Сучасна "Ось зла" та її супутники. Яким чином союзники Росії підтримують її в конфлікті з Україною.

Якщо історія має щось навчити, то це те, що угоджати агресору, спотворюючи реальність, є абсолютно безглуздим. Це не лише зрада власного минулого, а й зневага до своєї свободи. Коли ми обговорюємо пропозиції щодо заморожування ядерної зброї, я наполегливо закликаю вас уникати спокуси гордині та необачного самовизначення, яке ставить усіх у рівні умови, забуваючи про історичні факти та агресивні наміри імперії зла.

Ці, без перебільшення, доленосні слова понад 30 років тому промовив 40-ий президент США Рональд Рейган у своєму виступі перед Національною асоціацією євангелістів. Тодішній лідер Білого Дому закликав своїх співвітчизників і світ не відмежовуватися від гонки озброєнь між західним світом і СРСР, бо вважав такий підхід зрадою у глобальному протистоянні між добром і злом.

Менше ніж через десятиліття після того, як прозвучали слова, які стали символом епохи, Радянський Союз перестав існувати. Проте спогади про колишню геополітичну "велич" продовжували мучити кремлівські еліти протягом усіх цих років.

Москва неодноразово втручалася у справи своїх сусідів, таких як Придністров'я, Південна Осетія, Абхазія та Нагірний Карабах. Проте, з усіх цих конфліктів Росія не зробила жодних висновків. Протягом тривалого часу західні країни або ігнорували дії Кремля, або намагалися укласти мир з агресором, влаштовуючи відомі "перезагрузки".

Така неспроможна політика Західних держав лише підштовхувала Росію до агресії. Кремль активно розширював свої впливи, втручаючись у конфлікти в Африці, співпрацюючи з диктаторськими режимами, розпочавши військові дії проти Грузії, анексувавши Крим та втручаючись у сирійський конфлікт. Відсутність адекватної реакції з боку цивілізованого світу спонукала Москву до рішення про розв'язання повномасштабної війни проти України.

Втім, якщо 30 років тому СРСР сприймали як самодостатню "імперію", то в сучасних реаліях його спадкоємиця не мала достатньо власних ресурсів, щоб подужати тривалу війну на виснаження. Щоб забезпечити потрібні темпи бойових дій, їй на допомогу прямо чи опосередковано прийшли її союзники, утворивши сучасну "Вісь зла".

"Українська правда" нагадує, хто та якою мірою допомагає Росії здійснювати терор проти України, і чому роль її помічників не варто забувати. Бо на горі українців ці країни заробляють гроші, обкатують озброєння та отримують політичні дивіденди.

Не зважаючи на впливові та потужні геополітичні сили, варто звернути увагу на нашого найближчого північного сусіда. Саме через територію Білорусі Росія здійснила вторгнення в Україну в лютому 2022 року.

Незважаючи на численні дискусії про те, що Москва просто експлуатує Мінськ для своїх цілей, Олександр Лукашенко також отримує вигоду від конфлікту в Україні.

У 1991 році Білорусь отримала у спадок численні перспективні оборонні підприємства та близько десяти конструкторських бюро. Проте багато з них мають своєрідне «прокляття» — вони практично не займаються випуском готової продукції, а лише виконують замовлення для російських виробництв.

Замість того, щоб шукати нові ринки збуту, Лукашенко в 2000-х роках обрав легший шлях - почав активно зміцнювати співпрацю з російським оборонним сектором.

На відміну від України, Білорусь не пережила політичного відчуження від Росії, тому впродовж цього часу активно зміцнювала свої військово-технічні зв'язки з нею. У 2013 році білоруські компанії отримали аналогічні умови з російськими в конкуренції за військові державні замовлення.

Завдяки кремлівським грошам країна змогла зберегти на плаву більшість успадкованих військових заводів. Сьогодні ці підприємства активно пропонують свою зброю авторитарним країнам "глобального півдня", але залежність від Росії залишається критичною.

Без доступу до російського ринку білоруські підприємства ризикують зазнати серйозних фінансових труднощів, тому не дивно, що вони нині активно співпрацюють з російською армією. У контексті західних санкцій військові контракти з Москвою також сприяють стабілізації білоруської економіки.

Достовірна інформація про обсяги зброї, що продається Росією, залишається недоступною для науковців, оскільки фінансові розрахунки між державами здійснюються в рублях. Проте, згідно з повідомленнями білоруських посадовців, до 2022 року Білорусь щорічно експортувала військову продукцію до Росії на суму від 250 до 300 мільйонів доларів. Наразі ці показники значно зросли.

Білоруські заводи виробляють оптику, агрегати, компоненти або окремі системи, якими оснащують російські танки, літаки, ракетні комплекси тощо. Деякі підприємства отримали настільки великі замовлення, що в 2022 році оголосили про розширення виробничих площ.

Одним із найважливіших постачань для Росії є виробництво шасі. Наприклад, мінський завод МЗКТ виготовляє шасі для більшості найцінніших систем озброєння Росії, включаючи ракетні комплекси "Тополь-М", "Ярс", "Іскандер", а також зенітні ракетні системи С-400 і С-500, та реактивні системи залпового вогню "Ураган-1М".

Завод МАЗ виготовляє шасі для зенітних комплексів С-300 та систем залпового вогню "Смерч", а МТЗ - гусеничні шасі для зенітних комплексів "Тунгуска" та "Тор".

Не менш важливим є постачання тепловізійних прицілів й електроніки від підприємства "Пеленг". Продукцію цього заводу росіяни використовують для модернізації танків Т-72, Т-80, Т-90, бронетранспортерів і систем ППО. Без білоруських прицілів ці бойові машини були би "сліпими".

Згідно з інформацією, отриманою від розслідувальної групи BelPol, у 2022 році Росія зробила замовлення приблизно на 1500 таких пристроїв, які сприяли оснащенню багатьох російських підрозділів сучасною бронетехнікою. Наразі компанія "Пеленг" пропонує ще більшу кількість своїх виробів на комерційній основі.

Білоруська компанія "Інтеграл" спеціалізується на виробництві мікросхем для стратегічних ракет і наразі зводить новий завод на території Росії. У свою чергу, підприємство "Екран" виготовляє бортову апаратуру для російських винищувачів, таких як МиГ-29, Су-27, Су-30 та Су-33.

За даними Головного управління розвідки Міністерства оборони України, "558-й авиационный ремонтный завод" у Барановичах допомагає росіянам у відновленні винищувачів Миг-29. А розслідування Liga.net показало, що це підприємство ще й ремонтує російські військові гелікоптери.

І це далеко не вичерпний список оборонних товарів та послуг, які надає Білорусь.

Окрім цього Мінськ віддає Москві частину своїх запасів законсервованої бронетехніки та боєприпасів, які залишились з радянських часів. Рух ешелонів з військовою технікою час від часу фіксує моніторингова група "Беларускі Гаюн". За даними ресурсу, в жовтні 2022 року Білорусь передала Росії 211 одиниць бронетехніки.

Військово-технічна співпраця між Росією та Білоруссю має двосторонній характер. Лукашенко імплементує практично всю свою військову техніку з Росії, отримуючи також запевнення про розміщення ядерних боєголовок та передачу системи "Орєшнік" від свого північного сусіда. Це забезпечує те, що Білорусь буде продовжувати виробництво зброї для путінського режиму до тих пір, поки існує цей режим або поки триває владарювання Лукашенка.

Лише кілька держав можуть надати Росії не лише виробничі потужності оборонних підприємств, але й свої технології та досвід. Іран став одним із таких партнерів для Росії.

У 2022 році загарбники протестували на українських територіях іранські дрони-камікадзе Shaheed-131/136. У той час Росія не володіла серійними безпілотниками в цій категорії, тому уклала угоду на придбання цієї технології, щоб організувати їх виробництво на своїй території.

Здійснення повної локалізації вимагало певного часу, тоді як Росія вже прагнула завдати удару по українській енергетичній інфраструктурі. Тому Кремль уклав угоду з Іраном на придбання 6000 готових дронокомплектів.

Іншими словами, іранські фабрики надали Росії можливість здійснювати терор проти українського населення та руйнувати енергетичну інфраструктуру за допомогою "Шахедів" у 2022-2023 роках.

Незважаючи на те, що Кремль наразі самостійно виготовляє далекобійні безпілотники-камікадзе, іранські фабрики все ще забезпечують технікою армію загарбників.

Першочерговий інтерес Москви в Ірані зосереджений на виробництві боєприпасів та великих складах озброєнь. Тегеран має на озброєнні артилерію радянських калібрів, тому його заводи виготовляють снаряди калібру 152 мм і 122 мм, а також 120 мм міни й ракети для системи залпового вогню "Град".

Проєкт Ukraine Weapons Tracker неодноразово зафіксував, що Росія використовує іранські боєприпаси, вироблені в 2022-2023 роках. За інформацією Wall Street Journal, минулого року Іран дав згоду на постачання 300 тисяч артилерійських снарядів до Росії. Інформацію про наявність угод між цими країнами також підтверджують російські Z-блогери.

Зараз надходить усе більше сигналів, що Росія та Іран на цьому не зупиняться та продовжують поглиблювати військово-технічну співпрацю проти України. У травні в Курській області зафіксували падіння іранського ударного безпілотника Mohajer-6, який ніс на борту керовану авіабомбу Qaem.

Також усе частіше лунають повідомлення про надання Росії іранських балістичних ракет Fath-360. Щоправда, поки цими ракетами не обстрілювали Україну, тож, можливо, угода ще не відбулась.

Росія та Іран потрібні одне одному. Обидві країни обкладені тисячами західних санкцій, тож вони постійно обмінюються досвідом на спільних бізнес-форумах і діляться зв'язками, щоб їх обійти й надалі підтримувати свої режими.

Приклад спільної роботи двох держав для обходу санкцій можна спостерігати в цивільній авіації. У 2023 році російська авіакомпанія "Аэрофлот", втративши можливість користуватися сертифікованими сервісними центрами через західні обмеження, відправила свій літак Airbus A330 на ремонт до Ірану.

Але йдеться і про більш глобальні проєкти. За дослідженням агентства Bloomberg, Тегеран і Москва інвестують мільярди доларів у розбудову мережі сухопутних і морських торговельних шляхів із близькосхідними й азійськими країнами, які будуть нібито повністю захищеними від впливу санкцій.

Спільні виклики, спільні загрози та мільярдні проекти, спрямовані проти західних країн, є важливими підставами для взаємної підтримки та захисту, що спонукає до подальшого зміцнення військово-технічного співробітництва.

Тривалий час Москва і Тегеран були союзниками у підтримці режиму Башара Асада в Сирії. Щоправда, це не допомогло йому втриматися, тож привід задуматись над ефективністю співпраці може підштовхнути їх до глибшої кооперації.

Для здійснення активних бойових операцій в Україні Росії необхідно чимало боєприпасів. Незважаючи на поширене переконання, що у Москви залишилося чимало радянських запасів, з кожним роком стає дедалі ясніше, що це не зовсім відповідає реальності.

КНДР виступила ключовим партнером Кремля в розв'язанні цієї проблеми. Армія Кім Чен Ина володіє потужною артилерією, що забезпечує її значними запасами боєприпасів, які накопичувалися протягом багатьох років підготовки до можливого конфлікту з південним сусідом.

Згідно з інформацією ГУР, станом на листопад, Північна Корея передала Росії 5 мільйонів одиниць боєприпасів. Проте важливо зазначити, що реальна ефективність цих постачань викликає сумніви, оскільки снаряди, які зберігаються на складах Північної Кореї, можуть бути в експлуатації ще з 60-х років минулого століття і їх якість викликає питання. Раніше українська розвідка повідомляла, що близько половини з цих боєприпасів не спрацьовують, а деякі з них потребують ремонту на російських виробництвах. Також російські військові блогери не раз згадували про серйозні проблеми з пороховими зарядами.

З 2023 року Північна Корея постачала Росії тільки боєприпаси, але зараз перетворилась на найбільш залученого у війну російського союзника. Станом на зиму 2024 року Ким Чен Ин передає Путіну не тільки мільйони снарядів, а й військову техніку, ракети та навіть людей.

З початку 2024 року КНДР почав постачання Росії своїх балістичних ракет KN-23, які схожі на російський "Іскандер". Серед них теж є певний відсоток бракованих.

Протягом року в Росії спостерігалася присутність корейської військової техніки. Серед зазначених зразків - 170-мм артилерійські установки M1989 Koksan, ракетні системи залпового вогню М-1991, а також протитанкові бойові машини Bulsae-4.

Проте дійсно насторожуючим сигналом стало те, що розвідка зафіксувала наявність понад 7 тисяч військових Північної Кореї.

Якщо подивитись на такий крок КНДР з історичного погляду, то одразу згадується, що випадки, коли азіатські армії брали участь у європейських війнах, можна перелічити на пальцях.

Починаючи з часів монгольської навали, за окремими винятками, азіатські країни не наважувались надсилати війська в Європу. Навіть під час Другої світової активна її учасниця Японія не воювала безпосередньо в Європі.

Така глибока співпраця між Росією та КНДР стала можливою завдяки стратегічному договору, який фактично є воєнним союзом. У випадку "загрози вторгнення" сторони зобов'язуються зібратись на консультації, а у випадку "нападу" - надати допомогу всіма наявними засобами.

Безумовно, для Кім Чен Ина така співпраця приносить чималі вигоди. Крім забезпечення захисту від південного супротивника, Росія здатна поділитися з Пхеньяном різноманітними військовими та ядерними технологіями. Наприклад, нещодавно під час випробувань у Північній Кореї з'явилися безпілотники-камікадзе, які за своїм виглядом сильно нагадують російські "Ланцети".

Офіційно китайська влада заявляє, що не планує підтримувати Путіна у військових діях, аби уникнути нових заходів західних санкцій.

Знайти китайський вплив у війні в Україні на перший погляд може бути досить непросто, якщо не звертати увагу на малі розвідувальні дрони двостороннього призначення та постачання електронних компонентів для них. Ці елементи, однак, виявляються як у Росії, так і в Україні.

Проте Китай виступає ключовим рятівним кругом для Росії, адже величезні масштаби його промисловості й економіки відкривають можливості для отримання доходів на китайському ринку. Зокрема, йдеться про те, що Пекін активно закуповує російські природні ресурси, які опинилися під санкціями в Європі. У свою чергу, Росія має шанс знайти необхідні матеріали та обладнання для своїх оборонних підприємств у Китаї.

Незважаючи на численні клікбейтні заголовки на зразок "Китай відвернувся від Росії", насправді Пекін поступово посилює свою присутність у конфлікті. Зокрема, як повідомляє Bloomberg, китайські фірми постачають російській стороні зображення з розвідувальних супутників. Крім того, Reuters інформує, що Росія працює над створенням дальнобійних безпілотників у Китаї.

На фронті зафіксована і деяка китайська військова техніка. "Мілітарний" писав про всюдиходи Desertcross-1000-3 та бронемашини ZFB-05, якими користуються окупанти.

Зараз Китай, через свою залученість у торгівлю із західними країнами, поки не може відкрито дозволити собі допомагати Росії всіма наявними засобами. Але спільна антизахідна риторика Сі Цзіньпіна й Путіна, а також перспектива отримати доступ до російських військових технологій може сприяти подальшому зближенню авторитарних режимів.

Численні держави підтримують Путіна в його військових зусиллях через політичну близькість або залежність від Росії. Наприклад, Узбекистан та Казахстан надають Кремлю важливу допомогу у виготовленні боєприпасів, постачаючи сировину для пороху через логістичні маршрути, створені ще в радянському минулому.

Деякі країни-партнери стають важливими центрами для обходу санкцій та перепродажу критично важливого обладнання та запчастин із західних держав російським підприємствам. Серед них можна виділити Грузію, Вірменію, а також країни Центральної Азії. Яскравим прикладом цього є Киргизстан, який у 2020-2021 роках експортував до Росії товарів на суму 600 мільйонів доларів, а в 2022-2023 роках ця цифра зросла до 1,8 мільярда доларів.

Росія також набирає найманців з бідних країн для війни або роботи на оборонних заводах. Деякі країни, такі як Непал, пручаються російським рекрутерам й дають їм по руках, а деякі, схоже, навпаки - не заважають їм вербувати своїх людей.

В першу чергу, мова йде про африканські країни, які підтримують Росію. Зокрема, міністерства освіти Уганди та Ефіопії активно просувають російську ініціативу Alabuga Start, яка передбачає залучення місцевих жителів для роботи в місті Елабуга, що спеціалізується на виробництві бойових дронів.

Своєю чергою в лояльних до Росії Нігері та Малі темпи вербовки африканців на війну значно зросли, оскільки в пошуку найманців росіянам допомагають безпосередньо місцеві чиновники.

Не всі держави, згадані в цьому розділі, можна вважати повноцінними учасниками "Вісі зла", проте вони безсумнівно слугують їй на допомогу, а їхні громадяни так чи інакше беруть участь у вбивстві українців.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.

З моменту початку повномасштабного вторгнення західні партнери одностайно дійшли висновку, що будь-яке рішення щодо закінчення війни не може бути прийняте без участі України.

Такою самою непохитною певний час видавалась позиція щодо того, що Росія як агресор мусить заплатити за те горе, яке вона спричинила українцям.

З кожним новим роком та черговим політичним циклом у різних демократіях, здається, забуваються важливі принципи, які були раніше проголошені. У той же час, тоталітарні режими, що стали основою дедалі виразнішої "Вісі зла", продовжують надавати свою підтримку Москві.

Проте, сподіваюся, настане момент, коли Росія понесе відповідальність за свої вчинки. І було б добре, якби й її союзники не залишились без уваги.