Маск в атаці: хто стримеже марсіанську експансію SpaceX?

Гуркіт двигунів ракети Starship ознаменував старт нової епохи в космічних подорожах, ставши символом кінця ери традиційних носіїв і космічних апаратів. Успіхи Ілона Маска викликають занепокоєння у інших учасників ринку. УНІАН провів дослідження, щоб з'ясувати, чи є у когось шанс конкурувати з SpaceX.

У березні інформаційне агентство Reuters повідомило, що Російська Федерація має намір надати компактну атомну електростанцію для підтримки місії SpaceX на червоній планеті.

За словами генерального директора Російського фонду прямих інвестицій Кирила Дмитрієва, Росія має намір запропонувати компактну атомну електростанцію для місії на Марс, а також інші інноваційні технології.

Це не перша заява російського урядовця щодо потенційної співпраці з Маском. Раніше Дмитрієв охарактеризував підприємця як "унікального та найзначнішого лідера сучасної епохи", підкресливши його прагнення просувати людство вперед.

Заяви Дмитрієва виникли не на порожньому місці, адже у середині минулого місяця голова SpaceX оголосив про плани відправити Starship на Марс наприкінці 2026 року. Щоправда, на ньому полетять не живі астронавти, а 170-сантиметровий людиноподібний робот Optimus - нова розробка компанії Tesla.

Розробники стверджують, що цей робот здатен виконувати завдання, які можуть бути "небезпечними, монотонними та нудними" для людей. У одному з відеороликів видно, як робот пропонує людям напої та частує їх їжею. В іншому відео творці показали, як Optimus вміє пересуватися по складній місцевості.

Якщо все піде за планом, перший політ із людьми заплановано на 2029 рік, хоча, за словами керівника SpaceX, ймовірніше, що це станеться у 2031 році. Раніше Ілон Маск зазначав, що частота запусків буде зростати експоненційно, а їхня мета полягає у створенні автономного міста на Марсі приблизно через два десятиліття.

Чому це важливо — окрема тема для обговорення. Дослідники стверджують, що на Марсі можуть бути значні запаси корисних копалин. Вони відзначають наявність родовищ міді, заліза, вольфраму, ренію, урану та золота.

З іншого боку, ціна на видобуток і транспортування ресурсів на Землю є настільки великою, що не існує жодної реальної можливості зробити цей процес економічно вигідним. Це стосується як теперішнього часу, так і найближчих перспектив.

Інакше кажучи, для Маска Марс – це не просто проект, а справжня одержимість. Це більше стосується його бачення майбутнього, ніж економічних вигод. Він переконаний, що для виживання людства необхідно стати міжпланетним видом. На його думку, тільки такий крок зможе забезпечити порятунок у разі глобальних катастроф.

Проте у марсіанських прагненнях підприємця все ж існує певний економічний аспект, адже яскраві оголошення про колонізацію Червоної планети викликають значний інтерес до компанії SpaceX. Це, в свою чергу, сприяє її фінансовому успіху через комерційні запуски.

Основне питання можна виразити наступним чином: чи має Маск можливості втілити свої плани в життя (тобто, запустити робота Optimus)?

Основний засіб для освоєння Червоної планети - це вже згадуваний Starship. Ця ракета є найбільшою в світі за кількістю маси та розмірів, а також володіє найвищою потужністю серед усіх існуючих ракет-носіїв.

Ця ракета має вражаючу довжину понад 120 метрів і може транспортувати вантаж до 100 тонн на планету Марс. Проте найзначнішою її перевагою є можливість багаторазового використання, що має зробити Starship економічно вигіднішою у порівнянні з іншими моделями.

Мало хто з фахівців сумнівається у тому, що Маск почне експлуатувати Starship. Питання лише у часі, який потрібен на випробування нової ракети.

Вікно для наступного запуску до Марса заплановане на листопад-грудень 2026 року, - заявив екс-радник голови Державної космічної агенції України Андрій Колесник в інтерв'ю УНІАН. - Для успішної м'якої посадки на поверхні Марса після космічної подорожі зі швидкістю другої космічної (11,2 км/с), необхідно попередньо відпрацювати аналогічну процедуру безпечного повернення Starship на Землю після орбітального польоту, де перша космічна швидкість складає 7,91 км/с.

Нові випробування не дають приводів вважати, шо запуск Optimus ми побачимо у наступному році.

Нагадуємо, що під час нещодавнього запуску Starship, що відбувся 6 березня, космічний апарат вибухнув практично одразу після старту з космодрому. Однак, з позитивного боку, компанії SpaceX вдалося успішно повернути перший ступінь Super Heavy на стартову платформу. Вся система складається з двох ступенів, другий з яких - це сам Starship.

"Також ми ще не мали можливості спостерігати повноцінне тестування дозаправки Starship у відкритому космосі для місії до Марса. Усі ці нерозв'язані технічні аспекти можуть змусити задуматися над можливим коригуванням планів для робота Optimus, з огляду на 'вікно на Марс', яке з'явиться в грудні 2028 - січні 2029 років", - зазначив експерт.

Але труднощі навряд чи стануть на заваді планам Маска - він довів, що ніщо не є для нього суттєвою перешкодою. Нагадаємо, у 2010-х росіяни (і не тільки вони) глузували з ідеї повернення першого ступеня ракети Falcon 9. Зараз же, зважаючи на останні реверанси Москви на адресу американського бізнесмена, жарти скінчилися.

Повернемось до російської заяви про невелику атомну електростанцію для марсіанської місії. Противники Маска наполегливо пов'язують його із владою РФ, однак насправді йому нічого від Росії не потрібно.

Можна переформулювати інакше: росіяни не мають нічого, що могло б зацікавити провідного гравця у космічній сфері, адже їхні технології, в найкращому випадку, є лише вдосконаленими версіями розробок з епохи Радянського Союзу.

Росія не володіє жодною "марсіанською атомною електростанцією", і чи зможе вона розробити таку технологію в найближчі десятиліття - залишається під великим питанням.

Водночас США вже роблять кроки в цьому напрямку. У 2022 році NASA обрало три компанії для фінансування розробки концептуальних проєктів реактора, який хочуть розмістити на Місяці. Його потужності вистачило б на десять років енергоспоживання для кількох десятків домогосподарств.

Що стосується інших "інноваційних технологій", які згадував Дмитрієв, варто навести всього кілька цифр.

У 2022 році ракети серії Falcon компанії SpaceX здійснили 134 космічні місії, в той час як усі російські ракетоносії в цей же період виконали всього 17 запусків.

Основна частина російських запусків була здійснена за допомогою старих радянських ракет "Союз", в той час як лише два з них припали на новішу "Ангару". Цю ракету російські фахівці досі не можуть належним чином вдосконалити, і з 2014 року вона виконала всього сім стартів — що є досить мізерною цифрою, навіть за стандартами сучасного Роскосмосу.

Якщо ж казати про російську пілотовану космонавтику, то вона фактично стоїть на місці з 1991 року. Єдиний повністю новий російський корабель - "Орел" (раніше мав назву "Федерація") - за всі роки не виконав жодного запуску. І з урахуванням подій останніх років взагалі не факт, що він коли-небудь злетить.

Інакше кажучи, Росія не є ані конкурентом, ані підтримкою для SpaceX. Хоча компанія Маска могла б бути корисною для Росії, за весь цей час з її боку не було жодної ініціативи, спрямованої на підтримку розвитку російської космічної галузі.

На цьому всі розмови про "росіян на Марсі" можна було б завершити, однак є один дійсно важливий момент. Мова про союзника РФ - Китай.

Якщо у Росії і є якісь шанси реалізувати амбітні космічні програми, то тільки разом зі своїм головним партнером. А що з цього приводу думають самі китайці?

Взагалі-то вони вже досліджують Марс. Ще у липні 2020 року КНР запустила апарат "Тяньвень-1, який доставив на Червону планету марсоход (ровер).

У 2021 році з'явилася інформація про те, що Китай має намір організувати пілотовану місію на Марс у 2033 році. Пекін планує відправити астронавтів на червону планету з метою створення базової станції, після чого передбачає здійснення регулярних вантажних перевезень між Землею та Марсом.

Це легше вимовити, ніж реалізувати. На даний момент Китай не володіє жодною ракетою, здатною здійснити пілотовану експедицію на Марс.

Найбільш потужною ракетою Китаю має стати "Чанчжэн-10", яка в даний момент розглядається як потенційний засіб для пілотованих експедицій на Місяць. Проте, на відміну від Starship, вона поки що не здійснила жодного запуску. Крім того, "Чанчжэн-10" має значно меншу потужність у порівнянні з ракетою від SpaceX.

Схожий випадок спостерігається з новим космічним судном Китаю, відомим під назвою "Мэнчжоу". Цей апарат створений для транспортування людей на орбіту Землі та до Місяця. По суті, це досить компактна "капсула", яка не підходить для проведення експедицій на Марс.

У загальному контексті пілотованої космонавтики, Китай має на меті дослідження природного супутника нашої планети. Існує ймовірність, що вже в 2030-х роках Пекін здійснить висадку своїх тайконавтів на Місяць.

Якщо говорити про пілотовану експедицію на Марс, то Китай зможе здійснити щось подібне не раніше 2040-х років, а, ймовірно, навіть ближче до 2050-х. Це можливо лише за умови відсутності економічних криз і політичних потрясінь, які неодноразово відбувалися в історії Китаю.

Залишається лише додати, що в різні часи з'являлись численні спекуляції на тему пілотованого польоту до Марсу. Це і науково-фантастична ініціатива "Столітній космічний корабель", і проєкт підприємця Денніса Тіто Inspiration Mars Foundation, і відверто авантюрний Mars One.

Кожен з них по-своєму унікальний, однак є те, що об'єднує їх усіх. Це ігнорування фінансових, технічних та просто базових наукових потреб, які пов'язані із подорожжю до Червоної планети.

Мабуть, найбільш показовим є саме проєкт Mars One, де процедура відбору "підкорювачів Марса" полягала у десятихвилинній розмові по Skype. У 2019 Mars One Ventures AG було визнано банкрутом та ліквідовано.

Можна по-різному ставитись до Маска, однак варто визнати, що на сьогодні не існує жодної реальної альтернативи його програмі пілотованого польоту на Марс.

Ні один з наявних кораблів Росії, Китаю або США не може бути визнаний придатним для подорожі до Червоної планети. Крім того, жоден з майбутніх проектів не демонструє більш вражаючих рішень, ніж ті, що пропонує керівник SpaceX.

"Так, але розмови про це можуть початися лише після успішних безпілотних місій на Марс і їх повернення (необхідно освоїти технологію запуску з поверхні Марсу та можливість виробництва ракетного пального з місцевих ресурсів)», - зазначив у розмові з УНІАН Андрій Колесник. - Має бути щонайменше дві такі місії. Додатково, враховуючи досвід підготовки польоту людини на Місяць, нам також потрібно провести, як мінімум, одну пілотовану місію для обльоту Марсу та повернення на Землю. Це дозволить відпрацювати траєкторії та маневри пілотованих космічних апаратів під час подорожей у глибокий космос."

Іншими словами, компанії SpaceX знадобиться скористатися щонайменше трьома "вікнами вікон" для марсіанських місій, які відкриваються приблизно раз на 26 місяців. Ці запуски будуть необхідні для вдосконалення технологій, що забезпечать безпеку команди та нададуть певні "гарантії" щодо їхнього повернення на Землю.

За найбільш сприятливим прогнозом, перша людина зможе ступити на поверхню Марса не раніше другої половини 2030-х років. Проте, ймовірніше за все, це відбудеться лише в 2040-х роках.

Таким чином, і корабель Starship, і проєкт подорожі на Марс мають шанси навіть пережити свого творця, якому у червні виповниться 54 роки.

Маск атакує: хто зупинить марсіанську експансію SpaceX

Гуркіт двигунів ракети Starship ознаменував старт нової епохи в космічних подорожах, ставши символом кінця ери традиційних носіїв і космічних апаратів. Успіхи Ілона Маска викликають занепокоєння у інших учасників ринку. УНІАН провів дослідження, щоб з'ясувати, чи є у когось шанс конкурувати з SpaceX.