Вшанування пам'яті Героя України, розвідника Руслана Попова.

Пішки вибрався з оточення в Маріуполі та повернувся на "Азовсталь" разом з евакуаційними рейсами.

Капітан І рангу Руслан Попов загинув 7 травня 2022 року під час операції зі звільнення острова Зміїний. Разом з двома бійцями він прикрив побратимів під час штурму.

Руслан народився 20 серпня 1977 року в місті Очаків Миколаївської області. Згодом сім'я переїхала до Києва за місцем служби батька-військового. У столиці хлопець закінчив середню школу і вступив до військового танкового училища. За прикладом батька він став кадровим військовим. Батько Героя Юрій Попов згадує: "Руслан завжди мріяв стати військовим. Я служив тоді на острові Майському під Очаковом. Острів був закритим. Там готували так званих "морських котиків" ОМБ СП. Часом, з дозволу командира, я брав сина з собою на службу".

Згодом молодий офіцер реалізував свою мрію, ставши розвідником спецпризначення. Руслан Попов приєднався до ГУР у званні капітана. Він володів здатністю виконувати надзвичайно складні завдання на суші, у повітрі, на воді та під водою.

Більше року Руслан Попов працював розвідником у складі місії ООН у Ліберії, де він керував кампанією з визволення жінок з сексуального рабства. Після того, як повернувся на батьківщину, він продовжив службу в Україні. Хоча завершив кар'єру в армії за віком, у 2014 році, коли Росія почала агресію на Донбасі, він одразу ж знову став до лав збройних сил. На сході України офіцер успішно виконав кілька спеціальних операцій у складі Головного управління розвідки.

"Ще у 2010 році Руслан висловлював думки про те, що Росія рано чи пізно може розпочати агресію проти України, - ділиться спогадами його дружина Юлія. - Під час частих навчань у Криму Руслан часто зазначав, що у російських військових панує подібний настрій."

Хлопець познайомився зі своєю майбутньою дружиною ще в дитячому садочку в Очакові. Після переїзду родини Попових до Києва, їхні зустрічі обмежувалися лише літніми канікулами, коли він проводив час у бабусі. "Ми вперше зустрілися після тривалої перерви в Миколаєві, і наступного ранку я знайшла біля дверей свого під'їзду величезний букет квітів. Після цього він запитав мене, чи не хотіла б я стати його дружиною. Я миттєво погодилася, адже не могла уявити життя без нього – свого найкращого друга," – згадує Юлія. Після довгих років дружби, коли обом було по 26, Руслан освідчився їй. Через місяць після пропозиції вони одружилися, а згодом у сім'ї з'явилися син і донька. Востаннє подружжя зустрічалося 9 лютого 2022 року; після цього вони щодня спілкувалися телефоном, і чоловік завжди телефонував, коли мав таку можливість.

У 2022 році, під час масштабного вторгнення Росії, капітан І рангу Руслан Попов опинився в Маріуполі. Спеціалізовані підрозділи виконували численні місії, щоб зміцнити бойові бригади, що знаходилися в цьому регіоні. Вони займалися мінуванням мостів та, спільно з "Азовом", відкривали вогонь по ворожих танках, які прорвали лінію оборони.

Наприкінці березня Руслан разом із товаришами вирушив пішки з оточеного міста, подолавши за 9 днів 165 кілометрів. Лише через тиждень після цього він знову повернувся до Маріуполя, ставши частиною евакуаційних рейсів. Спеціальні підрозділи за допомогою евакуаційних гелікоптерів вивозили поранених з "Азовсталі", а також доставляли туди зброю, медикаменти та продукти харчування.

7 травня 2022 року офіцер завершив свою останню битву за острів Зміїний. Під час складної та ризикованої, але надзвичайно важливої для України операції зі звільнення острова Руслан Попов, озброєний кулеметом, разом із двома розвідниками забезпечував прикриття групи під час штурму.

Тіло захисника росіяни повернули лише через два місяці, 14 липня 2022 року, без жодних ознак особи. Його змогли впізнати завдяки характерним рисам. Поховання відбулося 21 липня 2022 року у Броварах на новому кладовищі, в Алеї Героїв. Він залишив по собі батьків, дружину, двох дітей та сестру.

Руслан Попов мав низку нагород: "За мужність при виконанні спецзавдань", "За воїнську доблесть", "За відданість воєнній розвідці", "Захиснику Вітчизни", "За участь в антитерористичній операції", медаль ООН, кілька пам'ятних відзнак. 18 липня 2022 року указом Президента України Руслан Попов був удостоєний звання Героя України посмертно.

На його честь названо вулицю у Броварах, де він жив, де нині живуть його батьки. Історія Героя внесена на сторінки Книги Слави ГУР МО України.

Головне управління розвідки Міністерства оборони України до святкування Дня Збройних сил України в грудні 2024 року представило в рамках ініціативи "Видатні розвідники" буклет-книгу, присвячену Герою України Руслану Попову.

На заході, присвяченому книзі, мати героя, Надія Попова, поділилася спогадами про свого сина: "Я зустрічала багато його товаришів по службі, і всі висловлювали захоплення його особистістю. Для мене ж він залишиться найчудовішим сином у всьому світі".

"Руслан – це дивовижна особистість. Багато хто знає його як жартівливого та, здавалося б, безтурботного чоловіка. Проте насправді він є висококваліфікованим розвідником, який з 2014 року відстоює Україну," – поділилася авторка проєкту ГУР МО України "Видатні розвідники" Ольга Мосьондз.

Батько загиблого розвідника зазначив, що Руслан "помер як герой, зі зброєю в руках".

Товариш бійця Олег Макаренко зазначив, що Руслан Попов був справжнім майстром розвідки: "Я знайомий з Русланом вже 30 років. Якби у нас було більше таких людей, перемога прийшла б набагато швидше".

Вічна пам'ять та повага Герою!