"Як же я можу її покинути?" Сергій Середа коментує складнощі у відносинах з MamaRika, відпочинок на Балі, Галкіна в Україні та наявність чотирьох нянь для свого сина.

Сергій Середа – це комік, телевізійний ведучий, актор та блогер. Свій шлях він розпочав у команді КВК "Одеські манси", а згодом став учасником проєкту "Ліга сміху" та інших відомих шоу. Він одружений зі співачкою MamaRika та виконує роль її продюсера.

У бесіді Сергій Середа поділився інформацією про доходи свого проєкту MamaRika, а також розповів, чому разом із дружиною не планують купувати власне житло. Він пояснив причини, чому вже найняли четверту няню для свого сина, і розкрив, куди йдуть кошти з його YouTube-каналу. Зустріч з Сергієм відбулася за лаштунками "Музичної премії", яка знову пройшла в столиці.

- Сергію, достатньо відкрити інтернет і набрати ваші з дружиною імена - й одразу з'являються заголовки про "другу вагітність MamaRika". Але, зважаючи на побачене сьогодні на концерті, це, м'яко кажучи, перебільшення.

- Що тут коментувати? Все й так видно, результат налице, як то кажуть. Тому, власне, додавати щось немає сенсу.

Ви завітали, щоб підтримати свою дружину, чи, можливо, незабаром побачимо вас разом на сцені?

- Ні, разом ми не виступаємо і не плануємо. Сподіваюсь, що в нас не будуть так погано складатися обставини, що почну виступати з дружиною (сміється). Зараз тут у ролі підтримки. Ну і, звісно, як менеджер - супроводжую, допомагаю з організацією, з технічними моментами з самого початку створення проєкту MamaRika. Настя на сцені, я - за лаштунками.

- Сьогодні вихідний. Не хотілося залишитися вдома?

- Знаєте, по-перше, мене ніхто не питав (сміється). А по-друге, ну як я її залишу? Звісно, що ми разом. Тут усе збігається: і бажання, і обов'язок. Є робота - їдемо разом.

Ви вирішили зайнятися справами Насті самостійно, оскільки не бажаєте покладатися на сторонніх осіб або прагнете, щоб усі фінанси залишалися в родині?

- Так-так. Я ж з одеським корінням: навіщо з кимось ділитись, треба все залишати вдома. Ми за сімейні цінності (сміється). Щоправда, на гастролі я з Настею не їжджу - у нас є професійна команда: концертні адміністратори, піар-менеджери, які займаються організаційною роботою. Але завжди присутній на великих проєктах, зйомках кліпів, масштабних заходах - де важлива моя підтримка. Крім того, організатори "Музичної платформи" - наші добрі друзі, тому заїхати, привітатися - це святе.

На кого ви довіряєте свого маленького сина? (Давидові - чотири роки. - Ред.)

За Давидом доглядає няня. Настя і я хотіли б проводити більше часу з нашим сином, але робота та графіки вносять свої корективи. Проте ми маємо чудову няню, якій повністю довіряємо. Вона не була з нами з моменту народження сина — це вже четверта особа, яка допомагає нам у вихованні. І це не тому, що ми занадто вибагливі або нам не вдавалося знайти хорошу няню раніше. Справа в тому, що ми часто переїжджаємо, і кожного разу потрібно шукати людину, яка найкраще підходитиме нашим потребам. І, чесно кажучи, цього разу нам пощастило: ця няня виявилася найкращою з усіх, хто працював у нашій сім'ї.

Чим вона вирізняється? Ліпше запитайте, що вона не робить - вона дбає про все на найвищому рівні. До нашого сина ставиться так, наче це її власний онук. Чи виникає у Насті ревність через малюка? Та ні, послухайте, батьки завжди залишаються батьками, і Давид це добре розуміє. Няня постійно нагадує йому, що тато і мама дуже сумують за ним і люблять. Та й взагалі, вона не з ним цілодобово - лише коли це справді потрібно. Зазвичай ми проводимо ранки разом, а іноді й вдень - але, безумовно, няня витрачає з ним достатньо часу і займається його вихованням, поки ми зайняті своїми справами.

Скільки концертів проводить Настя в даний момент?

- Зараз їх дуже багато, тому що в нас тур. Крім туру, ще безліч окремих концертів - піду постукаю по дереву (усміхається). Цей рік для нас справді потужний: відчувається справжній квантовий стрибок у кар'єрі Насті.

Який місячний дохід має співачка MamaRika?

- Значно менше, ніж бажалося б (сміється). А скільки саме? Візьміть ту суму, яку ви маєте на увазі, і розділіть на два. Звичайно, з огляду на те, скільки у нас зараз популярних треків, стрімів стає більше, а перегляди зростають, гонорар міг би бути вищим. Але, на мою думку, старі довоєнні тарифи виглядають дещо застарілими – говорити про них зараз не зовсім коректно.

- А як ви встигаєте своє робити?

Чесно кажучи, я не завжди встигаю все заплановане. Іноді мені доводиться розставляти пріоритети та приймати, що на деякі справи не вистачає часу так, як би мені хотілося.

У вас на YouTube є канал під назвою SEREDA, який поєднує в собі гумор, інтерв'ю та соціально-іронічний контент. Чи приносить він вам дохід?

- З самого початку створення мого YouTube вся монетизація йде на допомогу Збройним силам України. За два роки ми перерахували понад два мільйони гривень. Я це проговорював відразу: YouTube-канал створювався не для заробітку, а щоб підтримувати армію.

Нещодавно один з ваших випусків, який є пародією на шоу "Стосується кожного", отримав негативні відгуки в засобах масової інформації через неналежні жарти сексуального змісту.

Так, мені надсилали статтю на цю тему. Я цілковито підтримую ініціативу написання, адже вважаю це чудовим способом піару. Дякую за це – ми отримуємо додатковий трафік на випуск.

А якщо говорити серйозно?

В загальному, мені все одно. Я вже виробив певний захист від критики. Найголовніше - залишатися чесним перед самим собою. Якщо мені щось подобається, а комусь - ні, це абсолютно нормально. Я реагую на таке адекватно: роблю, спостерігаю, коригую. Просто сидіти, розмірковувати і вдосконалювати до ідеалу - це не мій підхід. Мій шлях виглядає так: зробив - помилився - виправив - спробував знову. Так, у цьому випадку деякі корективи дійсно були необхідні. Але, на мою думку, автор статті не зовсім уловила іронію, закладену в цю програму. Хоча, зізнаюся, що після прочитання критики я не залишився абсолютно байдужим. В будь-якому разі, я щось виніс для себе з цього досвіду. Можливо, десь це все ж таки відгукнулося у мені.

Два митці в одній сім'ї: чи відчуваєте ви суперництво в творчості?

Знаєте, в цьому сенсі я абсолютно спокійний. У нашій родині справжня зірка - Настя. Я навіть не маю бажання змагатися з нею, навпаки, прагну зробити все, щоб її талант сяяв ще яскравіше. Ми обидва сприймаємо популярність один одного з розумінням і не прагнемо до слави. Наша мета не полягатиме в тому, щоб бути найкращими чи найвідомішими. Нам важливо просто реалізувати себе і залишити свій слід у світі. Я усвідомлюю, що в музиці це має особливе значення. Пригадую Кузьму Скрябіна - хоча його вже немає, у моєму плейлисті є щонайменше десять його пісень, таких як "Мама", "Старі фотографії" та інші, які житимуть ще багато років. Для нас важливо створювати музику, яка залишає слід. Ми мріємо, щоб пісні Насті, такі як "Сину", "Люди", "Кава", "Лелека", "Зв'язок", слухали й через десятиліття.

- А хто серед гумористів, на ваш погляд, дуже продуктивний нині?

Скажу так: я вважаю, що всі, хто не сидить склавши руки, а активно займається справами, заслуговують на повагу. Наприклад, Антон Тимошенко вже приблизно 15 років займається стендапом. До початку повномасштабного вторгнення в нього було багато чудових проектів, але справжній успіх прийшов саме тепер. Те ж саме можна сказати і про Васю Байдака. Але ми ж розуміємо, що успіх не приходить раптово. Це довгий шлях, сповнений негараздів і здобутого досвіду, який зрештою призвів до того, що ми нині бачимо. Тому я вважаю важливим підтримувати всіх, хто прагне щось робити.

Хто викликає незадоволення? Не хочу про це говорити. Взагалі, ми й так постійно критикуємо один одного. Я люблю жартувати, але в рамках гумору. Завжди пояснюю тим, кого жартами торкаюся, що в моєму серці немає зла. Ось, до прикладу, поруч проходить Павло Зібров. Мені, по правді, не потрібно багато, щоб його підколоти. Завжди щось "вистрілить". Але він знає, що це всього лише жарт. Є й інші артисти старшого покоління, які реагують на мої жарти ображено, навіть публічно, але мене це не турбує. Якщо вони сердяться – нехай. Я ж насправді не прагну когось образити. Якщо говорити по суті, я завжди стараюся ставитися до всіх з добром і позитивом, адже хочеться, щоб і до нас ставилися так само.

- Не секрет, що був час, коли ви працювали в Росії. Чи підтримуєте ви зв'язок із тамтешніми гумористами?

Відверто кажучи, наша професійна діяльність здебільшого розвивалася в іншій країні. В Україні, на жаль, нас не помічали протягом певного часу. Однак з 2014 року ми усвідомили, що продовжувати працювати там було б недоцільно. Тож ми повністю обірвали всі зв'язки, повернулися додому і почали з нуля. Проте щороку в день мого народження деякі колишні колеги надсилають мені привітання. Вже близько п’яти років я не відповідаю їм. Мені навіть здається, що у них налаштовані автоматичні нагадування чи повідомлення типу "З днем народження". Але насправді я не підтримую жодного контакту з ними.

Яке у вас ставлення до Максима Галкіна? Чи вважаєте ви його "хорошим росіянином"?

Знаєте, мені абсолютно все одно на нього. Але точно можу сказати одне: йому не варто отримувати стільки уваги в українських медіа. У нас є безліч своїх талантів, яких варто підтримувати. Щодо Алли Пугачової… Коли запитують: "Ти дивився її інтерв'ю?" – я лише дивуюсь, адже воно триває понад три години! Для мене та Насті це занадто. Ми часто лягаємо спати о другій ночі, а вранці потрібно вставати о восьмій. Наш син вже питає: "Куди ви знову йдете?" – і ми відповідаємо: "На роботу". А він на це: "Не треба нікуди їхати". Пояснюємо, що працюємо, щоб купити йому іграшки, а він відповідає: "Мені це не потрібно, хочу, щоб ви були вдома". Давидові зараз чотири роки, він дуже допитливий, і я не хочу пропустити жодної миті з його життя. Які вже там три години на перегляд інтерв'ю з Пугачовою?

А ви вже розмірковували над тим, чи хочете другу дитину?

Ми наразі не розглядаємо можливість другої дитини, оскільки значну частину нашого часу займає виховання першої. Я впевнений, що у нас обов'язково буде і друга дитина, але не в найближчому майбутньому. Хочеться, щоб це сталося тоді, коли ми зможемо приділяти вихованню більше часу, а не так, як це відбувається зараз.

- Як нині облаштований ваш побут?

Ми живемо під Києвом, винаймаючи житло. Це місце розташоване в такій зоні, де щоночі пролітають дрони-камікадзе. У нас тут дуже шумно - настільки, що ми вже, напевно, звикли до цього. Спочатку було страшно, потім напруга наростала, а тепер це просто частина нашого життя. Що ми робимо? Власне, нічого особливого. Віримо, молимося і сподіваємося на краще. У нашому будинку немає підвалу - ми намагалися знайти варіант із укриттям, але швидко зрозуміли, що такі будівлі були розібрані ще на початку війни. Тож залишається сподіватися на волю долі. Якщо судилося, то не минути лиха.

Чи ви вважаєте себе фаталістом?

- Та ні, я оптиміст. Вірю, що все буде добре, бо якщо постійно думати про погане - можна й не дожити до хорошого.

Розглядаєте можливість придбати власну нерухомість?

- Ми, звісно, хотіли б мати свій будинок. Як це сказати... Одночасно і мріється, і трохи страшно. Бо, з одного боку, хочеться своє житло - нам уже по 36 років, є дитина, і природно прагнути стабільності та власного простору. Але, з іншого боку, ми прекрасно усвідомлюємо, у який час живемо. Можна роками збирати на будинок, збудувати його, вкласти душу, гроші та серце - і в підсумку залишитися ні з чим.

Приклад режисера та телеведучого Євгена Синельникова та його будинку в Бучі яскраво ілюструє цю істину. Він інвестував у свій дім усю душу, але те, що сталося з ним під час війни, нагадує, що деякі речі в житті не залежать від нашого контролю. Коли Євген повернувся до Бучі після звільнення міста від загарбників, його чекав шок: будинок виявився в руїнах – обвалені стіни, зруйнована стеля, згорілі меблі та техніка. Окупанти не лише пограбували його, але й забрали навіть особисті речі, включаючи спідню білизну. Найбільша втрата – архіви з десятирічної роботи, які вже не відновити.

Тому в даний момент ідея про власний будинок відходить на другий план. Можливо, я більше мрію про якусь затишну дачу, скажімо, десь на Балі, хоча, звісно, зараз не найкращий час для таких мрій. До початку війни ми часто виїжджали за кордон на зимівлю. Це не завжди тривало три місяці, зазвичай — лише один, іноді два, залежно від того, скільки вдалося заробити протягом року. Ми відвідали Таїланд, Туреччину, Єгипет. Нам подобалося подорожувати довше, оскільки протягом року практично не мали можливості відпочити. Наша схема була проста: одинадцять місяців роботи, один місяць відпочинку — такий собі графік "одинадцять на один".

- Треба сказати, що ваша дружина постійно дає приводи говорити про себе: то відверто розповідає про кризу у вашому шлюбі, то ділиться сміливими фото. Як ви сприйняли її рішення зробити мамопластику?

Я завжди був на стороні її вибору і з самого початку підтримував це рішення. Повірте, я став першим, хто сказав "так". Хоча це не було моєю ініціативою (сміється). Як я можу ухвалювати рішення за іншу людину? Це абсолютно її власний вибір. Але ще раз підкреслю: я підтримую її в будь-якому розумному прагненні, адже найголовніше — щоб це робило мою дружину щасливою.

- А от цікаво: хейт, який нині розцвів із неймовірним розмахом, особливо у бік публічних людей, вас зачіпає? Телеведучий Даніель Салем в інтерв'ю нашому виданню розповідав, що іноді пише хейтерам приватні повідомлення, залишає свій номер телефону й пропонує зателефонувати або зустрітися, щоб обговорити претензії.

Я не звертаю уваги на такі речі. Краще витрачу свій вільний час на спілкування з дитиною, а не на читання коментарів. Поглядаю на них лише коли є вільна хвилинка. Ніколи не відкриваю новий випуск на YouTube з метою прочитати всі коментарі підряд. Якщо є вільний час, можу заглянути. Іноді на телефоні спливає нагадування (адже я отримую повідомлення як автор контенту) про кілька сотень непрочитаних, але не можу ж я сказати собі: "Все, відкладай усю роботу, йди читати коментарі". Настя ж, навпаки, сприймає все значно емоційніше.

- Нещодавній дует MamaRika та Альони Омаргалієвої "Не ходи" отримав схвальні відгуки від глядачів і дуже гарні показники переглядів. Як ви домовилися поділити прибуток за цю композицію?

- Там не просто гарні показники, усе реально несеться! Щодо монетизації: 50 на 50. І це стосується не лише цієї пісні. Абсолютно всі дуетні композиції, які ми випускаємо, незалежно від статусу артиста - топовий він чи початківець - завжди домовляємось порівну. Це по-справжньому чесно.

Яка з пісень Насті стала найприбутковішою? Нещодавно з'явилися новини про те, що артист Ілля Парфенюк заробив 100 тисяч євро завдяки популярному треку "Врубай".

- Чесно кажучи, ми так не рахували. Я можу сказати тільки, скільки надходить нам за квартал, і це не з однієї пісні, а з усього каталогу. У середньому - 30-35 тисяч євро за квартал. Ці гроші оподатковуються. До того ж частина доходу перераховується артистам за дуетні композиції, відсотки - партнерам. Усі роялті завжди виплачуються прозоро, подаються звіти, все робиться по-чесному.

- Минулого року Настя публічно заявила, що ваш шлюб був на межі розриву, і зазначила, що ви як пара боретеся за своє кохання. Як вдалося подолати той складний період?

- Та як - розмовами. Але це було не одразу. Ми прийшли до цього лише рік тому. У нас була важка криза, і ми почали коригувати певні моменти, навчатися жити в партнерстві. Це не означає, що суперечок більше не буде - вони будуть і далі. Але мені здається, у цих суперечках народжується якась істина, ми вчимося одне одного слухати і доносити свої думки. Просто треба робити це менш на емоціях, і я вірю, що ми до цього прийдемо. Нині ми продовжуємо бути такою собі італійською сім'єю. Хто більш імпульсивний? На жаль, обоє. Чи проскакують у суперечках погрози про розлучення? Так, кожна друга сварка без цього не обходиться. Але тільки я знаю, де лежить наше свідоцтво про шлюб (сміється).

Власне, наше життя не відрізняється від інших. Я продовжую відчувати до неї любов. Пам’ятаю, коли вперше зустрів Настю, повернувшись додому, я жив у квартирі з другом, і в той момент подумав: "Сьогодні я зустрів свою майбутню дружину". На одному з перших побачень я відверто висловив свої почуття: "Ти станеш моєю дружиною". Вона лише усміхнулась, а я, впевнений у своїх словах, відповів: "Смійся-смійся, але ти це побачиш". І от уже більше десяти років ми разом, з яких п’ять – у шлюбі.

Не пропустіть на OBOZ.UA інтерв'ю з акторкою Віталіною Біблів, де вона обговорює "папіків" у політиці, повернення росіян у кінематограф та свого загадкового чоловіка.