Михаил Гончар: Ситуация в Венесуэле. Почему стоит воздержаться от поддержки Трампа -- Блоги | OBOZ.UA

Дехто в українському сегменті Facebook на третій день нового року активно обговорює венесуельський крок Трампа. Вони вважають, що це було швидко і ефективно, і далі проводять паралелі з ситуацією з Путіним. Чимало цілком раціональних і, здавалося б, адекватних людей наводять аргументи на користь дій Трампа, підкреслюючи їхню позитивну сторону. Мовляв, дивись, Путін, Трамп демонструє тобі "кузькіну мать" на прикладі Мадуро, якого ти навіть не встиг вивезти з Каракасу.

Якщо хтось сприймає це як сценарій для Пу, то це хибне уявлення. Варто звернутися до "Проєкту 2025. Мандат на лідерство", на який я вже неодноразово звертав увагу, бо дії Трампа вписуються загалом в начертану йому свого часу цю передвиборчу програму:

У світі, сповненому конфліктів, кілька держав потребують особливої уваги. Деякі з них становлять екзистенційну загрозу для безпеки США, інші можуть негативно вплинути на американську економіку, а треті є непередбачуваними, і повний обсяг їхніх загроз залишається невідомим, але все ж викликає тривогу. Наступна адміністрація повинна зосередити свої зусилля на п'яти країнах: Китаї, Ірані, Венесуелі, Росії та Північній Кореї.

"...Для того щоб протистояти комунізму у Венесуелі (а насправді - Китаю) та підтримати міжнародних союзників, нова адміністрація повинна... ...зосередитися на формуванні єдності у боротьбі з цією серйозною, але часто недооцінюваною загрозою в Південній півкулі."

Таким чином, якщо Трамп отримає перемогу, конфлікт між США та режимом Мадуро був прогнозований ще до початку виборів 2024 року. Дональд діє відповідно до стратегій коаліції американських технофашистів та нафтових корпорацій. Для Венесуели нафта залишається головним ресурсом, а великі американські компанії, які традиційно працювали в цій країні, тепер відомі як Шеврон та ЕксонМобіл, після численних злиттів та поглинань протягом останніх півстоліття.

Згадаймо слова Трампа, виголошені 17 грудня 2025 року: "Вони (йдеться про Чавеса та Мадуро) відібрали всі наші енергетичні права... нещодавно забрали всю нафту... і ми прагнемо повернути її. Вони вчинили це незаконно... Ми хочемо повернути те, що належить нам". Чи не нагадує це вам путінські заяви про "повернення своїх територій" в Україні?

Трамп фактично прагне підтримати Росію як "християнську націю", яка, хоч і не поділяє всі західні цінності, все ж вважається "західною країною". Він зазначив, що "Китай - це не західна країна, а окрема цивілізація з власною історією та набором цінностей". Це було викладено в згаданому "Мандаті на лідерство". Отже, Росія для Трампа є важливою для створення "християнського альянсу" з метою протидії Китаю.

Нагадаю, що у квітні Трамп на запрошення Сі відвідає Пекін. На мій погляд, надзавданням, яке Трамп собі окреслив, є - прибути в Пекін з двома "картами" в рукаві - венесуельською та російською. Венесуельська карта, вважайте, вже в колоді Трампа, тим більше що понад половину експорту нафти з цієї країни, а в окремі місяці минулого року і до 70-80%, йшло до Китаю (однак, слід мати на увазі, що попри колосальні запаси нафти, Венесуела не є великим гравцем на глобальному нафтовому ринку та й у дочавесовськові часи не була ним). Для Китаю втрата венесуельської нафти не стане ніякою катастрофою, це мізерні обсяги, порівняно з загальним обсягом імпорту з різних джерел, зокрема, з Росії, Ірану, Саудівської Аравії.

З російською картою в рукаві, тобто, "віддиранням" Росії від Китаю - складніше, а взагалі - безперспективно, однак, не в уяві Трампа Всемогутнього. Тут його дії вписуються в заохочувальну поведінку щодо Путіна - санкції не запроваджую, а якщо й запроваджую, то з винятками, або відстроченням набуття чинності.

Те, чим займається Трамп зараз - це імплементація подвійної стратегії. З одного боку - спроба схилити Україну до "миру" на умовах Путіна, що тотожно поразці України, з іншого - обмежено підтримуючи Україну, виснажувати Росію, яка, як уявляється у Мар-а-Лаго, раніше чи пізніше погодиться з американською пропозицією "відірватися" від Пекіну і долучитися до антикитайського альянсу.

Отже, венесуельський бліцкриг Трамп використовує як можливість продемонструвати Путіну, як слід реалізовувати спеціальні військові операції. Якщо ти, мовляв, не зміг захопити "Київ за три дні" і вже воюєш чотири роки, то, мабуть, варто розглянути мою пропозицію про обмін інтересами. У тебе ще три місяці в запасі, поки я буду домагатися від Києва згоди на мирне рішення в обмін на твоє дистанціювання від Китаю. Якщо ж ти відмовишся, можу знову згадати про "Томагавки" для України, хоча це не гарантовано.

У Пекіні реакція на військову операцію Трампа у Венесуелі може стати поштовхом для подібних дій щодо Тайваню. Це вже було продемонстровано Китаєм наприкінці минулого року, коли країна провела швидкі, але добре організовані навчання різноманітних ударних сил в районі Тайваню. Ці маневри включали блокаду острова та одночасно активні дії всередині країни, спрямовані на виклик політичної кризи, що має на меті встановлення влади проханських політичних сил (паралельно з російською тактикою, яку спостерігали в Україні під час правління Януковича).

Додатковим бонусом для Трампа перед візитом до Піднебесної може стати зміна влади в Ірані, який є важливим джерелом постачання нафти до Китаю, на порядок важливішим порівняно з Венесуелою.

Отже, не варто мати ілюзій стосовно Трампа та захоплюватися його вчинками в Венесуелі. Важливо усвідомлювати, що найближчі три місяці будуть сповнені інтенсивних бойових дій на передовій, а також активних спроб з боку "чотирьох рук Трампа і Путіна" підорвати нашу єдність зсередини та знецінити європейську підтримку України.

А ще ситуативний альянс ТрамПут вже практично розв'язав агресію проти Німеччини зсередини країни, діючи прихованими методами через своїх проксіз та агентуру. Мета - дестабілізація, створення політичної кризи, і як наслідок - розпад правлячої коаліції, падіння уряду "залізного канцлера" Мерца з тим, щоб привести до влади "правильні сили". Хаос у Німеччині означає хаос в Європі і тоді ЄС не врятують його "залізні леді" - Урсула фон Ляєн, Кая Каллас, Метте Фредеріксен.

Отже, наші дії повинні бути стратегічно спрямовані на подальше ослаблення агресора, завдаючи ударів у найнеочікуваніших місцях. Капітуляція, маскувана під мирні пропозиції, нав'язувана нам у спільному форматі, не є нашою метою. Наша мета полягає в рішучому ураженні та знищенні агресора. Тому, маніпуляції на номенклатурній шахівниці не повинні ставити під загрозу наші оборонні та наступальні можливості!

З новим роком, дорогі християни! Бажаю подальших досягнень "бавовнопрядильним підприємствам" та їхнім менеджерам-"бавовнярам"!