"Ми не відсікаємо, а вдосконалюємо": Олег Сербін про функціонування бібліотек та книги російською мовою.

Яким чином "функціонує" провідна бібліотека України на сьогодні, що відбулося з російськомовними колекціями, яку літературу українці обирають найчастіше та чи буде створена єдина електронна бібліотека – дізнайтеся в інтерв'ю з РБК-Україна.

Головне:

"Коли ворог захоплює нашу землю, його першим кроком стає розгром бібліотечних фондів. Унікальні для них видання вивозять, а ті, що не відповідають їхнім стандартам, знищують — спалюють або навіть переїжджають танками. Водночас вони миттєво завозять свою літературу. Росіяни не економлять на цьому процесі, і це відбувається у великих масштабах", - зазначає Олег Сербін, генеральний директор Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого.

Саме ця бібліотека координує усю мережу публічних бібліотек в Україні, популяризує книжкові проекти, залучає міжнародних партнерів до співпраці й задає тренди у бібліотечній сфері.

РБК-Україна провело інтерв'ю з Олегом Сербіним, обговоривши процес очищення бібліотечних фондів від російських книг, відновлення бібліотек у звільнених регіонах, міжнародну співпрацю та книжкові проекти для військових і не лише.

Яким чином функціонує головна бібліотека України в умовах війни? Які зміни ви помітили за цей період?

В країні настали нові обставини, і відповідно, перед нами постали інші виклики. Незважаючи на важкі реалії, ми змогли піднятися на новий рівень, збільшивши обсяги нашої діяльності та зробивши її більш змістовною. Перед початком повномасштабного вторгнення серйозною перешкодою для нас став карантин, коли доступ до публічних бібліотек був обмежений. Однак цей досвід дозволив нам швидше пристосуватися до умов війни.

Перш за все, ми ідентифікуємо себе з нашим читачем. За час великої війни змінилась його якість, інтереси та орієнтація на бібліотеку. Відвідуваність у нас зросла: хоч багато киян виїхали через війну, водночас до нас переселилось багато внутрішньо переміщених громадян.

За книгами і періодикою до нас звертаються 28 тисяч читачів на рік. Якщо враховувати ще й звернення від науковців за різноманітними довідками, чи бібліометричними і наукометричними базами, то у нас десь 70 тисяч відвідувачів на рік.

Олег Сербін: "Перш за все, ми ідентифікуємо себе з нашим читачем" (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

Ми розширили існуючі практики та запровадили нові ініціативи. На наших майданчиках щорічно проводиться більше тисячі різноманітних заходів. Серед них—презентації, вебінари з фахівцями-психологами, юридичні консультації та освітні програми для отримання нових кваліфікацій.

Наприклад, ми організовуємо спікен-клаби англійської мови для літніх людей. Крім того, активно співпрацюємо з ліцеями, запрошуючи учнів на екскурсії. У нашій бібліотеці є можливість користуватися не лише паперовими виданнями, але й електронними. Також ми маємо комп'ютерний зал з доступом до інтернету, де можна працювати навіть у разі відключення електроенергії, оскільки у нас є власний генератор.

Масові заходи - це те вікно, яке приводить читача, у тому числі й того, хто першочергово не замислюється над потребою мати книжку чи знайти інформацію. Багато хто дивується, скільки сучасної літератури у нас є і як тут можна оновити своє ком'юніті.

Ми активно підтримуємо національні ініціативи, зокрема програму ментального здоров'я "Як ти?", започатковану першою леді Оленою Зеленською. Крім того, ми поширюємо брошури в рамках проекту "Як ти, брате?", який має на меті допомогу військовим. Коли я доставляю ці матеріали на передову, вони швидко знаходять своїх читачів серед наших захисників і захисниць.

Ми займаємося не лише взаємодією з читачами, але й виконуємо роль центральної бібліотеки країни, що координує діяльність усіх публічних бібліотек. Наша мета — підготувати працівників до зустрічі з відвідувачами. Коли людина заходить до нас, ми не знаємо її історії, походження або попереднього досвіду: можливо, це військовослужбовець у відрядженні, родич загиблого захисника чи цивільний, який прийшов до нас після нічних обстрілів.

Тому ми намагаємося забезпечити теплий прийом для кожної людини - на наших стендах розміщені брошури, присвячені підтримці ментального здоров'я, які можуть безкоштовно взяти всі, хто бажає.

Яким чином трансформувався читач і його інтереси? Чи можемо виявити певні тенденції? Наприклад, до початку війни українці віддавали перевагу класичній літературі, тоді як зараз спостерігається зростання інтересу до історичних творів...

Уподобання читачів можна умовно класифікувати на терапевтичні та пізнавальні. Справді, нині українці виявляють великий інтерес до історичних книг, а також, зокрема, військовослужбовці – до літератури, що стосується релігії, або, швидше, історії церкви.

Ті, хто боронить країну на передовій, щохвилини ризикують життям. Звісно в них виникає запит, а що насправді є істиною? Вони шукають відповідей для себе у книжках. Саме релігійну та історичну літературу найбільше просять для проекту "Бібліотека українського воїна".

Зараз також пішов бум на поезію, причому народжену на фронті. Я називаю її за аналогією до серії збірок Петра Маги "Вірші з окопу".

Водночас люди прагнуть знайти заспокоєння у світі книг: вони читають романи, зокрема й любовні, намагаючись хоч на мить відірватися від жахливих реалій, які їх оточують. Інша категорія читачів, незалежно від того, чи перебувають вони під обстрілом на фронті, чи в тилу, продовжує залишатися вірною жанру фантастики.

В загальному, наші читачі – це люди, які розмірковують і чітко усвідомлюють свої бажання. Сьогодні українці прагнуть знайти лікувальний вплив у літературі.

Щорічно Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого має близько 70 тисяч відвідувачів (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

Поділіться інформацією про свої бібліотечні колекції. Скільки у вас книг і які їхні унікальні особливості?

- У нас майже 5 мільйонів фондів. Це і книжки, і періодичні видання. У центральному корпусі переважно фонди за останні 3-5 років, а це понад 150 тисяч, решта - на інших локаціях. Тобто тут презентуємо найактуальнішу літературу, найновіші надходження. Їх можна брати на абонемент, а рідкісні і цінні книги - видаємо у читальну залу.

У нас є вражаюча колекція рідкісних стародруків. Серед них — "Біблія", видана першодрукарем Іваном Федоровим у 1581 році, "Маргарит" Іоана Золотоустого 1595 року, "Апостол толковий", що вийшов з Почаївської монастирської друкарні у 1784 році, а також "Енеїда" Івана Котляревського, видана у 1809 році.

Крім того, у нас є унікальні авторські колекції, зокрема частина колекції Симона Петлюри. Усе надійно зберігається у вогнетривких шафах, у відповідних приміщеннях. Тобто рівень безпеки - найвищий.

Іноземна література в нашій бібліотеці представлена 82 мовами, і ми активно займаємося міжнародною співпрацею у сфері книгообміну. Ми укладаємо угоди з посольствами, передаючи їм сучасні українські видання, а натомість отримуємо книги їхніх країн. Таким чином, ми розширюємо наші книжкові фонди.

На Набережно-Хрещатицькій у нас є зали іноземної літератури. Зараз до нас активно звертаються закордонні колеги для відкриття полиці своєї країни для постійної експозиції.

1 - "Біблія", видана Іваном Федоровим в Острозі, 1581 рік. 2 - "Маргарит" Іоанна Золотоустого, 1595 рік. 3 - "Толковий Апостол", виданий у 1784 році в Почаєві. 4 - "Енеїда" Вергілія в перекладі Івана Котляревського, Санкт-Петербург, 1809 рік (зображення: Віталій Носач/РБК-Україна).

З якими державами ви на даний момент маєте найактивнішу співпрацю?

У співпраці з Чеською Республікою ми започаткували масштабний проект, відомий під умовною назвою "Ковчег" (чеською - "Арк 1", - Ред.). Мета цього проекту полягає у розробці, впровадженні та експлуатації мобільної станції для консервації та реставрації документів.

Географічні особливості Празького регіону призводять до частих підвищень рівня води в ріках, що може викликати підтоплення архівних приміщень, розташованих у підвалах. З метою ефективного реагування на такі ситуації тут були розроблені мобільні станції. Наші чеські колеги запитали нас, чи є нам цікавою така станція. Безумовно, ми вирішили взятися за цю ініціативу: створили відповідну документацію та завдяки фінансовій підтримці платників податків Чеської Республіки та бізнесу зібрали пів мільйона євро в рамках фандрейзингової кампанії.

На початку 2025 року ми вже отримали цю станцію. Це лабораторний контейнер розміром 3 на 5 метрів, який забезпечує всі необхідні рівні захисту і є повністю автономним. Завдяки її можливостям можна зневоднювати, сушити, а потім відновлювати документи. Крім того, існує можливість додаткового захисту за допомогою спеціального паперу, вакуумування або консервування. Основною перевагою цієї станції є її мобільність — вона може переміщатися в місця, де вона найбільше потрібна.

Наші працівники пройшли навчання, а потім розпочали роботу в київській області, оскільки, на жаль, багато фондів у Бучі та Гостомелі зазнали шкоди. Після цього ми провели навчання для колег з усіх куточків України, і тепер цей контейнер вирушає працювати в Національну наукову бібліотеку в Одесі.

Поки це єдина станція в Україні. Ще планується проект "Арк-2" - мобільна стація зі сканерами, щоб на місцях оцифровувати ресурси. А також "Арк-3" - станція з оцифрування об'ємних експонатів. Оскільки це актуальніше музейникам, ми спрямували чеських партнерів до колег у Києво-Печерську Лавру.

Чи проводилось якесь відбори російськомовних фондів після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну? Які дії були вжиті щодо цих видань?

- Ніякого регламентуючого документу, наприклад постанови Кабміну, з цього питання нема. Є лише рекомендації Міністерства культури, але це навіть не інструкції, а побажання. Тому тут на розсуд кожної бібліотеки. Я називаю це не фільтрування, а оптимізацією фонду.

Вилучення книг - складна робота, бо йде багато документацій по списанню цієї літератури. Технічно теж складно, бо книжки знаходяться у різних частинах сховища, крім того, ще треба опрацьовувати каталог. Але процес активно йде. Те, що списується, прямує на якісну переробку.

Як професійний бібліотекар, рекомендую звести кількість примірників до мінімуму. Хоча не варто активно рекламувати ці видання, один екземпляр все ж таки слід зберегти.

Конфлікт рано чи пізно завершиться, і через десяток років дослідники займуться аналізом російської пропаганди. Їм доведеться звертатися до первинних матеріалів, вивчати книги з явною пропагандистською риторикою, а також досліджувати весь процес агресії, що передував цим подіям. Саме тому важливо зберігати такі джерела.

Хочу підкреслити, що наразі 54% наших фондів складає українська література. Для порівняння, бібліотеки в східному та південно-східному регіонах заповнені російськомовними виданнями на рівні 80% або навіть 90%. Це, безумовно, ускладнює їхню ситуацію.

Заміна фондів є питанням, яке має бути розглянуте на державному рівні. Важливо знайти способи підтримки видавців, хоча вони, на жаль, не зможуть фізично компенсувати той обсяг матеріалів, що підлягають списанню.

У Національній бібліотеці імені Ярослава Мудрого зберігається близько 5 мільйонів одиниць фондів (джерело: Віталій Носач/РБК-Україна).

Що саме ви виключаєте з бібліотек? Це лише твори, що містять пропаганду, чи також класичні російські літературні твори?

Звичайно, томи Леніна у нашій бібліотеці вже відсутні, але ми маємо велику кількість матеріалів з засідань Центрального Комітету партії, адже колись ми спеціалізувалися на цій тематиці. Тому ми прийняли рішення звільнити простір, позбувшись фондів юридичної та законотворчої літератури радянського періоду, які не користуються попитом і просто займають місце.

Чи можуть тепер у бібліотеки надходити книги російською мовою, зокрема, перекладні твори?

Так, але кількість такої літератури є обмеженою. Відповідно до закону, видавництва мають зобов'язання надавати бібліотекам примірники своїх видань. Це означає, що фінансування не надходить від держави. Наприклад, подібні матеріали можуть надходити до бібліотек місцевого рівня, які отримують кошти від органів місцевого самоврядування. У цьому випадку формування фондів бібліотек залежить від конкретного регіону, області та активності їх керівництв.

Якщо керівник бібліотеки є прогресивним і активно взаємодіє з місцевою спільнотою та потужними бізнес-структурами, пояснюючи, що бібліотека є серцем громади, де люди зібрані, як у святині, то мудрий голова громади вкладатиме ресурси в розвиток інфраструктури бібліотеки та її наповнення. Це призведе до появи численних гуртків та різноманітних активностей.

Чи маєте ви можливість вплинути на бібліотечну мережу стосовно цього питання?

- Профіль укомплектування є специфічним для кожної бібліотеки, бо завжди фахівець відштовхується від запитів читачів. Вказівки згори не подіють. Бібліотекарі на місцях розумні, це патріоти своєї професії і країни, особливо ті, хто залишився тут попри все. Вони орієнтуються на свого читача.

- Чи є у вас дані, скільки бібліотек знищено або пошкоджено через російську агресію?

Ситуація змінюється майже щодня. Більше тисячі бібліотек зазнали шкоди. 274 з них були повністю знищені, а понад 500 зазнали пошкоджень у будівлях, вигоріли фонди або були знищені на окупованих територіях. Існує також окрема категорія бібліотек, що не отримали серйозних пошкоджень. В цілому, втрати становлять більше 5 мільйонів одиниць фондів, до яких входять як книги, так і періодичні видання.

Станом на сьогодні, приблизно 25% з цих бібліотек вже вдалося відновити. Це надихає, адже тут активно працюють прогресивні лідери місцевих громад. Значну роль відіграють і волонтери, які допомагають на місцях. Крім того, триває співпраця з іноземними партнерами — містами-супутниками з Польщі, Чехії та країн Балтії. Відверто кажучи, це лише невеликий відсоток, але він виглядає як промінь світла в темряві.

Деякі бібліотеки були відновлені на зовсім новому рівні в порівнянні з тим, як вони виглядали до знищення. Колись це були звичайні "совкові" заклади, а тепер вони перетворилися на сучасні простори з чудовим асортиментом, новітніми фондами та сучасними комп'ютерами.

- Чи евакуюють бібліотеки, коли лінія фронту наближається?

- Звісно. На жаль, у нас є такий досвід із 2014 року. Але це на розсуд місцевого самоврядування. Все залежить, від того, чи є на це відповідні ресурси.

Олег Сербін зазначив: "Певні бібліотеки були відновлені на значно вищому рівні, ніж до їхнього знищення. Раніше це був типовий радянський заклад, а тепер - сучасний простір" (фото: Віталій Носач/РБК-Україна).

- Зараз світ переходить в режим онлайн, ви проводите цифровізацію каталогів? Чи буде єдина база усіх книг в Україні?

Багато публічних бібліотек, навіть тих, що мають регіональне значення, давно розпочали процес оцифрування своїх колекцій. Однак ця діяльність вимагає проектного підходу, що включає пошук партнерів для залучення фінансування та отримання необхідного обладнання для виконання робіт. З 20 мільйонів одиниць фондів, які потребують оцифрування, на сьогоднішній день було оцифровано лише 1%. Це надзвичайно низький показник, незважаючи на те, що робота продовжується.

Ми ініціювали два проекти за підтримки ЮНЕСКО і Міністерства культури і стратегічних комунікацій про створення централізованої системи каталогізації. На базі нашої бібліотеки буде Єдиний національний центр бібліографії. У нас створюються бібліографічні записи для каталогів про книжки, а потім кожен просто витягує і імпортує їх в свій каталог. Це шалена оптимізація фінансових, кадрових і часових ресурсів.

Розпочато новий проєкт - заснування Національної електронної бібліотеки України. Наша мета - залучити до співпраці бібліотеки інших установ, зокрема, Бібліотеку імені В. Вернадського Національної академії наук. Ми вже досягли значних успіхів у рамках цього проекту.

- Вірите, що електронна книга витіснить друковану?

- Не замінить. Цифри – це лише додатковий засіб. В інтернеті можна знайти багато інформації, проте вона є загальною. Тільки в бібліотеці ця інформація проходить через призму людського розуму. Лише в такому контексті вона набуває значення.

Друкована книга нікуди не зникне, бо має попит. Тактильна сила книжки, її дух, і навіть сама атмосфера бібліотеки триматиме читача.

У Національній бібліотеці імені Ярослава Мудрого працює комп'ютерний центр з можливістю підключення до інтернету (зображення: Віталій Носач/РБК-Україна).

- В розмові ви згадали про "Бібліотеку українського воїна". Розкажіть детальніше про цей проект?

Проект був започаткований у 2015 році. Його мета полягає в задоволенні читацьких потреб наших захисників. Ми, як основна бібліотека, стали офіційними координаторами цієї ініціативи, але й інші бібліотеки активно беруть участь у цьому процесі.

Ми розпочали співпрацю з волонтерами та уклали партнерство з "Київконцертом". Коли артисти вирушають до військових, я приєднуюся до концертної команди і доставляю книги на фронт. Навесні ми щотижня виїжджали на передову, відвідуючи Харківський, Сумський, Запорізький, Лиманський та Курський напрямки. Це стало новим імпульсом для розвитку нашого проекту.

У Навчальному центрі 150-ї територіальної оборони Збройних сил України відкрили кілька стаціонарних бібліотек на різних локаціях, де активно поповнюються бібліотечні фонди. Всі співробітники та слухачі, які відвідують навчання, мають можливість користуватися цією літературою.

Ми маємо резервний фонд для обміну, який на сьогодні налічує приблизно 80 тисяч одиниць. Ми постійно працюємо над його поповненням, що є складним і трудомістким процесом, включаючи співпрацю з видавцями, благодійниками та книготорговцями. Також звичайні українці передають свою літературу через нас для наших захисників.

Ці видання ми пропонуємо безкоштовно нашим партнерам, але витрати на доставку покриваються ними. На нашому веб-сайті є спеціальний розділ, де ви можете зареєструватися, скласти список книг і надіслати нам запит. Наші співробітники підготують це і зв'яжуться з вами. Після цього військові частини приїжджають, щоб забрати свою партію книг.

- Наскільки активно видавництва підтримують цей проект?

Ми отримуємо підтримку, але прагнемо більшого. Проте, реалії такі, що ворог завдає точкових ударів по Харкову, який є центром поліграфії. Чимало друкарень зазнали руйнувань, і серед них є і загиблі фахівці. Незважаючи на фінансові, людські та технологічні труднощі, видавництва активно долучаються до проекту. Одним з найактивніших учасників є "Ранок", хоча їхня спеціалізація полягає у випуску дитячої літератури.

Згідно з чинним законодавством, видавництва зобов'язані передавати бібліотекам по одному примірнику кожної виданої книги. Проте не всі дотримуються цього правила, і ми змушені працювати з керівництвом на індивідуальному рівні та використовувати різноманітні методи для стимулювання виконання закону. Тим не менш, наші зусилля приносять плоди, і наші читачі отримують доступ до найновішої літератури.

Олег Сербін у співпраці з товаришами доставляє книги українським військовим безпосередньо на передову (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

- Які ще книжкові проекти вас цікавлять?

У мене є ряд авторських проектів, які вже здобули національне визнання. Одним із таких є "Книга лікує". Ми займаємося підбором літератури для медичних установ. Наша співпраця з "Охматдитом" дозволила лікарям провести дослідження, що підтвердило, що друковані книги сприяють післяопераційному відновленню дітей. Наразі ми активно розширюємо мережу наших партнерів.

Ще один проект - "Книга звільняє". Тут співпрацюємо із пенітенціарною службою. Теж уклали з ними договір і ми працюємо з людьми, які відбувають покарання у в'язницях, але хочуть фігурально "перевернути сторінку свого життя" і відкрити нову главу. У цих людей цікавий спектр інтересів - особистісний ріст. Цікавляться психологією.

Нас запитують про наявність книг, і ми надаємо їх із резервного фонду. У мене навіть виникла ідея щодо оптимізації російського фонду: замість того, щоб просто списувати все, можна частину літератури передати до колонії, де утримують полонених. Наприклад, твори Шевченка в російському перекладі.

Які зміни в державній політиці можуть позитивно вплинути на українські бібліотеки?

Необхідно усвідомлювати, якою важливою є культура для процесів державотворення та підтримки національної ідентичності. Вірю, що ми зможемо досягти цього усвідомлення. Також потрібно забезпечити належне ставлення до бібліотекарів, їхній статус та гідну оплату праці. Ці фахівці мають енциклопедичні знання, орієнтуються в різних сферах, вміють працювати з інформацією та ефективно її передавати.

Мене радує, що в суспільстві вже стартував процес переосмислення ролі вчителів, і тепер настав час звернути увагу на бібліотекарів.