу Ukrainian Piano Awards, що проходив у Львові.

Очільниця Музичного фонду церкви Вестерлефста Шарлотта Волл підкреслила, наскільки важливо підтримувати молодих українських музикантів, особливо в умовах складної ситуації, викликаної російською агресією проти України.

"Основна мета стипендій полягає в тому, щоб відкрити більше можливостей для обдарованих українців у цей складний період для країни. Це також є способом привернення уваги до української культури та її підтримки. Війна, в першу чергу, демонструє, як російське керівництво заперечує існування української нації з її унікальною культурною спадщиною", - підкреслила Шарлотта Волл.

У рамках фестивалю музична школа Lilla Academy з Стокгольма провела благодійний концерт під назвою "Діти - дітям", метою якого стало підтримання молодих талантів Львівської музичної школи імені С. Крушельницької.

Подія пройшла на елегантній сцені Confidencen, де відчувалася унікальна атмосфера єдності. Протягом концерту виконувалися композиції як європейських, так і українських авторів, які юні шведські музиканти підготували спеціально для фестивалю "Українська весна".

У ході події вдалося зібрати кошти, які будуть використані для підтримки Львівської музичної школи. Це стане значним кроком у розвитку нової генерації українських музикантів.

"ЗВУКИ РАНКУ": МУЗИКА ЯК СИМВОЛ ПАМ'ЯТІ ПРО СТРАЖДАННЯ І НЕПЕРЕМІННІСТЬ.

"Ранкові мелодії" — під такою назвою в приміщенні Королівської академії музики відбувся мистецький дослідницький проєкт, що його представила художня керівниця фестивалю Наталія Пасічник. Вона поділилася глибоким аналізом музики як символу пам'яті про травми та витривалість. Музикознавиця пояснила, яким чином звукові хвилі можуть зберігати і передавати історію, болі та силу духу цілого народу.

"Звуки ран" – це дослідницький проект, який глибоко пов'язаний із нашими стражданнями та історією. Сьогодні ми маємо можливість донести це до світу, і я вважаю, що це найважливіше. Нам потрібно інвестувати в професійні платформи, кращі в Європі, з акцентом на український контекст. Це стало основною ідеєю фестивалю "Українська весна". Досі на Заході домінував російський наратив, й усі східноєвропейські студії були пронизані цим впливом. Але часи змінюються. Ми прагнемо, щоб провідні інституції – наукові, дослідницькі та мистецькі – включали український контекст у свої програми. Виконуючи українські твори, ми можемо розповісти про нашу історію та багаторічні рани українського народу," – підкреслила Наталія Пасічник.

Вечір був відданий пошануванню геніального українського композитора Бориса Лятошинського. Концерт стартував з однієї з прелюдій з сюїти "Шевченко", яку виконав професор Стаффан Шай.

Кобзар Тарас Компаніченко представив оригінальний народний твір, який ліг в основу прелюдії композитора Лятошинського. Програму продовжила інша прелюдія з сюїти "Шевченко", а студенти Королівської академії музики вражаюче виконали Струнний квартет №4 Лятошинського.

Сьогодні ми зосередили увагу на Лятошинському та на тій епосі Другої світової війни, коли Україна опинилася між двома імперіями зла: Росією та Німеччиною. Композитор не зверталася до модернізму, а черпала натхнення з народних традицій. Дуже важливо підкреслити, що ці народні коріння та українська пісня стали для нас важливими маркерами ідентичності. Адже з кінця XVII століття, коли Московія анексувала цю козацьку державу, будь-яке мистецтво, що відображало українську ідентичність, було заборонено. Тому єдиним способом для людей залишалося співати народні пісні. Саме тому вони мають таке велике значення для українського самовизначення. Це те, що ми прагнули продемонструвати. Це наш біль і наші рани, - підкреслив Тарас Компаніченко.

УКРАЇНА: ІСТОРИЧНИЙ ШЛЯХ ВІД СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ДО СУЧАСНОСТІ В ТВОРЧОСТІ КОБЗАРЯ

Завершальним моментом Європейського фестивалю "Українська весна - 2025" став концерт під назвою "Кобзар - епічна пісенна традиція України", що відбувся в Музеї армії в Стокгольмі, серед експонатів виставки "Перехрестя: Швеція - Україна крізь 1000 років".

Кобзар Тарас Компаніченко провів слухачів у музичну подорож епічною традицією України від Середньовіччя до сьогодення. Понад три десятиліття присвятивши дослідженню музичної спадщини України, він розпочав концерт середньовічною монодією "Христос рождається" і виконав, зокрема, пісню гетьмана Івана Мазепи, присвячену пам'яті матері. У репертуарі також прозвучали власні твори кобзаря, присвячені сучасній боротьбі України за свободу та незалежність.

Відкриття концерту здійснила міжнародна координаторка Національного архіву Йоганна Фріс Маркевич, яка презентувала історичну експозицію. Директорка Українського інституту у Швеції Наталія Пасічник поділилася роздумами про кобзарську традицію, що є неповторною складовою української культурної спадщини. Вона підкреслила, що кобзар, як і давньогрецькі рапсоди, відігравав важливу роль у передачі колективної пам'яті через пісенну і усну творчість.

"Українська весна" у Стокгольмі виявилася не просто святом мистецтва, а справжнім актом культурної справедливості. Шведська аудиторія змогла побачити Україну в її істинному світлі: глибокою та багатоголосою. Це була цілісна нарація про українську націю, культура якої проросла в глобальному контексті, незважаючи на століття забуття. Глядачі відчули та усвідомили: українське мистецтво є частиною світової культурної спадщини.

Наталія Максимова

Image credits: Mikael Karlin, Bengt Gustafsson, and Fredrik Jonsson.