Вшанування пам'яті правоохоронця Івана Савченка.

Він цінував життя, а життя відповідало йому взаємністю.

Правоохоронець Іван Савченко tragically lost his life 18 квітня 2022 року на своїй рідній землі в Луганській області. Йому було лише 37 років.

Іван з'явився на світ 20 січня 1985 року в Лисичанську. Після проходження строкової служби в Збройних Силах України він не міг уявити своє життя поза військовою сферою. Зрештою, чоловік вирішив стати правоохоронцем і в 2005 році приєднався до лав органів внутрішніх справ.

У 2014 році, коли Луганськ опинився під контролем російських прихильників, один поліцейський протистояв загарбникам і активно долучився до звільнення населених пунктів Луганської області.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії Іван, завдяки своєму військовому досвіду, не залишився осторонь і продовжив виконувати свої обов'язки, захищаючи рідне місто Лисичанськ. На жаль, 18 квітня 2022 року його життя трагічно завершилося.

Згідно з розповіддю колеги Анжеліки, ранок того дня видався звичайним. Іван, як завжди, жартував і усміхався, і нічого не передбачало, що незабаром трапиться лихо.

"Того дня з метою затримання озброєного злочинця правоохоронці проводили розшукові заходи на кількох вулицях та по лісовій посадці у Лисичанську. У результаті цього пошуку при обстеженні деяких нежитлових приміщень із засідки (у будинку) по нас почали застосовувати вогнепальну зброю", - зазначив товариш по службі Павло.

Вогонь по групі поліцейських тоді відкрив чоловік, підозрюваний у колабораціонізмі та зберіганні зброї. У Івана влучила смертельна куля, він помер у лікарні.

Згідно з указом, виданим Президентом Володимиром Зеленським під номером 367/2022 24 травня 2022 року, старший оперуповноважений поліції був посмертно удостоєний ордена "За мужність" III ступеня.

Ті, хто мав честь знайомитися з Іваном, описують його як надзвичайно товариську, дружелюбну, відповідальну та позитивну особистість. Він завжди був готовий прийти на допомогу колегам, рідним і друзям. Увесь свій вільний час поліцейський віддавав родині.

"В один із моментів він виголосив слова, які залишилися зі мною назавжди: 'Найважливіше — це бути разом із сім'єю. Дім — це те місце, де ми всі об'єднані, де поруч рідні, близькі, друзі', - поділилася Анжеліка."

Вона зазначила, що в компанії свого колеги по роботі завжди панувала атмосфера радості та оптимізму.

"Ви коли-небудь спостерігали, як цунамі накриває все на своєму шляху? Ось таким же потужним був Іванко. Він був людиною, яка ніколи не знала, що таке смуток і відчай. Справжній -- справжній друг, надійний товариш, люблячий чоловік і батько для своєї доньки. І досі його присутність відчувається в наших думках, серцях і душах -- як друг і колега," - підкреслила Анжеліка.

"Я втратила чоловіка, друга, свою опору, надію -- надію на щасливе життя", - каже дружина Катерина.

У серцях рідних Іван вічно залишиться особистістю, що з честю та гідністю присвятила своє життя служінню українському народу і боролася за добробут своєї Батьківщини.

Вічна пам'ять захиснику України!