Свіжі обличчя в традиційних стінах офісу. Хто вони і чим тепер займаються на вулиці Банковій?
"О, тут з'явилося чимало нових облич. Але, чесно кажучи, вони не такі вже й нові", - жартуючи, висловлює думку співрозмовник "Української правди", який входить до команди Володимира Зеленського, коментуючи зміни в складі Офісу президента.
На початку вересня 2024 року вся нація стала свідком закінчення етапу, відомого як "глобальне перезавантаження" уряду, коли Кабінет міністрів на чолі з Денисом Шмигалем був оновлений більше ніж на половину складу.
Не менш відчутні зміни тоді ж сталися і на Банковій. Чотири з десяти заступників глави ОП Андрія Єрмака втратили посади. Ще три чиновники з-поза Офісу отримали там місця.
Подібні значні зміни в Офісі не було відзначено з часів "дебогданізації" та початку ери Єрмака.
Проте, як влучно зазначив співрозмовник УП, нові особи, навіть при поверхневому спостереженні, виявляються не такими вже й новими.
Кадрова стратегія нинішньої влади все більше нагадує закон сполучених посудин, де будь-які зміни відбуваються виключно через переміщення кадрів з однієї сфери в іншу.
УП вирішила з'ясувати, хто кого замінив у команді Зеленського, що нового відбувається в роботі ОПУ після звільнень та призначень, та хто під'юджує президента на відкриту конфронтацію з незалежними медіа.
Відставки серед "командного складу" ОП були частиною ширшого процесу змін у владі. Але кожна з них мала свою окрему історію.
Ростислав Шурма, заступник керівника Офісу з питань економіки, незважаючи на безліч чуток щодо його можливого підвищення або переходу на державну службу, непередбачувано для багатьох залишив свою посаду в Банковій і не зайняв жодної іншої.
УП від джерел в ОПУ ще влітку дізналась про підготовку такого звільнення. Але більшість співрозмовників на ринку енергетики та людей, залучених до формування економічної політики, категорично відмовлялись вірити у звільнення Шурми.
Кажуть, що особа, яка має таку вагомість у формуванні економічних рішень президента, не може просто залишити свою позицію. Але, як виявилося, може.
"Шурма продовжував виконувати свої обов'язки, однак його діяльність у значній мірі полягала в проведенні переговорів. Після того, як у ЗМІ з'явилися публікації про Ростислава, міжнародні партнери почали уникати співпраці з ним. Це, у свою чергу, негативно вплинуло на всю діяльність Офісу Президента," - зазначив один з джерел УП на Банковій.
Йшлося спершу про історію з відшкодуванням "зеленого тарифу" фірмам брата Шурми, потім протокол НАЗК про конфлікт інтересів. Але останню крапку в кар'єрній історії Шурми на Банковій було поставлено після розмов президента Зеленського з держсекретарем США Ентоні Блінкеном навесні - влітку 2024-го.
"Сполучені Штати неодноразово наполягали на необхідності звільнення Шурми і Олега Татарова, посилаючись на проблеми з корупцією та надмірним політичним впливом. Проте їхні заяви звучать без конкретики, нагадуючи загальні тези наших активістів. Одного разу навіть погрожували візовими санкціями для заступників. Татаров, здається, не переймається цим, оскільки і так тримається далі від Америки. А ось Ростислава це, безумовно, стосується", - зазначає джерело УП у владних колах.
Шурму можна зрозуміти: його сім'я мешкає за кордоном, а спільний з братом бізнес має міжнародний характер. Санкції Сполучених Штатів могли б серйозно зашкодити такому способу життя, тому 3 вересня Зеленський ухвалив рішення відпустити Шурму, поки йому ще не завдали шкоди.
А от Олег Татаров, на правах визнаного героя спротиву чужинській навалі, продовжив свою роботу в Офісі.
Два дні після звільнення Шурми, 5 вересня, свою посаду заступниці глави Офісу Президента залишила Юлія Соколовська.
Екс-міністерка соціальної політики в кабінеті Олексія Гончарука, з березня 2020 року працювала в Офісі, де курувала соціальні питання. Проте, насправді, їй так і не вдалось стати близькою особою в команді Андрія Єрмака.
За інформацією, отриманою УП від джерел у владі, Соколовська наразі обмірковує можливість залишитися в дипломатичній діяльності.
Фактично, для багатьох представників Офісу Зеленського, які не отримали посад у Кабінеті Міністрів, поїздка в статусі посла стала своєрідною ключовою стратегією виходу за останні роки.
Наприклад, колишніми заступниками Єрмака стали Микола Точицький та Олексій Кулеба. Першого з них Верховна Рада затвердила на посаді міністра культури, тоді як Кулебу призначили віцепрем'єром з питань відновлення.
"Кулеба досить довго вагався, делікатно відмовлявся і так далі. Але обставини змусили його змінити рішення. Тепер він перебуває в певному шоці від того, скільки проблем звалилося на його плечі. Він завжди був дуже відповідальним, прагне розібратися в усіх деталях і виконати всі завдання. Тож зараз йому не легко", - ділиться один із представників команди Зеленського.
Літом 2024 року в урядових колах жваво обговорювали можливість значного скорочення чисельності заступників голови Офісу Президента.
Станом на кінець серпня в Андрія Єрмака було 10 заступників. Після відставки у вересні чотирьох із них, був короткий період непевності, чи й справді не запустять на Банковій програму президента "Велике скорочення". Правда, ситуація дуже швидко прояснилась.
8 вересня президент призначив главі ОП двох нових заступників: ексглаву Закарпатської ОВА Віктора Микиту та ексвіцепрем'єрку з питань реінтеграції Ірину Верещук.
Як стверджують у Банковій, поява Верещук у їхньому колі - це своєрідний "урядовий кешбек" після відряджень до Кабінету Міністрів Кулеби, Точицького та інших.
Власне, як запевнили УП кілька джерел у владних колах, переміщення Верещук в Офіс не було заплановане.
"Якщо бути відвертими, її справді планували звільнити. Проте так могли вважати лише ті, хто не знайомий з Іриною Андріївною. Вона не з тих, кого можна просто усунути з посади. Тож єдиним виходом було запросити її на Банкову", - діляться в команді Зеленського.
Спочатку з’явилася інформація, яка здавалася цілком обґрунтованою після відставки Соколовської. Поголосили, що Верещук відповідатиме за соціальні питання в Офісі Президента. Проте, як стало відомо УП, новій заступниці Єрмака ці обов'язки не доручили.
Натомість, першою сферою відповідальності Верещук на Банковій стали звернення громадян.
"Великі постаті передали всі "токсичні" питання. Спершу йдуть звернення, які викликають страх. Далі — комісія з помилувань, а після неї — комісія з громадянства. Яке б не було ухвалене рішення, завжди отримаєш лише критику. Проте Верещук досить рішуче береться за всі ці виклики," — ділиться думкою один з представників влади в розмові з УП.
"Тепер Верещук також взяла під свій контроль питання військовополонених і активно працює над темою повернення дітей. Вона поступово розширює свій вплив на різні аспекти", - зазначає інший співрозмовник, який добре обізнаний із ситуацією в Офісі президента.
УП вдалося отримати доступ до декількох протоколів зустрічей на Банковій під керівництвом Верещук, і вони вражаюче схожі на повторення повноважень деяких міністерств уряду. Таким чином, ті, хто зневажливо ставився до призначення Верещук, характеризуючи її як "тимчасову", здається, серйозно помилилися.
Паралельно з Верещук на Банковій призначили Віктора Микиту, якого вважають одним з фаворитів керівника Офісу Президента.
Микита-глава ОВА був залучений в організацію розмов Офісу з керівництвом Угорщини і встиг позитивно зарекомендувати себе перед президентом і Єрмаком.
Саме Микита отримав соціальну сферу на Банковій. До того ж, він бере на себе управління регіональними державними адміністраціями.
Недавнім часом новий заступник Єрмака організував масштабну нараду з активістами партії "Слуга народу" в регіонах. Ця подія викликала хвилю спекуляцій про те, що влада готується до виборів, хоча на Банковій намагаються дистанціюватися від цієї теми.
Однією з цікавих особливостей першого місяця роботи Микити на Банковій стали його складні взаємини з Олегом Татаровим.
Останній активно співпрацював з Олексієм Кулебою у більшості регіональних проектів. Це пов'язано з тим, що реалізація будь-яких ініціатив, від спорудження укріплень до ліквідації наслідків війни в областях, практично неможлива без залучення правоохоронних органів.
Микита, який понад 18 років працював у структурах Служби безпеки України, прагне відсторонитися від зовнішньої підтримки та справлятися з усім самостійно. Це, до речі, стало підґрунтям для чуток, що його можуть розглядати як можливу альтернативу Татарову. Проте наразі про такі припущення говорити ще зарано.
Наразі дві ключові посади в команді Єрмака все ще залишаються вакантними: місця Шурми та Точицького досі не зайняті.
"В даний момент триває пошук кандидатів. Адже Жовква, заступник Єрмака з питань євроінтеграції, навряд чи залишиться на міжнародній арені. Він має гарні дипломатичні здібності, але його характер викликає чимало складнощів. Підлеглі постійно висловлюють незадоволення його стилем управління, тому є ймовірність, що з часом його також можуть усунути з посади", - зазначає співрозмовник УП у владних колах.
"Економіка, і особливо енергетичний сектор, потребують уваги та управління, і цим хтось обов'язково має займатися," - зазначає він.
Спочатку в рамках процесу зміни призначень розглядалася можливість, що економічні питання на Банковій курируватиме Олександр Камишін, який нещодавно обіймав посаду міністра стратегічних промислових секторів.
Проте Камишін має досить опосередковане відношення до економіки в цілому, а особливо до енергетичного сектору. До того ж, його призначили не на посаду економічного заступника Єрмака, а як стратегічного радника президента Зеленського.
"Камишін за суттю своєю не керівник відомства. Його гнітить поточка і вибудовування довгих процесів. Він такий стартапер - запустити виробництво, переламати непрацюючі схеми, взяти щось розвалене і пушити його, щоб воно запрацювало - оце про Камишіна", - пояснює один зі співрозмовників у Мінстратегпромі.
Згідно з інформацією, наданою УП, екс-міністр планує заснувати потужну асоціацію виробників озброєння і надаватиме консультації президенту Зеленському в питаннях оборонної сфери та співпраці з іноземними виробниками. Варто зазначити, що він зберіг свій вплив у колишньому міністерстві завдяки призначенню Германа Сметаніна, який є його близьким соратником.
"Що у нас: був один міністр - стало два. Але суть роботи не змінюється", - жартують співрозмовники УП в Мінстратегпромі.
Окрім цього, Камишін вже увійшов до складу наглядової ради "Укрзалізниці", з якої раніше прийшов до уряду.
Тож закривати вакантну посаду економічного заступника Єрмака доведеться кимось іншим. Хоча кадровий голод у команді Зеленського відчувається все сильніше.
Може, найбільше кадрову кризу у владі ілюструє підвищення до статусу радника президента Дмитра Литвина.
Литвин - у минулому журналіст і політичний експерт, чиє становлення в професії припало на телеканал "Інтер" Сергія Льовочкіна та роботу з російськими технологами типу Ігоря Шувалова.
Зеленський і Литвин познайомилися ще під час роботи над проектом "Слуга народу". До медійної команди на Банковій він приєднався більше ніж за рік до початку війни, займаючись тим, що в Офісі президента називають "медійними рамками". У широких колах це відомо як "темники" для "слуг", або, за термінологією президента, "методички".
Власне, цим Литвин і був зайнятий аж до моменту повномасштабного вторгнення. 24 лютого 2022 року він виявився єдиним із технічної частини медійної команди, хто фізично був поруч і міг записувати за президентом тези для його промов.
Таким чином, Литвин опинився на "Об'єкті №1", пережив найскладніші перші дні російської агресії разом із президентом і вийшов з бункера вже в ролі головного спічрайтера Зеленського.
У першій половині 2022-го тодішні медійники ОП Юрій Костюк та Кирило Тимошенко поступово випали з команди. Їхня заміна - Михайло Подоляк - остаточно ізолювався в кабінеті та включках на російські ресурси. Як наслідок - медійний вплив Литвина, який щодня перебував на прямому контакті з президентом, виріс ще більше.
На початку вересня президент ухвалив рішення надати своєму спічрайтеру офіційний статус радника.
У цілому, ця оповідь могла б здаватися звичайним кар'єрним підйомом у воєнний період, якби автор "рамочок" не намагався примусити президента підходити під ці форматування.
Як відомо УП, саме Литвин є тією людиною, яка опускає по владній вертикалі заборону для чиновників та силовиків спілкуватись із "Українською правдою", ділитися з нею інформацією чи й просто ходити на інтерв'ю та івенти.
Саме Литвин віднедавна викреслює УП зі списків запрошених редакцій на зустрічі з президентом. Саме він телефонує з криками до людей, які ігнорують ці заборони.
Взагалі-то, це незаконна діяльність. Якщо пан радник не вірить, то може проконсультуватись із професіоналами поруч. Щонайменше в таких діях наявні ознаки злочинів одразу за кількома статтями Кримінального кодексу України: стаття 171 (перешкоджання законній професійній діяльності журналістів), стаття 353 (самовільне присвоєння владних повноважень), можливо, стаття 364 (зловживання владою або службовим становищем), врешті стаття 344 (втручання у діяльність державного діяча).
Коли радник без жодних офіційних повноважень починає вимагати підпорядкування від державних службовців та військових, він ставить їх під загрозу можливого переслідування.
Of course! Please provide the text you'd like me to make unique.
"У нас все просто і складно одночасно. Питання не в тому, що поприходили якісь нові люди. А в тому, що вони все більше схожі на таких китайських бовванців, які вміють тільки кивати головою. Це найважче", - скаржиться в розмові з УП один із давніх членів президентської команди.
В таких обставинах, зрозуміло, небагато людей буде зацікавлено в обговоренні законності. І хай вже буде, час для таких розмов ще прийде.
Зрештою Бог із тим непереборним бажанням панів радників здобути собі лаври таких давно забутих "достойників", як медведчуки чи піховшеки.
Чи справді в Офісі ніхто не усвідомлює, що втягуючи президента у суперечку з незалежними ЗМІ, радники завдають шкоди, перш за все, йому самому?
УП існує під постійним тиском, переслідуваннями та навіть вбивствами з часів правління Кучми. Без жодної паузи. Редакція витримала не одну "вічну" та "всесильну" адміністрацію.
Та невже добродіям радникам невтямки, що ставлячи свого лідера в один ряд з убивцями, втікачами й баригами, вони просто принижують його президентську гідність. Чого він, за гамбурзьким рахунком, не заслуговує.
Оновлення в команді Офісу могло б і мало б дати новий поштовх роботі цього єдиного справжнього центру ухвалення рішень. І хоч деякі призначення інакше як випадковостями не назвеш, прийшли і люди, які справді можуть стати посиленням команди.
Якщо Зеленському вдасться уникнути найгіршої пастки для будь-якого лідера - почати сприймати реальність через "призму" своїх радників. З часом їх кількість лише зростатиме, але їхні думки та підходи ставатимуть все більш схожими одне на одне.
