Неля Куковальська з Софії Київської: У нас є підтвердження - мощі Ярослава Мудрого перебувають у США.


Де можливо знайти мощі Ярослава Мудрого? Які артефакти зникли з території Софії Київської та чому Росія намагається привласнити українську історію? Про загадки тисячолітнього храму в ексклюзивному інтерв'ю для РБК-Україна ділиться генеральна директорка заповідника "Софія Київська" Неля Куковальська.

Основное:

Стародавні загадки Софії Київської

Раніше вважалося, що Софійський собор було збудовано за часів Ярослава Мудрого, проте все частіше виникають припущення, що його ініціатором був Володимир Великий. Тож хто ж насправді є творцем цієї священної споруди?

Протягом двох століть науковці ведуть дискусії щодо того, хто саме збудував собор. Існує версія, що його зведення відбулося між 1017 і 1037 роками, що співпадає з періодом правління Ярослава Мудрого. Однак, архітектурні елементи Софії вказують на більш ранню дату — 1011 рік. Це підтверджують фрески, мозаїки та графіті. Такий комплекс наукових фактів заслуговує на довіру.

Собор був зведений візантійськими майстрами, які прибули разом з Анною Порфірородною, дружиною Володимира Хрестителя. Софія слугувала основним храмом Київської Митрополії та стала резиденцією митрополита. Це був величний храм із тринадцятьма куполами, а його подвір'я оточувала невисока стіна.

Генеральна директорка заповідника "Софія Київська" Неля Куковальська (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)

На початку XI століття ця будівля вражала своєю величчю, адже в місті налічувалося всього два кам'яні храми - Десятинна церква та Софія Київська. Десятинну знищили в 1240 році, тоді як Софія дійшла до наших днів.

Можу впевнено стверджувати, що мало який європейський храм має такий комплекс мозаїки та фресок початку ХІ століття. Навіть у головному місті Візантії - Константинополі (сучасному Стамбулі) не збереглось подібних пам'яток цього періоду.

Софійський собор на зорі XI століття (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

Софійський собор після реконструкції в XVII-XVIII століттях (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

Які перетворення відбулися в храмі протягом тисячі років?

- Наприкінці ХVII - на початку XVIII століть за гетьмана Івана Мазепи у соборі йшла реконструкція: добудували другі поверхи, шість бокових куполів, форму всіх куполів змінили, додали елементи українського бароко. Все потинькували, фрески закрили і розписали по-новому. Але вже в ХIX столітті їх почали відкривати.

У соборі збереглись залишки автентичної підлоги, яку розкопали у 1936-40 роках. По ній міг ходити ще сам Володимир Хреститель, точно ступали Ярослав Мудрий і його дружина Інгігерда.

Сліди оригінальної підлоги в соборі (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

Софія Київська (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

На основі виявлених фрагментів ми здійснили реконструкцію окремої частини підлоги. Було створено проект світлової композиції: при вході людини в собор, світло буде проєктуватися на підлогу, відтворюючи візерунки давньої мозаїки. Перед початком великої війни всі деталі були відпрацьовані, але тепер ми стикаємося з фінансовими труднощами, адже бюджет не покриває всі наші потреби.

Царські ворота, разом із дерев'яним іконостасом, були створені значно пізніше — у середині XVIII століття. Ці автентичні ворота виготовлені зі срібла і пройшли процес реставрації в 2007-2008 роках. Освячення здійснив Вселенський Патріарх Варфоломій. Саме в той період Україна вперше намагалася отримати Томос, але Росія вжила всіх заходів, щоб цьому завадити.

Царські ворота в Софії Київській (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

У народній мудрості існує вислів, що поки Оранта тримає в руках свої символи, доти й Київ залишиться непохитним. Яка ж причина такої значущості цього образу для українського народу?

Оранта, що в перекладі з латини означає «та, що молиться», вже близько тисячі років вшановує Богоматір у соборі Софії, підносячи руки до Господа і благословляючи нашу Україну на мир. Це зображення залишалося недоторканим і неушкодженим попри численні війни та труднощі. Незважаючи на всі випробування, руки Оранти завжди залишалися піднятими, не знижуючи своєї сили.

З початку війни, коли російські сили підійшли до Києва, тут щодня звучали молитви. Представники різних конфесій об'єдналися в спільній молитві за Україну. Софійська Оранта, одягнена в блакитні шати, зображена на фоні жовто-золотих відтінків, а в мозаїці також присутні червоно-чорні кольори. Ці символічні кольори, що мають велике значення для кожного українця, супроводжують нас з ХІ століття.

Цікаво, що візантійські майстри так збудували храм, щоб коли сходило сонце, проміння проходило крізь вікна, відбивалось у спеціальному камені й підсвічувало образ Оранти. Сам камінь не зберігся, але є та плита, де він був вмонтований.

Оранта жодного разу не зазнала пошкоджень протягом тисячолітньої історії (джерело: РБК-Україна/Віталій Носач)

Плита, що містила вбудований камінь, який відбивав сонячне світло на Оранту (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

- У Софії Київській найбільше у світі збережено мозаїки і фресок XI століття. Які таємниці вони приховують?

- Часто можна почути, що на одній із центральних фресок зображено дочок Ярослава Мудрого. Так це трактували у радянський час. Але коли реставратори розкрили її, то наші вчені з'ясували, що це насправді ктиторський портрет родини Володимира. Тобто зображення тих, хто сприяв будівництву храму. Там Володимир і його сини - Ярослав, Борис із дружиною, а також Гліб.

Дуже цікавими пам'ятками є графіті, що збереглись на стінах храму. На сьогодні їх 7,5 тисяч нараховується. Справжнім рекордсменом за кількістю графіті є фреска святого Онуфрія в одній з галерей собору. Люди вірили, що він зцілює від хвороб кісток, тому прихилялись до його колін. На фресці вони залишали свої молитви. Є навіть є договір про купівлю княгинею Всеволодовою землі, яка належала княгині Бояновій.

Зліва направо: князь Гліб, дружина Бориса, князь Борис і князь Ярослав Мудрий (фото: РБК-Україна/Віталій Носач).

Фреска XI століття, що зображає святого Онуфрія (джерело: РБК-Україна/Віталій Носач)

Графіті, представлене на зображенні Онуфрія (фото: РБК-Україна/Віталій Носач).

До цього часу було проаналізовано всього 318 графіті, тоді як ми вже дослідили 7500 з 2000 року, коли Неля Куковальська стала керівником заповідника. Зараз спільно зі шведськими партнерами ми займаємося оцифруванням графіті, і незабаром вони стануть доступними на спеціально розробленому веб-сайті.

У період перебудови за гетьмана Івана Мазепи галерея, в якій знаходилось зображення Святого Онуфрія, була перетворена на окремий богослужбовий приділ, відомий як Апостольський. Цю назву він отримав завдяки зображенням святих рівноапостольних Володимира та Ольги, які там були представлені. Особливо цікаво, що свята Ольга представлена у вигляді мироносиці, одягненою в традиційний український одяг, що може розглядатися як своєрідний натяк на матір Мазепи - Марію Магдалину.

Розкриття живописних творів у Софії продовжується й сьогодні. Нещодавно ми представили два нових сюжети: Стрітення та Хрещення, виконані українським художником XIX століття Іваном Селезньовим. Під час відкриття звучали запитання: навіщо це робити? Справа в тому, що в радянські часи всі українські елементи намагалися приховати. Реставратори, виховані в старих традиціях, не могли змиритися з тим, що в нашій культурній спадщині є український живопис. Проте це частина історії собору, і мистецтво повинно залишатися поза часом.

Хрещення та Стрітення, створені українським митцем Іваном Селезньовим у XIX столітті (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

Отже, навіть у XXI столітті в соборі ще не всі зображення доступні для огляду?

У північному рукаві трансепту, зліва від іконостасу, ще збереглися дві незавершені живописні композиції XIX століття. Перед початком великої війни ми мали намір їх відкрити. Наразі я займаюся пошуками фінансування, оскільки нам потрібно орендувати риштування на чотири місяці. Це обійдеться приблизно в 50 тисяч доларів.

Чи вдалося виявити хоча б якісь сліди, які вказують на місцезнаходження відомої бібліотеки Ярослава Мудрого?

Згідно з нашими дослідженнями, вона могла розташовуватися на південних хорах, поруч зі сходовою вежею. Біля бібліотеки існував також скрипторій, де здійснювали переписування книг і проводили переклади. Чоловіки, зокрема князі та їх найближче оточення, піднімалися на хори через південну вежу, тоді як жінки користувалися північною. Саме тому фрески в південній вежі відображають чоловічі сюжети, включаючи сцени полювання на екзотичних тварин, а також зображення константинопольського іподрому, де проходили всі важливі події Візантійської імперії.

Очевидно, ця вежа слугувала для підйому іноземних послів, яких князь зустрічав у стінах собору — така вже була традиція тих часів. Оскільки делегації складались переважно з чоловіків, вони піднімались на другий поверх саме через чоловічу частину.

- Де зараз може бути схована бібліотека?

- Припущень було багато різних. До мене навіть приходили ясновидці, які магічними речами намагались вияснити, де може бути бібліотека й розказували: то там, то там. Але поки все без результатів. Єдина книга, яка до нас повернулась - це факсимільна копія Реймського Євангелія, на якому присягала Анна Ярославівна, коли виходила заміж за французького короля Генріха І.

Ця книга знаходилась у муніципальній бібліотеці Реймса. Я вперше натрапила на це Євангеліє під час виставки "Святая Русь", організованої Москвою в Луврі в 2008 або 2009 році.

Тоді до мене звернувся директор Лувра Анрі Луаретт зі словами, що треба показати світу, що Русь насправді пішла з Києва, а не Москви. Для цього французи хотіли частину нашої колекції взяти на виставку. Ми зібрали артефакти із різних музеїв України, але тодішній міністр культури Вовкун заявив, що "це недоречно". Це була велика політична помилка.

Ми не представили свою колекцію. Я сама полетіла на ту виставку, на неї мільйони людей зі всього світу приїжджали і бачили, що "Русь почалась з Москви". Це жахливо.

Фрески в південній вежі, ймовірно, місці, де колись знаходилася бібліотека Ярослава Мудрого (фото: РБК-Україна/Віталій Носач).

У пошуках мощів українських святих і князів

Ви стали однією з дослідників, які у 2009 році виявили саркофаг Ярослава Мудрого, і в процесі розслідування з'ясували, що в ньому не було мощей князя...

Ярослав Мудрий та його дружина, шведська принцеса Інгігерда, були поховані разом у спільному саркофазі. Цей саркофаг уперше відкрили у 1936 році, і дослідження підтвердило, що в ньому справді знаходяться останки чоловіка і жінки. У 1939 році, після повторного відкриття саркофага, кістки були вилучені і перевезені до Ленінградського Інституту антропології та етнографії для подальшого вивчення. Там провели детальне рентгенологічне дослідження всіх кісток та черепів.

Протягом семи десятиліть з моменту останніх досліджень багато аспектів змінилися: вдосконалилися методи досліджень, з'явилася нова апаратура та інші технології. Тому в 2009 році ми вирішили здійснити нове дослідження, щоб проаналізувати вміст саркофага за допомогою сучасних технологій, зокрема, через аналіз ДНК кісток. В результаті виявилося, що всередині знаходився лише один скелет - жіночий, який належав Інгігерді. Це стало початком наших пошуків...

Склеп Ярослава Мудрого і його дружини Інгігерди (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)

Всі документи нам говорили, що кістки Ярослава Мудрого тут. Ми знайшли спогади сторожа, який працював у Софії дуже довго. Він писав, що перед Другою світовою війною йому сказали спалити ці кістки, але він цього не зробив. Під час німецької окупації кістяк ще зберігався тут, так само як і єдина чудотворна ікона Софії Київської - Миколи Мокрого, яка теж згодом зникла.

Існувало безліч теорій стосовно місця перебування кісток. Я повідомила міністерству про відсутність Ярослава Мудрого, і мене направили до Санкт-Петербурга, але там також не вдалося їх виявити. Вважали, що їх могли перевезти до Москви, але й там їх не виявили.

Ми випадково виявили статтю доктора історичних наук Сергія Білоконя, де він стверджує, що ікона Миколи Мокрого знаходиться у Брукліні, в українській Церкві Святої Трійці в Нью-Йорку. Ця знахідка зацікавила нас, і ми вирішили дослідити це питання далі.

Відновлення образу Ярослава Мудрого (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

Чи існують докази, що мощі Ярослава Мудрого перебувають у Сполучених Штатах?

Я мала бесіду з Михайлом Герецем, старостою церкви, про яку згадував пан Білокінь, де знаходиться ікона і мощі Ярослава. Він детально поділився цією інформацією. У 2017 році я вирушила до Америки разом з відеооператором, який зняв усе на камеру: Герец чітко описав процес перенесення мощей і ікони до церкви, де вони нині зберігаються. Це можна підтвердити документально.

Ми розповіли про це Президенту України Володимиру Зеленському, і у 2023 році у своїй промові він сказав, що американська сторона пообіцяла віддати нам ікону Миколи Мокрого. Я запитувала потім ще й про мощі, нам сказали: "крок за кроком".

- Знаю, що росіяни полювали на мощі нашого князя...

- Росіяни хотіли викупити мощі Ярослава Мудрого за 2 мільйони доларів, бо їм треба матеріальну основу для підтвердження "своєї історії", чому Володимир Хреститель стоїть біля кремлівської стіни. Це ж ні в які канони історично не вписується. Адже місце і Володимира, і Ярослава тут, у Києві, столиці Руси-України.

Ми повинні повернути в Україну наших героїв, святиню та історичну спадщину. На цьому ґрунтується наша держава, а також національна свідомість і ідентичність. Нещодавно в Будапешті вчені поділилися зі мною інформацією про місцезнаходження мощів князя Гліба. Він і його брат Борис були поховані у Вишгороді і канонізовані в 1086 році, але згодом їхні мощі зникли. Я вважаю, що варто вирушити на їх пошуки.

Нещодавно Православна Церква України визнала святим митрополита Рафаїла Заборовського. Його останки спочивали в Софійському соборі, проте нещодавно їх перенесли до Трапезної церкви, де віряни мають можливість поклонитися святим мощам.

Протягом п'яти років ми наполегливо працюємо над тим, щоб дружина Ярослава, Інгігерда, отримала визнання як свята. Щороку, 23 лютого, в день її смерті, проводиться панахида біля її останків. У той же час, Росія поширює по світу свою "святу", яку представляє як Інгігерду з Новгорода.

З 2009 року Неля Куковальська активно досліджує питання пошуку мощів Ярослава Мудрого (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач).

- Розкажіть деталініше про це.

- Росія переписала історію, що начебто Інгігерда в кінці життя не добре жила із Ярославом, тому пішла в монастир у Новгород. Там стала монахинею під іменем Анни, а після смерті її канонізували.

Росіяни нині перевезли ці мощі по світу, порівнюючи їх зі шведською княгинею Інгігердою. Проте дослідження виявили, що це останки жінки приблизно 35 років, тоді як Інгігерда померла у більш зрілому віці. Швидше за все, ці рештки належать першій дружині Ярослава Мудрого, Анні. Коли я поділилася цією історією з моїми шведськими колегами, вони, м'яко кажучи, були вражені.

Посягання Росії на Софію Київську

Чи є у Росії на сьогодні якісь артефакти, пов'язані з Софією Київською?

- 56 предметів із Софійського собору не так давно наші вчені ідентифікували серед предметів, що знаходяться у музеї московського кремля. Це напрестольні хрести, церковне облачення, ікони, дарохранительниці. Росіяни оцифрували артефакти і зробили відкритий каталог в інтернеті, так ми їх і виявили.

У 1939 році, коли в Москві робили виставу давньоруського мистецтва, тоді забрали мозаїку із зображенням святого Дмитра Солунського, яка раніше знаходилась у Михайлівському соборі. Ми досі не можемо її повернути. У 2000-х з Росії передали лише деякі фрагменти фресок.

Фрески Софії Київської (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

Існують припущення, що на дзвіниці та Царських воротах собору зображений двоголовий орел, який, мовляв, слугує символом "русского мира"...

- Росіяни нічого свого не мають, вони все крадуть, як і символ Вселенського Патріархату. Річ у тім, що з останньою спадкоємицею Візантійського двору є Софія Палеолог, яка вийшла заміж за Івана ІІІ, в Московію потрапив династичний знак Палеологів - двоголовий орел.

Колись Анна Порфірородна принесла королівську корону Володимиру Хрестителю, що стало підставою для зображення його в короні на монетах. Лише сини Володимира, які народилися від шлюбу з Анною - Борис і Гліб - мали право на спадкування царських регалій. Натомість сини, що були народжені від інших жінок, не могли претендувати на це право.

Тож коли Борис і Гліб загинули, ніхто з інших синів Володимира не зазіхав на царські регалії. І в Росії, коли померли сини Івана Жахливого (росіяни називають його "Грозним") - онука Софії Палеолог, то наступники вже не мали права користуватись символом - двоголовим орлом. Але московити, як завжди, порушили усталені світові традиції, узурпувавши цей символ.

Емблема Вселенського Патріархату на Царських вратах (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

Софія Київська в умовах війни

За 40 днів до початку великої війни з куполу Софії Київської впав хрест. Це подія стала символом для багатьох українців, які сприйняли її як знаковий сигнал. Чи дійсно вчені вірять у подібні предзнаменування?

У цьому випадку я підходжу до ситуації з практичної точки зору, оскільки усвідомлюю причини, які призвели до цього. У 50-х роках XX століття всі ці хрести були виготовлені без дотримання необхідних технологічних стандартів – чорний метал покрили міддю, яка з часом його знищила. На жаль, нам не вдалося вчасно замінити ці хрести.

Коли хрест впав, ми вирішили тимчасово розмістити хрест із Теплої Софії (колишня трапезна, - Ред.), який має інший стиль. Відразу після його встановлення почалися відступи загарбницьких військ від Києва та Чернігівщини. Наразі триває реставрація та відновлення всіх хрестів Софійського собору за рахунок меценатів, зокрема центрального – за підтримки мерії Лісабону.

Софія Київська (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

- Зараз у Софію приїжджає багато світових лідерів. Як вони реагують на екскурсії собором?

Я завжди прагну поділитися з іноземними делегаціями частиною їхньої історії. У 2022 році Президент Франції Емануель Макрон був вражений, дізнавшись, що Анна Ярославівна могла споглядати ці фрески та мозаїки, прогулюватися по мозаїчній підлозі і підніматися сходами до хорової частини. Саме тут її батько благословив її на шлюб з французьким королем Генріхом І.

Я продемонструвала Президенту Макрону графіті на стіні собору, де Анна власноруч залишила своє ім'я. Він поглянув і зауважив: "Таке ж підписання є на документі Суасонського абатства". Проте там зазначено Анна Регіна, оскільки в той період вона виконувала обов'язки королеви-регентки для свого малолітнього сина Филипа. А напис на стіні собору був зроблений ще в часи, коли вона була князівною.

До речі, біля напису, присвяченого Анні, можна знайти графіті, що стосується поховання Ярослава Мудрого. Завдяки цьому напису, ми можемо з упевненістю стверджувати, що князя поховано в неділю, 20 лютого 1054 року.

Президенту Макрону я вручила факсимільну версію Реймського Євангелія, про яке вже згадували раніше. Цей жест спричинив у нього культурний шок.

Федеральний канцлер Німеччини Олаф Шольц здійснив візит до Софії, де його вразила фреска "Готські ігри", розташована в соборі.

Текст, створений Анною Ярославівною (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

Напис про поховання Ярослава Мудрого (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)

- У вас представлена унікальна "воєнна" ікона. Чи могли б ви поділитися її історією?

Ця ікона зображує Петра Конашевича-Сагайдачного, який нещодавно був канонізований. Її символізм вражає, оскільки вона виконана на фрагментах ящика з-під боєприпасів, привезеного з Бучі. Сагайдачний є особливою постаттю в історії нашої країни, відомий своєю перемогою над московськими військами.

Перед початком війни у нас була задумка привезти оригінал меча Сагайдачного, який знаходиться в експозиції на Вавелі в Кракові. Проте через військові дії всі плани довелося відкласти. Я не змогла відмовитися від цієї мрії, тож вирішила знайти його копію.

З'ясувалося, що у 2019 році цей меч був виготовлений для потреб наших військово-морських сил. Я вирішила зв'язатися з керівництвом ВМС і, зрештою, мені вдалося відшукати копію меча, який колись перебував на борту фрегата "Гетьман Сагайдачний".

Його доставили до Києва напередодні 400-річчя від смерті гетьмана Сагайдачного. У цей час ми організували масштабну подію: Настоятель Православної Церкви України, Митрополит Київський і всієї України Епіфаній провів освячення меча, ікони з Бучі та прапорів військово-морських сил.

Ікону Петра Конашевича-Сагайдачного створено на основі залишків ящика з-під боєприпасів (фото: РБК-Україна/Віталій Носач).

Копія меча Сагайдачного (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

Чому в нинішній час богослужіння у Софії Київській відбуваються надзвичайно рідко?

Коли в соборі збереться велика кількість відвідувачів, значно змінюються температура та вологість, що може негативно вплинути на монументальний живопис XI століття. Тому ми прагнемо контролювати кількість людей у соборі, адже важливо зберегти його для майбутніх поколінь.

Ми використовуємо спеціальне середньосвітлове освітлення для підсвічування фресок, оскільки звичайні лампи випромінюють ультрафіолетові та інфрачервоні промені, які можуть призвести до вигорання фарби. Наше ж освітлення абсолютно безпечне для них.

Яким чином змінилися діяльність Заповідника з початку війни?

На початку ми призупинили свою діяльність: деякі з нас пішли служити в армію, а частина колективу вирушила на евакуацію. 15 травня 2022 року ми відновили роботу всіх наших музеїв, відкритих без вихідних. Під час конфлікту до нас приєдналися численні заходи національного масштабу. Серед них — Саміти перших леді та джентльменів, вручення вірчих грамот послами різних країн Президенту України, а також зустрічі високопосадовців на найвищому рівні.

Окрім того, музейні працівники щоденно ведуть свою роботу: це наукові дослідження, це і реставрація музейних предметів і нерухомих памʼяток, екскурсії для дорослих відвідувачів і дітей, квести, майстер-класи, музейні і музичні фестивалі, і ще багато чого, про що можна дізнатися з анонсів на нашому музейному сайті, у ФБ та інших соцмережах.

Ми організовуємо безліч заходів для дітей, оскільки маємо безпечні локації, де вони можуть перебувати під час тривоги. Прагнемо залучати кошти, адже від держави отримуємо недостатнє фінансування. Наш бюджет на розвиток майже відсутній. У цій ситуації нам неабияк підтримують наші благодійники.

Інтер'єри Софії Київської (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)

Софія Київська входить до списку об'єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Чи отримуєте ви підтримку від цієї організації в даний час?

На даний момент заповідник за фінансової підтримки ЮНЕСКО та Лісабонського університету, спільно з їхніми фахівцями, здійснив 3D-сканування Софійського собору і дзвіниці. На основі отриманих даних вже створено модель напружено-деформованого стану дзвіниці, що враховує можливі впливи, такі як влучання дрона, сейсмічні навантаження та диверсійні дії.

Також чекаємо на отримання різних приладів: таких як сейсмографів, акселерометрів, які фіксуватимуть вібраційні навантаження від вибухів, які ми поки не маємо чим вимірювати. Розрахункова модель дасть нам можливість виявити слабкі місця в конструктиві памʼятки аби завчасно, якщо це буде необхідно, підсилити їх.

Наші німецькі колеги надають нам значну підтримку в рамках гуманітарної допомоги. Завдяки їм ми отримали велику кількість важливих матеріалів, які необхідні для пакування, реставрації та зберігання музейних колекцій, а також для забезпечення вогнегасниками та осушувачами.

Торік вони подарували найсучасніші, легкі риштування для реставрації монументального живопису в Софійському соборі. Ціна їх майже 150 тисяч євро. Наші художники-реставратори були дуже вдячні німецьким колегам за ці засоби.

Риштування, яке отримала Софія Київська в подарунок від німецьких партнерів (фото: РБК-Україна/Віталій Носач).

- Чи матиме Україна шанси після перемоги повернути втрачені цінності?

- За 30 років Незалежності України ми не змогли цього зробити. У свій час державою була створена спеціальна організація, яка займалась переміщенням культурних цінностей, але її ліквідували.

Знаєте, мені якось наснилось, що приходжу на роботу і колеги кажуть, що ось там йде процесія. Я дивлюсь: до Софії несуть ікону Миколи Мокрого і мощі Ярослава Мудрого. А я стою і плачу від цього. Мрію, щоб ці цінності повернулись в Україну. Я 16 років життя віддала цьому. Поки це моя недоспівана пісня.

Related posts