Вшанування пам'яті морського піхотинця, молодшого сержанта Ярослава Христюка (позивний "Христос").
Захисник Маріуполя всього за кілька днів до своєї загибелі зробив пропозицію своїй коханій, відомій як "Пташка".
Ярослав Христюк народився у Вінниці, а згодом разом із сім'єю переїхав у невеличке селищі Браїлів, що в області. Із юного віку мріяв бути морським піхотинцем. Йому було 18, коли повідомив матері про свій намір стати до лав захисників. Це був 2014 рік, починалася російсько-українська війна, і відмовити сина обрати інший життєвий шлях вона не змогла. Ярослав тоді сказав: "Мамулю, я мушу захищати країну! Ти пишатимешся мною, обіцяю!"
Після цього він вступив на військову службу в Одесі, а згодом перевівся до Миколаєва, де потрапив до 36-ї окремої бригади морської піхоти. Свій шлях він розпочинав як кулеметник, а згодом отримав призначення командиром відділення. Під час АТО він брав участь у захисті різних населених пунктів на Донеччині.
Матір захисника Юлія Христюк розповідає, що Ярослав був справжнім патріотом, дуже болісно сприймав російську агресію. Серед речей сина вона знайшла його щоденник, у якому він написав: "Ви знаєте, як боляче мені дивитися, як гине наша Україна. Як гинуть хлопці молоді. За що, я так і не розумію. Як боляче мені дивитися в очі дітям, чиї батьки, брати не повернуться додому. Як боляче мені прощатися з побратимом, і він загинув не один. За нашу вільну Україну".
Його бойовий шлях виявився надзвичайно складним. Випробування, які випали на долю Ярослава, вистачило б на кілька життів. Він неодноразово потрапляв у засідки, пережив вибух гранати, що приземлилася зовсім близько, та рятував поранених побратимів. Кілька разів сам зазнавав поранень, але щоразу після лікування повертався до своїх товаришів, навіть не навідувався додому. Його героїзм приніс йому чимало нагород - три ордени "За мужність" першого ступеня були присуджені йому посмертно. Загалом він отримав 14 нагород за свою участь у бойових діях проти російських загарбників.
Напередодні початку масштабного вторгнення Ярослав Христюк святкував свій 26-й день народження. В той момент він знаходився в Маріуполі, місті, яке стало жертвою ворожого оточення і піддавалося жорстоким атакам з боку російських військ.
Побратими згадують, що Ярослав завжди був серед перших. Він пробирався на "Азовсталь" із цигарками, знаходив автомобіль, коли вже не було техніки. Був справедливим, дисциплінованим, мужнім і добрим.
У Маріуполі він знайшов своє справжнє кохання - Катрусю, яка згодом стане відомою по всій Україні як парамедикиня "Пташка".
Мати захисника розповідає, що миттєво відчула, коли її син закохався. В день перед вторгненням він зізнався їй: "Мамо, у мене є дівчина, вона просто чудова".
Цікаво, що в дитинстві він захоплювався ловлею пташок. Він виготовляв різноманітні пастки, а потім випускав птахів на волю. У нашій оселі, мабуть, побувало безліч крилатих створінь. Тож, коли він почав зустрічатися з Катрусею, з посмішкою промовив: "Ось і спіймав свою 'Пташку'," - згадує пані Юлія.
Коли Катерині Поліщук вдалося зателефонувати своїй матері з полону, вона промовила: "Потрібно знайти маму Ярослава!" На той час жінки вже мали можливість познайомитися і зустрітися в Києві... Після повернення з полону Катерина зустрілася з матір'ю свого коханого. Вона розповіла, як навіть у жахливих умовах вони підтримували одне одного, як Ярослав не дозволяв їй мити посуд у холодній воді, як знаходив шкарпетки, щоб вона не мерзла...
Ярослав зробив пропозицію своїй улюбленій "Пташці" всього за кілька днів до трагічного інциденту.
28 лютого 2022 року він востаннє спілкувався з братом через відеозв'язок, після чого настала тривала тиша. Сім'я вірила, що він ще живий і просто не має змоги зв'язатися з ними. Однак цю надію зруйнував візит представників місцевої адміністрації та військкомату, які принесли жахливу новину: молодший сержант Ярослав Христюк загинув 17 березня 2022 року в Маріуполі.
Пізніше пані Юлії зателефонував побратим Ярослава і розповів, як той у вуличному бою із двома кулями в грудях врятував йому життя, а сам загинув. Військовий дякував матері героя...
Нещодавно в Жмеринці, на території Меморіалу Слави, відбулася важлива подія: з ініціативи Героя України Сергія Волинського ("Волини"), колишнього в.о. командира 36-ї окремої бригади морської піхоти, де служив Ярослав, було відкрито пам'ятник на його честь. Це перший пам'ятник в області, присвячений захиснику, який загинув у війні з російськими агресорами.
- Ярослав загинув зі зброєю в руках, рятуючи побратимів. Ніхто з нас не вірить, що "Христоса" немає поруч. Ми згадуємо щодня наших побратимів, які загинули в бою, боремось за наших полонених, підтримуємо родини, робимо все, що можемо. Я впевнений, що Ярослав сьогодні поруч із нами і чує нас і наші молитви. І я хочу подякувати йому як одному із найхоробріших Воїнів! Честь!, - сказав Сергій Волинський на відкритті пам'ятника.
У воїна залишилися мати, молодший брат і дві сестри. Родина все ще сподівається на повернення тіла Ярослава, щоб провести його в останню путь і мати змогу відвідати його могилу.
Вулицю, де зараз мешкає родина Ярослава Христюка, увічнили, назвавши її на його честь.
Слава і пошана герою!
