Трамп стикається з серйозними психологічними труднощами, які перешкоджають йому перейти до більш рішучих кроків у боротьбі з Путіним. Розмова з Леоновим.

Сполучені Штати організовують дискусії з Росією та Україною, наближаючись до поставленої мети, підкреслив президент США Дональд Трамп, обговорюючи можливості мирного врегулювання конфлікту. У той же час, позиція держсекретаря США Марко Рубіо виглядає інакше — він вказує на те, що Росії необхідно швидко визначити свої наміри. Рубіо також зазначив, що Україна продемонструвала готовність до завершення війни, яка повинна закінчитися "прийнятним для обох сторін" компромісом.

"Якщо буде тактика затягування, ми не будемо у цьому зацікавлені, Трамп не братиме участі в нескінченних переговорах. Ми скоро знатимемо, чи серйозно Росія ставиться до миру. Якщо так - чудово, якщо ні - потрібно буде переоцінювати наше становище і те, що ми робитимемо", - зазначив держсекретар США.

Москва не просто бездіяльна у питанні затягування часу. Сьогодні Росія використовує стратегію затягування переговорів про припинення вогню для досягнення своїх військових і дипломатичних цілей. РФ має намір захопити якомога більше українських земель, адже війна стала основою для функціонування російської економіки та суспільства. Відновлення миру може призвести до серйозних проблем у цій системі, і влада Росії це добре усвідомлює.

Що може вплинути на Росію стосовно припинення війни, чи готовий Трамп до поступок за рахунок України, навіщо потрібні прямі переговори Європи з Путіним та хто має бути головним перемовником?

Олександр Леонов, виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень "Пента", висловив свої погляди на ці та інші теми в ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA.

Шановний Олександре, як ви гадаєте, які цілі переслідує російський лідер Володимир Путін на даному етапі, і чи є у нього готовність до завершення конфлікту?

На мою думку, існує суттєва різниця між позицією Росії та поглядом Дональда Трампа, для якого ключовим є саме завершення бойових дій. Це, по суті, означає замороження конфлікту на лінії фронту, після чого, можливо, розпочнуться переговори, і колись, можливо, сторони досягнуть згоди. Для Росії ж такий підхід є неприйнятним, оскільки фактично ставить під загрозу їхню основну мету – знищення України. Кремлю буде складно пояснити це своїм громадянам, оскільки продати таку ситуацію як перемогу, очевидно, буде дуже непросто.

На сьогоднішній день в Російській Федерації існує значна кількість ура-патріотів, яких, по суті, виховав сам режим Путіна. Вони фактично закликають до "остаточного вирішення українського питання раз і назавжди", що означає ліквідацію нашої країни та українців як нації. В цьому контексті, позиції Сполучених Штатів і Росії є абсолютно різними.

Якщо звернути увагу на висловлювання держсекретаря США, який стверджує, що Україна прийняла план Трампа щодо припинення вогню, тоді як Росія затягує переговори, варто зазначити, що сам Дональд Трамп теж про це говорив. Однак, на мій погляд, існує певна психологічна проблема, яка зараз впливає на нього. Американському президенту для того, щоб почати більш рішуче тиснути на Росію, необхідно визнати свої помилки, чого Трамп, вочевидь, уникає. Він неодноразово заявляв, що Путін – його друг, що той його поважає, і що вони зможуть завершити війну. Тим часом Росія продовжує інтенсивні обстріли України, вбиваючи українців, зокрема, і дітей. І знову Трамп висловлює занепокоєння через ракетні удари з боку Росії по Україні.

На мою думку, Дональд Трамп фактично визначив певний психологічний термін, головно для власної особи, адже йому потрібно буде щось озвучити або продемонструвати протягом перших 100 днів свого президентства. І питання України в цьому контексті стане досить суттєвим. Отже, якщо до цього моменту нічого не зміниться, виникне нагальне питання: чи вживає він якихось дій щодо Росії, чи ні.

Що стосується поведінки Кремля, то ви абсолютно праві, війна стала фактично частиною російської економіки й суспільства за три роки. Війна стала фактично джерелом легітимізації, цементування режиму Путіна. Ми можемо говорити, що припинення бойових дій призведе до серйозних проблем і в економіці, й у внутрішній політиці РФ.

З іншого боку, існує ще одна проблема — російська економіка, яка вже ледве справляється з такими масштабними бойовими активностями. У цьому контексті Путіну варто задуматися про припинення війни, але з умовами, які були б прийнятні для Росії. Водночас Кремлю потрібні такі умови, які сприйматимуться як політичний успіх для Росії, але для України це виглядатиме як капітуляція. На мою думку, Путін вважає, що зараз існує своєрідне "вікно можливостей" для того, щоб отримати максимальні поступки від України під тиском Сполучених Штатів, які в російському суспільстві будуть сприйняті як перемога.

Економічні труднощі, з якими стикається Росія, та зниження цін на російську нафту, що вже опустилися на 25% нижче запланованих у бюджеті показників через тарифну конфронтацію, - якою мірою це може вплинути на рішення Путіна про завершення війни?

На мою думку, цей етап суттєво обмежує маневреність і часові можливості для Путіна. Проте, вважаю, що Росія продовжить намагатися домогтися максимально вигідних для себе умов, перш ніж ухвалити рішення про припинення вогню.

Проблеми продовжують накопичуватися. Наприклад, за різними прогнозами, до кінця 2025 року російський фонд добробуту, який фактично підтримував фінансування цієї війни, може бути вичерпаним. Це понад 300 мільярдів доларів, що були в розпорядженні РФ на початку великих військових дій. І зараз постає важливе питання: що робити, коли гроші закінчаться? Чи готове все російське суспільство продовжувати боротьбу та нести всі тяготи війни? На це питання у Путіна немає чіткої відповіді. Кремль насправді боїться масштабної мобілізації, оскільки не впевнений у реакції суспільства, коли його змушуватимуть йти на фронт в Україні в значних кількостях. Тому, на мою думку, до кінця 2025 року Росія, ймовірно, прагне знайти спосіб хоча б зупинити вогонь, але все ж намагатиметься завершити так звану "спеціальну військову операцію" з максимальною вигодою для себе.

- Прессекретар Путіна Дмитро Пєсков зазначив, що "Володимир Путін підтримує ідею припинення вогню в Україні, але для цього треба вирішити низку питань". Натякаючи на те, щоб Україна й світ офіційно визнали нинішні тимчасово окуповані українські території російськими, зокрема й Крим, та інше, про що неодноразово заявляли Путін і представники Москви.

З одного боку, заступник міністра закордонних справ Росії Сергій Рябков заявляє, що Сполучені Штати не враховують російські вимоги. З іншого боку, є неоднозначні коментарі спецпредставника Дональда Трампа Стіва Віткоффа, який відкрито стверджує, що Україні слід віддати частину своїх територій на користь Росії. У Європі існує побоювання, що Дональд Трамп може перейти "червоні лінії" України, погоджуючись на певні умови Росії. Зокрема, радник польського уряду з питань України Павло Коваль, який консультує прем'єр-міністра Дональда Туска та очолює комітет із закордонних справ польського парламенту, вважає, що Трамп ризикує здійснити "історичну помилку", якщо його переговори призведуть до визнання претензій Росії на Крим та інші окуповані території. Висока представниця ЄС Кая Каллас зазначила, що Марко Рубіо нібито запевнив її, що американці не перетнуть "червоні лінії" України, але це знову ж таки вказує на те, що у президента США можуть бути такі варіанти на розгляді.

- Теоретично Трамп може це зробити, на превеликий жаль. І ми маємо це мати на увазі, оскільки в його команді є багато людей, які говорять російськими наративами. То й же Віткофф, який просто заливає у вуха Трампу ці путінські речі. Тому небезпека є, і ми маємо це усвідомлювати. З іншого боку, є і в оточенні Трампа люди, наприклад, Марко Рубіо, які жодних сентиментів до Росії не мають. Бо поразка України - це буде поразка Сполучених Штатів, і вони це розуміють. Також є фактор Європи, представники якої нещодавно заявили про те, що санкції повністю буде знято лише після того, як Росія поверне Україні всі окуповані території, включно з Кримом. Саме тому Росія і прагне юридично закріпити окуповані території для того, щоб під цією умовою говорити про зняття санкцій, щоб отримати вихід на європейські ринки, які вона по факту втратила. І от це є критично важливим моментом, який, я сподіваюся, не дасть тому самому Дональду Трампу переступити ці "червоні лінії". Бо він усе ж таки розуміє, що для тиску на Європу в нього зараз механізмів не дуже багато, особливо на тлі загальної економічної війни.

В цілому питання України, безсумнівно, розглядатиметься в рамках ширшого європейського контексту. Європа підкреслює, що жодні рішення щодо України не можуть бути ухвалені без її участі, а також що питання безпеки континенту неможливо обговорювати без залучення самої Європи. Варто зазначити, що ці позиції отримали підтримку з боку Китаю. Таким чином, виникає ситуація, в якій навіть якщо Росія та США прагнутимуть досягти угоди та закрити це питання, їм буде вкрай важко через опір інших учасників на міжнародній арені.

Отже, ви вважаєте, що в Україні є хтось, хто зможе захистити країну в разі укладення угоди між Трампом і Путіним?

Я маю надію, що цю історію не вдасться нав'язати просто так, оскільки в Європі це також усвідомлюють і зроблять усе можливе, щоб протистояти такому розвитку подій.

Коаліція країн, які підтримують Україну, дійшла висновку, що принаймні один європейський лідер повинен вести діалог з Росією, заявив президент Фінляндії Петра Стубб. За інформацією, президент Франції Еммануель Макрон готовий стати ініціатором переговорів від імені європейських партнерів "коли настане відповідний момент" і за умови узгодження з союзниками, зокрема з українською стороною. Проте, варто зазначити, що Макрон протягом кількох років, починаючи з 2017 року, активно взаємодіє з Путіним, але які результати це принесло? Можливо, було б доцільніше призначити прем'єр-міністра Італії Джорджу Мелоні головним представником Європи на цих переговорах, особливо враховуючи, що вона має підтримку Дональда Трампа.

З одного боку, це вірно, проте з іншого боку, Джорджу Мелоні наразі не вдається перетворити свої позитивні стосунки з Трампом на значущі політичні досягнення. Щодо питання, чи варто в цілому вести діалог з Путіним, очевидно, що це стане необхідним, якщо йдеться про забезпечення безпеки для України. Ми вже досягли згоди, що Україна та Європейський Союз не зможуть досягти тривалого миру без надійних гарантій безпеки. У цьому контексті, на мою думку, кандидатура президента Франції виглядає найбільш перспективною на сьогодні. Дійсно, він багато часу провів у перемовинах з Путіним, і їхні стосунки були досить неформальними. Макрон зараз займає позицію лідера Європейського Союзу, що є очевидним і визнається іншими світовими гравцями. Наприклад, під час свого візиту до Європи, лідер Китаю Сі Цзіньпін зустрічався саме з президентом Франції. Я вважаю, що це підтверджує його лідерську роль, особливо після виходу Великої Британії з ЄС, тоді як Німеччина, хоч і є економічним лідером, не має політичних амбіцій на цій арені.

Президент Франції став ініціатором ідеї про введення європейських військових сил в Україну. Його недавні висловлювання, в яких він наголошує, що ми ніколи не будемо звертатися до Росії за дозволом, на мою думку, свідчать про те, що саме він має потенціал для діалогу з Путіним.

- Щодо гарантій безпеки. Посланник Путіна Кирило Дмитрієв в інтерв'ю Fox News заявив про готовність Росії погодитися на західні гарантії безпеки України, не уточнивши, втім, які саме. При цьому, вступ України до НАТО він назвав "цілком неможливим". Утім, слова про потенційні гарантії безпеки для України - перша подібна заява з боку представників Кремля. Раніше Путін неодноразово говорив, що мир в Україні можливий лише після її "демілітаризації", а міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров категорично відкидав можливість присутності у країні військ із країн НАТО, навіть якщо вони діятимуть не під егідою Альянсу. Ця заява просто аби "порадувати" Трампа й потягнути час? Чи росіяни розуміють, що їм треба буде все-таки піти на певні поступки?

На мою думку, це другий варіант. Як я вже згадував, для Трампа існує психологічний дедлайн. В умовах сучасних труднощів, пов’язаних з нафтою, а також можливими новими санкціями проти російського тіньового флоту, Росія починає усвідомлювати цю реальність. Наприклад, 70% цього флоту проходить через Балтійське море, яке НАТО може легко перекрити, адже після вступу Швеції та Фінляндії до Альянсу, це море стало фактично "внутрішнім" для НАТО. Для цього не потрібно вигадувати складні стратегії — достатньо оголосити військові навчання, що перекривають певні території, як це робила Росія в Чорному морі на початку повномасштабного вторгнення. Вважаю, що це може стати додатковим аргументом для Росії. Можливо, деякі представники Сполучених Штатів вже донесли до них інформацію, що такі дії можуть бути реалізовані досить швидко. Тож зараз ми спостерігаємо початок зміни риторики, що вказує на те, що Росії, ймовірно, доведеться піти на певні компроміси.