Вшанування пам'яті старшого розвідника Артема Артеменка, відомого під позивним "Діскавері".

Служив десантником у районі Операції об'єднаних сил, а потім приєднався до бригади "Азов".

Артем ніколи не уявляв себе військовим, проте з 2019 року він почав служити в армії, а згодом підписав контракт. Вже у 2021 році він усвідомив, що країну очікує велика війна.

Артем з'явився на світ 19 вересня 1997 року в місті Суми. З раннього віку він виявляв різноманітні інтереси, прагнучи досліджувати все нове та зрозуміти, як влаштовані речі навколо. Його захоплення природою завжди були на передньому плані.

Вчився в Сумській спеціалізованій школі №29, де завершив навчання на театральному факультеті. Молодий чоловік активно долучався до спортивного життя навчального закладу та брав участь у міських турнірах. Займався кількома видами боротьби, а також футболом і волейболом.

Мати Юлія Панченко ділиться, що її син присвячував час навчанню навіть у суботу, попри те що в школі це вихідний день. Його завжди захоплювали причинно-наслідкові зв’язки. Вчителі та наставники відзначали хлопця за здатність чітко та логічно висловлювати свої думки.

Пані Юлія ділиться своїми думками з кореспондентом Укрінформу: "Коли Артем відчував невпевненість і говорив: 'Я не зможу це зробити', я завжди запевняла його: 'Синочку, повір мені: з часом ти сміятимешся з того, що сумнівався у своїх можливостях'. І так, поступово, хлопець з завзяттям опановував нові знання та навички."

Коли Артем виріс, він неодноразово висловлював вдячність своїй матері за її виховання і безперервну підтримку. Він зауважував: "Ти завжди прагнула зрозуміти мене і розібратися в усіх ситуаціях". Пані Юлія пригадує: "Артем просив свою вчительку не викликати його в школу з приводу якихось питань не тому, що боявся труднощів, а щоб 'мама не турбувалася'".

З раннього віку Артем проявляв великий інтерес до читання, тому вирішив стати членом трьох бібліотек одночасно.

Навчився грати на гітарі самостійно. З 2015 року я виступаю як гітарист і вокаліст у гурті "Living Stream", з яким брав участь у численних фестивалях, таких як "Рок на селі", "Summer-rock", "Молоді голоси" та "День вуличної музики". На благодійних заходах музиканти збирали кошти для лікування дітей.

Після школи, у 2013-2017 роках, навчався за спеціальністю "Обслуговування комп'ютерних систем і мереж" у Сумському коледжі харчової промисловості Національного університету харчових технологій (НУХТ). Завжди проявляв лідерські якості, залишався активним і допитливим, долучався до культурних та спортивних заходів і відстоював справедливість.

Після завершення навчання в коледжі Артем протягом кількох місяців двічі відвідував Польщу, аби зібрати кошти для подальшого навчання в університеті. Він усвідомив, що його прагнення – продовжувати освіту, працювати і жити виключно в Україні. Коли його мама після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну зазначила, що він міг би залишитися за кордоном, син відповів: "Мамо, ти ж знаєш, що я завжди б повернувся додому".

У квітні 2019 року, коли він ще завершував написання своєї дипломної роботи, йому на вулиці вручили повістку для проходження строкової служби в армії. Він мав законне право не підлягати мобілізації доти, поки не захистить свій диплом, та й до того ж страждав від серйозних проблем з опорно-руховим апаратом. Проте, не вагаючись, він вирушив до військового комісаріату.

До того із другом домовилися: коли одному вручать повістку - разом ідуть у ЗСУ. Саме тоді був набір у десантно-штурмові війська, тож не хотіли втрачати шанс долучитися саме до ДШВ.

Артем мав можливість пройти строкову службу та повернутися додому, але вирішив укласти трирічний контракт з військовою частиною А0339. У 2020 році він брав участь у бойових діях на Донеччині.

У квітні 2021 року Артем здобув статус учасника бойових дій. Він вже тоді ділився з близькими своїми передчуттями, що війна охопить усю територію України і затягнеться на тривалий час.

Повномасштабне вторгнення РФ в Україну застало хлопця на військовому полігоні у Житомирській області, у навчальному центрі ДШВ. Про перші години і дні повномасштабної війни потім так ділився з мамою: "Дивлюся навколо - і розумію, що шансів вижити - 0. Але ми вистояли".

Навесні 2023 року Артем пройшов спеціальний відбір - і став частиною "Азову"; перевівся до військової частини 3057 Національної гвардії України.

Захисник із позивним "Діскавері" навіть в умовах повномасштабної війни не припиняв вчитися. У 2022 році Артем став студентом магістратури Навчально-наукового інституту інформаційної безпеки та стратегічних комунікацій Національної Академії СБУ. Обрав спеціальність "Національна безпека", спеціалізацію - організація захисту інформації з обмеженим доступом.

На жаль, молодший сержант Артем Артеменко, якому було 26 років, не встиг закінчити своє навчання. Він загинув 29 листопада в Луганській області, поблизу села Діброва, у районі Серебрянського лісництва.

Брати по зброї, близькі та знайомі вшанували пам'ять загиблого солдата в Свято-Георгіївському храмі в Сумах.

"До нього не було жодних запитань: ані у дисципліні, ані у виконанні службових обов'язків. Він завжди був на передовій, справжній захисник своєї країни. Сміливий і відвертий. Ми разом виходили на завдання, і він загинув від снайперської кулі, як справжній воїн, який боронив свою землю", - зазначив командир Артема Віталій Доценко.

"Сім'я для Артема завжди була на першому місці, і підтримка один одного мала велике значення, - ділиться пані Юлія. - Коли ми збиралися разом, це приносило нам багато радості. Ми займалися різними активностями: грали в настільні ігри, відвідували квест-кімнати, театри та виставки, каталися на ковзанах і ходили в кіно. Взяти напрокат велосипеди й вирушити на прогулянку всією родиною – це також було в наших традиціях. А вдома ми часто обговорювали фільми та книги. Сьогодні ці спогади надають нам тепла і затишку."

Мама дбайливо зберігає синові речі. Реліквією для Артема Артеменка був "Кобзар", який подарувала родина. Із захисником на фронті була книга Бориса Джонсона про британського політика Вінстона Черчилля; а також "Зелене світло" американського актора Меттью Макконагі про уроки життя.

Поховали Артема Артеменка на Алеї Слави Баранівського кладовища.

Воїну посмертно присвоєно орден "За мужність" третього ступеня.

Безмежна слава і пам'ять Герою!