Николай Томенко: Прощание украинцев с Тарасом Шевченко: предания, мифы и загадки -- Блоги | OBOZ.UA

22 травня (за новим стилем) відзначається як день, коли Тарас Шевченко повернувся на свою рідну землю для перепоховання.

Отже, я вирішив нагадати вам про найцікавіші моменти з історії останньої подорожі нашого світоглядного Батька до рідної України.

Похорони ЩИРОСТІ, ПРОСТОТИ й ПРИРОДНОСТІ.

Тарас Шевченко помер 10 березня 1861 року у Санкт-Петербурзі і на третій день був тимчасово похований на Смоленському кладовищі.

Пропоную вам уривок з пам’яті очевидця похорону російського автора С.М. Терпигорєва:

На домівку прямувало безліч студентів, практично весь університет. Уся академічна спільнота, викладачі та численні глядачі. Вся набережна університету, від Двірцевого до Миколаївського мосту, була переповнена людьми...

Я підтверджую, що з усіх похоронів, які я спостерігав після того, жоден не відзначався такою щирістю, простотою та природністю, як похорон Шевченка. Я бачив похорони Некрасова, Достоєвського, Тургєнєва, Салтикова, але вони всі були сповнені штучності, тенденційності та демонстративності. Похорон Шевченка залишався вільним від цього балагану і комедійного елемента, який важко сприймається щирими почуттями.

Через 58 днів труну викопали, і її перенесли на руках до вокзалу, звідки відправили залізницею до Москви. Далі домовину транспортували поштовим трактом за маршрутом: Серпухов, Тула, Орел, Кроми, Дмитрівськ, Сєвськ, Глухів, Кролевець, Батурин, Ніжин, Носівка, Бобровиця, Бровари і Київ.

ОСТАННЯ ЗУСТРІЧ ІЗ ШЕВЧЕНКОМ У КИЄВІ:

як українці обхитрили місцевих чиновників та жандармів?

Згідно з указом генерал-губернатора Іларіона Васильчикова та митрополита Київського, для проведення панахиди та прощання було вибрано церкву Різдва Христового на Подолі, проте за умови, що там НЕ БУДЕ ПРОВЕДЕНО ЖОДНИХ ВИСТУПІВ.

20 травня (7 червня за старим стилем) біля церкви зібралося кілька тисяч осіб. Отець Петро провів заупокійну службу, і відповідно до вказівок князя, ніхто не виголошував промов. Однак, коли похоронна процесія вирушила до Ланцюгового мосту, де через сильну повінь на Дніпрі стояли пароми, зокрема "Кременчук", на якому домовину потрібно було перевезти до Канева, почалися виступи. Серед тих, хто говорив, були інспектор 2-ї гімназії і друг Шевченка Михайло Чалий, а також студенти Стоянов, Антонович і Драгоманов. Михайло Драгоманов згодом згадає, що це був його перший публічний виступ українською мовою.

Останні вислови Шевченка стосовно місця його поховання: "в Каневі"?

Питання щодо місця останнього спочинку Кобзаря викликало чимало суперечок. Серед можливих локацій згадували Аскольдову могилу, Щековицю, територію Видубицького монастиря та навіть Качанівку. Проте, переконливі доводи Григорія Честахівського на користь Канева виявилися остаточними.

Нагадую, що про це зазначає Михайло Чалий:

"Присутній при останніх хвилинах життя поета Грицько Честахівський заявив, що коли він запитав умираючого, де поховати його, той відповів: "У Каневі".

Проте Олександр Лазаревський зауважує:

"...ми прекрасно усвідомлюємо, що Честахівського "в останні миті життя поета" не існувало, але навіть якби й був, зважаючи на передсмертні страждання Тараса Григоровича, йому не вистачило б сміливості запитувати вмираючого про місце його поховання".

Отже, ймовірно, що Честахівський, з великою пристрастю прагнучи втілити поетичний заповіт Шевченка, згадував про цю заповідь, що стала його останнім бажанням, - резюмує Олександр Лазаревський.

Не зважаючи на всі обставини, вибір Чернечої гори поблизу Канева як останнього притулку для Тараса Шевченка сьогодні підтримується більшістю українців. Відомий шістдесятник і літературознавець Іван ДЗЮБА стверджував:

"...історія показала, наскільки це було вдале рішення - можна сказати, конгеніальне образові великого поета. Саме так - конгеніальне. Ось чим Україна завдячує Честахівському! Про все, що повʼязане з перевезенням Честахівським праху Кобзаря в Україну, пишу з щирою повагою до нього й доземним уклоном перед українським патріотом. Але є й інший ракурс погляду на вчинок Честахівського з урахуванням того, що в його характері було щось від одчайдуха, авантюриста. Саме завдяки цим якостям він, мабуть, і взявся за нелегку і непевну справу перевезення і перепоховання Шевченкового праху. Поміркованій, статечній, сімейній людині важче було знятися в далеку дорогу, а то й більш на таке ризиковане діло. Чомусь ніхто з петербурзької громади, крім 27-річного Олександра Лазаревського, який, утім, мав свій інтерес у Чернігові, не виявив рішучости виконати Шевченків заповіт - поховати його над Дніпром".

Могила, що коштує 100 карбованців.

Коли приятелі Шевченка звернулися до мешканців Канівщини з проханням викопати яму на Чернечій горі, ті, як стверджують, під впливом старшого засідателя канівської поліції, поляка Владислава Монастирського, зажадали за цю роботу непомірну суму - 100 карбованців. В результаті було ухвалено рішення самостійно підготувати останнє місце для поета, залучивши до справи студентів.

У якості порівняння, річний дохід Тараса Шевченка за його діяльність в історико-археографічній комісії становив 150 карбованців.

Чи може бути, що в Шевченка є дім зі зброєю?

Знаємо, що на шляху від Успенського собору, де відспівували Шевченка, до верхівки Чернечої гори, (а це по тих часах, складало біля 14 кілометрів) люди несли домовину Шевченка на плечах. Оскільки вона була дуже важкою почали ширитися чутки про сховану там зброю.

На справді, як зазначає Михайло Чалий, причина цього полягає в тому, що під час розкопок могили на Смоленському кладовищі, вона була поміщена у свинцеву труну. Саме тому вага виглядала надзвичайно великою.

Про захід "ТАРАСОВА НІЧ" у місті Канів.

Після похорону Шевченка Григорій Честахівський вирішив залишитися жити неподалік Канева, аби "звести могилу над прахом дорогого Батька Тараса". Під час кількох місяців спілкування з місцевою громадою та селянами, а також пропагуючи творчість Шевченка, він зіткнувся з... ініціативою польських міщан, які намагалися організувати змову для повторення "Тарасової ночі" з метою винищення поляків та євреїв. Після допитів справа проти "державного злочинця" Григорія Честахівського була закрита, але його змусили покинути Канів і виїхати до Петербурга.

Чому радянська влада БОЯЛАСЯ і ЗАБОРОНЯЛА вшановувати Шевченка 22 травня?

У період існування СРСР, влада потайки взяла під контроль святкування дня народження Тараса Шевченка 9 березня, прибравши з його творів антимосковські мотиви. Внаслідок цього, українська патріотична громада розпочала вшанування свого духовного батька 22 травня з 50-х років. У 60-х роках ці заходи стали мати явний політичний підтекст. Звичайно, влада і КДБ активно протистояли їх реалізації, застосовуючи арешти, звільнення з роботи та організовуючи альтернативні заходи.

22 травня в НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ.

В період боротьби за відновлення своєї Незалежності вшанування Тараса Шевченка 22 травня стали масовими. В Каневі відродилася традиція пішої ходи останнім шляхом Кобзаря від Успенського собору до могили на Чернечій горі. В 2005 році з моєї ініціативи все керівництво Держави пройшло цією останньою дорогою Шевченка.

ЗНАКИ 22 травня СЬОГОДНІ.

Сьогодні, як це стало вже звичною практикою, відбудеться панахида за Тарасом Шевченком в церкві Різдва Христового, розташованій на Подолі в Києві, де в 1861 році віддали данину пам’яті поетові.

Вперше в історії Успенського собору в Каневі відбудеться служба, проведена УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ, за участю Митрополита Епіфанія, Предстоятеля Православної Церкви України.

Нещодавно відбулося повернення Успенського собору, збудованого в 1144 році, до Шевченківського національного заповідника. Цей собор, відомий як місце останнього відспівування Тараса Шевченка, тепер стане майданчиком для проведення богослужінь ПЦУ під час значних християнських свят.

Нехай залишиться в пам'яті наша історія!

Віддаємо належну повагу нашим героям!

ВСЕ БУДЕ ШЕВЧЕНКО і УКРАЇНА!