Вшанування пам'яті лейтенанта "Азов" Тараса Лазарчука

Завжди прагнув просуватися вперед, а не залишатися позаду.

Тарас з’явився на світ 3 листопада 1985 року в селищі Степань, що розташоване на території Рівненської області. У 2008 році він успішно завершив навчання в Національному університеті водного господарства та природокористування, отримавши диплом з відзнакою за спеціальністю "Гідроенергетика".

У період з 2008 по 2017 рік я був частиною команди "Рівнеобленерго", після чого переїхав до Нідерландів, де продовжив свою кар'єру в енергетичній сфері.

"Багато з наших співробітників і далі пам'ятають, яким харизматичним та товариським був Тарас. Світла пам'ять про захисника нашої землі, вірного друга та колегу Тараса Лазарчука назавжди залишиться в наших серцях", - ділилися спогадами колеги з "Рівнеобленерго".

З моменту початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації чоловік миттєво вирушив назад до України.

"Наступного дня після початку повномасштабного вторгнення Тарас повернувся з-за кордону додому. Запитав, чи не приходила йому повістка, і одразу пішов у військкомат, не маючи жодного досвіду військової служби", - розповідає мама загиблого воїна Валентина Василівна.

1 березня 2022 року Тарас почав свою службу в Збройних силах України. Він з великим бажанням приєднався до полку "Азов" і був призначений командиром взводу 12-ї бригади спеціального призначення.

"Він був найвищим зразком командира, якого я коли-небудь зустрічав, і справжнім другом протягом того року, що ми провели разом. Ми завжди трималися одне одного, виконуючи завдання, і навіть пережили разом непрості моменти. Тарас завжди прагнув діяти, а не залишатися в тилу. Його знання були безмежними, він був неймовірно розумним і досвідченим, як у житті, так і на полі бою," - ділиться спогадами побратим Тараса з позивним "УБЕ".

4 вересня 2024 року молодший сержант Тарас Лазарчук трагічно загинув під час виконання бойового завдання в околицях Торецька, що знаходиться в Бахмутському районі Донецької області.

"Ти яскравий, добросердечний, сильний та відважний чоловік. Завжди з тобою я відчувала надійність. Твої обійми — це найзахищеніше місце для мене, а твій поцілунок — ніжне дотикання. Ти зміг витримати величезний психологічний тиск, залишаючись при цьому веселим та вмілим у всьому, що робиш. Ти є справжнім прикладом для військових. Твої друзі та родина безмежно цінують тебе і ніколи не перестануть сумувати за тобою. Ми не можемо насититися спогадами про тебе і знову і знову згадуємо про всі твої добрі справи. Я горджуся тобою", - написала у Фейсбуці дівчина Тараса, Олена.

У Героя залишилися його мама, сестричка, двоє племінників та його кохана.

Вічна пам'ять і шана Герою!