Мільйони іноземців: які виклики постануть перед Україною після війни та як це пов'язано з загрозами національній безпеці.

Демограф поділився своїми думками щодо небезпек, пов'язаних з неконтрольованим імпортом трудових мігрантів, а також висловився про доцільність надання їм українського громадянства.

Демографічна криза в Україні стає все більш серйозною, особливо в умовах війни, коли millions of Ukrainians вимушені залишити свою країну і знаходяться за межами держави як біженці та мігранти.

ТСН.ua повідомляв, що примусова депортація цих людей неможлива, оскільки вони очікують завершення конфлікту.

Тим часом, наші підприємці все частіше скаржаться, що через мобілізацію їм не вистачає робочих рук, і вони готові наймати на роботу іноземців. Навіть в уряді заявили, що планують за десять років завезти до України мільйони трудових мігрантів.

Які наслідки може мати для України неконтрольоване іммігрування трудових мігрантів та які загрози це створює? Відповіді на ці питання шукайте у другій частині інтерв'ю з Олександром Гладуном, заступником директора з наукової роботи Інституту демографії та проблем якості життя НАНУ.

- Вже зараз Україна має потребу у робочих руках. Але перша спроба найняти трудових мігрантів з Бангладешу для меблевої фабрики на Закарпатті виявилася невдалою. МЗС фактично відмовило у переїзді до України 28 робітникам. Чому таке відбувається, адже роботодавець навіть винайняв готель для проживання трудових мігрантів?

Щодо залучення трудових мігрантів до України, я маю певні сумніви з цього питання. Дозвольте пояснити. Багато підприємців стверджують: "ми потребуємо іноземців для виконання робіт". В результаті, ці люди приїжджають, знаходять роботу, підприємства зростають, і з'являються нові робочі місця. Проте підприємець знову висловлює необхідність у іноземних кадрах. Так формується своєрідна безкінечна "міграційна спіраль", де постійно зростає потреба в нових робочих ресурсах.

Проте важливо усвідомлювати, що війна врешті-решт завершиться або хоча б призупиниться. Принаймні, значна частина наших громадян повернеться з-за меж держави, а також деякі військовослужбовці будуть демобілізовані. Це призведе до серйозної конкуренції на ринку праці, адже там вже працюють заробітчани з інших країн.

Крім того, присутність іноземних працівників в Україні може призвести до того, що українці почнуть шукати роботу в Європі. Я не маю точних відомостей про зарплати для іноземців, але впевнений, що сюди приїжджатимуть люди з нижчим рівнем життя, ніж в Україні. Вони, напевно, будуть готові приймати навіть мінімальну зарплату в нашій країні.

Якщо до нас приїжджатимуть трудові мігранти, це призведе до вивезення валюти з країни. Це нагадує ситуацію, про яку я вже згадував раніше, стосуючись наших заробітчан у Польщі. Так само і іноземні працівники в Україні будуть діяти. Залежно від рівня їхніх зарплат, є можливість, що за рахунок мігрантів наш ВВП може трохи зрости, проте ВВП на душу населення може знизитися, оскільки ці працівники займатимуть посади з оплатою, нижчою за середній рівень.

Чи вважаєте ви, що трудові мігранти становлять ризик для держави?

Важливо визначити умови, за яких трудові мігранти прибуватимуть в Україну. Якщо їхнє перебування обмежене певним терміном — вони приїдуть, попрацюють і повернуться додому, тоді я не бачу жодних перешкод у цьому.

Але якщо з перспективою набуття українського громадянства, то тут можуть виникнути доволі серйозні проблеми для України. Тим більше, що у Стратегії демографічного розвитку до 2040 року, у пункті з її реалізації наша влада прописала наступне: "треба проводити інформаційні кампанії з процедур надання українського громадянства трудовим мігрантам та їх інтеграції в українське суспільство".

Отже, уряд розглядає трудових мігрантів в рамках процесу надання їм українського громадянства. Влада також висловлює готовність фінансувати їхню адаптацію та інтеграцію в українське суспільство. Цей підхід може мати певні ризики.

Уявімо, що трудові мігранти отримали українське громадянство, після цього вони одразу почнуть перевозити в Україну свої сім'ї та усіляких родичів, а це вже буде викликати дуже великі проблеми у нашому суспільстві. Адже цим сім'ям буде потрібне житло, що може призвести до різкого подорожчання оренди житла і взагалі вартості житла в Україні.

До речі, подібне сталося в Канаді, коли вони стрімко збільшили кількість мігрантів і ціни почали зростати на все в країні. Якщо в цих сім'ях є діти, то нам буде потрібно надавати їм ще й соціальну допомогу, збільшувати кількість лікарів у медичних закладах та кількість вчителів у школах, а також збільшувати контингент поліції. І чи буде від цього більше плюсів чи мінусів - питання відкрите. Так, підприємці-роботодавці, ймовірно, залишаться від цього у виграші, а от суспільство в цілому - навряд чи.

- А в чому, власне, криється небезпека від мігрантів?

Досвід європейських країн демонструє, що мігранти часто утворюють етнічні анклави, що призводить до виникнення окремих районів, населених переважно вихідцями з інших країн. Це призводить до формування паралельного суспільства, яке функціонує за своїми власними нормами та звичаями.

Уявіть, що таке з'явиться десь в Україні. Чи буде воно сприяти єдності країни? У мене стійке переконання, що скоріше - ні. Бо жодній країні Європи, яка залучала мігрантів до цього, не вдалося провести їх нормальну інтеграцію та адаптацію. А те, що це зможе зробити українська влада, особисто у мене, викликає великі сумніви. Адже ми нормально не змогли інтегрувати навіть ВПО у територіальних громадах на території країни та маємо з цим великі проблеми, а тут націлилися інтегрувати у суспільство трудових мігрантів і надавати їм українське громадянство.

З іншого боку, слід звернути увагу на ті сфери, в яких варто залучати іноземних працівників. Напрошується думка про будівництво, адже країна потребуватиме відновлення після завершення війни. Однак варто зазначити, що цей процес може тривати не більше п'яти років. А що буде далі з мільйонами мігрантів? Чи зможе держава забезпечити їх допомогою по безробіттю?

- Скільки трудових мігрантів нам необхідно?

В Міністерстві економіки України зазначають, що країні не вистачає 4,5 мільйона працівників, і планується залучити таку кількість мігрантів протягом наступних десяти років. Згідно з нашими прогнозами, населення України через десятиліття складе приблизно 30 мільйонів осіб, при цьому мігранти становитимуть 15% від загальної кількості. Це може створити серйозні виклики для України, як з точки зору демографії, так і в політичному контексті та в інших сферах.

Розраховувати, що всі трудові мігранти одразу стануть українцями і будуть підтримувати українську державу - дуже сумнівно. У політичному сенсі, якщо іноземці стануть громадянами України, то наші політики одразу почнуть давати їм усілякі обіцянки аби вони за них голосували, таким чином власне населення залишиться на других ролях. Все це створить величезну кількість проблем.

- Чи допоможе вирішити питання з мігрантами новостворене Міністерство національної єдності?

- Зараз питаннями мігрантів займається МЗС та створено Міністерство національної єдності. Нам кажуть, що треба укріплювати зв'язки з нашою діаспорою, щоб активно просували українські інтереси та навіть впливати на уряди інших країн.

З точки зору України, це звісно ж правильно, але хто сказав, що подібна тактика впливу не буде використана проти України іншими державами? Тим більше, що у нас може з'явиться величезна діаспора з інших країн. Чому ми думаємо, що десь зможемо впливати на уряд іншої країни, а у нас під носом цього не зможуть зробити, використовуючи колишніх мігрантів. Може виникнути дзеркальна ситуація. Саме тому, я вважаю, цю тему дуже дискусійною, а велика кількість іноземців, буде становити реальну загрозу для національної безпеки України.

До речі, ми маємо досвід залучення іноземців у Волинську область. Наприклад, сюди прибуло десять індусів, які займаються сільським господарством. Вони не виявляють бажання адаптуватися до українських реалій. Живуть окремо й не прагнуть спілкуватися з місцевими жителями, це варто враховувати. Якщо вони зароблять гроші і повернуться додому, це, зрештою, нормально. Такій людині не потрібно вивчати українську мову чи культуру, якщо її план повернення полягає в тому, щоб поїхати назад через три місяці або півроку. Але якщо йдеться про можливість отримання громадянства, то, на жаль, у них немає бажання це робити, і навряд чи їх можна буде змусити.

Вони здатні також відбиватися, якщо на них чинити тиск...

- Фігурально так, але тим не менше, така ситуація є. Тому те, що у нашому суспільстві лунають заклики: "Давайте завеземо мігрантів!" - лише заклики, бо ніхто не прораховує можливих реальних наслідків. Тому оптимальна для нас схема: "приїхав-заробив і до побачення".

Якщо влада обере інший шлях, зокрема надання громадянства мігрантам, це може призвести до того, що Україна стане своєрідною "нянькою" для іноземців, в той час як власному населенню не буде приділено належної уваги. Ніхто не займатиметься питаннями підвищення народжуваності, адже всі говоритимуть: "Ми збільшимо чисельність населення за рахунок іноземців". Проблеми тривалості життя та здоров'я громадян залишаться без належної уваги, хоча їх потрібно вирішувати. Така позиція сучасної влади стає все більш очевидною – вважається, що імміграція здатна вирішити всі демографічні виклики. Але варто звернути увагу на досвід європейських країн, де подібні підходи не тільки не вирішили проблем, а й створили нові, ще більш серйозні. Чому нам повторювати вже знайомі помилки?

- Чи зможуть мігранти покращити демографічну ситуацію в Україні і за яких умов?

- Якщо ми розглядаємо ситуацію з точки зору "завезення" трудових мігрантів за схемою "попрацював-заробив-поїхав", то це ніяк не вплине на демографічну ситуацію. А якщо у перспективі надання їм громадянства і перевезення сюди сімей заробітчан, то можуть бути різні варіанти.

Якщо добробут мігрантів досягне рівня середнього українського, їхня демографічна поведінка, скоріше за все, виявиться подібною. Досвід інших держав показує, що іноземці з середніми та високими доходами, як правило, розподіляються по території країни більш-менш рівномірно.

Якщо мігранти отримуватимуть низьку заробітну плату, це може призвести до утворення їхніх спільнот або анклавів, де народжуваність серед них дійсно може бути високою. Зазвичай, цей рівень народжуваності відповідає тим показникам, що спостерігалися в країні їхнього попереднього проживання, адже вони житимуть за своїми традиціями і законами. Це призведе до збільшення витрат на виплати при народженні дитини та інших соціальних допомог, щоб запобігти їхньому життю на межі бідності. В результаті, значна частина соціальних програм буде націлена на підтримку іноземців, а не українців. Такі тенденції вже спостерігаються в інших країнах Європи.

У нас дуже часто зараз звучить слово - мультикультурність. Справді, дуже популярне та модне слово. Але, на жаль, заклики до мультикультурності не спрацювали у Європі. Це ще у 2010 році визнала Ангела Меркель у Німеччині, Ніколя Саркозі у Франції та Девід Камерон у Великій Британії. Вони відверто заявили, що трудові мігранти є реальною проблемою, але ніхто всерйоз не займався вирішенням цієї проблеми. Просто зафіксували і все. Тоді навіщо нам повторювати цей невдалий досвід? Потрібно вкладати кошти у власне населення, і тоді матимемо позитивні відгуки у демографічний та соціальній політиці і на ринку праці. А розраховувати на те, що приїдуть іноземці і різко покращать наше життя та дадуть поштовх для розвитку суспільства - навряд чи таке станеться. Від цього не виграють громадяни України.

- Якою має бути міграційна політика України?

На мою думку, сьогодні важливо мати вагомі аргументи на користь потреби в робочій силі. Очевидно, що працівники з Європи не прагнутимуть приїжджати в Україну на роботу; натомість, ймовірніше, це будуть люди з Азії та Африки, де життєві умови є менш сприятливими, ніж в Україні.

Залучення трудових мігрантів, якщо це справді потрібно для економічного розвитку, повинно здійснюватися лише на обмежений термін і в невеликих групах. Крім того, важливо розподілити мігрантів по різних регіонах України, щоб уникнути утворення етнічних анклавів. Період їх перебування має контролюватися міграційною службою, а також необхідна відповідальність роботодавців за повернення працівників додому після завершення їхнього контракту.

Щодо тривалої міграційної політики, вважаю, що доцільно дочекатися завершення війни і спостерігати за міграційними тенденціями, пов'язаними з поверненням наших співгромадян з-за кордону. Нам необхідно, щоб чисельність населення стабілізувалася, і якщо українців стане близько 30 мільйонів, це буде цілком прийнятною цифрою для забезпечення потреб без залучення мігрантів. У такому випадку, варто максимально інвестувати в розвиток власного населення.

- Чи варто очікувати економічного буму в Україні після закінчення війни?

Коли йдеться про інвестиції, наразі це лише теоретичні обговорення. Важко передбачити, як ситуація розвиватиметься після закінчення війни. На жаль, ми продовжимо залишатися країною з високими ризиками для інвесторів. Незалежно від того, як завершиться конфлікт, загрози та небезпеки залишаться, адже Росія поруч і залишиться такою, якою є, ще на багато років. Таким чином, Україна залишиться територією з непростими умовами для економічної діяльності.

Протягом останніх кількох років українцям було обіцяно безліч інвестицій, але, на жаль, жодна з цих обіцянок не втілилася в життя. Тому я не маю впевненості, що після завершення війни нам слід сподіватися на якийсь "економічний підйом". Безумовно, відновлення країни відбудеться, особливо в галузі будівництва, де ми можемо спостерігати певне зростання.

З огляду на тенденції зменшення чисельності населення, нам необхідно адаптувати нашу економіку до реалій, з якими ми стикнемося в майбутньому. Варто усвідомити, що основні промислові потужності на сході України наразі зруйновані внаслідок агресії. Це, в свою чергу, призвело до зниження попиту на робочу силу. Чи вдасться нам відновити контроль над цими територіями і коли це станеться, поки залишається під знаком запитання. Тому я не сподіваюся на значний "економічний підйом" у найближчому часі.

Звичайно, ми можемо очікувати, що певна фінансова підтримка від наших партнерів надійде. Можливо, ця допомога буде спрямована на те, щоб запобігти масовій еміграції українців з країни. Щоб уникнути цього сценарію, необхідно впроваджувати автоматизацію на виробництвах, які потребують додаткових працівників, оскільки це допоможе зменшити залежність від некваліфікованої робочої сили. Водночас важливо зосередитися на підготовці та навчанні фахівців, які мають відповідну кваліфікацію, для підвищення ефективності праці.

На порталі ТСН.ua вже висвітлювали тему депортації ухилянтів з території Європи: демограф поділився своїми думками щодо можливості цього процесу та пояснив, чому поляки стали менш прихильними до українців.